Ухвала

від 06.08.2014 по справі 810/3129/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3129/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Гром Л.М.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Технополіс-1» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до ДПІ у Києво-Святошинському районі від 20.11.2013 № 0002102301

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 30.10.2013 № 248/22-03/32498133 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Технополіс-1» (код за ЄДРПОУ: 32498133) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з МП ТОВ «Гамалс» (код за ЄДРПОУ: 13918998) за листопад 2012 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 2 166, 00 гривень та як наслідок до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 Декларації) за квітень 2013 року на суму 2 166, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 30.10.2013 № 248/22-03/32498133 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0002102301 на суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 2 166, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду первинної скарги від 06.02.2014 № 266/10/10-36-10-01-206/993 та Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 09.04.2014 № 6338/6/99-99-10-01-15.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та МП ТОВ «Гамалс» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими накладними, актом здачі-прийому виконаних робіт тощо.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акта перевірки № 248/22-03/32498133. Відповідно до змісту зазначеного Акта, податковим органом поставлено під сумнів реальність поставок ТОВ «Технополіс-1» від МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на суму ПДВ 2 166, 00 гривень з посиланням на податкову накладну № 157 від 28.11.2012, виданої МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на загальну суму 12 995, 02 гривень, в тому числі ПДВ 2 165, 84 гривень.

Дана податкова накладна № 157 від 28.11.2012 на загальну суму 12 995, 02 гривень, в тому числі ПДВ 2 165, 84 гривень видана МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на підставі Договору № 235/1 від 19.11.2012, укладеного між сторонами, інформація про що також міститься у податковій накладній.

Відповідно до предмету Договору № 235/1 від 19.11.2012, укладеного між сторонами, ТОВ «Технополіс-1» доручає, а МП у вигляді ТОВ «Гамалс» бере на себе виконання робіт (поставку, монтаж та комплекс пусконалагоджувальних робіт системи охоронно-тривожної сигналізації) у магазині ТОВ «Технополіс-1» за адресою: місто Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, 140/1.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, загальна вартість робіт становить 23 881, 22 гривень, в тому числі ПДВ 3 980, 20 гривень та складається з вартості монтажних робіт, що становить 5 793, 36 гривень, в тому числі ПДВ 965, 56 гривень, пусконалагоджувальних робіт - 5 092, 85 гривень, в тому числі ПДВ 484, 81 гривень та вартості обладнання та матеріалів 12 995, 02 гривень, в тому числі ПДВ 2 165, 84 гривень.

Роботи по зазначеному договору виконані в повному обсязі, що підтверджується Актом здачі-прийому виконаних робіт від 05.12.2012 згідно договору № 235/1 від 19.11.2012, податковими накладними № 157 від 28.11.2012 та № 14 від 05.12.2012, проте відповідач ставить під сумнів лише частину вартості робіт, передбачених Договором № 235/1 від 19.11.2012, укладеного між сторонами.

Зазначений Договір № 235/1 від 19.11.2012, укладений між сторонами, від імені ТОВ «Технополіс-1» був укладений уповноваженою особою директором департаменту безпеки ОСОБА_3 на підставі довіреності № 467/11 від 30.12.2011, про що також зазначено у самому договорі. На підтвердження повноважень зазначеної особи на укладення договору, позивач надав копії Довіреності № 467/11 від 30.12.2011, Наказ № 1224-к від 23.11.2010 про призначення ОСОБА_3 на посаду директора департаменту безпеки, роздруківку електронного реєстру довіреностей ТОВ «Технополіс-1» за 2011 рік.

Підтвердженням того, що охоронна сигналізація відповідала відповідним стандартам є її підключення та прийняття на обслуговування Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Одеській області.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Технополіс-1» здійснює свою господарську діяльність у відповідності до норм чинного законодавства України, виконання робіт підтверджуються усіма необхідними документами, передбаченими чинним законодавством, належним чином здійснює облік господарських операцій та відображає у фінансово-господарській звітності ТОВ «Технополіс-1», що надає можливість позивачу відносити відповідні суми виконаних робіт до податкового кредиту, а тому, коригування грошового зобов'язання ТОВ «Технополіс-1» відповідачем шляхом винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002102301 від 20.11.2013, без наявності на те законних підстав є протиправним.

Укладений між позивачем та МП ТОВ «Гамалс» договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і дані наслідки підтверджуються відповідними первинними фінансово-господарськими документами.

Оплата за отримані послуги з надання робіт здійснювалася у безготівковій формі.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

На час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач під час перевірки про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства не зазначив.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг від контрагента по виконанню зазначених робіт. Податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Згідно договору № ПЦО-2/1842-12 на надання послуг охорони майна та № ПЦО-2/1843-12 на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, укладених 20.12.2012 між позивачем та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Одеській області, свідчить про використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від МП ТОВ «Гамалс» робіт (послуг) за договором № 235/1 від 19.11.2012. Зазначені документи є доказами підключення магазину позивача за адресою: місто Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, до пункту центральної сигналізації.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Києво-Святошинському районі податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0002102301.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Н.В. Безименна, Л.М. Гром

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Гром Л.М.