Постанова

від 19.06.2014 по справі 915/1916/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р.Справа № 915/1916/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 832 від 08.05.2014 р.)

за участю представників :

Компанії "Оушн Венчерз ЛТД" - Рязанов О.С. та Лавріненко С.В. (на підставі доручення),

ТОВ "Нерейінтертранс" - Туз І.В. (на підставі доручення),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2014 р. по справі № 915/1916/13 за позовом Компанії "Оушн Венчерз ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-Океан" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р. в частині продажу 11/100 частин Північного пірсу № 83

ВСТАНОВИЛА:

16.10.2013 р. Компанією „Оушн Венчерз ЛТД" (далі позивач) у господарському суді Миколаївської області пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-океан" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Нерейінтертранс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р., в частині продажу Товариством з обмеженою відповідальністю „Кредо-океан" Товариству з обмеженою відповідальністю „Нерейінтертранс" 11/100 частини «Північного пірсу» № 83, який знаходиться за адресою: Миколаївська області, місто Миколаїв, площа Заводська, 1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на порушення відповідачами укладанням договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 його права власності на нерухоме майно (11/100 частин північного пірсу за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, площа Заводська, 1) яке він придбав у складі майнового комплексу у ТОВ "Кредо-Океан" на підставі договору купівлі-продажу №01/03 від 21.08.2003 р., у зв'язку з чим договір купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р. на підставі ст. 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним в частині продажу 11/100 частин Північного пірсу № 83. (а.с. 3-9, т.1)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.10.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (а.с. 1-2, т.1)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.12.2013 р. провадження у справі № 915/1916/13 в частині вимог Компанії "Оушн Венчерз ЛТД" до ТОВ „Кредо-Океан" про часткове визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р. - припинено, у зв'язку з припиненням діяльності цього відповідача. (а.с. 185-186, т.2)

17.12.2013 р. не погоджуючись з позовними вимогами відповідач - ТОВ "Нерейінтертранс" до суду першої інстанції надав відзив, в якому зазначив, що право власності ТОВ „Кредо-Океан" на об'єкти нерухомого майна було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.09.2003 р., що підтверджується відміткою на рішенні третейського суду. Відповідач у своєму відзиві посилається на витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 27599108 від 11.10.2010 р., на підставі рішення третейського суду регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 14.10.2002 р. по справі № 23/2002. За ТОВ „Кредо-Океан" було зареєстровано право власності з часткою 1/1 на майновий комплекс. За умовами договору та на підставі ст.. 655 ЦК України, як стверджує відповідач ТОВ „Кредо-Океан" передало у власність відповідачу майно, а останній прийняло це нерухоме майно у власність та оплатило його вартість в сумі 766 680 грн. 15.10.2010 р. платіжним дорученням № 20. Крім того відповідач посилається на витяг виданий Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації № 27809228 від 28.10.2010 р. про здійснення державної реєстрації права приватної власності ТОВ „Нерейінтертранс" на частку 1/1 майнового комплексу, придбаного за договором купівлі-продажу № 1794 від 14.10.2010 р.. Враховуючи вищевикладені обставини відповідач вважає, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівля-продажу майнового комплексу, укладеного 14.10.2010 р. між ним та ТОВ „Кредо-Океан" , в частині 11/100 частини Північного пірсу № 83, розташованого за адресою: м. Миколаїв, Корабельний район, площа Заводська, 1. (а.с. 207-209 т. 2)

23.12.2013 р. (Вх. № 25303/13), 25.12.2013 р. (Вх. № 2562113) від позивача до місцевого господарського суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких він зазначив, що реєстраційний номер Північного пірсу не співпадає з реєстраційним номером об'єкту, який придбав ТОВ „Нерейінтертранс", і відповідно, перехід права власності на об'єкт нерухомого майна Північний пірс до ТОВ „Нерейінтертранс" в державному реєстрі права власності на нерухоме майно відповідно до оспорюваного договору купівлі-продажу не реєструвалось. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 600960 від 21.05.2003 р. один з об'єктів який включив до предмету договору купівлі-продажу (Північний пірс) зареєстрований в реєстрі не 05.09.2003 р., а 21.05.2003 р. і цьому об'єкту присвоєно реєстраційний номер 115481. Тобто, право власності на об'єкт (Північний пірс) не реєструвалось в складі майнового комплексу, що має реєстраційний номер 2536468. Таким чином позивач стверджує, що Північний пірс, що є предметом договору купівлі-продажу №01/03 від 21.08.2003 р., укладеним між позивачем та ТОВ "Кредо-Океан", та Північний пірс, що є предметом договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р., укладеним між відповідачем та ТОВ "Кредо-Океан", є одним і тим же об'єктом. (а.с. 1-9 т. 3, а.с. 5 т. 4)

25.12.2013 р. (Вх. 25561/13) відповідач до місцевого господарського суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що ТОВ "Кредо-Океан" було єдиним та виключним власником майнового комплексу з реєстраційним номером 2536468, що розташований за адресою: м. Миколаїв, Корабельний район, площа Заводська, 1, а тому відповідачем і позивачем, були придбані різні об'єкти нерухомого майна. (а.с. 1-4 т. 4)

Ухвалою суду від 25.12.2013 р. по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи. (а.с.7-9 т. 4)

Ухвалою суду від 12.02.2014 р. провадження у справі поновлено. (а.с. 21-22 т. 4)

Ухвалою суду від 12.02.2014 р. по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області; на вирішення експерта поставлено наступне питання: «Чи є об'єкт нерухомості «Північний пірс», частину якого придбано позивачем за договором купівлі-продажу №01/03 від 21.08.2003 р., зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1154811, та об'єкт нерухомості «Північний пірс», придбаний відповідачем за договором купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р., зареєстрований в складі майнового комплексу у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2536468, одним і тим самим об'єктом?»; провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи. (а.с. 26-28 т. 4)

07.04.2014 р. до суду першої інстанції від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області надійшов Висновок експерта №365 від 17.03.2014 р. (а.с. 35-57 т. 4)

Ухвалою суду від 10.04.2014 р. провадження у справі поновлено. (а.с. 58-59 т. 4)

10.04.2014 р. (Вх. № 6697/14) від відповідача надійшли додаткові пояснення в яких він просив місцевий господарський суд припинити провадження по справі за відсутністю предмету спору через те, що вважає, що придбав у ТОВ "Кредо-Океан" власне 89/100 частин об'єкта Північний пірс, тобто без урахування 11/100 частин, які були у 2003 році відчужені позивачу. (а.с.62 т. 4)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.04.2014 р. (повний текст якого складено суддею Бритавскою Ю.С.18.04.2014р.) позов задоволено (а.с. 143-151, т. 4)

Зазначене рішення, з посиланням на норми цивільного законодавства, в т.ч. ст..215 ЦК України, вмотивовано тим, що при укладенні договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р., посвідченого 14.10.2010 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №1794, в частині продажу Товариством з обмеженою відповідальністю „Кредо-океан" Товариству з обмеженою відповідальністю „Нерейінтертранс" 11/100 частин північного пірсу №83, розташованого за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, площа Заводська, 1, було порушено право власності позивача -Компанії "Оушн Венчерз ЛТД" на 11/100 частин північного пірсу №83, розташованого за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, площа Заводська, 1.

При цьому місцевий суд не прийняв до уваги та відхилив як необґрунтовані доводи відповідача про те, що ним за оспорюваним договором було придбано власне 89/100 частин об'єкта "Північний пірс", без урахування 11/100 частин, придбаних позивачем за договором купівлі-продажу №01/03 від 21.08.2003 р., оскільки вони (ці доводи) спростовуються матеріалами справи. На підставі цього висновку суд відхилив клопотання відповідача про припинення провадження по справі за відсутністю предмету спору (а.с. 143-151)

Не погодившись з цим судовим рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог заявлених в апеляційній скарзі, скаржник зазначив ті ж самі доводи, що у відзиві на позов та письмових поясненнях наданих суду першої інстанції.

Крім того скаржник зазначив, що висновок експерта № 365 від 17.03.2014 р.. суперечить наявним у справі доказами, є неякісним та містить багато помилок, а тому не може бути допустимим доказом, покладеним в основу рішення по справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.06.2014 р. об 10.00 год., про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а рішення місцевого суду - без змін.

19.06.2014 р. скаржник надав суду письмові пояснення до апеляційної скарги у яких просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого суду та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. У зазначених поясненнях він навів ті ж самі доводи, що у відзиві на позов та письмових поясненнях наданих суду першої інстанції та апеляційній скарзі, а також зазначив що повний текст рішення виготовлено з пропущенням строку на його виготовлення, а тому рішення підлягає скасуванню.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів та вівся протокол судового засідання.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити апеляційну скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове яким припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Представники позивача в усних поясненнях наданих суду просили суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі (письмових поясненнях до неї), відзиві на скаргу, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази , а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та ці обставини встановив місцевий суд 21.08.2003 р. між ТОВ "Кредо-Океан" (за договором продавець) та Компанією "Оушн Венчерз ЛТД." (за договором покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01/03 (далі - договір № 01/03), за умовами якого продавець продав, а покупець придбав нерухоме майно, згідно переліку, вказаному в Додатку 1 до договору, з необхідною технічною документацією; вказане майно знаходиться за адресою: Україна, м. Миколаїв, пл. Заводська, 1.

Відповідно до п. 1.2 договору №01/03 майно належить Продавцю на праві власності, що підтверджується рішенням Третейського суду Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 14.10.2002 р. у справі № 23/2002 (з виправленнями та доповненнями до рішення), зареєстрованим Бюро технічної інвентаризації 17.12.2002р. за реєстровим № 310.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору № 01/03 ціна, сплачена покупцем продавцю за майно, що набувається, складає 211 000 доларів США; вказана ціна встановлена угодою сторін даного договору, є кінцевою та змінам не підлягає; оплата здійснюється за безготівковим розрахунком в доларах США на банківський рахунок Продавця.

Додатком № 1 до договору № 01/03 визначений перелік майна, що продається, до якого в т.ч. увійшла частина (11/100) пірса "Північний", площею 830,5 кв.м., інвентарний №1154811.

Також матеріали справи свідчать, що 12.09.2003 р. між ТОВ "Кредо-Океан" та Компанією "Оушн Венчерз ЛТД." було укладено додаткову угоду до договору №01/03, згідно з п. 3 якої покупець здійснив оплату, а продавець її отримав в повному обсязі, у відповідності до п.2.1 договору.

У відповідності до п. 5 додаткової угоди від 12.09.2003 р. до договору право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання додаткової угод

Як свідчать матеріали справи 19.09.2003 р. Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації здійснено реєстрацію права власності Компанії "Оушн Венчерз ЛТД." на об'єкт "Північний пірс", розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, пл.. Заводська, 1, що вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1523135 від 19.09.2003 р.

Крім того колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що 07.10.2004 р. між позивачем та Миколаївською міською радою був укладений договір оренди землі, за яким на підставі рішення Миколаївської міської ради від 20.07.2004 р. за № 22/11 позивачу передано в оренду зайняту належними йому будівлями та спорудами земельну ділянку, загальною площею 24867 кв. м., для обслуговування майнового комплексу за адресою: м. Миколаїв, Заводська площа, 1.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі останній діє на протязі 15 років з дня прийняття рішення.

Пунктом 31 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.07.2012 р. № 786 "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради" будівлі ремонтного цеху, складу нафтопродуктів №2, складу нафтопродуктів №3, 11/100 частини пірсу "Північний", 10/100 частини залізничної колії 2070 п/м по пл. Заводській,1, які належать Компанії "Оушн Венчерз ЛТД.", договір оренди землі від 12.10.2004р. №3714, надано нову адресу: Заводська площа, 1/17.

На підставі вищевказаного рішення Виконкому Миколаївської міської ради позивачем отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.12.2012р. на нежитловий об'єкт за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, пл. Заводська, 1/17, який складається в т.ч. з Північного пірсу площею 831 кв.м.

25.12.2012 р. Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації здійснено реєстрацію права власності Компанії "Оушн Венчерз ЛТД." на нежитловий об'єкт за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, пл. Заводська, 1/17, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №36950649 від 25.12.2012р.

Водночас матеріали справи свідчать, та це встановлено місцевим судом, що 14.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кредо-Океан" (за договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нерейінтертранс" (за договором Покупець) був укладений договір купівлі-продажу майнового комплексу (далі - договір від 14.10.2010 р.), за умовами якого Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) майновий комплекс, який знаходиться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, площа Заводська, 1 та зобов'язується сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору від 14.10.2010 р. майновий комплекс, що відчужується за даним договором, складається з: гараж метал літера Г загальною площею 315,8 кв.м., котельна цегла літера Е загальною площею 48,4 кв.м., побутова будівля цегла літера Ж загальною площею 86,5 кв.м., склад ГММ цегла літера О загальною площею 11,5 кв.м., пропіточна ДОК метал літера П загальною площею 157,4 кв.м., механічна майстерня метал літера Р загальною площею 250,3 кв.м., склад металу метал літера В, щитова камінь літера И, підсобне метал літра К, підсобне залізобетон літера Л, склад метал літера М, вентиляційна метал літера Н, склад метал літера С, замощення ХІ, замощення ХІІ, ХІІІ, залізнична колія №9, стовп фонарний №80, стовп с прожектором №49, північний пірс №83 .

Згідно з п.1.3 договору від 14.10.2010 р. майновий комплекс належить Продавцю на праві власності на підставі рішення Третейського суду Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області від 14 жовтня 2002 року, справа №23/2002, зареєстрованого в реєстрі права власності на нерухоме майно 05 вересня 2003 року за р. №2536468 та зареєстрованого в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 05 вересня 2003 року за р. №310 в книзі 4.

За п.2.1 договору продаж майнового комплексу за домовленістю сторін вчиняється за 766680 грн., в т.ч. ПДВ, які Покупець зобов'язується сплатити на рахунок Продавця, не пізніше 15 жовтня 2010 року.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнання вказаного договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010р. на підставі ст. 215 ЦК України недійсним в частині продажу 11/100 частини північного пірсу №83, оскільки вважає, що він є власником вказаного майна відповідно до договору договір купівлі-продажу № 01/03 від 21.08.2003р. і що спірним договором порушено його право власності на вказане майно .

Відповідач - ТОВ "Нерейінтертранс" при розгляді справи в суді першої інстанції спочатку притримувався позиції , що придбаний ним за договором від 14.10.2010р. об'єкт та придбаний позивачем за договором купівлі-продажу № 01/03 від 21.08.2003р. об'єкт - „Південний пірс" є різними об'єктам .

Однак в подальшому (після проведення судової експертизи ) відповідач змінив свою позицію та вважає, що він придбав у ТОВ „Кредо-Океан" за договором від 14.10.2010р. власне 89/100 частин об'єкта Північний пірс, тобто без урахування 11/100 частин, які були відчужені позивачу за договором купівлі-продажу № 01/03 від 21.08.2003р., а тому просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оцінюючи наявні у справі докази колегія суддів встановила наступне.

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.12.2013 р. №14728499, вбачається, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на 11/100 часток Північного пірсу, загальною площею 7550 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, площа Заводська, будинок 1, зареєстровано за Компанією „Оушн Венчерз ЛТД", а 89/100 часток - за ТОВ „Кредо-Океан".

З наявного в матеріалах справи Висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області №365 від 17.03.2014р. вбачається, що об'єкт нерухомості «Північний пірс", 11/100 частин якого, площею 830,5 кв.м., було придбано Компанією „Оушн Венчерз ЛТД." за договором купівлі-продажу №01/03 від 21.08.2003р., зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1154811, є складовою частиною об'єкту нерухомості „Північний пірс №83", загальною площею 7550 кв.м., що був придбаний ТОВ „Нерейінтертранс"за договором купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010р, зареєстрований в складі майнового комплексу у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2536468, та зазначене нерухоме майно є одним об'єктом.

Матеріали справи також свідчать, що на вимогу суду першої інстанції від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 надійшли витребувані судом документи з нотаріальної справи щодо договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010р. за р. №1794, серед яких наявне рішення Третейського суду Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 14.10.2002р. у справі №23/2002, яким визнано за ТОВ «Кредо-Океан» право власності на об'єкти нерухомості за адресою: м. Миколаїв, пл. Заводська, 1, в т.ч. і на Північний пірс. При цьому з вказаного рішення вбачається, що об'єкт «Північний пірс» за вказаною адресою є лише один.

Аналіз цих та інших вищезазначених доказів, які на переконання колегії суддів є достатніми, належними та допустимими, а також умов вищезазначених договорів, надають можливість колегії суддів зробити висновок, і до цього висновку обґрунтовано дійшов місцевий суд, що по-перше розташований за вищевказаною адресою об'єкт „Південний пірс" є лише один ( тобто інших таких об'єктів немає), а по-друге частину цього об'єкту (11/100 часток , загальною площею 7550 кв.м.) було придбано у власність позивачем у ТОВ «Кредо-Океан» за договором купівлі-продажу № 01/03 від 21.08.2003р., а весь цей об'єкт (з урахуванням вказаної частини) був придбаний у власність відповідачем - ТОВ „Нерейінтертранс" у ТОВ „Кредо-Океан" за договором договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010р.

Викладене свідчить, що на час укладання між у ТОВ „Кредо-Океан" та ТОВ „Нерейінтертранс" договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010р. власником 11/100 часток, загальною площею 7550 кв.м. об'єкту нерухомості - "Південного пірсу" вже була Компанія „Оушн Венчерз ЛТД.", а не ТОВ „Кредо-Океан" і відповідно останнє вже не мало правових підстав (права) розпоряджуватись ним, в тому числі відчужувати його (11/100 часток, загальною площею 7550 кв.м.), оскільки право розпоряджатись майном, в т.ч. відчужувати (продавати) його , згідно приписів ст.ст.317, 319 та ст..658 ЦК України належить лише власнику майна.

Згідно приписів ст.215 ЦК України, на яку посилався позивач у позові, підставою для визнання правочину, в тому числі договору, недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Стаття 203 ЦК України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч.1);

- особа, яка вчиняє правочин ,повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2);

- волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5);

- правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно з вимогами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Вимогами ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини та приписи вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що укладенням договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р., в частині продажу в Товариством з обмеженою відповідальністю „Кредо-Океан" Товариству з обмеженою відповідальністю „Нерейінтертранс" 11/100 частин північного пірсу №83 (розташованого за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, площа Заводська, 1), було порушено право власності позивача - Компанії „Оушн Венчерз ЛТД." на 11/100 частин вказаного Північного пірсу, тобто договір укладено з порушенням вимог частин 1, 2 статті 319, частини 1 статті 321 та статті 658 ЦК України, що є безумовною підставою для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010р. недійсним в частині продажу 11/100 частин вказаного Північного пірсу №83.

При цьому, колегія суддів оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав звертає увагу на правову позицію Верховного суду України (яка в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування судами, які застосовують у своєї діяльності нормативний правовий акт, що містись зазначену норму права) викладену в його постанові від 07 квітня 2009 р. по справі № 8/255-08, в якій зазначено, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 215 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 387 ЦК України.

Однак при цьому колегія суддів вважає, що позивачем в даному випадку, з урахуванням конкретних обставин та пояснень представників сторін, обрано правильний спосіб захисту своїх прав, оскільки майно (11/100 частин Північного пірсу) фактично не використовується ні позивачем ні відповідачем, тобто не знаходиться в користуванні та володінні відповідача і останній не перешкоджає позивачу у здійсненні ним права користування своїм майном, а тому заявляти віндикаційний позов (ст.ст.387,388 ЦК України) або негаторний позов (ст..391 ЦК України) у нього немає потреби (фактичні підставі для таких вимог відсутні) та немає необхідності в застосуванні наслідків передбачених ст.216 ЦК України ( повернення сторонам в натурі отриманого за визнаним недійсним договором), тобто задоволення вимоги позивача про визнання договору в цієї частині недійсним, достатньо для відновлення його порушених прав і інші передбачені чинним цивільним законодавством способи захисту прав позивача в даному випадку застосувати (реалізувати) не можливо.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду, про те, що доводи відповідача про те, що ним за оспорюваним договором ним було придбано власне 89/100 частин об'єкта „Північний пірс", без урахування 11/100 частин, придбаних позивачем за договором купівлі-продажу №01/03 від 21.08.2003 р., спростовуються матеріалами справи, в т.ч. умовами договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.10.2010 р., а відтак місцевий суд вмотивовано не задовольнив клопотання відповідача про припинення провадження по справі за відсутністю предмету спору.

Слід зазначити, що у разі такого припинення провадження у справі фактично буде визнано, що договір укладено не відносно всього пірсу, а лише його частини, що не відповідає дійсності.

Доводи скаржника про те, що висновок, проведеної в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, судової експертизи не можна вважати допустимим доказом, на переконання колегії суддів є хибними, оскільки згідно приписів ст. 32 і ст.. 34 ГПК України висновок експерта є належним та допустимим доказом для підтвердження зазначених в ньому обставин і цей висновок, по-перше, відповідає вимогам ст..42 ГПК України, а по-друге, не суперечить решті наявним у справі доказами, які підтверджують позицію позивача, тобто цей висновок доповнює інші докази.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що місцевий суд задовольнив позов не тільки на підставі цього доказу-висновку експерта, а у відповідності до приписів ст.43 ГПК України з урахуванням сукупності всіх наявних у справі доказів та їх оцінки.

Доводи скаржника щодо необхідності скасування рішення місцевого суду у зв'язку з тим, що повний текст рішення виготовлено з порушенням встановленого на це строком, не приймаються до уваги , оскільки це процесуальне порушення не вплинуло і не могло вплинути на результати розгляду справи.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які як зазначалось вище, фактично повторюють його доводи викладені в запереченнях на позов і яким місцевий суд дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, тобто підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2014 р. по справі № 915/1916/13 залишити без змін , а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 19.06.20014р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.