Постанова

від 18.06.2014 по справі 815/843/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/843/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Жука С.І.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнвестСтройТорг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнвестСтройТорг» (далі - позивач, ТОВ «ІнвестСтройТорг») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001102260 від 24.09.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 235 001 грн., з яких за основним платежем 2 156 667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 078 334 грн., яке прийняте на підставі акту від 05.09.2013 року №1342/15-53-226/32432533 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ІнвестСтройТорг» за березень, серпень, листопад, грудень 2012 року та лютий, квітень, травень 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно акту перевірки податковим органом проводилась саме камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності, при цьому позивач зазначає, що затверджені форми актів камеральних перевірок свідчать про те, що при здійсненні камеральної перевірки орган державної податкової служби перевіряє лише податкову звітність, обставини щодо її подання, дані, які в ній містяться, а саме: строки подання звітності, арифметичні та лінгвістичні помилки, порушення порядку заповнення та подання податкової звітності. Позивач вказував, що в акті перевірки від 05.09.2013 р. №1342/15-53-226/32432533 відносно позивача не зазначено в чому саме полягають порушення їх заповнення або які саме арифметичні або методологічні помилки наявні у поданих платником податків податкових деклараціях за січень та лютий 2013 року. На думку позивача в акті перевірки не спростовується факт своєчасного подання декларацій та їх заповнення відповідно до вимог законодавства.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав їх незаконності та необґрунтованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ІнвестСтройТорг» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0001102260 від 24.09.2013 року.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІнвестСтройТорг» відмовити у повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ІнвестСтройТорг» зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно Свідоцтв: від 11.04.2003 року № 23192025 (анульоване 01.07.2005 року в зв'язку з перереєстрацією без змін місцезнаходження), Свідоцтва від 04.07.2005 року № 23221213, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси та зареєстроване платником податку на додану вартість з 11.04.2003 року.

05.09.2013 року головним держаним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Байдою Л.І. на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V ПК України, у порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень, серпень, листопад, грудень 2012 року та лютий, квітень, травень 2013 року ТОВ «ІнвестСтройТорг» (код ЄДРПОУ 32432533).

За результатами вказаної перевірки 05.09.2013 року складений акт №1342/15-53-226/32432533 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ІнвестСтройТорг» (код ЄДРПОУ 32432533) за березень, серпень, листопад, грудень 2012 року та лютий, квітень, травень 2013 року».

На підставі вищевказаного Акту перевірки від 05.09.2013 року ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001102260 від 24.09.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 235 001 грн., з яких за основним платежем 2 156 667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 078 334 грн.

Не погодившись з таким висновком податкового органу ТОВ «ІнвестСтройТорг» звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001102260 від 24.09.2013 р.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його неправильним і таким, що не відповідає вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Позовні вимоги та висновки суду першої інстанції ґрунтуються лише на доводах про порушення податковим органом порядку проведення перевірки.

Так, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Інвестстройторг» суд виходив з того, що використання податкової інформації - актів відносно контрагентів позивача при проведенні перевірки відповідачем за правилами камеральної перевірки не ґрунтується на вимогах законодавства та свідчить про те, що ДПІ здійснено перевірку у порушення вимог законодавства щодо обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із вказаним висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи не було надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, не об'єктивно досліджені представлені сторонами докази, а також не в повному обсязі досліджені всі обставини справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Водночас, якщо позивач допустив податкову до перевірки, то сама лише відсутність підстав для перевірки або порушення порядку її проведення не є підставою для задоволення позову. Предметом судового дослідження є правомірність оскарженого рішення. Суд перевіряє, чи були у податкового органу підстави для прийняття рішення. Такою підставою є податкове правопорушення.

Податковим органом встановлено наступні порушення: п. 192.2, 192.3 ст. 192 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ за березень, серпень, листопад, грудень 2012 року та люти, квітень, травень 2013 року на суму 2 156 667 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013 року № 0001102260, прийняте на підставі акту від 05.09.2013 року №1342/15-53-22-6/32432533, прийняте у відповідності до чинного законодавства, є правомірним та не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість судам необхідно встановлювати також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Колегією суддів встановлено, що при проведенні камеральної перевірки податкової декларації за березень 2012 року та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», було встановлено, що до складу податкового кредиту включено взаємовідносини з ТОВ «Тел-Сервіс» за березень 2012 року на суму ПДВ 66 666,67 грн.

Також, під час перевірки податкової декларації за квітень, травень 2013 року та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що до складу податкового кредиту включено взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Житлобудсервіс-ПК», код ЄДРПОУ 38647334.

Згідно отриманої інформації від ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області по ТОВ «Житлобудсервіс-ПК», код ЄДРПОУ 38647334 складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 12.06.2013 року № 141/22/38647334, відповідно до якого операції з постачання товару у тому числі у квітні, травні 2013 року контрагентам-покупцям визнані такими, що мають ознаки безтоварності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до положень п. 198.2, 198.3 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання з банківського рахунку платника податку оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Податковий кредит звітного податкового періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами. У разі, коли на момент перевірки платника податків суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються непідтвердженими, платник податків несе відповідальність, визначену Податковим кодексом України.

В матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які можуть підтвердити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також свідчити про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Колегією суддів також була надана можливість позивачеві підтвердити реальність виконання операцій, що були предметом дослідження податкового органу, так як справа призначалась до слухання у апеляційному порядку декілька разів, крім того колегія суддів вимагала у позивача надати докази щодо ухвали про їх витребування.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не заявив клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій, тому судова колегія витребувала їх за власної ініціативи. Такі доказі в матеріалах справи відсутні, не були досліджені судом апеляційної інстанції, так як позивач не виконав вимоги ухвали судової колегія про їх витребування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов'язання, але позивач у справі такі докази не надав.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнвестСтройТорг» у справі №815/843/14.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: С.І. Жук

Суддя: О.І.Шляхтицький