Рішення

від 10.06.2014 по справі 344/15113/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15113/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1335/2014

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Малєєва А.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: представника ОСББ «Озеро» Буханського О.П.,

позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» в особі голови ОСОБА_6 про визнання права власності на підвальне приміщення та усунення перешкод в користуванні, за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» в особі голови ОСОБА_6 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні частиною нежитлового підвального приміщення. Свої вимоги обґрунтували тим, що зареєстровані та проживають в приватизованій квартирі АДРЕСА_1. До вказаної квартири належав підвал площею 12 кв.м., однак в 1997 році було проведено перерахунок площі підвальних приміщень їх будинку, і визначено, що до їх квартири відноситься підвальне приміщення площею 16,64 кв.м. Вказаним приміщенням вони користуються з 1982 року. Під час приватизації позивачами квартири підвальне приміщення приватизовано не було. У зв'язку з тим, що на даний час житловий будинок в якому вони проживають, перебуває на балансі ОСББ «Озеро», а відповідач дозволу на приватизацію підвалу не дає, створюючи перешкоди у користуванні ним, та виходячи з вимог ч.2 ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» просили суд визнати за ними право власності на підвальне приміщення площею 16,64 кв.м., в будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» в особі голови ОСОБА_6 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні частиною домоволодіння.

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_5 право власності на нежитлове підвальне приміщення площею 16,64 кв.м., що є у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як власників квартири № 3, та знаходиться в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» солідарно на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 466 грн. 70 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення голова Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що підвальне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку в якому знаходяться комунікації загального користування, в тому числі і комунікації до квартири №1, власником якої є ОСОБА_7 Вважає, що саме до ОСОБА_7 перейшло право користування спірним підвалом від попереднього власника квартири № 1. Судом безпідставно відхилено її пояснення з цього приводу, як і не залучено до участі у розгляді справи; тим самим позбавлено ОСОБА_7 права користування підвальним приміщенням.

Судом також не враховано, що в додатку до договору найму житлового приміщення від 23.04.1984 року площа підвального приміщення становить 12 кв.м., в той час як позивачі просили визнати за ними право власності на підвальне приміщення вже площею 16,64 кв.м.

Також апелянт зазначає, що виходячи з вимог ст.ст. 355,356, 358 ЦК України, ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» підвальні приміщення багатоквартирного будинку належать до допоміжних приміщень житлового будинку, входять до складу будинку як неділиме майно, використовуються для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку на які поширюється правовий режим спільної сумісної, так і часткової власності, що передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження майном.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСББ «Озеро» доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3, та її представник ОСОБА_4 доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_5 право власності на нежитлове підвальне приміщення площею 16,64 кв.м., в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі безперервно користувалися спірним підвальним приміщенням, і таке було зазначено в їх договірних відносинах про найм житла. Оскільки всі інші власники квартир багатоквартирного житлового будинку закріпили за собою таке право користування чи власності на підвали, що знаходиться в їх будинку, і тим самим визначили безспірність такого користування протягом останніх 10-14 років, то є всі підстави для задоволення позову та визнання за позивачами право власності на підвальні приміщення.

Однак погодитись з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду не може виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1; зареєстровані та проживають в ній.

Судом також встановлено, що згідно рішення Івано-Франківської міської ради ХХХ сесією 4-го скликання від 27.03.2006 року вказаний житловий будинок знятий з балансу ЖЕО-7. На даний час шестиквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі створеного мешканцями - власниками квартир ОСББ «Озеро».

З матеріалів справи, зокрема листа ОКП «Івано-Франківське МБТІ» від 11.03.2014 року, вбачається, що згідно архівних справ: квартири №2 та №6 в будинку АДРЕСА_1 приватизовані разом із коморою в підвалі; №1 та №3 приватизовані без комори в підвалі. Щодо інших квартир відомостей в ОКП «Івано-Франківське МБТІ» не має.

Самі позивачі не заперечували тієї обставини, що при приватизації своєї квартири у 1997 році, вони не скористалися правом на приватизацію підвального приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належні до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Звертаючись до суду, позивачі, власне, і обґрунтовували свої вимоги невикористаним правом на приватизацію підвального приміщення, яким вони користувалися на підставі договору найму.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Наведене відповідає Конституції України та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004, згідно з якою у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями (абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Отже, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження.

Виходячи з положень чинного законодавства України, що регулює зазначені питання, зокрема ст.ст. 358, 369 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Як вбачається з матеріалів справи, спірними приміщеннями у підвалі на даний час користується також власник квартири № 1 ОСОБА_7 Крім цього, через це підвальне приміщення проходить частина загальнобудинкових мереж до квартири № 1.

Отже, передати у власність позивача спірні підвальні приміщення без згоди власників інших квартир будинку, зокрема ОСОБА_7, яка до участі у справі залучена не була, відповідач не міг.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 набула право власності на квартиру № 1 підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2007 року без підвального приміщення, а тому не може претендувати на спірне підвальне приміщення суперечать рішенню Конституційного суду України від 09.11.2011 року № 14-рп/2011 згідно з яким приватизація, купівля-продаж, спадкування,інші цивільно-правові угоди є однаковими юридично значимими підставами набуття права власності на квартиру. В аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи те, що підвальні приміщення будинку АДРЕСА_1 є спільним майном співвласників і повинні використовуватись за призначенням і на погоджених співвласниками умовах, як то передбачено ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо наявності правових підстав для визнання за позивачами права власності на частину підвального приміщення.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог процесуального права із неправильним застосуванням матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного та ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 358, 369 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 , 317 ЦПК України, колегія судів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Озеро» в особі голови ОСОБА_6 про визнання права власності на підвальне приміщення та усунення перешкод в користуванні - відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: А.Ю. Малєєв

В.Д. Фединяк