Постанова

від 17.06.2014 по справі 910/6149/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа№ 910/6149/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Возний М.В.

від відповідача - Оніщук В.М.

від третьої особи - 1 Заремба О.О.

від третьої особи - 2 не з`явився

від третьої особи - 3 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріейтор»

до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр»

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві

про розірвання іпотечного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кріейтор» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «ВТБ Банк» про розірвання іпотечного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року позов був задоволений. Розірвано іпотечний договір, укладений між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріейтор» від 05.11.2010 року, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього. Виключено з Державного реєстру іпотек запис № 10455432 про обтяження предмета іпотеки за іпотечним договором, а саме: нерухомого майна, загальною площею 1 958,9 кв.м., номер за РВПН: 31872891, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, будинок 21/16. Внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про зняття заборони відчуження предмета іпотеки за іпотечним договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2014 року та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2014 року колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу і призначено до розгляду на 17.06.2014 року.

Через відділ документального забезпечення до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва без змін.

Представник відповідача, позивача та третьої особи - 1 в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Від третьої особи - 2 надійшов лист про можливість розгляду справи у її відсутність.

Представник третьої особи - 3 в судове засідання не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи - 1, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

25.04.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Внєшторгбанк» (перейменоване на Публічне акціонере товариство «ВТБ Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр» був укладений договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/150к-07, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування.

Згідно з п. 1.1.1. кредитного договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, в межах максимального ліміту заборгованості 6 000 000,00 доларів США зі сплатою 11,5 % відсотків річних на умовах, визначених цим договором, зі зменшенням максимального ліміту заборгованості згідно відповідного графіку та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 23.04.2010 р. включно.

В подальшому, між сторонами було укладено низку договорів про внесення змін до кредитного договору, зокрема, договором № 22 від 10.07.2013 року про внесення змін до кредитного договору сторони погодили продовжити термін користування кредитом до 30.04.2014 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 05.11.2010 року між банком (іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріейтор» (далі іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене в п. 2.1. цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1. іпотечного договору - 1 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, загальною площею 1 958,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сковороди Григорія, буд. 21/16.

Зазначене нерухоме майно належить на праві власності іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № з-4780.

05.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, у зв'язку з посвідченням іпотечного договору - 1, було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна загальною площею 1 958,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сковороди Григорія, буд. 21/16, яке належить позивачу, до припинення чи розірвання іпотечного договору.

В подальшому, між іпотекодавцем та іпотекодержателем було укладено низку договорів про внесення змін та доповнень до іпотечного договору - 1, зокрема договором № 7 від 12.07.2013 року про внесення змін до іпотечного договору - 1 (далі - договір № 7), сторони домовились викласти п. 1.4. іпотечного договору - 1 в наступній редакції: "Сторони зобов'язуються укласти договір про розірвання цього договору та здійснити дії щодо вилучення записів про обтяження та зняття заборони відчуження предмету іпотеки у разі належного виконання / забезпечення виконання позичальником умов (настання обставин), передбачених п. п. 1.5.1. - 1.5.3. договору кредиту, а саме:

- 1.5.1. надання позичальником іпотекодержателю довідки БТІ про готовність не менше 100 % (сто відсотків) об'єкту нерухомості, що розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Лепсе, 6 (корпус 3 літера У);

- 1.5.2. надання позичальником іпотекодержателю відповідних правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Київ, вул. І.Лепсе, 6 (корпус 3 літера У);

- 1.5.3. передачі позичальником в іпотеку іпотекодержателю введеної в експлуатацію нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І. Лепсе, 6 (корпус 3 літера У)».

Крім того, аналогічні зміни були внесені до кредитного договору.

21.02.2014 року між банком та позичальником був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (далі - іпотечний договір - 2), відповідно до якого з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в наступну іпотеку на умовах, визначених іпотечним договором - 2, нерухоме майно, зазначене в ст. 2 іпотечного договору - 2.

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору - 2 предметом іпотеки за цим іпотечним договором є належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, яким є громадсько-офісний центр (літера "У", загальною площею 28 185,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе Івана, 6, корп. 3).

На виконання умов, визначених у договорах про внесення змін до іпотечного та кредитного договору, третя особа - 1 листом № 465-б від 17.02.2014 року надіслала банку наступні документи:

- сертифікат серії ІУ № 164133600720 від 24.12.2013 року, виданий на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 19.12.2013 року, відповідно до якого Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта: реконструкція з надбудовою нежитлового будинку під офіс за адресою: бул. І. Лепсе, 6, корпус 3 (літ. «У» у Солом'янському районі м. Києва);

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер: 17695759) від 12.02.2014 року щодо об'єкта нерухомого майна, а саме, громадсько-офісного центру (літ. «У»), що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе Івана, 6 корп. 3.

21.02.2014 року третя особа - 1 звернулась до банку листом № 467-б з вимогою про надання нотаріусу підтвердження розірвання іпотечного договору - 1 та укладення договору про розірвання зазначеного іпотечного договору та здійснення дій щодо вилучення записів про обтяження та зняття заборони відчуження предмету іпотеки протягом 3 днів, але не пізніше 7 днів.

Отримання відповідачем вказаного листа 25.02.2014 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, листом № 615-К від 21.02.2014 року позивач звернувся до відповідача з аналогічними вимогами. До зазначеного листа позивачем було додано проект договору про розірвання іпотечного договору - 1.

Лист позивача № 615-К від 21.02.2014 року також було отримано банком 25.02.2014 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

В подальшому, позивач та третя особа - 1 звертались до відповідача листами (№ 471-б від 27.02.2014 року та № 618-К від 27.02.2014 року) з повторними вимогами про розірвання іпотечного договору - 1.

25.03.2014 року третя особа - 1 направила на адресу відповідача лист № 185-б із наданням належним чином засвідченої Довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації № 31299 (И-2014) від 20.03.2014 року про 100 % готовність об'єкта будівництва нежитлового будинку за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 6, корп. 3 (літ. "У") та Акту готовності об'єкта до експлуатації № 2013-1 від 19.12.2013 р. Зазначені документи були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, листом № 621-К від 26.03.2014 року позивач звернувся до третьої особи - 2 з вимогою про зняття заборони відчуження та внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записом № 6598, зняття заборони відчуження та внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки на нерухоме майно, накладеного записом № 6598.

Проте, іпотечний договір - 1 не було розірвано, заборона відчуження предмету іпотеки не була знята

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В свою чергу, іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до умов договору № 7 та договору № 22 сторони були зобов'язані вчинити дії по розірванню іпотечного договору - 1 у разі надання банку відповідних документів про предмет наступної іпотеки та укладення нового іпотечного договору з іншим предметом іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою - 1 було належним чином виконано умови договору № 7 та договору № 22 шляхом надання банку зазначених у даних договорах документів, проте, незважаючи на дану обставину, банк не уклав з позивачем договору про розірвання іпотечного договору - 1.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову зазначає, що правові підстави для розірвання іпотечного договору - 1 відсутні, у зв'язку з тим, що відповідно до договору № 8 від 31.01.2014 року про внесення змін до іпотечного договору - 1 (далі - договір № 8), сторони погодили, що іпотекою забезпечується виконання позичальником зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникають з кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, зокрема, щодо вчасного та у повному обсязі повернення іпотекодержателю кредиту на умовах та в порядку, визначених кредитним договором, не пізніше 30.04.2014 року.

Проте колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача.

Зі змісту договору № 8 не вбачається, що зазначеним договором були скасовані положення договору № 7 про зобов'язання сторін щодо розірвання іпотечного договору - 1, або викладено зазначені положення договору № 7 в іншій редакції.

Згідно з ч. 2 ст. ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту іпотечного договору - 1 вбачається, що предмет іпотеки належить позивачу на праві власності на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1 та 7 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У зв'язку з ухиленням відповідача від виконання умов іпотечного договору - 1 в частині його розірвання, відповідач фактично позбавляє позивача права розпорядження нерухомим майном, належним останньому на праві власності, так як до розірвання зазначеного договору діє обтяження нерухомого майна та заборона його відчуження.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог та оскаржуючи прийняте судом першої інстанції рішення, зазначає про те, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, що тягне за собою такі наслідки, як відмова в позові.

Проте, колегія суддів в даному випадку погоджується з позицією з цього приводу господарського суду м. Києва, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цивільним кодексом України, а саме главою 53, визначено порядок укладення, зміни та розірвання договорів, а тому, проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що законом передбачена можливість звертатись до суду з позовом про розірвання договору, оскільки частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою для розірвання договору, зокрема, є рішення суду.

Стосовнов вимоги відповідача разі задоволення позову, накласти арешт на предмет іпотеки за іпотечним договором - 1 в порядку ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції.

Так, згідно з ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Розірвання договору та визнання договору недійсним не є тотожними або подібними за змістом поняттями. А тому ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України у даному випадку не підлягає застосуванню.

З огляду на вищенаведене, Господарський суд міста Києва вірно дійшов висновку про те, що іпотечний договір - 1 підлягає розірванню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та надані позивачами докази, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволенні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріейтор», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2014 року у справі № 910/6149/14- без змін.

Матеріали справи № 910/6149/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов