Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/5375/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5375/14 11.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Побуттехніка» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» простягнення 202 926,53 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Шевченко Т.Г. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Побуттехніка» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Побуттехніка») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (надалі - ТОВ «ЕКО») про стягнення 202 926,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання товарів №1 від 20.01.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 192 500,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 426,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.04.2014 р.

В судовому засіданні 23.04.2014 р. судом оголошувалась перерва до 21.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 11.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30069122, отриманим його представником 30.05.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2013 р. між ТОВ «Торговий дім «Побуттехніка» (продавець) та ТОВ «ЕКО» (покупець) було укладено договір №1 на постачання товарів (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити обладнання та кухонний інвентар на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний зробити повний розрахунок за замовлену партію товару згідно рахунку-фактури.

За змістом п. 6.3 Договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування 100% оплати на поточний рахунок продавця протягом 20 днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 266 681,02 грн., що підтверджується видатковими накладними №7622 від 09.07.2013 р., №7623 від 09.07.2013 р., №7624 від 19.08.2013 р., №10742 від 03.10.2013 р., №10744 від 30.10.2013 р., №11249 від 22.10.2013 р., №11251 від 22.10.2013 р., №11853 від 06.11.2013 р. та №11854 від 06.11.2013 р.

Відповідачем частково оплачено поставлену продукцію на загальну суму 74 181,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 192 500,02 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №7622 від 09.07.2013 р., №7623 від 09.07.2013 р., №7624 від 19.08.2013 р., №10742 від 03.10.2013 р., №10744 від 30.10.2013 р., №11249 від 22.10.2013 р., №11251 від 22.10.2013 р., №11853 від 06.11.2013 р. та №11854 від 06.11.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 266 681,02 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.3 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 20 днів з моменту поставки товару.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачено поставлену продукцію на загальну суму 74 181,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 192 500,02 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 192 500,02 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «ЕКО» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Побуттехніка» про стягнення з ТОВ «ЕКО» заборгованості у розмірі 192 500,02 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 426,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 12.11.2013 р. по 17.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.2 Договору у випадку порушення строків й/або порядку оплати товару покупець сплачує продавцеві неустойку у розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

В той же час, здійснюючи нарахування заявленої до стягнення пені, позивачем неправомірно визначено період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої згідно видаткових накладних №7622 від 09.07.2013 р., №7623 від 09.07.2013 р. та №7624 від 19.08.2013 р. продукції до моменту подачі позову (без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відтак, за перерахунок суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, становить 9 609,28 грн. В іншій частині (817,23 грн.) пеня нарахована безпідставно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ЕКО» на користь ТОВ «Торговий дім «Побуттехніка» заборгованості у розмірі 192 500,02 грн. та пені у розмірі 9 609,28 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині (пені у розмірі 817,23 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Побуттехніка» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, просп. Науки, 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Побуттехніка» (83003, м. Донецьк, вул. Ратникова, 1; ідентифікаційний код 23420041) заборгованість у розмірі 192 500 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятсот) грн. 02 коп., пеню у розмірі 9 609 (дев'ять тисяч шістсот дев'ять) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 4 042 (чотири тисячі сорок дві) грн. 19 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий