Рішення

від 16.06.2014 по справі 916/1153/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1153/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Церковного Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Грекова" про стягнення 205 776,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Церковне Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Грекова" (далі по тексту - ТОВ „ТД „Грекова") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 205 776,86 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 118 998,69 грн., штрафу в сумі 17 849,72 грн., пені в сумі 19 824,57 грн. та відсотків за користування товарним кредитом в сумі 49 104,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Крім того, при зверненні до суду із даним позовом позивачем було заявлено клопотання в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ „ТД „Грекова" на праві власності майно та на грошові кошти, які перебувають на розрахункових рахунках відповідача у банках та інших фінансових установах, в межах заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 205 776,86 грн. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на значний розмір заявленої до стягнення суми заборгованості, а також на тривале ухилення відповідача від виконання ним спірних грошових зобов'язань, в результаті чого, за переконанням Церковного Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України, невжиття заходів до забезпечення позову може значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову через наявність ймовірності вчинення з боку ТОВ „ТД „Грекова" дій, направлених на ухилення від майнової відповідальності у спірних правовідносинах. Проаналізувавши зазначене клопотання Церковного Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України", господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 (з подальшими змінами та доповненнями) наголошено наступне. Так, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проаналізувавши вказане клопотання позивача, суд зазначає, що воно базується виключно на припущеннях позивача щодо потенційної неможливості виконання судового рішення по даній справі, без наведення взагалі будь-якого обґрунтування існування обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття господарським судом заходів до забезпечення позову. Сам по собі факт тривалого невиконання грошового зобов'язання відповідачем, без надання доказів реального вчинення останнім дій, направлених на ухилення від майнової відповідальності перед позивачем та/або іншими кредиторами, не свідчить про наявність загрози неможливості виконання рішення у випадку задоволення позову, та, відповідно, на вказаному факті не може базуватись висновок суду про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову. У зв'язку з викладеним, господарським судом було відмовлено позивачу у задоволенні вищезазначеного клопотання.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014р., представник позивача не з'явився, незважаючи на належне повідомлення його про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач також був належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи судом, проте в судове засідання, призначене на 16.06.2014р., представник відповідача не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, згідно наданого відзиву на позов, ТОВ „ТД „Грекова" повністю заперечує проти позову, наголошуючи, серед іншого, на пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.04.2012р. між Церковним Управлінням Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України (Постачальник) та ТОВ „ТД „Грекова" (Покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язався передати належні йому будівельні ліси типу ЛСПМ 2000-40 у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити їх на умовах даного договору. Відомості про будівельні ліси: 1) захват, номер за каталогом 11060002, кількість 19 шт., загальною вартістю 571,14 грн.; 2) дробина, номер за каталогом 11500000, кількість 6 шт., загальною вартістю 562,23 грн.; 3) настил, номер за каталогом 12660000, кількість 32 шт., загальною вартістю 9 171,84 грн.; 4) настил із люком, номер за каталогом 12880000, кількість 14 шт., загальною вартістю 4 343,36 грн.; 5) опора регульована, номер за каталогом 11940000, кількість 12 шт., загальною вартістю 716,52 грн.; 6) рігель 3,00, номер за каталогом 130200004, кількість 246 шт., загальною вартістю 28 326,90 грн.; 7) рігель діагональний, номер за каталогом 130400004, кількість 35 шт., загальною вартістю 5 181,75 грн.; 8) рігель несучий 0,84, номер за каталогом 140200000, кількість 162 шт., загальною вартістю 10 047,24 грн.; 9) рігель несучий 0,84, номер за каталогом 140300000, кількість 144 шт., загальною вартістю 15 511,68 грн.; 10) стійка 2,1, номер за каталогом 130100001, кількість 294 шт., загальною вартістю 35 979,72 грн.; 11) хомут литий поворотний, кількість 78 шт., загальною вартістю 2 086,50 грн. Загальна вартість товару, який є предметом даного договору, складає 134 998,69 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. Постачальник зобов'язаний в повному обсязі передати будівельні ліси типу ЛСПМ 2000-40 Покупцю в день підписання договору. Перехід права власності здійснюється в момент передачі будівельних лісів типу ЛСПМ 2000-40, який оформлюється видатковою накладною та актом приймання передачі.

Відповідно до пояснень представника позивача, на момент укладення договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. майно, яке є предметом даної угоди, вже перебувало у фактичному володінні та користуванні відповідача, у зв'язку з чим, перехід до останнього права власності на вказане майно не потребував додаткового складення відповідного первинного бухгалтерського документу. На підтвердження наведених доводів позивач посилався на наступне.

Так, 22.05.2006р. між Церковним Управлінням Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України (Замовник) та ТОВ „Фірма „Кірхенбау" (Підрядник) було укладено договір підряду № 22-06 на виконання будівельних робіт щодо об'єкту, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68, на виконання умов якого згідно з актом приймання-передачі від 21.09.2006р. Замовником було передано Підряднику низку будівельних лісів типу ЛСПМ 2000-40, зокрема: 1) захват, номер за каталогом 11060002, кількість 138 шт.; 2) дробина, номер за каталогом 11500000, кількість 36 шт.; 3) настил, номер за каталогом 12660000, кількість 121 шт.; 4) настил із люком, номер за каталогом 12880000, кількість 36 шт.; 5) опора регульована, номер за каталогом 11940000, кількість 36 шт.; 6) рігель 3,00, номер за каталогом 130200004, кількість 496 шт., 7) рігель діагональний, номер за каталогом 130400004, кількість 136 шт., 8) рігель несучий 0,84, номер за каталогом 140200000, кількість 400 шт.; 9) рігель несучий 0,84, номер за каталогом 140300000, кількість 512 шт.; 10) стійка 2,1, номер за каталогом 130100001, кількість 708 шт.; 11) хомут литий поворотний, кількість 138 шт.

В подальшому, між Замовником та Підрядником також було укладено договір підряду № 26-02 від 26.02.2011р. на виконання будівельних робіт щодо об'єкту, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 68. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу вищезазначених будівельних лісів із володіння та користування ТОВ „Фірма „Кірхенбау" під час дії вищезазначених договорів підряду.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, між ТОВ „Фірма „Кірхенбау" (Орендодавець) та ТОВ „ТД „Грекова" (Орендар) було укладено договір оренди будівельних лісів № 02/06/11 від 02.06.2011р., умовами якого передбачена передача у користування Орендарю наступних будівельних лісів 1) захват, номер за каталогом 11060002, кількість 19 шт., загальною вартістю 571,14 грн.; 2) дробина, номер за каталогом 11500000, кількість 6 шт., загальною вартістю 562,23 грн.; 3) настил, номер за каталогом 12660000, кількість 32 шт., загальною вартістю 9 171,84 грн.; 4) настил із люком, номер за каталогом 12880000, кількість 14 шт., загальною вартістю 4 343,36 грн.; 5) опора регульована, номер за каталогом 11940000, кількість 12 шт., загальною вартістю 716,52 грн.; 6) рігель 3,00, номер за каталогом 130200004, кількість 246 шт., загальною вартістю 28 326,90 грн.; 7) рігель діагональний, номер за каталогом 130400004, кількість 35 шт., загальною вартістю 5 181,75 грн.; 8) рігель несучий 0,84, номер за каталогом 140200000, кількість 162 шт., загальною вартістю 10 047,24 грн.; 9) рігель несучий 0,84, номер за каталогом 140300000, кількість 144 шт., загальною вартістю 15 511,68 грн.; 10) стійка 2,1, номер за каталогом 130100001, кількість 294 шт., загальною вартістю 35 979,72 грн.; 11) хомут литий поворотний, кількість 78 шт., загальною вартістю 2 086,50 грн.

На виконання вказаної угоди, 02.06.2011р. відповідачем було прийнято вищезазначені будівельні ліси у користування, про що було складено відповідний акт приймання-передачі (додаток № 1 до договору оренди № 02/06/11 від 02.06.201р.). Передачу будівельних лісів у користування відповідачу здійснило ТОВ „Фірма „Кірхенбау", яке, в свою чергу, з 21.09.2006р. використовувало вказані будівельні ліси, про що було зазначено вище по тексту рішення.

Проаналізувавши вищезазначені докази, господарський суд доходить висновку, що на момент укладення договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. майно, яке є предметом вказаної угоди, дійсно перебувало у фактичному володінні та користуванні ТОВ „ТД „Грекова". Вказаний висновок суду також підтверджується умовами п. 6.5 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р., якими передбачено, що після його (договору поставки) підписання всі попередні переговори за цим договором, попередні угоди, низка договорів, зокрема вищезазначений договір оренди № 02/06/11 від 02.06.2011р., який стосувався прав та обов'язків сторін за договором поставки, втратили юридичну силу.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. відповідачем було придбано від позивача у власність будівельні ліси загальною вартістю 134 998,69 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.2 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. оплата за будівельні ліси ЛСПМ 2000-40 здійснюється Покупцем в три періоди в наступні строки: до 09.05.2012р. платіж в сумі 25 000,00 грн.; до 30.06.2012р. платіж в сумі 55 000,00 грн., до 31.07.2012р. платіж в сумі 54 998,69 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, які не були спростовані з боку ТОВ „ТД „Грекова", оплата вартості придбаного на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. товару на момент вирішення даного спору була здійснена лише частково на суму 50 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 131 від 14.05.2012р., № 240 від 01.08.2013р. та № 275 від 14.08.2013р. В результаті викладеного, на момент вирішення даного спору за відповідачем утворилась прострочена кредиторська заборгованість перед Церковним Управлінням Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України в сумі 84 998,69 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.

При цьому, згідно з п. 3.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. у випадку нездійснення оплати у передбачений строк, Постачальник має право переглянути ціну будівельних лісів типу ЛСПМ 2000-40 в сторону збільшення на 10%-40% від їх вартості, або в односторонньому порядку розірвати договір, що не звільняє Покупця від покладених на нього даним договором зобов'язань. При простроченні оплати до 30 днів вартість товару збільшується на 10%; до 60 днів - на 20%; до 90 днів - на 30%; при простроченні оплати понад 90 днів - вартість товару збільшується на 40% від простроченої суми.

Положеннями ч. 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

В силу положень ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Відповідно до ст. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

В свою чергу, згідно зі ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що ТОВ „ТД „Грекова" допустило прострочення погашення залишку заборгованості за придбаний товар в сумі 84 998,69 грн. терміном більш ніж на 90 днів, а також враховуючи зміст п. 3.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. та вищенаведені норми закону, господарський суд доходить висновку про правомірність застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді збільшення суми основного боргу за товар, придбаний на виконання вищезазначеної угоди, на 40 відсотків до суми 118 998,16 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Церковного Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України в частині стягнення з ТОВ „ТД „Грекова" заборгованості за придбаний товар в сумі 118 998,16 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 3.3 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. за часткову відстрочку оплати вартості будівельних лісів типу ЛСПМ 2000-40 за даним договором з Покупця стягуються проценти за право користування товарним кредитом в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочки.

З посиланням на наведені законодавчі норми та умови п. 3.3 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати відсотки за користування товарним кредитом в сумі 49 104,41 грн. Перевіривши вказаний розрахунок, господарський суд зазначає, що його було зроблено у відповідності до умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь Церковного Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України відсотків за користування товарним кредитом в сумі 49 104,41 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 , п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п.п. 5.3, 5.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Покупцем своїх зобов'язань з оплати будівельних лісів типу ЛСПМ 2000-40, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, яка діє на дату останньої оплати, згідно п. 1.2 даного договору. У випадку прострочення оплати вартості будівельних матеріалів типу ЛСПМ 2000-40 більш ніж на 30 днів, Покупець сплачує штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.

З посиланням на п.п. 5.3, 5.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 19/04/12 від 19.04.2012р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 19 824,57 грн. та штраф в сумі 17 849,72 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу, господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, доходить висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати штрафу в сумі 17 849,72 грн.

При цьому, перевіривши розрахунок пені, викладений по тексту позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному. Так, позивачем не було враховано зміст положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно із якими нарахування пені у спірних правовідносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки умови укладеної між сторонами по справі угоди не містять застережень про зворотнє. Таким чином, з урахуванням застосованих позивачем вихідних даних та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах має бути:

55 000,00 грн. * 182 (кількість днів прострочення з 30.06.2012р. по 28.12.2012р. включно) * 0,15 (подвійна облікова ставка НБУ) / 366 = 4 102,46 грн.

54 998,69 грн. * 154 (кількість днів прострочення з 31.07.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,15 (подвійна облікова ставка НБУ) / 366 = 3 471,23 грн.

54 998,69 грн. * 28 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 28.01.2013р. включно) * 0,15 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 632,86 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 8 206,55 грн.

Проте, приймаючи до уваги подання відповідачем заяви про пропуск позивачем визначеного законом строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу, при вирішенні питання про розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню із ТОВ „ТД „Грекова" в межах даної справи, господарський суд виходить із наступного.

Так, згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що річний строк позовної давності для вимог стягнення з відповідача нарахованої пені закінчився: 1) 28.12.2013р. - щодо пені, які нарахована на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі 55 000,00 грн.; 2) 28.01.2014р. - щодо пені, які нарахована на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в сумі 54 998,69 грн. В той же час, право на стягнення штрафу як різновиду неустойки виникло одночасно з порушенням відповідачем грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, річний строк позовної давності для стягнення вказаної санкції закінчився 1) 30.06.2013р. - щодо штрафу, який нарахований на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі 55 000,00 грн.; 2) 31.07.2013р. - щодо штрафу, які нарахований на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в сумі 54 998,69 грн.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з урахуванням того, що даний позов був поданий до суду 25.03.2014р., що підтверджується відповідним штемпелем на позовній заяві, у зв'язку з чим, сума пені в розмірі 8 206,55 грн. та штрафу в сумі 17 849,72 грн. є такими, що нараховані поза межами строку позовної давності, а також враховуючи зроблену ТОВ „ТД „Грекова" заяву про застосування відповідного строку позовної давності до даних вимог, у суду відсутні правові підстави для захисту права позивача на вказані кошти в судовому порядку.

Таким чином, на підставі ст. 267 ЦК України суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 8 206,55 грн. та штрафу в сумі 17 849,72 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „ТД „Грекова" перед Церковним Управлінням Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України в загальній сумі 168 102,57 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 118 998,16 грн. та відсотків за користування товарним кредитом в сумі 49 104,41 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 168 102,57 грн. Таким чином, із ТОВ „ТД „Грекова" слід стягнути на користь Церковного Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України суму основного боргу в розмірі 118 998,16 грн. та відсотки за користування товарним кредитом в сумі 49 104,41 грн. відповідно ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610- 612, 617, 625, 629, 662, 664, 691, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, 235- 237 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями). В свою чергу, у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені в сумі 8 206,55 грн. та штрафу в сумі 17 849,72 грн. слід відмовити відповідно до ст.ст. 256 - 258, 261, 267 ЦК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 256 - 258, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610- 612, 617, 625, 629, 662, 664, 691, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, 235- 237 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Грекова" /місцезнаходження: 68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. 28 червня, 47; фактична адреса: 65033, м. Одеса, вул. Партизанська, 16; код ЄДРПОУ 34697905/ на користь Церковного Управління Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України /65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 68, код ЄДРПОУ 20955066/ суму основного боргу в розмірі 118 998 грн. 16 коп. /сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 16 коп./, відсотки за користування товарним кредитом в сумі 49 104 грн. 41 коп. /сорок дев'ять тисяч сто чотири грн. 41 коп./, судовий збір в сумі 3 362 грн. 05 коп. /три тисячі триста шістдесят дві грн. 05 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 18.06.2014р.

Суддя С.П. Желєзна