Рішення

від 13.08.2014 по справі 370/2136/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/2136/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/4527/14 Доповідач у 2 інстанції Лащенко Категорія 1 13.08.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Антоненко В.І., Березовенко Р.В.

при секретарі Горошук І. С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області, про визнання рішення сільської ради недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановила:

У вересні 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання рішення сільської ради про передачу земельних ділянок у власність, державних актів на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу недійсними.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0, 626 га, з якої для будівництва, обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,376 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Вказане підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю. Поруч із земельною ділянкою позивача, знаходилася земельна ділянка ОСОБА_3

У 2012 році позивач, з метою присвоєння належній йому земельній ділянці кадастрового номеру, звернувся до землевпорядної організації Макарівської філії ТОВ «Українська експертна група», якою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки позивача в натурі.

В результаті перевірки технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок (присвоєння кадастрового номеру) та обмінного файлу щодо земельної ділянки площею 0,2695 га, для ведення особистого селянського господарства було встановлено, що дані на земельну ділянку не відповідають її черговому кадастровому плану. Внаслідок зазначеної невідповідності присвоїти кадастровий номер на цю земельну ділянку було неможливо, оскільки було виявлено накладання на земельну ділянку позивача земельної ділянки відповідачки по справі ОСОБА_3 Площа накладання становить 0,0688 га. Встановивши неможливість присвоєння на зазначену земельну ділянку кадастрового номеру, землевпорядною організацією було прийнято помилкове рішення про зміщення координат земельної ділянки позивача, щоб уникнути взаємного перекриття з земельною ділянкою ОСОБА_3, що дало можливість присвоїти на належну позивачу земельну ділянку кадастровий номер. В результаті помилкового присвоєння кадастрового номеру, координати, які внесені до автоматизованої бази даних АС ДЗК управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області не відповідають координатам фактичного розташування земельної ділянки позивача та даним технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право приватної власності.

Крім того, у 2011 році відповідачкою ОСОБА_3, було відчужено земельну ділянку площею 0,10 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку іншому відповідачеві - ОСОБА_1, який встановивши межі придбаної земельної ділянки на місцевості (в натурі) по даних управління Держкомзему у Макарівському районі, які не відповідають координатам фактичного розташування земельних ділянок, захопив частину належної позивачу земельної ділянки площею 0,0688 га, на якій здійснює будівництво господарських споруд.

Позивач просив суд визнати недійсним рішення Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24 грудня 2008 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,10 га у АДРЕСА_1 визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24 червня 2011 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_1

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним рішення Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24 грудня 2008 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,10 га у АДРЕСА_1 та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1, на його користь земельну ділянку площею 0,0688 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Макарівського районного суду від 11 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24 грудня 2008 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,10 га у АДРЕСА_1: витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2, земельну ділянку площею 0,0688 га, з земельної ділянки загальною площею 0,626 га по АДРЕСА_1 що належить йому на праві власності на підставі державного акту серії Ї-КВ №107273 від 05.12.2000 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням. ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення ради в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,10 га та витребовуючи з незаконного володіння ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2, земельну ділянку площею 0,0688 га, суд першої інстанції виходив з того, що такий спосіб захисту порушеного права є належним. Крім того суд, пославшись на висновок експерта, вказав, що має місце зміщення меж земельної ділянки площею 0, 10 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, який належить ОСОБА_1 згідно державного акту в сторону земельної ділянки площею 0, 2695 для ведення особистого селянського господарства, із земельної ділянки, загальною площею 0, 626 га по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 Площа накладання земельної ділянки площею 0, 10 га на земельну ділянку площею 0, 2695 га становить 0, 0688 га (688 кв.м.). Оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_1 зазначені у правовстановлюючих документах (технічній документації із землеустрою) є ідентичними межам земельної ділянки ОСОБА_3, сільська рада, ухвалюючи рішення про передачу у власність останній земельної ділянки, порушила права ОСОБА_2, оскільки передала ОСОБА_3 частину земельної ділянки, яка вже належала позивачу.

Таким чином рішення Фасівської сільської ради в частині передачі в власність ОСОБА_3 земельної ділянки є недійсним, а ОСОБА_1 є незаконним володільцем в розумінні ст.. 387 ЦК України, оскільки набув майно (земельну ділянку) у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

З такими висновками колегія суддів не може погодитися, оскільки такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу передана у приватну власність земельна ділянка площею 0, 626 га по АДРЕСА_1, з якої для будівництва, обслуговування житлового будинку 0, 25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0, 376 га. Вказане підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 05 грудня 2000 року.(а.с. 8-9).

Відповідачу ОСОБА_3 відповідно до рішення Фасівської сільської ради від 24 грудня 2008 року передана у приватну власність земельна ділянка площею 0, 10 га та видано Державний акт про право приватної власності на землю від 24 червня 2009 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1: 01: 017:0003. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 червня 2011 року ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1

На підставі вказаного договору ОСОБА_1 виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га (а.с. 43).

Сторонам по справі вказані земельні ділянки були встановлені в натурі, під час якого не було встановлено будь-якого перекриття земельних ділянок.

Відповідно до протоколу проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла земельної ділянки ОСОБА_2 з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства від 09 лютого 2012 року, управлінням держкомзему встановлено відповідність земельної ділянки документації із землеустрою та черговому кадастровому плану (а.с. 19). Відповідно до протоколу проведення перевірки документації із землеустрою обмінного файла земельної ділянки ОСОБА_2 з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства від 09 лютого 2012 року, встановлено невідповідність земельної ділянки черговому кадастровому плану (а.с.23).

Позивач в позовній заяві зазначав, що з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру в 2012 році він звернувся до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі. В результаті перевірки технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок (присвоєння кадастрового номеру) та обмінного файлу щодо земельної ділянки площею 0, 2695 га для ведення особистого селянського господарства було встановлено, що технічна документація відповідає умовам надання земельних ділянок: її цільового призначення, оцінки, кількості та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку технічної документації, обмінний файл відповідає документації із землеустрою. В той же час дані цієї земельної ділянки не відповідають її черговому кадастровому плану.

Разом з тим, судому першої інстанції не враховано, що кадастровий план земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 присвоєно при видачі Державного акту в 2009 році. Доказів того, що земельна ділянка ОСОБА_3 була передана у власність із земельної ділянки позивача, суду не надано. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 квітня 2014 року експертом не дана відповідь на питання : чи відповідає на місцевості межа земельної ділянки площею 0, 2695 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки загальної площею 0, 626 га, що належить на праві власності ОСОБА_2, межам цієї ділянки, зазначеним у правовстановлюючому документі та технічній документації по складанню державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2; чи відповідає на місцевості межа земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку кадастровий номер 322278001:01:017:0003 по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, межам цієї ділянки, зазначеним у правовстановлюючому документі на технічній документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку. При цьому експерт у висновку послався на неможливість відповісти на ці питання у зв'язку з тим, що позивачем при обстеженні об»єктів дослідження не забезпечено присутність спеціаліста землевпорядної документації для винесення в натурі поворотних точок (а.с. 232-237).

За таких обставин колегія суддів не може погодитися з висновком суду, що передачею у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 порушено право власності на землю позивача, а рішення ради з цього питання є недійсним.

Крім того, правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) правочину, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, відсутні підстави для визнання недійсним державного акту, виданого на підставі цього правочину та витребування земельної ділянки.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року в частині визнання недійсним рішення Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24 грудня 2008 року № 129-ХХХІІ-V «Про передачу у власність земельних ділянок» в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3, площею 0,10 га у АДРЕСА_1, витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, земельної ділянки площею 0,0688 га, з земельної ділянки загальною площею 0,626 га по АДРЕСА_1 що належить йому на праві власності на підставі державного акту серії Ї-КВ №107273 від 05.12.2000 року та стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 121 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді