Ухвала

від 18.08.2015 по справі 2а-4876/12/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/43119/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у справі № 2а-4876/12/2170 за позовомПриватного підприємства «Поліекспо» доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Поліекспо» звернулось до адміністративного суду з позовом до про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 24.07.2012 за №0005482200, №0005492200, №0005502200, №0005512200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 24.07.2012 за №0005482200, №0005492200, №0005502200, №0005512200.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 21.05.2012 № 894/22-1/19236745;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 339 289 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 465 860 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ на суму 172 227 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0005512200 від 24.07.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 120 553 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0005502200 від 24.07.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 42 497 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення № 0005492200 від 24.07.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 926 818 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення № 0005482200 від 24.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 424 111 грн. (з яких: 339 289грн. - основний платіж та 84 822 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач вважає, що позивачем протиправно сформовано спірні суми податкового обліку на підставі укладення нікчемних правочинів з контрагентами ПП «Трансагрогруп», ПП «Альтекс Юг», ФГ «Вікторія Ч», ТОВ «ЮК «Захист», ПП «Строймаркет-КН», що обґрунтовано висновками про неможливість здійснення вказаними контрагентами господарської діяльності за відсутності необхідних трудових, виробничих ресурсів.

Також відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, яке перенесене з податкового періоду 2009 року, з посиланням на порушення п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи позов повністю, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині спірних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 24.07.2012 за №0005482200, №0005502200, №0005512200, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Трансагрогруп», ПП «Альтекс Юг» та ФГ «Вікторія Ч» було укладено договори купівлі-продажу соняшника.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту та валових витрат за результатами здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ними підтверджено фактичні обставини поставки товару та його подальшого використання в ході господарської діяльності позивача, та, як наслідок, реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, при дослідженні спірних господарських операцій позивача з його контрагентами судами встановлено, що надані платником податку первинні документи (в тому числі, податкові накладні) оформлені з дотриманням вимог чинного законодавством та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (як замовником) та ПП «Строймаркет-КН» (як підрядником) укладено договір № 10/09-09 від 10.09.2009, за умовами якого підрядник виконує комплекс будівельно-монтажних робіт з благоустрою житлового комплексу та поданими позивача доказами підтверджено факт реального виконання робіт за умовами укладеного договору.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату здійснення господарських операцій контрагенти позивача у встановленому законом порядку були зареєстровані як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі, податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з вказаними контрагентами з огляду на те, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих своїх доводів.

Також колегія судів касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту на 9 166,67 грн. за липень 2011 року по операціях з ТОВ «Юридична компанія «Захист», оскільки судами встановлено, що згідно додатку № 5 декларації з ПДВ за липень 2011 року операції з придбання послуг у ТОВ «Юридична компанія «Захист» включено до розділу, який не надає права на формування податкового кредиту.

З огляду на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 24.07.2012 за №0005482200, №0005502200, №0005512200 є безпідставними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, щодо спірних правовідносин, які стали виникли у зв'язку з прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0005492200 від 24.07.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 926 818 грн., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке згідно акту камеральної перевірки від 27.10.2011 № 650/15-1/19236745 перенесено з податкового періоду 2009 року у розмірі 80 % на суму 460 958 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення щодо збитків минулих років, яке складене на підставі названого акту, визнано нечинним та скасоване постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 у справі № 2а-183/12/2170.

Проте, колегією суддів касаційної інстанції вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту набуття законної сили постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 у справі № 2а-183/12/2170, а тому вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та необґрунтованими.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, які слугували підставою для зменшення позивачу решти розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням №0005492200 від 24.07.2012.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності законних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0005492200 від 24.07.2012 на всю суму зменшеного розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування, оскільки, скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення повністю, суди попередніх інстанцій не навели мотивів та правових обґрунтувань, з яких вони виходили при цьому.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті судами попередніх інстанцій ухвалених у справі судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2012 за №0005482200, №0005502200, №0005512200 були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права та надана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам, а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005492200 від 24.07.2012 - судові рішення прийняті з порушенням вимог, встановлених ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи неповноту встановлення фактичних обставин справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005492200 від 24.07.2012 підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України. А в іншій частині - ухвалені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005492200 від 24.07.2012 судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС № 0005492200 від 24.07.2012 скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині - постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у даній справі залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний