Постанова

від 10.06.2014 по справі 810/3129/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року місто Київ № 810/3129/14

12.44

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача: - Горкуша В.В., відповідача: - Башта М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (представник - Горкуша Вікторія Василівна) доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (представник - Горкуша Вікторія Василівна), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.11.2013 № 0002102301 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В наданих суду запереченнях на адміністративний позов відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32498133.

З матеріалів справи встановлено, що 30.10.2013 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 30.10.2013 № 248/22-03/32498133 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код за ЄДРПОУ: 32498133) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з МП ТОВ «Гамалс» (код за ЄДРПОУ: 13918998) за листопад 2012 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, зокрема:

- пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 2 166, 00 гривень та як наслідок до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 Декларації) за квітень 2013 року на суму 2 166, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 30.10.2013 № 248/22-03/32498133 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0002102301 на суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 2 166, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду первинної скарги від 06.02.2014 № 266/10/10-36-10-01-206/993 та Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 09.04.2014 № 6338/6/99-99-10-01-15.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про проведення безтоварних фінансових операцій між позивачем та його контрагентом МП ТОВ «Гамалс», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В ході відпрацювання встановлено, що ТОВ «Технополіс-1» (код за ЄДРПОУ 32498133) перебувало у фінансово-господарських відносинах із МП ТОВ «Гамалс» (код за ЄДРПОУ 13918998) у листопаді 2012 року (сума ПДВ - 2 165, 84 гривень).

Співробітниками ДПІ у Києво-Святошинському районі встановлено, що вищезазначений контрагент-постачальник має ознаки «транзитності» та провадить транзитні операції.

Згідно отриманого Акта ДПІ у Київському районі міста Одеси від 11.02.2013 № 299/22-34/13918998/10 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс», код ЄДРПОУ 13918998 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: листопад 2012 року», встановлено наступне.

Управлінням податкового контролю осіб отримано висновок відділу по оперативному обслуговуванню платників ДПІ у Київському районі міста Одеси ВПМ ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС № 44361/7/07-103 від 24.10.2012 по МП у вигляді ТОВ «Гамалс», код ЄДРПОУ 13918998, в якому зазначено, що ВПМ проведено обстеження податкової адреси: 65000, Одеська область, місто Одеса, вулиця Левітана, будинок 112, квартира 12.

Не встановлено факту укладання договору оренди приміщення за податковою адресою, керівника підприємства не опитано. Проведено бесіду з сусідами, сусідам не відомо місце знаходження ОСОБА_3 Також не відомо її місце роботи та чи може вона займати посаду керівника підприємства. Письмово надати пояснення стосовно наведених питань відмовились, посилаючись на статтю 63 Конституції України. Зміст господарських операцій встановити не виявилось можливим у зв'язку з не отриманням копій первинних документів та відсутністю пояснення керівника.

Згідно висновку встановлено, що підприємство за вказаною адресою: місто Одеса, вулиця Левітана, будинок 112, квартира 12 не знаходиться.

Згідно баз даних АІС «РПП», станом на дату складання Акта стан платника - « 9», «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

На підставі вищевикладеного неможливо провести зустрічну звірку МП у вигляді ТОВ «Гамалс», код ЄДРПОУ 13918998 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за листопад 2012 року.

За результатами аналізу баз даних ДПІ у Київському районі міста Одеси та з інформацією, надісланою вищевказаним листом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва встановлено, що у листопаді 2012 року МП у вигляді ТОВ «Гамалс» мало взаємовідносини з ТОВ «Грин Гарден Дизайн», код за ЄДРПОУ 38320888, на загальну суму податкового кредиту - 431 920, 93 гривень, відповідно - 87, 7% загальної суми податкового кредиту листопаду 2012 року.

Основним постачальником по розрахункам з МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у листопаді 2012 року було ТОВ «Грин Гарден Дизайн», платник знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, зі станом « 9» - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

З метою збору доказової бази щодо МП у вигляді ТОВ «Гамалс» за листопад 2012 року до ДПІ за місцем обліку контрагента-постачальника було направлено запит щодо проведення зустрічної звірки, а саме:

- до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 21.01.2013 № 1600/7/22-34 «Про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання», щодо повноти формування податкового зобов'язання по підприємству постачальнику ТОВ «Грин Гарден Дизайн» код ЄДРПОУ 38320888, яке являлось продавцем товарів (робіт, послуг) МП у вигляді ТОВ «Гамалс».

Отримано інформацію від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грин Гарден Дизайн» код за ЄДРПОУ 38320888 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, надіслано листом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 07.02.2013 № 992/7/22.9-22 «Про надання інформації та матеріалів щодо встановлених нікчемних правочинів».

За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Грин Гарден Дизайн» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

Враховуючи вищевикладене, податковий кредит відображений МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у податковій декларації з ПДВ за листопад, грудень 2012 року сформований за рахунок придбання у ТОВ «Грин Гарден Дизайн» (код за ЄДРПОУ 38320888) послуг, по яким, виходячи з вищенаведеного, не підтверджується реальність здійснених операцій.

Виходячи з аналізу інформації та наявних матеріалів, що знаходяться у справі, МП у вигляді ТОВ «Гамалс», інформаційних баз даних АРМів «РПП», «Бест звіт», «ТАХ», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що використовуються в ДПІ у Київському районі міста Одеси, отриманих матеріалів від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, інших джерел інформації, податкові зобов'язання були сформовані за рахунок операцій по наданню послуг, в свою чергу оформлених за рахунок придбання МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у ТОВ «Грин Гарден Дизайн» у тому числі у листопаді 2012 року - 2 159 604, 56 гривень (ПДВ - 431 920, 93 гривень).

Оскільки МП ТОВ «Гамалс» за листопад 2012 року не здійснювали операцій з придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників, то відповідно подальша їж реалізація на адресу ТОВ «Технополіс-1» за відповідні періоди, не здійснювалась.

Враховуючи вищевикладене, операції МП ТОВ «Гамалс» за листопад 2012 року, не є господарською діяльністю підприємства в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Таким чином відповідач стверджує, що правочини, укладені ТОВ «Технополіс-1» з МП ТОВ «Гамалс» за листопад 2012 року, не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на одержання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від МП ТОВ «Гамалс» за листопад 2012 року на адресу ТОВ «Технополіс-1», що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини не створюють юридичних наслідків та масть ознаки нереальності їх здійснення.

З урахуванням вищенаведеного з'ясовано, що операції, здійснені МП ТОВ «Гамалс» за листопад 2012 року не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Оскільки вищезазначеним не підтверджено здійснення МП ТОВ «Гамалс» за листопад 2012 року операцій з реалізації та придбання ТМЦ контрагентам-покупцям та продавцям, то ТОВ «Технополіс-1» не здійснювало операцій з придбання ТМЦ у вищезазначеного контрагента.

Таким чином, посадовими особами ТОВ «Технополіс-1» безпідставно включено до складу податкового кредиту, задекларованого в декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року суму ПДВ у розмірі 2 166, 00 гривень по податковим накладним, виписаних МП ТОВ «Гамалс» у листопаді 2012 року, що призвело до безпосереднього завищення податкового кредиту, та як наслідок, до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 Декларації) за квітень 2013 року на суму 2 166, 00 гривень.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акта перевірки № 248/22-03/32498133. Відповідно до змісту зазначеного Акта, податковим органом поставлено під сумнів реальність поставок ТОВ «Технополіс-1» від МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на суму ПДВ 2 166, 00 гривень з посиланням на податкову накладну № 157 від 28.11.2012, виданої МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на загальну суму 12 995, 02 гривень, в тому числі ПДВ 2 165, 84 гривень.

Слід зазначити, що дана податкова накладна № 157 від 28.11.2012 на загальну суму 12 995, 02 гривень, в тому числі ПДВ 2 165, 84 гривень видана МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на підставі Договору № 235/1 від 19.11.2012, укладеного між сторонами, інформація про що також міститься у податковій накладній.

Відповідно до предмету Договору № 235/1 від 19.11.2012, укладеного між сторонами, ТОВ «Технополіс-1» доручає, а МП у вигляді ТОВ «Гамалс» бере на себе виконання робіт (поставку, монтаж та комплекс пусконалагоджувальних робіт системи охоронно-тривожної сигналізації) у магазині ТОВ «Технополіс-1» за адресою: місто Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, 140/1.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, загальна вартість робіт становить 23 881, 22 гривень, в тому числі ПДВ 3 980, 20 гривень та складається з вартості монтажних робіт, що становить 5 793, 36 гривень, в тому числі ПДВ 965, 56 гривень, пусконалагоджувальних робіт - 5 092, 85 гривень, в тому числі ПДВ 484, 81 гривень та вартості обладнання та матеріалів 12 995, 02 гривень, в тому числі ПДВ 2 165, 84 гривень.

Роботи по зазначеному договору виконані в повному обсязі, що підтверджується Актом здачі-прийому виконаних робіт від 05.12.2012 згідно договору № 235/1 від 19.11.2012, податковими накладними № 157 від 28.11.2012 та № 14 від 05.12.2012, проте відповідач ставить під сумнів лише частину вартості робіт, передбачених Договором № 235/1 від 19.11.2012, укладеного між сторонами.

Зазначений Договір № 235/1 від 19.11.2012, укладений між сторонами, від імені ТОВ «Технополіс-1» був укладений уповноваженою особою директором департаменту безпеки Назаровим Геннадієм Володимировичем на підставі довіреності № 467/11 від 30.12.2011, про що також зазначено у самому договорі. На підтвердження повноважень зазначеної особи на укладення договору, позивач надав копії Довіреності № 467/11 від 30.12.2011, Наказ № 1224-к від 23.11.2010 про призначення Назарова Геннадія Володимировича на посаду директора департаменту безпеки, роздруківку електронного реєстру довіреностей ТОВ «Технополіс-1» за 2011 рік.

Щодо надання сертифікату якості на охоронну сигналізацію, що була встановлена МП у вигляді ТОВ «Гамалс», на виконання Договору № 235/1 від 19.11.2012, укладеного між сторонами, вбачається, що сигналізація була встановлена ще у 2012 році й жодним законодавчим актом не передбачено необхідність покупця на зберігання сертифікатів якості на товари, що були придбані останнім для власних потреб. Підтвердженням того, що охоронна сигналізація відповідала відповідним стандартам є її підключення та прийняття на обслуговування Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Одеській області, копії договорів яких наявні в матеріалах справи. Також суд зазначає, що відсутність сертифікату якості у ТОВ «Технополіс-1» на охоронну сигналізацію жодним чином не може впливати на реальність правочинів, а тому, висновки податкового органу є помилковими та безпідставними.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що ТОВ «Технополіс-1» здійснює свою господарську діяльність у відповідності до норм чинного законодавства України, виконання робіт підтверджуються усіма необхідними документами, передбаченими чинним законодавством, належним чином здійснює облік господарських операцій та відображає у фінансово-господарській звітності ТОВ «Технополіс-1», що надає можливість позивачу відносити відповідні суми виконаних робіт до податкового кредиту, а тому, коригування грошового зобов'язання ТОВ «Технополіс-1» відповідачем шляхом винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002102301 від 20.11.2013, без наявності на те законних підстав є протиправним.

Таким чином, укладений між позивачем та МП ТОВ «Гамалс» договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і дані наслідки підтверджуються відповідними первинними фінансово-господарськими документами.

Усі копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, актом здачі-прийому виконаних робіт тощо.

Оплата за отримані послуги з надання робіт здійснювалася у безготівковій формі.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами угод, які не мають реального характеру, у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та МП ТОВ «Гамалс» були спрямовані на проведення безтоварних фінансових операцій для здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом МП ТОВ «Гамалс» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та МП ТОВ «Гамалс» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими накладними, актом здачі-прийому виконаних робіт тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач під час перевірки про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства не зазначив.

З приводу вищенаведеного слід зазначити, що відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2 Положення № 88).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Положення № 88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення № 88).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (пункт 2.5 Положення № 88).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (пункт 2.7 Положення № 88).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88).

Стосовно заповнення первинних документів з порушенням вимог діючого податкового законодавства та бухгалтерського обліку, а саме відсутність у них обов'язкових реквізитів тощо, під час перевірки встановлено не було.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг від контрагента по виконанню зазначених робіт. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та МП ТОВ «Гамалс».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Фірма Васанд» послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього права на формування податкового кредиту повинен бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно договору № ПЦО-2/1842-12 на надання послуг охорони майна та № ПЦО-2/1843-12 на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, укладених 20.12.2012 між позивачем та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Одеській області, свідчить про використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від МП ТОВ «Гамалс» робіт (послуг) за договором № 235/1 від 19.11.2012. Зазначені документи є доказами підключення магазину позивача за адресою: місто Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, до пункту центральної сигналізації.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом МП ТОВ «Гамалс» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про проведення безтоварних фінансових операцій між позивачем та його контрагентом МП ТОВ «Гамалс» суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідний період, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг щодо виконання робіт, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту виконання таких робіт під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента його контрагента (по ланцюгу постачання), що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність контрагента його контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, а операції є безтоварними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача про завищення від'ємного значення податку на подану вартість і нарахування за такі порушення грошових зобов'язань є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його протиправним, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.11.2013 № 0002102301.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» понесені ним судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 червня 2014 р.