Ухвала

від 11.06.2014 по справі 806/29/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"11" червня 2014 р. Справа № 806/29/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "01" квітня 2014 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Приватне підприємство "Давидівський гранкар'єр" звернулося з позовом до суду і просить скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області за №0000042201 та №0000052201 від 09.01.2014 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. адміністративний позов Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000042201 та №0000052201 від 09.01.2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" суму сплаченого при зверненні до суду з позовом судового збору у розмірі 458,81 грн.

Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

З врахуванням приписів статей 196,197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Енергетична група" та Філія ТОВ "Енергетична група", в період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., надавали ПП "Давидівський гранкар'єр" певні послуги, які були регламентовані укладеним між підприємствами договорами про надання послуг №СК 11 від 03.01.2011р., 07/04 від 23.07.2012р. та № 07/03 від 18.07.2012р. з відповідними заявками, які є невід'ємними частинами укладених договорів. Надані послуги з оренди спецтехніки та подрібнення негабариту, мають безпосереднє відношення до діяльності підприємства, яка полягає у видобутку корисних копалин.

07 жовтня 2013 року, за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, складено акт №1046/22-01/31962503/0110 (а.с.50-65), яким було встановлено порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 733239 грн., а також п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 689038 грн.

21 жовтня 2014 року, на підставі вказаного акту, винесено податкові повідомлення-рішення (а.с.10,12, т.1):

- №0001802201, яким підприємству донараховано до сплати в бюджет податок на прибуток підприємства в сумі 733239,00 грн. (основний платіж);

- №0001792201, яким підприємству донараховано до сплати в бюджет податок на додану вартість в сумі 689038,00 грн. (основний платіж) та штрафні (фінансові) санкції згідно розрахунку.

Приватне підприємство "Давидівський гранкар'єр" оскаржив прийняті Житомирською ОДПІ податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Житомирській області.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у Житомирській області №14863/Г-С/10-205 від 24.12.2013р. про результати розгляду первинної скарги підприємства №04/11-13 від 04.11.2013р. скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 21.10.2013р. № 0001792201 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції з ПДВ в сумі 152134грн., в іншій частині 841174грн. залишає без змін (основний платіж - 689038грн., штрафна (фінансова) санкція - 152136грн.); додатково збільшено суму зобов'язань з ПДВ на 680грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 170 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 21.10.2013р. №0001802201 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції з додатку на прибуток в сумі 105921 грн., в іншій частині 839160грн залишає без змін (основний платіж 733239грн., штрафна (фінансова) санкція - 105921грн). По суті вказаного рішення ГУ Міністерства доходів і зборів у Житомирській області залишило в силі винесені Житомирською ОДПІ податкові повідомлення-рішення, переглянувши лише штрафні санкції з врахуванням Перехідних положень Податкового кодексу України. Крім того, Житомирській ОДПІ, з врахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр", прийнятого Головним управлінням Міністерства доходів і зборів у Житомирській області, винести податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платника податків.

Враховуючи наведені обставини предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ за №0000042201 та №0000052201 від 09.01.2014 року.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємства на суму 733239,00 грн., з огляду на реальне документальне підтвердження витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по операціям із ТОВ "Енергетична група" на суму 3363436,0 грн. є необґрунтованими та спростовуються первинними документами. Позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формував податковий кредит, а в акті перевірки не зазначено, що податкові накладні оформлені всупереч вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємству дозволено самостійно встановити і форму бухгалтерського обліку, і правила документообігу, при цьому вимога є лише щоб всі операції відображалися в обліку на підставі первинних документів. Сама ж форма первинних документів може розроблятися підприємством самостійно з дотриманням наявності обов'язкових реквізитів відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Так само, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що контрагенти не включили господарську операцію із ПП "Давидівський гранкарєр" до податкового зобов'язання із ПДВ, або не подали у встановленому Податковим кодексом України порядку, реєстри триманих та виданих податкових накладних разом із Декларацією по ПДВ за відповідний податковий період до податкового органу, що позбавляло можливості податковий орган виключати зі складу податкового кредиту по ПДВ позивача, суму сплаченого ПДВ по операціям із ТОВ "Енергетична група", ПП "Іділія" та ПП "ВАП-БУД".

В разі якщо на підприємстві є в наявності первинні документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки), то податкові органи вправі зняти податковий кредит з ПДВ та виключати зі складу витрат підприємства по податку на прибуток понесені витрати, виключно у випадку, наявності набравши законну силу рішень господарських судів про визнання укладених між підприємствами правочинів недійсними, або визнання недійсними установчих документів підприємств-контрагентів. Також у випадку наявності по підприємствам-контрагентам рішень судів в кримінальних справах, які містять висновки про фіктивну діяльність таких підприємств, з метою допомоги в ухиленні від сплати податків учасникам господарських відносин.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "01" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Л.В. Кузьменко

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Приватне підприємство "Давидівський гранкар'єр" с.Давидівка,Житомирський район, Житомирська область,12415

3- відповідачу Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,