Постанова

від 29.09.2014 по справі 910/7245/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа№ 910/7245/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від прокурора: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від позивача: Мельниченко О.В. - представник, дов. № 1529 від 18.07.2014;

від відповідача: Півторак Т.О. - представник, дов. № 315 від 27.01.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Концерну "Військторгсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014

у справі № 910/7245/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Деснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерство оборони України, в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району

до Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 109 035,59 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7245/14 відкладено на 29.09.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 у справі № 910/7245/14 склад колегії суддів змінено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7245/14 позов задоволено повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 72 738,78 грн. основного боргу, 2 283,23 грн. пені, 6 492,31 грн. штрафу та до Державного бюджету України - 1 827,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення мотивовано тим, що будь-яких доказів щодо повної оплати заборгованості за договором № 44 від 29.10.2010, укладеним між позивачем та відповідачем, відповідачем суду не представлено; у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, відповідністю позовних вимог нормам законодавства та матеріалам справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня та штраф.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7245/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує про те, що позов прокурора спрямований не на захист інтересів держави, а тому не міг бути прийнятий до розгляду судом першої інстанції, а мав бути залишений без розгляду, у зв'язку з неправильним визначенням прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України.

Посилаючись на положення ст. 44 ПКУ, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99, Закон України "Про державну статистику", Положення про Державний комітет статистики України, скаржник заявляє, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, а носить лише інформаційний характер та є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною або актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг), тому скаржник вважає, що позивачем не доведено того, що послуги були надані відповідачу, оскільки позивач, крім рахунків-фактур, інших доказів, які б підтверджували виконання позивачем договору та наявності заборгованості у відповідача, не надав.

На думку скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги те, що на рахунках не зазначено номеру та дати договору, згідно із яким вони виставляються та відсутність доказів того, що дані рахунки направлялись на адресу відповідача.

Скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції ст.43, п.3 ч.1 ст.84 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що Остерська КЕЧ району є складовою частиною Міністерства оборони України, яка відповідно до вимог ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" утримується виключно за рахунок Державного бюджету України, а кошти, які отримуються Остерською КЕЧ району від господарської діяльності, зараховуються безпосередньо та виключно до Державного бюджету України; свідченням надання та отримання послуг є акти виконаних робіт, крім того, фактом прийняття послуг та визнання своєї заборгованості є здійснення оплати рахунку № 52 від 03.03.2014.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Прокурором подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача на користь позивача 99 449,54 грн. в рахунок погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги по гарячій воді та штрафні санкції за несвоєчасну оплату за спожиті комунальні послуги у розмірі 9 586,05 грн., в тому числі: 2 624,56 грн. пені та 6 961,47 грн. штрафу.

Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про уточнення розміру позовних вимог від 30.05.2014 та заяву про зменшення суми позовних вимог від 13.06.2014.

У заяві про зменшення позовних вимог від 13.06.2014 позивач просив стягнути з відповідача 72 738,78 грн. основного боргу, 2 283,23 грн. пені, 6 492,31 грн. штрафу.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.10.2010 між сторонами укладено договір № 44 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з п.1 якого позивач, за договором виконавець, зобов'язується своєчасно надавати відповідачу, за договором споживачу, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Додатковими угодами № 1 та № 2 сторонами погоджено умови про внесення змін до договору № 44.

В п.п.9 - 11 договору № 44 сторонами передбачено умови про те, що розрахунковим періодом є календарний місяць; платежі за послуги вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим; підставою для оплати є рахунки-фактури позивача.

Згідно із наданими позивачем до матеріалів справи копіями актів виконаних робіт за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013р., січень 2014р. позивачем відпущено, а відповідачем прийнято гарячу воду, пару та опалення згідно із договором № 44 у кількості, зазначеній у цих актах.

Вказані акти виконаних робіт за жовтень, грудень 2013р., січень 2014р. підписані представниками обох сторін та скріплені відбитком печаток, акти виконаних робіт за вересень, листопад 2013р. підписані представником позивача, скріплені його печаткою та містять відмітку про одержання примірників цих актів відповідачем.

У зазначених актах виконаних робіт також є відмітка про те, що в разі неповернення протягом 10 днів акту виконаних робіт виконавцю, послуги вважаються прийнятими.

Позивачем виставлено відповідачу для оплати наданих послуг за період вересень - грудень 2013р., січень, лютий 2014р. рахунки: №№ 238, 239, 280, 325, 8, 52.

В ч.1 ст.193 встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать наявні у справі копії витягів із особового рахунку та платіжних доручень, відповідачем здійснювалась оплата наданих відповідно до укладеного сторонами договору № 44 з додатковими угодами послуг, не у повному розмірі та не своєчасно.

Як встановлено ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем була пред'явлена відповідачу претензія від 14.03.2014 за № 460 з вимогою терміново сплатити заборгованість за надані послуги з теплопостачання та постачання гарячої води за листопад, грудень 2013р., січень, лютий 2014р. в сумі 107 746,85 грн., яка залишилась без відповіді.

В п.15 договору № 44 сторонами погоджено умови про те, що за несвоєчасне внесення плати із відповідача стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення); за прострочення понад тридцять днів споживач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості послуг.

Перевіривши правильність розрахунків, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розмірів пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, зважаючи на викладене та наступні обставини справи.

Статтею 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У позовній заяві у справі № 910/7245/14 прокурор вказав орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерство оборони України.

Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Згідно із п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011, Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади.

Отже, господарським судом першої інстанції порушено провадження у справі № 910/7245/14 відповідно до норм ГПК України.

Та обставина, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не зазначено вказаний прокурором орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є помилкою, яка може бути усунена у порядку ст.89 ГПК України.

Твердження про відсутність у справі інших доказів надання позивачем відповідачу послуг згідно із договором № 44, крім рахунків, не відповідає матеріалам справи, у якій наявні вищезгадані акти виконаних робіт.

Крім того, факт надання позивачем відповідачу послуг також підтверджується частковими оплатами відповідача, оскільки у графі: "Призначення платежу" платіжних доручень відповідачем зазначені рахунки, які виставлені позивачем.

Слід вказати на те, що виставлений позивачем відповідачу рахунок № 52 від 03.03.2014 на суму 20 008,64 грн. вартості послуг, наданих у лютому 2014р., відповідачем оплачений за платіжним дорученням від 28.04.2014 № 650 повністю, в сумі 20 008,54 грн.

У виставлених позивачем відповідачу рахунках на оплату наданих послуг зазначені дані про період, у якому надані послуги, найменування послуг, їх кількість, ціна, що відповідає умовам договору № 44 з додатковими угодами та актам виконаних робіт, тому відсутність у рахунках посилання на договір не викликає сумнівів у тому, що рахунки виставлені саме на оплату наданих послуг згідно із договором № 44. Укладення сторонами інших договорів про надання вищезгаданих послуг у зазначений період, відповідач не доводить та на цю обставину і не посилається, хоча відповідно до ст.33 ГПК України повинен надати доказ існування іншої обставини, ніж у висновку оскаржуваного рішення, якщо така мала місце.

Із матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено того, що несвоєчасний розрахунок із позивачем мав місце через неодержання рахунків позивача, крім того, згідно із умовою п.9 договору № 44 десятиденний термін оплати наданих послуг відліковується від кінця розрахункового місяця, а не одержання рахунку; також, як вже зазначалось, часткова оплата відповідачем наданих послуг здійснювалась із посиланням на рахунки відповідача, що свідчить про одержання відповідачем рахунків та відсутні у матеріалах справи докази того, що відповідач звертався до позивача із вимогою надати рахунок для оплати у термін, передбачений п.9 договору № 44.

Колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7245/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" без задоволення.

2. Справу № 910/7245/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха