Рішення

від 11.06.2014 по справі 370/2136/13-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 370/2136/13-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Голінко С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області, про визнання рішення сільської ради, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся із вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, (далі - відповідачі), Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі - Фасівська сільська рада), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області, в якому з урахуванням уточнених вимог просив суд визнати недійсним рішення Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року № 129-ХХІІ-У скл., «Про передачу у власність земельних ділянок» про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2, площею 0,10 га у АДРЕСА_2 та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3, на його користь земельну ділянку площею 0,0688 га, з земельної ділянки загальною площею 0,626 га по АДРЕСА_2, зо належить йому на праві власності на підставі державного акту серії І-КВ №107273 від 05.12.2000 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що йому на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,626 га, з якої для будівництва, обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,376 га, яка розташована на території по АДРЕСА_2.

Поруч з земельною ділянкою позивача знаходилася земельна ділянка ОСОБА_2.

У 2012 році позивач з метою присвоєння належній йому земельній ділянці кадастрового номеру звернувся до землевпорядної організації Макарівської філії ТОВ «Українська експертна група», якою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки позивача в натурі. 09.02.2012 року за заявами землевпорядної організації про державну реєстрацію земельних ділянок, управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області було проведено перевірку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок (присвоєння кадастрового номеру) та обмінного файлу, що підтверджується протоколами перевірки за №№ 0027006652012, 0027006662012 та 0027006672012. В результаті перевірки технічної документації із землеустрою та обмінних файлів було встановлено, що технічна документація із землеустрою та обміні файли щодо земельної ділянки площею 0,25 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд) та площею 0,10 га (ведення ОСГ) відповідають умовам надання земельних ділянок, її цільового призначення, оцінки, кількості та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку технічної документації, обмінні файли на ці земельні ділянки відповідають документації із землеустрою, а дані на земельні ділянки відповідають черговому кадастровому плану. За наслідками перевірки на вищезазначені земельні ділянки було присвоєно кадастрові номери, 3222788001:007:0019 (ОЖБ) та 3222788001:007:0020 (ОСГ).

Разом з тим, в результатів перевірки технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок (присвоєння кадастрового номеру) та обмінного файлу щодо земельної ділянки площею 0,2695 га, для ведення особистого селянського господарства було встановлено, що дані на земельну ділянку не відповідають її черговому кадастровому плану. Внаслідок зазначеної невідповідності присвоїти кадастровий номер на цю земельну ділянку було неможливо, оскільки було виявлено накладання на мою земельну ділянку земельної ділянки відповідачки по справі ОСОБА_2 Площа накладання становить 0,0688 га. Встановивши неможливість присвоєння на зазначену земельну ділянку кадастрового номеру, землевпорядною організацією було прийнято помилкове рішення про зміщення координат земельної ділянки позивача, щоб уникнути взаємного перекриття з земельною ділянкою ОСОБА_2, що дало можливість присвоїти на належну позивачу земельну ділянку кадастровий номер. В результаті помилкового присвоєння кадастрового номеру, координати, які внесені до автоматизованої бази даних АС ДЗК управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області не відповідають координатам фактичного розташування земельної ділянки позивача та даним технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право приватної власності внаслідок чого позивач у 2012 року вимушений був звернутися захистом свого порушеного права на земельну ділянку до суду.

Проте, як стало відомо, у 2011 року відповідачкою ОСОБА_2, було відчужено земельну ділянку іншому відповідачеві - ОСОБА_3, який встановивши межі придбаної земельної ділянки на місцевості (в натурі) по даних Управління Держкомзему (Відділу Держземагенства) у Макарівському районі Київської області, які не відповідають координатам фактичного розташування наших земельних ділянок, захопив частину належної позивачу земельної ділянки площею 0,0688 га на якій здійснює будівництво господарських споруд, чим порушив право власності позивача щодо безперешкодного володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Так відповідач ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки за № 1440 від 24 червня 2011 року, укладеного з ОСОБА_3, продала частину спірної земельної ділянки площею 0,10 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку. На підставі вказаного договору відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ за № 427492.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки земельна ділянка відповідача ОСОБА_3, яка була придбана останнім у попереднього власника ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до даних Відділу Держземагентсва у Макарівському районі Київської області (Управління Держкомзему) наклалася на належну позивачу на праві власності земельну ділянку, внаслідок чого ставиться під сумнів його право власності на неї, рішення Фасівської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, належна позивачу підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_3, на користь позивача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6, вимоги за позовом підтримав, просив їх задовольнити із викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_2, у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник ОСОБА_3, - ОСОБА_7, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила в повному обсязі, просила у його задоволенні відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що вимоги позивача про витребування свого майна в порядку ст. 388 ЦК України є необгрунтованими та не підтверджені належними доказами. Так позивач просить витребувати у відповідача належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0688га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2, проте жодних підтверджень, що відповідач має у власності належну йому земельну ділянку у розмірі 0,0688га позивач не надає. Крім того, згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 0815 від 25.04.2014року фактичний розмір земельної ділянки відповідача не встановлювався. Фактичний розмір сусідньої із відповідачем земельної ділянки, належної ОСОБА_1, не встановлювався, чи існує якась фактична невідповідність меж земельних ділянок на місцевості не встановлювалось. А тому представник відповідача вважає, що у фактичному користуванні позивача наявна така ж сама за площею земельна ділянка, яка зазначена у його державному акті. Також вказувала, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 388 ЦК України позивачем не зазначено з яких саме підстав позивач хоче витребувати майно у добросовісного набувача.

Фасівська сільська рада представника у судове засідання не направила, письмово повідомила суд про можливість розгляду справи за відсутності їх представника, проти задоволення позовних вимог заперечила, вказавши, що при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2, були дотримані норми чинного законодавства.

Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області представника у судове засідання не направило, письмово повідомило суд про можливість розгляду справи за відсутності їх представника.

Ухвалою суду від 22.01.2014 року у даній справі було призначено земельно-технічну експертизу.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Фасівської сільської ради № 12 від 20.09.2000 року позивачу було передану у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,626 га з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,376 га, які розташовані по АДРЕСА_2.

На підставі вказаного вище рішення виконкому, позивачу було видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ за № 107273, від 05.12.2000 року, зареєстрований у Книзі запису державних актів на право власності на землю за № 573.

У 2012 році відповідно до вимог Земельного кодексу України, Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України за №749 від 18.08.2010 року, позивач з метою присвоєння належній йому земельній ділянці кадастрового номеру звернувся до землевпорядної організації Макарівської філії ТОВ «Українська експертна група», якою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж його земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. 09.02.2012 року за заявами землевпорядної організації про державну реєстрацію земельних ділянок, управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області було проведено перевірку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок (присвоєння кадастрового номеру) та обмінного файлу, що підтверджується протоколами перевірки за №№ 0027006652012, 0027006662012 та 0027006672012, в результаті чого було встановлено, що технічна документація із землеустрою та обміні файли щодо земельної ділянки площею 0,25 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд) та площею 0,10 га (ведення ОСГ) відповідають умовам надання земельних ділянок: її цільового призначення, оцінки, кількості та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку технічної документації, обмінні файли на ці земельні ділянки відповідають документації із землеустрою, а дані на земельні ділянки відповідають черговому кадастровому плану. За наслідками перевірки на вищезазначені земельні ділянки було присвоєно кадастрові номери, 3222788001:007:0019 (ОЖБ) та 3222788001:007:0020 (ОСГ). Разом з тим, в результаті перевірки технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок (присвоєння кадастрового номеру) та обмінного файлу щодо земельної ділянки площею 0,2695 га для ведення особистого селянського господарства було встановлено, що дані на цю земельну ділянку не відповідають її черговому кадастровому плану. Внаслідок зазначеної невідповідності присвоїти кадастровий номер на цю земельну ділянку було неможливо, оскільки було виявлено накладання на мою земельну ділянку земельної ділянки відповідачки по справі ОСОБА_2 Площа накладання становить 0,0688 га. Встановивши неможливість присвоєння на зазначену земельну ділянку кадастрового номеру, землевпорядною організацією було прийнято помилкове рішення про зміщення координат земельної ділянки позивача, щоб уникнути взаємного перекриття з земельною ділянкою ОСОБА_2, що дало можливість присвоїти на належну позивачеві земельну ділянку кадастровий номер. В результаті помилкового присвоєння кадастрового номеру, координати, які внесені до автоматизованої бази даних АС ДЗК управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області не відповідають координатам фактичного розташування земельної ділянки позивача та даним технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право приватної власності внаслідок чого позивач звернувся до суду.

Разом із тим, судом встановлено, що суміжним землевласником із позивачем є ОСОБА_2, якій рішенням Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року № 129-ХХІІ-У скл., «Про передачу у власність земельних ділянок» було передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га у АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2, було втдано державний акт на право влансості на землю серії ЯИ № 373578, зареєстрованого управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області у Книзі записів реєстрації державних актів 24.06.2009 року за №010991401443.

У 2011 році відповідач ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки за № 1440 від 24.06.2011 року укладеного між нею та ОСОБА_3, продала останньому земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного договору ОСОБА_3, 10.11.2011 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ за № 427492, зареєстрований у Книзі запису про державну реєстрацію державних актів та на право власності та постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №322270001004875, кадастровий номер земельної ділянки 3222788001:01:017:0003.

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Уточнивши свої вимоги, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, як витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На думку суду, зазначений спосіб захисту порушеного права є належним з огляду на нижченаведене.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним а також інші способи, що встановлені договором або законом, наприклад, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наслідки недійсності правочинів встановлені ст. 216 ЦК України. Так недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд також може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано судом недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Тобто основним питанням при виборі із вказаних способів захисту порушених прав в даному випадку є факт перебування позивача з відповідачем у договірних відносинах. Оскільки позивач з відповідачами не перебував у договірних відносинах, відповідно суд визнає належним способом захисту порушеного права як віндикацію.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо).

Незаконними володільцями в розумінні ст. 387 ЦК України вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Щодо питання законності володіння відповідачем спірною земельною ділянкою слід зазначити наступне.

Як вбачається із висновку експерта № 0815 від 25.04.2014 року за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи, на питання відповідності меж на місцевості межам земельних ділянок позивача та відповідача, зазначеним у право встановлюваних документах, експерт відповіді не надав, у зв'язку з незабезпеченням позивачем при обстеженні об'єктів дослідження присутності спеціалістів землевпорядної організації, для винесення, з допомогою спеціального обладнання, в натурі поворотних точок земельної ділянки.

Однак, експертом було встановлено, що має місце зміщення меж земельної ділянки площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3222788001:01:017:003 по АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, згідно державного акту серії ЯМ №427492 в сторону земельної ділянки площею 0,2695 га, для ведення особистого селянського господарства, із земельної ділянки загальною площею 0,626 га по АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 , згідно державного акту серії І-КВ №107273 від 05.12.2000 року та становить: по передній межі (вулиця Шевченко) на 24,721 м; (на Схемі №1 відстань від точки 2 до точки 11); по задній межі на 17,071 м(на Схемі №1 відстань від точки 14 до точки 6).

Площа накладання земельної ділянки площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3222788001:01: 017:003 по АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, згідно державного акту серії ЯМ №427492 на земельну ділянку площею 0,2695 га, для ведення особистого селянського господарства, із земельної ділянки загальною площею 0,626 га по АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, згідно державного акту серії- І-КВ №107273 від 05.12.2000 становить 0,0688 га (688 кв.м).

Таким чином, оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_3, зазначені у правовстановлюючих документах (технічній документації із землеустрою) є ідентичними межам земельної ділянки ОСОБА_2, сільська рада, ухвалюючи рішення про передачу у власність останній земельної ділянки, порушила права ОСОБА_1, оскільки передала ОСОБА_2, частину земельної ділянки, що вже належала позивачеві.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином рішення Фасівської сільської ради в частині передачі у власність ОСОБА_2, земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 слід визнати недійсним, як таке, що порушує права ОСОБА_1

Враховуючи викладене, ОСОБА_3, є незаконним володільцем в розумінні ст. 387 ЦК України, оскільки набув майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд визнає, що ОСОБА_3, відплатно, у встановленому порядку, придбав спірну земельну ділянку, а тому є добросовісним набувачем.

Разом із тим, оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності позивача поза його волею, на підставі недійсного рішення сільської ради, вказана земельна ділянка може бути витребувана і у добросовісного набувача ОСОБА_3, а тому позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою як для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, так і підставою для скасування попередньої реєстрації права власності на таке майно.

Посилання представника ОСОБА_3, у судовому засіданні на те, що фактично у користуванні позивача знаходиться така ж площа земельної ділянки, яка зазначена у його державному акті, а також на те, що фактичні межі земельних ділянок експертом не встановлювалися, в даному випадку не мають правового значення для вирішення спору, оскільки земельна ділянка - це частина земної поверхні з чітко визначеними та установленими межами (ст. 79 ЗК України), а ці межі (поворотні точки) зазначені у технічній документації (проекті землеустрою.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на те, що земельній ділянці позивача спочатку було присвоєно кадастровий номер, а потім, через помилку його скасовано, також немає правового значення для вирішення спору, оскільки судом беззаперечно встановлено порушення прав позивача через неможливість присвоєння його земельній ділянці кадастрового номеру внаслідок накладки на іншу земельну ділянки, в той же час законність дій інших органів щодо скасування раніше присвоєного кадастрового номеру ділянці позивача не є предметом доказування у даній справі.

Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі не надали суду.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати слід стягнути з відповідачів у рівних частинах на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа без самостійних вимогг на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області, про визнання рішення сільської ради, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково .

Визнати недійсним рішення Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року № 129-ХХІІ-У скл., «Про передачу у власність земельних ділянок» в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2, площею 0,10 га у АДРЕСА_2.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1, земельну ділянку площею 0,0688 га, з земельної ділянки загальною площею 0,626 га по АДРЕСА_2, що належить йому на праві власності на підставі державного акту серії І-КВ №107273 від 05.12.2000 року.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1), Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362450, вул. Франка, 2, с.Фасова Макарівського району Київської області) в рівних частинах з кожного на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_4) 114,7 грн., витрат по сплаті судового збору та 6000 грн., витрат на проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні при його проголошенні - з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир