Ухвала

від 13.05.2014 по справі 2а-4876/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4876/12/2170

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства «Поліекспо» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2012 року приватне підприємство «Поліекспо» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.07.2012 року № 0005482200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 339 289 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 84822 грн., № 0005492200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 926 818 грн., № 0005502200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 42 497 грн. та № 0005512200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 553 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року адміністративний позов приватного підприємства «Поліекспо» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 24.07.2012 року №№ № 0005482200, 0005492200, 0005502200, 0005512200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 25.03.2013 року державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення ПП «Поліекспо» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що виразились у заниженні податку на прибуток, завищенні від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та завищенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий орган зазначив, що вказані вище порушення виникли внаслідок здійснення господарських операцій, які мають ознаки нікчемності з контрагентами - ПП «Трансагрогруп», ПП «Альтекс Юг», ФГ «Вікторія Ч», ТОВ «ЮК «Захист», ПОСП «Маяк», ПП «Строймаркет-КН».

Таким чином, податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Поліекспо».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.03.2012 року по 18.04.2012 року державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Поліекспо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.05.2012 року № 894/22-1/19236745, на підставі якого державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 24.07.2012 року:

- № 0005482200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 339 289 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 84822 грн.,

- № 0005492200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 926 818 грн.,

- № 0005502200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 42 497 грн.

- № 0005512200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 553 грн.

В ході проведеної перевірки органом податкової служби було встановлено порушення ПП «Поліекспо» вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 339289 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 465860 грн.

Крім того, встановлено порушення підприємством вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податок, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ в сумі 172227 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що позивачем неправомірно було включено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товару згідно накладних, отриманих від ПП «Трансагрогруп», ПП «Альтекс Юг», ФГ «Вікторія Ч», ТОВ «ЮК «Захист», ПОСП «Маяк», ПП «Строймаркет-КН», які були предметом нікчемного правочину.

Так, податковим органом зазначено, що ПП «Поліекспо» документувало придбання товарів у ПП «Трансагрогруп», ПП «Альтекс Юг», ФГ «Вікторія Ч», ТОВ «ЮК «Захист», ПОСП «Маяк», ПП «Строймаркет-КН».

При цьому, державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби посилалась на те, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність необхідних трудових, виробничих ресурсів, а правочини між вказаним товариством та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби зазначила про відсутність у вказаних контрагентів об'єктів оподаткування.

В ході проведення перевірки податковим органом були використані акти податкових органів від 08.06.2011 р. № 1923/23-4/33726491 "Про результати планової документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "Трансагрогрупп" (код 33726491) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р.", від 04.03.2011 р. № 607/23-2/37048928 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Альтекс-Юг" (код 37048928) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року", від 30.09.2011 р. № 3375/23-5/34758978 "Про результати документальної планової невиїзної перевірки ФГ "Вікторія Ч" (код 34758978) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р.", від 10.01.2012 р. № 7/15-2/35568297 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Строймаркет-КН" (код 35568297) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., їх реальності та повноти відображення в обліку", від 10.02.2012 р. № 24/15-2/35568297 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Строймаркет-КН" (код 35568297) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., їх реальності та повноти відображення в обліку", від 07.02.2012 р. № 369/23-5/37267085 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Захист" (код за ЄДРПОУ 37267085) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 09.09.2010 р. по 03.02.2012 р.".

Ще одним порушенням виявленим в ході проведення перевірки є завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке перенесено з попереднього податкового періоду (2009 року) в сумі 576533 грн.

Відповідно до акту попередньої планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року від 31.01.2011 року № 196/23-4/19236745 в 2009 році підприємство мало позитивне значення об'єкта оподаткування. ДПІ у м. Херсоні вказує на те, що відповідно до акту камеральної перевірки від 27.10.2011 року № 650/15-1/19236745 підприємству зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке перенесено з попереднього податкового періоду (за 2009 рік) у розмірі 80 % від 2009 року в сумі 460958 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ПП «Поліекспо», зважаючи на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За приписами пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

П. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції позивач, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований виконавчим комітетом Херсонської міської ради 17.07.1998 року.

Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області ДПС в ході проведення перевірки встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у перевіряємий період ПП «Поліекспо мало взаємовідносини з ПП «Трансагрогруп», ПП «Альтекс Юг», ФГ «Вікторія Ч», ТОВ «ЮК «Захист», ПОСП «Маяк», ПП «Строймаркет-КН», за рахунок яких формувало валові витрати та податковий кредит.

Згідно наданих документів, ПП «Поліекспо були укладені з ПП «Трансагрогруп», ПП «Альтекс Юг» та ФГ «Вікторія Ч» договори купівлі-продажу зернових культур.

В свою чергу, юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат та податку на додану вартість на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів, виконання послуг продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, між ПП «Поліекспо» та ПП «Трансагрогрупп» були укладені договори купівлі-продажу № 20/1010 від 20.10.2010 р., № 17/11.10 від 17.11.2010 р. та додаткові угоди № 1 від 23.11.2010 р., № 2 від 25.11.2010 р., № 3 від 07.12.2010 р. до договору купівлі-продажу № 17/11.10.

Предметом вказаних договорів була купівля-продаж соняшника врожаю 2010 року в кількості 161,079 т на загальну суму 679926,12 грн.

08.11.2010 року між ПП «Поліекспо» та ПП «Альтекс-Юг» було укладено договір купівлі-продажу № 08/11-10 та додаткові угоди № 1 від 16.11.2010 р., № 2 від 17.11.2010 р., предметом якого також було придбання соняшнику врожаю 2010 року у кількості 123,718 т на загальну суму 517476,84 грн.,

Крім того, 14.12.2010 року позивачем було укладено з ФГ «Вікторія Ч» договір купівлі-продажу № 14/12-10, згідно якого ФГ "Вікторія Ч" поставило позивачу соняшник у кількості 21,380 т на загальну суму 90597,76 грн.

У підтвердження виконання контрагентами умов укладених договорів купівлі-продажу позивачем були надані відповідні первинні документи, які оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Так, ПП «Поліекспо» були надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури.

В свою чергу, транспортування соняшника здійснювалося із залученням сторонніх осіб згідно товарно-транспортних накладних від 21.10.2010 р. (2), 17.11.2010 р., 23.11.2010 р., 24.11.2010 р., 25.11.2010 р., 06.12.2010 р., від 08.11.2010 р., 16.11.2010 р. (4), 17.1.2010 р. (2), від 15.12.2010 р., в яких зазначені прізвища водіїв та державні номери автомобілів, якими здійснювалось перевезення продукції, замовник (платник) та вантажовідправники, якими зазначено ПП "Трансагрогрупп", ПП "Альтекс-Юг", ФГ "Вікторія Ч" та вантажоодержувач - ПП "Поліекспо" та ВАТ "Тягінське ХПП" для ПП "Поліекспо", маршрут, назва продукція, вага, ціна. На кожній товарно-транспортній накладній є в наявності печатки ВАТ "Тягінське ХПП" про отримання соняшника.

Судом першої інстанції також встановлено, що факт поставки соняшника від вказаних контрагентів підтверджується актами приймання автотранспорту № 874 від 17.11.2010 р., № 886 від 24.11.2010 р., № 883 від 24.11.2010 р., № 894 від 07.12.2010 р., № 840 від 08.11.2010 р., № 867 від 16.11.2010 р., №№ 871, 872, 873 від 17.11.2010 р., №№ 875, 876 від 18.11.2010 р., № 918 від 15.12.2010 р., звітом ТОВ "Тягінське ХПП" про приймання залікової ваги соняшника за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р.

Розрахунки між ПП "Поліекспо" та ПП "Трансагрогрупп", ПП "Альтекс-Юг", ФГ "Вікторія Ч" здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується реєстром платіжних документів.

Крім того, у підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем були надані докази реалізації соняшника, отриманого від ПП «Трансагрогрупп», ПП «Альтекс-Юг», ФГ «Вікторія Ч» підприємству-нерезиденту України "Lordnet Import Corp" (Panama City, Panama) за контрактом № 04/08-10 від 29.10.2010 року

Відвантаження соняшнику вказаному покупцю-нерезиденту підтверджується вантажно-митними деклараціями типу ЕК 10 від 29.11.2010 р. № 305 та № 306.

10.09.2009 року між ПП «Поліекспо» (замовник) та ПП «Строймаркет-КН» (підрядник) було укладено договір № 10/09-09, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник виконує комплекс будівельно-монтажних робіт з благоустрою житлового комплексу, який будується «Реконструкція власної адмінбудівлі під блоковану житлову забудівлю та будівля нової житлової забудівлі по вул.40 років Жовтня, 181 А в м. Херсоні».

В даному випадку, виконання робіт підтверджується складеними актами приймання виконаних робіт за жовтень, грудень 2010 року, січень, квітень 2011 року, рахунками-фактурами № СФ-21/10 від 21.10.2010 р., № СФ-24/11 від 24.11.2010 р., № СФ-29/12-1 від 29.12.2010 р., № СФ-0000002 від 15.02.2010 р., податковими накладними № 64 від 15.10.2010 р., № 70 від 24.11.2010 р., № 74 від 28.12.2010 р., № 75 від 29.12.2010 р., № 1 від 31.01.2011 р., № 11 від 27.07.2011 р.

Таким чином на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товару у ПП «Трансагрогрупп», ПП «Альтекс-Юг», ФГ «Вікторія Ч», а також виконання робіт за договором підряду з ПП «Строймаркет-КН» дійсно мали місце, що підтверджується необхідними первинними документами, а тому позивач правомірно включив витрати до складу валових та сформував податковий кредит.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених між позивачем та ПП «Трансагрогрупп», ПП «Альтекс-Юг», ФГ «Вікторія Ч» та ПП «Строймаркет-КН» правочинів, слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ПП «Поліекспо» та контрагентами, зазначеними в акті перевірки, у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ПП «Трансагрогрупп», ПП «Альтекс-Юг», ФГ «Вікторія Ч» та ПП «Строймаркет-КН» реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим. Доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Слід звернути увагу на те, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування валових витрат та податкового кредиту ПП «Поліекспо» при наявності у підприємства належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.

Крім того, необґрунтованими є твердження податкового органу про завищення податкового кредиту липня 2011 року по відносинах з ТОВ "Юридична компанія "Захист" у сумі 9166,67 грн., оскільки, як встановлено судом першої інстанції, згідно додатку № 5 декларації з ПДВ за липень 2011 року операції з придбання послуг у ТОВ "Юридична компанія "Захист" на суму 45833,33 грн. з податком на додану вартість у розмірі 9166,67 грн. включено до розділу, який не надає права на формування податкового кредиту. Тому суму ПДВ 9167 грн. не включено до бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року.

В свою чергу, згідно пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Положеннями п.п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума належного до сплати зобов'язання з ПДВ визначається у вигляді різниці між задекларованими податковими зобов'язаннями та податкового кредиту звітного податкового періоду, при від'ємному значені розрахованих зобов'язань це від'ємне значення включається враховується для погашення існуючих податкових зобов'язань з ПДВ або відображається у складі податкового кредиту наступного податкового періоду. У разі, коли це від'ємне значення не перекривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів, то бюджетному відшкодуванню з ПДВ підлягає частина цього від'ємного значення, яка фактично сплачена постачальникам товарів/послуг.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи було встановлено факт правомірності формування ТОВ «Поліекспо» податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПП «Трансагрогрупп», ПП «Альтекс-Юг», ФГ «Вікторія Ч», ПП «Строймаркет-КН», а також враховуючи фактичну сплату вартості придбаного соняшника та отриманих послуг постачальникам товарів та послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач правомірно включив до декларацій з ПДВ за листопад 2010 року бюджетне відшкодування у розмірі 47471 грн. (33200,20 грн. по постачальнику ПП "Трансагрогрупп", 14270,89 грн. по постачальнику ПП "Строймаркет-КН"); за грудень 2010 року бюджетне відшкодування у розмірі 73082 грн. (71748,99 грн. по постачальнику ПП "Трансагрогрупп", 1333,33 грн. по постачальнику ПП "Строймаркет-КН"); за грудень 2010 року до складу податкового кредиту 8371,75 грн. по постачальнику ПП "Трансагрогрупп", 15099,63 грн. по постачальнику ФГ "Вікторія Ч", 18044,93 грн. по постачальнику ПП "Строймаркет-КН".

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу про завищення підприємством від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке перенесене з податкового періоду (2009 року) в сумі 576533 грн. з посиланням на порушення п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відповідає приписам цього Закону.

Згідно п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

ДПІ у м. Херсоні посилалось на те, що відповідно до акту попередньої планової виїзної перевірки за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. від 31.01.2011 р. № 198/23-4/19236745 в 2009 році підприємство мало позитивне значення об'єкта оподаткування, тому в порушення п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює зв'язок між позитивним значенням попереднього періоду і розрахунком від'ємного значення наступного податкового періоду і не забороняє за результатами господарської діяльності мати від'ємне значення об'єкту оподаткування наступного розрахункового періоду.

Крім того, відповідач посилався на зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування позивачу, перенесеного з попереднього податкового періоду (2009 року) згідно акту камеральної перевірки від 27.10.2011 р. № 650/15-1/19236745 у розмірі 80 % від 2009 року в сумі 460958 грн.

В свою чергу, судом першої інстанції також вірно встановлено, що податкове повідомлення-рішення щодо збитків минулих років, складене на підставі цього акту, визнано нечинним та скасоване постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 р. по справі № 2а-183/12/2170.

Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що приватним підприємством «Поліекспо» не було допущено порушень вимог податкового законодавства України, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 24.07.2012 року № 0005482200, № 0005492200, № 0005502200 та № 0005512200, які були прийняті державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.