Постанова

від 11.12.2018 по справі 806/29/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №806/29/14

адміністративне провадження №К/9901/2746/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 (суддя - Лавренчук О.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 (головуючий суддя - Хаюк С.М., судді: Бондарчук І.Ф., Кузьменко Л.В.) у справі №806/29/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства Давидівський гранкар'єр до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Давидівський гранкар'єр звернулося до адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014 №0000042201 та №0000052201.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Висновок податкового органу щодо штучності формування позивачем показників податкової звітності є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі №806/29/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 102 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 86, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група , Філією Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група , Приватним підприємством Іділія та Приватним підприємством ВАП-БУД , з огляду на не доведення належними доказами їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, а також непідтвердження контрагентами постачальників товарів (робіт/послуг) факту поставок товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання. А тому, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, на думку суб'єкта владних повноважень, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Приватне підприємство Давидівський гранкар'єр не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 матеріали адміністративної справи №806/29/14 прийнято до провадження судді, ухвалою від 07.12.2018 визнано за можливе проведення попереднього розгляду та призначено попередній розгляд справи на 11.12.2018.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства Давидівський гранкар'єр з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 733239,00грн., а також пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 689038,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 07.10.2013 №1046/22-01/31962503/0110 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0001802201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 945081,00грн., у тому числі 733239,00грн. за основним платежем та 211842,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001792201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 993308,00грн., з яких 689038,00грн. за основним платежем та 304270,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2014 №0000042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 839160,00грн., у тому числі 733239,00грн. за основним платежем та 105921,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 842024,00грн., з яких 689718,00грн. за основним платежем та 152306,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група та Філією Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група , з огляду на не підтвердження належними доказами факту понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей з господарською діяльністю позивача та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Приватним підприємством Іділія та Приватним підприємством ВАП-БУД , з огляду на непідтвердження контрагентами вказаних постачальників товарів (робіт/послуг) факту поставок товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що товарність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група та його Філією підтверджується належними первинними документами на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, зокрема, договорами №СК 11 від 03.01.2011, №07/04 від 23.07.2012 та №07/03 від 18.07.2012 про надання послуг (послуг навантажувача, послуг екскаватора та послуг по подрібненню негабариту), заявками до вказаних договорів, актами здачі-приймання виконаних робіт з відомостями про відпрацьований час екскаватора, об'єму відповідних робіт, вартості наданих послуг (робіт) із зазначенням посади осіб, які їх підписали. Розрахунки за надані послуги було проведено між сторонами в повному обсязі, що підтверджується актами зарахування зустрічних вимог, на підставі яких позивач провів розрахунки за надані йому послуги, що не заперечується сторонами.

З метою підтвердження реальності отриманих позивачем послуг у вказаних контрагентів, судами було досліджено копії наказів про відрядження Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група на Давидівський гранкар'єр працівників Філії Соснівський грацкар'єр Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група ; копії наказів про прийняття на роботу та про звільнення з роботи працівників вказаних підприємств; копії табелів обліку використання робочого часу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група та Філії Соснівський гранкар'єр Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група , які безпосередньо працювали та надавали послуги з подрібнення негабариту.

Також, судами було досліджено документи про реєстрацію машин, якими фактично проводилися роботи по подрібненню негабариту на кар'єрі та, які орендувалась з цією метою Приватним підприємством Давидівський гранкар'єр , зокрема, екскаватора гусеничного, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Енергетична група ; навантажувача, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ФПГ Укрметекспорт ; навантажувача та екскаватора, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Українська лізингова компанія . При цьому два навантажувача та один екскаватор було взято Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група в лізинг у Товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Укрметекспорт та Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лізингова компанія , що підтверджується копіями договорів фінансового лізингу.

Транспортування вищевказаної спецтехніки від Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група та її Філії до місцезнаходження кар'єру, підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт з надання послуг доставки спецтехніки на кар'єр, а також копіями реєстраційних талонів на MERCEDES-BENZ №АА 8023ЕН та MERCEDES-BENZ №АА 8020 ЕН, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Краз Лізинг та були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група у фінансовий лізинг згідно з укладеними договорами.

Також, судами попередніх інстанцій було досліджено копії помісячних довідок в яких, зокрема, містяться відомості про прізвища осіб машиністів, які працювали на час спірних правовідносин на спецтехніці, із зазначенням фактичного відпрацьованого ними часу при виконанні робіт з подрібнення негабариту в розрізі кожного екскаватора та навантажувача, а також, фактичний об'єм подрібненого негабариту. На підставі вказаних помісячних довідок формувались показники актів прийому-здачі виконаних робіт, що підписувались між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група та його Філією.

Доводи податкового органу щодо наявності в документах, складених за результатом спірних господарських операцій, недоліків обґрунтовано відхилено судами, оскільки досліджені в процесі розгляду справи первинні документи місять всі необхідні обов'язкові реквізити та відповідають вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судами також встановлено, що придбані у контрагентів послуги з оренди спецтехніки та подрібнення негабариту було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Приватного підприємства Давидівський гранкар'єр , яка полягає у видобутку корисних копалин. Вказані обставини підтверджуються копіями розрахунків податкового зобов'язання корисних копалин; копіями звіту форми №5-гр., які також підтверджують оприбуткування та реалізацію готової щебеневої продукції позивача.

Судами в процесі розгляду справи було досліджено довідку про реалізацію щебеневої продукції за 2-4 квартали 2011 року та 2012 рік, в якій було наведено перелік контрагентів-покупців щебеневої продукції із зазначенням суми поставки та об'єму реалізованого товару.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група та Філією Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група . Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача - Приватного підприємства Іділія та Приватного підприємства ВАП-БУД , як на підставу неправомірності формування податкового кредиту у спірний період, оскільки податкове законодавство не ставить не ставить у залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, зокрема, у залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання ним передбаченої законом податкової вигоди.

Відтак, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях Приватного підприємства Іділія та Приватного підприємства ВАП-БУД ознак неправомірних дій, а належні первинні документи складені за результатом взаємовідносин по придбанню товарів (робіт/послуг) у вказаних контрагентів свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична група , Філією Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична група , Приватним підприємством Іділія та Приватним підприємством ВАП-БУД ..

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014 №0000042201 та №0000052201.

Оскільки за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі №806/29/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду