Постанова

від 19.06.2014 по справі 905/750/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.06.2014 справа №905/750/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Марченко О.А., Радіонова О.О. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участю представників сторін: від позивача: Тиріна М.П. - за довіреністю; від відповідача-1: від відповідача-2:Беззубченко Л.В. - за довіреністю; Середа І.В. - за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м.Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2014р. (повний текст підписано 09.04.2014р.) у справі№905/750/14 (суддя Макарова Ю.В.) за позовомДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сивей Логистикс", м.Маріуполь, Донецька область (Відповідач 1); Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк (Відповідач 2) простягнення заборгованості в сумі 5870261,26грн., пені в сумі 43519,05грн. та 3% річних в сумі 10042,26грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Маріупольський морський порт", м.Маріуполь, Донецька область, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сивей Логистикс", м.Маріуполь (Відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м.Донецьк (Відповідач 2) про стягнення з належного відповідача заборгованості у розмірі 3014644грн.88коп., пені у розмірі 11017грн.14коп., 3% річних у розмірі 2542грн.42коп.

В перебігу розгляду справи Позивач заявою № 18/669 від 13.02.2014р.(а.с.а.с.9-11 т.3) збільшив розмір ціни позову внаслідок невиконання грошових зобов'язань іншим аналогічним договором №04-6/246/11 від 23.12.2013р., вимагаючи стягнення заборгованості в сумі 5870261,26грн., пені в сумі 43519,05грн. та 3% річних в сумі 10042,26грн. Означена заява була прийнята судом розгляду.

В свою чергу, заява Позивача №18/743 від 03.04.2014р. (а.с.а.с.139, 140 т.4), якою зменшені позовні вимоги щодо заборгованості до 870261,26грн., а вимоги щодо пені та 3% річних збільшені до сум 123357,48грн. і 28488,82грн. відповідно, місцевим судом до розгляду прийнята не була.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.04.2014р. (суддя Макарова Ю.В.) частково задоволені позовні вимоги Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м.Маріуполь, Донецька область, зокрема:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сивей Логистикс" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116-А, код ЄДРПОУ 37746902) на користь Державного підприємства "Маріупольський морський порт" (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, буд.99, код ЄДРПОУ 01125755) суму основного боргу в розмірі 870 261грн.26коп., пеню в сумі 42885грн.90коп., 3% річних у розмірі 9896грн.75коп., судовий збір у розмірі 73072грн. 70коп;

- в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м. Донецьк - відмовлено;

- припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 5' 000' 000грн. 00коп.;

- відмовлено в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м. Донецьк.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю факту невиконання Відповідачем 1 як належним платником за укладеними договорами своїх грошових зобов'язань перед Позивачем, що призвело до виникнення заборгованості та нарахування на неї 3% річних та пені, частковим погашенням Відповідачем стягуваної суми заборгованості в перебігу розгляду справи та необґрунтованістю позовних вимог до Відповідача 2, який не є зобов'язаною особою за договорами, на підставі яких заявлені вимоги.

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт", м.Маріуполь Донецької області, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2014р. у справі №905/750/14 в частині стягнення заборгованості з Відповідача 1 та відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 змінити та стягнути саме з останнього суму основного боргу в розмірі 870261,26 грн., пеню в сумі 123357,48 грн., 3% річних в розмірі 28488,82 грн.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що: судом не застосовано ст. 1000 Цивільного Кодексу України, внаслідок чого він дійшов невірного висновку при визначені належного платника; безпідставне не прийняття до розгляду заяву №18/743 від 03.04.2014р. та відхилення заяви про вжиття забезпечувальних заходів.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою від 12.05.2014р. суд порушив апеляційне провадження та призначив її розгляд у судовому засіданні на 26.05.2014р. о 14:14 годин.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. було відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.06.2014р. о 14 год. 30 хв.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. у зв'язку із виходом члена постійно діючої судової колегії судді Радіонової О.О. з відпустки сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 16.06.2014р. з'явився, підтримав апеляційну скаргу у повному обсягу та надав акт звірки взаємних розрахунків з Відповідачами (а.с.а.с.209-210 т.4).

Представник Відповідача 1 у судове засідання 16.06.2014р. з'явився, підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у відзиві №20-05 від 20.05.2014р. (а.с.а.с.188-190 т.4)

Представник Відповідача 2 у судове засідання 16.06.2014р. з'явився, та підтримав наданий через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу №48-17/351 від 16.06.2014р. (а.с.а.с. 221-229 т.4), яким просив відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 26.12.2012р. між Позивачем (Порт) та Відповідачем 1 (Експедитор) був укладений договір № 04-6/207/11 (договір-1, а.с.а.с.34-50 т.1), відповідно до якого експедитор доручає, а порт бере на себе обов'язки щодо перевалки з залізничного та автомобільного транспорту, або морських суден на морські судна, експортних та транзитних генеральних вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується оплатити виконання портом роботи та надані послуги.

Пунктом 1.3. договору-1 , встановлено що Експедитор діє на території та акваторії порту на підставі договору з вантажовласником, виданої останнім у встановленому порядку довіреності та відповідно до глави 65 Цивільного кодексу України та Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. №1955-ІV.

Згідно з п. 1.4 договору-1, встановлено що відповідно до ст.929 ЦКУ та ст. 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" №1955- ІV від 01.07.2004р. експедитор може діяти від свого імені або від імені клієнта (вантажовласника) та до цих правовідносин застосовується положення відповідно гл.68 Цивільного кодексу України - "Доручення" та гл. 69 Цивільного кодексу України - "Комісія".

За змістом наведених у п. 1.5. договору-1 реквізитів вантажу, платником визначений саме Відповідач 1. Крім того, як визначено п. 3.2.2.28 договору-1, до обов'язків Експедитора входить своєчасно та повністю проводити розрахунки з Портом за виконані роботи та надані послуги в порядку, передбаченому в цьому договорі.

Вартість робіт та послуг порту розраховується за діючими в Порту правилами та ставками, затвердженими Міністерством транспорту а зв'язку України, а також згідно місцевих тарифів порту, затверджених начальником Порту, встановлених на дату надання послуг з урахуванням факторів подорожчання. У разі зміни цін Постановою або рішеннями Уряду України по перегляду вартості робіт та послуг портів, або зміни місцевих тарифів порту порт письмово інформує експедитора про зміну ставок і тарифів. (п.4.1. договору-1).

За умовами п. 4.2. договору-1 датою виконання робіт є, зокрема, дата складання коносаменту (штурманської розписки) - при відвантаженні вантажів із Порту на морський (річковий) транспорт.

Положеннями п. 4.3. договору -1 встановлена вартість і послуг і витрат Порту за їх найменуванням, які має оплачувати Експедитор за цим договором

Згідно з п. 4.4. договору-1 оплата послуг порту проводиться за виставленими Портом рахунку з додаванням підтверджуючих документів. При цьому рахунок виставляється всією сумою впродовж 5-ти банківських днів після закінчення надання послуг портом по кількості вантажу, вказаному у перевізному документі (коносаменті, залізничній накладній, авто - накладній), підтверджуючим відвантаження вантажу з порту.

Оплата рахунків порту проводиться впродовж 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку з доданими підтверджуючими документами (при умові відсутності заперечень по розрахункам Порту) (п.п. 4.6 договору-1).

Відповідно до п.п.4.7 п.4 договору-1, при наявності у Експедитора вмотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов'язаний безспірну суму сплатити у порядку, передбаченому у п.4.6, а по спірним питанням надати порту обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді не пізніше, зокрема, 5-ти днів з моменту отримання рахунку (при розрахунках за українських резидентів). У разі не надходження вмотивованих заперечень експедитора впродовж вищезазначеного строку, претензії Експедитора по виставленим рахункам, Портом не приймаються та рахунки вважаються цілком акцептованими Експедитором.

Пунктом 4.10. договору-1 встановлено, що оплата за цим договором здійснюється Експедитором в гривнях - за обробку вантажів українських вантажовласників за курсом НБУ, що склався на день надання послуг (виконання робіт).

Згідно п. 6.1. договору-1, цей договір набуває чинності з 01.01.2013р. та діє по 31.12.2013р.

Разом з цим, 23 грудня 2013р. між Позивачем (Порт) та Відповідачем-1 (Експедитор) був укладений договір № 04-6/246/11 (договір-2, а.с.а.с.19-34 т.3), відповідно до якого Експедитор доручає, а Порт бере на себе обов'язки щодо перевалки з залізничного та автомобільного транспорту, або морських суден на морські судна, експортних та транзитних генеральних вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується оплатити виконання портом роботи та надані послуги.

Положення п.п.1.3., 1.4., 1.5., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.6. та 4.7. договору-2 є аналогічними до викладених вище положень цих пунктів за договором-1 щодо відповідних обов'язків Експедитора.

В свою чергу, п.3.2.2.20 та п.4.9. договору-2 відтворюють зміст описаних вище п.3.2.2.28 і 4.10. договору-1 відповідно щодо покладання на Експедитора грошових зобов'язань зі сплати послуг Порту та порядку їх виконання.

Згідно п. 6.1 договору-2 він набуває чинності з 01.01.2014р. та діє по 31.12.2014р.

Крім того, п. 5.6.8. кожного з договорів передбачає, що у разі затримки платежів понад встановлених цим договором строків, Експедитор сплачує Порту суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежів, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен прострочений день.

Як вбачається із матеріалів справи, між Відповідачем 1 (Агент) та Відповідачем 2 (Вантажовласник) 16.09.2013р. був укладений договір про надання послуг №4500005394 (договір 3, а.с.а.с.13-17 т.1), за змістом п.1.1. якого Вантажовласник доручає, а Агент приймає на себе зобов'язання з транспортно-експедиційного обслуговування експортних та імпортних вантажів сортаменту Вантажовласника, у тому числі з організації перевалки в Маріупольському морському торгівельному порту (Порт), здійсненню митного оформлення, організації його перевезення узгодженим сторонами видом транспорту. При виконанні зобов'язань Агент діє від імені, за дорученням та за рахунок Вантажовласника.

Орієнтовна кількість вантажів за договором-3, яка визначена в п.3.1. на рівні 500000тон, відповідає кількості ватажу, зазначеному в п. 1.5. договору-2.

За змістом п.4.1. договору-3 оплата послуг Агента здійснюється Вантажовласником на підставі виставлених рахунків протягом 30 календарних днів з моменту отримання Вантажовласником оригіналів відповідних рахунків, виставлених на підставі підписаних сторонами актів та податкових накладних Агента.

Виходячи із змісту додатку №1 до договору -3 (а.с.а.с.18,19 т.1), якій за змістом п. 3.3. цього договору визначає вартість послуг Агента, означена вартість включає також і витрати Агента на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання договору, у тому числі - і платежі на користь Порту. При цьому, положення договору-3 не передбачають необхідності здійснення Вантажовласником безпосередніх розрахунків з Портом, а п.4.3. цього договору безпосередньо встановлює, що виставлення рахунку Портом на попередню оплату при вивезенні з його складу всього наявного вантажу, щодо якого Агент прийняв на себе зобов'язання з транспортно-експедиційного обслуговування, відповідні платежі мають бути оплачені Вантажовласником на користь Агента.

Відповідно до п.9.1. договору-3 він вступає в силу з момент підписання та скріплення печатками і дії до 31.12.2013р., а за відсутністю повідомлення будь-якої і сторін про бажання розірвати договір за 1 місяць до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим ще на 1 рік.

Місцевим судом встановлено, що у грудні 2013р. Позивачем були здійснені роботи та надані послуги Відповідачу 1 за договором-1, що підтверджується актами про використання матеріалів порту, коносаментами, відомостями-рахунками перевалки та зберігання експортних вантажів, відомостями приймання вантажу тощо (а.с.а.с.54-75, 77-111, 113-137, 139-163, 165-180 т.1).

Для оплати вартості наданих послуг Позивачем Відповідачу 1 як платнику були виставлені наступні рахунки: №11059 від 22.12.2013р. (а.с.53 т.1), отриманий останнім 30.12.2013р.; №11199 від 26.12.2013р. (а.с.76 т.1), отриманий останнім 31.12.2013р.; №11382 від 29.12.2013р. (а.с.112 т.1), №11457 від 30.12.203р. (а.с.138 т.1), №11455 від 31.12.2013р. (а.с.164 т.1), отримані останнім 09.01.2014р., а усього - на загальну суму 3095732грн. 22коп. (отримання рахунків підтверджується реєстрами виставлених рахунків - а.с.а.с.181-184 т.1), що сторонами не заперечується, так само, які і обсяг наданих послуг.

В свою чергу, у січні 2014р. Позивачем були здійснені роботи та надані послуги за договором-2, що підтверджується актами про використання матеріалів порту, коносаментами, відомостями-рахунками перевалки та зберігання експортних вантажів, відомостями приймання вантажу тощо (а.с.а.с.37-55, 57-86, 88-91, 93-128

Для оплати вартості наданих послуг Позивачем Відповідачу 1 як платнику були виставлені наступні рахунки: №74 від 02.01.2014р. (а.с.36 т.3), №111 від 04.01.2014р. (а.с.56 т .3), №417 від 06.01.2014р. (а.с.87 т.3) та №418 від 15.01.2014р. (а.с.92 т.), отримані останнім 20.01.2014р., а усього - на загальну суму 2883389грн.25коп. (отримання рахунків підтверджується реєстрами виставлених рахунків - а.с.а.с.99-101 т.3), що сторонами не заперечується, так само, як і обсяг наданих послуг.

Апеляційний суд наголошує, що при наданні означених послуг Портом Відповідачем 2 не оформлювалися довіреності відносно кожної партії вантажу, як це передбачено п.1.3. договорів №04-6/207/11 від 26.12.2012р., №04-6/246/11 від 23.12.2013р. Більш того, за змістом означених договорів або документів на їх виконання Відповідач 1 не визначався як представник Відповідача 2, що створює грошові зобов'язання перед Портом саме для нього.

Відповідно до двостороннього акту звірки розрахунків між Позивачем та Відповідачем 1 станом на 24.02.2014р. (з урахуванням здійснених платежів 15.01.2014р. на суму 81087,34грн. - а.с.212 т.4 та 05.02.2014р. на суму 27772,87грн. - а.с.213 т.4), який підписаний та скріплений печаткою без будь-яких зауважень, заборгованість Відповідача 1 за договорами №04-6/207/11 від 26.12.2012р., №04-6/246/11 від 23.12.2013р. склала 5870261грн.26коп.(а.с. 136 т.4), сплати якої вимагав Позивач за змістом заяви про збільшення розміру позовних вимог №18/669 від 13.02.2014р. (а.с.а.с.9-11 т.3).

Місцевим судом встановлено, що Відповідач 1 в перебігу розгляду справи здійснив часткову оплати за вказаними вище рахунками у загальному розмірі 5000000грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.а.с.214-220 т.4): №1146 від 26.03.2014р. на суму 843954грн.16коп., № 1143 від 26.03.2014р. на загальну суму 2227грн.13коп., №1144 від 26.03.2014р. на суму 1206976грн.93коп., №1145 від 26.03.2014р. на суму 907406,69, № 1147 від 26.03.2014р. на суму 1009942грн.63коп. , №1148 від 26.03.2014р. на суму 96424грн.04коп., №1149 від 26.03.2014р. на суму 933068грн.42коп.

Таким чином, залишок несплаченої на дату прийняття рішення заборгованості за договорами 1,2 становив 870261,26грн., що підтверджується і складеним та підписаним без зауважень Позивачем та Відповідачем 1 актом звірення розрахунків станом на 04.04.2014р. (а.с.а.с.209, 210 т.4).

За таких обставин, як зазначалося вище, місцевий суд, не прийнявши до розгляду заяву Позивача №18/743 від 03.04.2014р., розглянувши справу за вимогами, викладеними в заяві №18/669 від 13.02.2014р., задовольнив їх частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення збільшити або зменшити розмір позовних вимог, що являє собою відповідну зміну кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Наразі, зі змісту заяви №18/669 від 13.02.2014р. вбачається, що збільшення розміру позовних вимог зумовлено доповнення новими підставами - фактом невиконання грошових зобов'язань за іншим укладеним між Позивачем та Відповідачем 1 договором (договором 2), вимоги щодо сплати яких не пов'язані із первісними позовними вимогами. В свою чергу, договір 2 є самостійним та не має ніякого зв'язку із підставами виникнення грошових зобов'язань (договором 1), що були визначені у позовній заяві.

За таких обставин, фактично заява №18/669 від 13.02.2014р. опосередковує подання позивачем в межах вже порушеної справи №905/750/14 ще одного позову (що не передбачено ст.22 Господарського процесуального кодексу України), який на цьому етапі провадження мав оформлюватися окремою заявою поза межами цієї справи в порядку ст.ст.54-57 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом ч.1 ст.58 та п.5 ч.1 ст.63 цього Кодексу об'єднання в одному позові вимог, що ґрунтуються на однорідних договорах (за умов пов'язаності підставами виникнення та наданими доказами) можливо лише на стадії подання позову, а не в перебігу розгляду справи.

Втім, неврахування означених приписів процесуального законодавства місцевим судом та прийняття до розгляду заяви №18/669 від 13.02.2014р. само по собі не призвело до неправильного вирішення ані відносно безпідставно прийнятих додаткових вимог, ані відносно первісних вимог, а отже, згідно ч. 2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України не може вважаться підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині.

Відносно не прийняття місцевим судом до розгляду заяви №18/743 від 03.04.2014р., яка за своїм змістом опосередковує як зменшення розміру вимог щодо сплати заборгованості, так і одночасне збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення пені і 3% річних, апеляційний суд наголошує, що у світлі правової позиції, викладеної в абз. 3 п. 7 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р., подання такої заяви в останній день процесуального строку розгляду справи та без надання доказів надсилання Відповідачам (хоча новий розрахунок розміру вимог за змістом п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України є складовою позову) є зловживанням процесуальним правом з боку Позивача.

За таких обставин, заява №18/743 від 03.04.2014р. цілком правомірно у світлі п.2 ч.1 ст.57, п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України не прийнята до розгляду, адже Позивачем не дотримані вимоги щодо порядку вчинення відповідної процесуальної дії (п.3.11. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.).

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладені між сторонами договори від 26.12.2012р. № 04-6/207/11 та від 23.12.2013р. № 04-6/246/11 є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладених договорів, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг (Глава 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія апеляційного суду погоджується із висновками місцевого суду щодо встановлення договорами 1, 2 грошових зобов'язань перед Позивачем саме у Відповідача 1, адже належних доказів того, що останній як повірений створював відповідні зобов'язання безпосередньо у Відповідача 2 до матеріалів справи не надано, а із наявних - не вбачається.

Дійсно, положення договору-3 щодо порядку розрахунків між Відповідачами не тільки не передбачають здійснення Відповідачем 2 платежів на користь Порту, але й не відображені у відповідних умовах договорів 1, 2 (зокрема - стосовно строків проведення розрахунків), за якими Відповідач 2 не є ані стороною, ані платником як довіритель Відповідача 1. Наразі, договір-1 взагалі був укладений хронологічно раніше договору-3, а отже об'єктивно не може вважатися дією з виконання доручення за останнім у розумінні ст.1004 Цивільного кодексу України, тим більше, що довіреностей відносно кожної партії вантажу від Відповідача 2 згідно умов п.1.3. договорів №04-6/207/11 від 26.12.2012р., №04-6/246/11 від 23.12.2013р. до справи не надано.

Таким чином, некоректність та взаємна суперечливість окремих положень договору-3 щодо статусу Вантажовласника у правовідносинах з третіми особами, з якими Агент укладає договори не може вважатися достатньою підставою для виникнення у Відповідача 2 перед Позивачем грошових зобов'язань за договорами 1, 2 попри зміст останніх, що визначають належним платником саме Відповідача 1 який в такій якості Позивачем і сприймався в перебігу виконання цих договорів (виставлення рахунків та отримання часткової оплати за ними).

За змістом ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України відсутність правових підстав для спонукання Відповідача 2 виконувати на користь Позивача грошові зобов'язання за договорами 1, 2, стороною яких Відповідач 2 не є, зумовлює правомірність відмови у задоволені розглядуваних позовних вимог щодо Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк та відхилення через юридичну і доказову неспроможність відповідних доводів Скаржника та Відповідача 1 з цього приводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як було встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Позивач за договорами 1, 2 виконав зобов'язання перед Відповідачем 1 за надання послуг, тоді як останній всупереч п.п.4.4, 4.6 цих договорів не здійснив у повному обсягу своєчасну оплату виставлених рахунків - впродовж 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку з доданими підтверджуючими документами (при умові відсутності заперечень по розрахункам порту), що кваліфікується як порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідного грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України: за рахунком №11059 від 22.12.2013р. - з 16.01.2014р.; за рахунком №11199 від 26.12.2013р. - з 17.01.2014р.; за рахунками №11382 від 29.12.2013р., №11457 від 30.12.2013р., №11455 від 31.12.2013р. - з 24.01.2014р.; за рахунками №74 від 02.01.2014р., №111 від 04.01.2014р., №417 від 16.01.2014р., №418 від 15.01.2014р. - з 04.02.2014р., висновки про що місцевого суду цілком відповідають фактичним обставинам справи.

Порушення (прострочення) грошових зобов'язань за змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України має наслідком необхідність стягнення на вимогу кредитора наявної заборгованості та нарахованої на неї 3% річних і пені, яка в розглядуваному випадку за змістом ст.ст.547, 549 цього Кодексу передбачена умовами п.5.6.8. договорів 1, 2.

Враховуючи той факт, що суму боргу було сплачено частково вже під час розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження згідно п.1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення заборгованості у розмірі 5000000грн. 00коп.

Разом з цим, остаточну суму боргу Відповідач 1 не погасив, доказів цього не надав, у зв'язку із чим апеляційний суд вважає правомірним і обґрунтованим висновок місцевого суду щодо стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача суми боргу в сумі 870 261, 26грн.

Перевіривши здійснений місцевим судом власний розрахунок належної до стягнення суми 3% річних та пені за період, що визначений з урахуванням заяви №18/669 від 13.02.2014р. та встановлених моментів початку прострочення за кожним з рахунків, апеляційний суд погоджується із правомірністю задоволення відповідних вимог в межах 9896,75грн. та 42885,9грн. відповідно.

Наразі, будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м.Маріуполь, Донецька область задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м.Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2014р. року у справі № 905/750/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2014р. року у справі №905/750/14 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 6 прим.:1. Позивачу; 2, 3 Відповідачам; 4. У справу; 5. ДАГС; 6. ГСДО