Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/7245/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7245/14 16.06.14 За позовом Деснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави

в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району

до Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 109 035,59 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від прокуратури: Пантюхов О.В. за посвідченням

Від позивача Мельниченко О.В. за довіреністю від 28.11.2013

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 16.06.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Деснянський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою 264 вих-14 від 08.04.2014 про стягнення з Концерну "Військторгсервіс" (відповідач) заборгованості в розмірі 109 035,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором № 44 від 29.10.2010 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі грошових коштів за надані йому послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/7245/14, розгляд справи призначено на 14.05.2014.

13.05.2014 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 14.05.2014, представник позивача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

В судове засідання, призначене на 14.05.2014, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

14.05.2014 ухвалою суду відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 02.05.2014.

В судове засідання, призначене на 02.06.2014, представники сторін з'явились та надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача, в судовому засіданні 02.06.2014 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи тим, що прокурор не мав права звертатись із вказаною з позовною заявою до суду.

Суд розглянувши вказане клопотання залишив його без задоволення у зв'язку з тим, що остання є необґрунтованою, належним чином не мотивованою.

Окрім того, представник позивача в судовому засіданні 02.06.2014 подав заяву про зменшення позовних вимог.

Судом розглянуто заяву про зменшення розміру позовних вимог, клопотання обґрунтовано тим, що 20.11.2014 відповідачем було здійснено частково оплату боргу, а отже позовні вимоги підлягають зменшенню на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Суд приймає вказану заяву та подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 02.06.2014 оголошено перерву до 16.06.2014.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, з'явились представники позивача та прокурора та підтримали позовні вимоги.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Окрім того, представник позивача в судовому засіданні 16.06.2014 подав заяву про зменшення позовних вимог.

Судом розглянуто заяву про зменшення розміру позовних вимог, клопотання обґрунтовано тим, що 29.04.2014 відповідачем було здійснено частково оплату боргу, а отже позовні вимоги підлягають зменшенню на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Суд приймає вказану заяву та подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням вказаної заяви.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2010 між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Споживач) (разом - сторони), було укладено договір № 44 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору встановлено, що Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Відповідно до п. 9 Договору, платежі за послуги вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 72 738,78 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить довідка про проведення розрахунків між сторонами , а також рахунками-фактури.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо повної оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором №44 від 29.10.2010 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 72 738,78 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 72 738,78 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 2 283, 23 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 15 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 283, 23 грн.

Разом з тим, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача штраф відповідно до п. 15 Договору 7 % ; вартості послуг в сумі 6 492, 31 грн.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача, 7 % ; вартості послуг встановить 6 492, 31 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 28-; ідентифікаційний код: 35416996) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Ювілейна, 3, сел. Десна, Чернігівська обл., 17024; ідентифікаційний код 07807645) 72 738 (сімдесят дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 78 коп. -основного боргу, 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 23 коп. - пеня, 6 492 (шість тисяч чотириста дев'яносто два) грн. 31 коп. - штраф.

3. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 28-; ідентифікаційний код: 35416996) до Державного бюджету 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19.06.2014

Суддя М.О. Лиськов