Ухвала

від 17.06.2014 по справі 818/807/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 818/807/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі № 818/807/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007511701 від 04.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 681,37 грн., у тому числі: 454,25 грн. - за основним платежем та 227,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунків відповідача.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача №0007511701 від 04.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 681, 37 грн., у тому числі 454, 25 за основним платежем та 227, 12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відшкодовано позивачу з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт №527/18-19-17-01-17/2829313403/17 від 17.02.2014 року, згідно якого встановлено порушення позивачем пп. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого було донараховано податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 454,25 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення №0007511701 від 04.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 681,37 грн., у тому числі: 454,25 грн. - за основним платежем та 227,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Також колегія суддів зазначає, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами.

Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження усної домовленості між позивачем та ТОВ "МеталСервіс" щодо придбання металопрокату (пруток 12х18Н10Т ф-140 та ф-20) ТОВ "МеталСервіс" було виписано рахунок-фактуру №СФ-0000153 від 14.06.2011 року на суму 2725,50 грн., у тому числі ПДВ - 454,25 грн.

Позивачем було оплачено замовлений металопрокат у повному обсязі 20.06.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №101 від 20.06.2011 року та випискою банку по рахунку від 21.06.2011 року.

Постачальником (ТОВ "МеталСервіс") було виписано покупцеві (позивачу) податкову накладну №22 від 20.06.2011 року на суму 2725,50 грн., у т.ч. ПДВ - 454,25 грн.

21.06.2011 року металопрокат (пруток 12х18Н10Т ф-140 та пруток 12х18Н10Т ф-20) було відвантажено постачальником покупцеві на склад, розташований за адресою: м.Суми, вул. Кіровоградська, 2. Зазначене підтверджується видатковою накладною №РН-000133 від 21.06.2011.Також, наявність складського приміщення у позивача підтверджується договором оренди №79-01/110 від 01.01.2011 року.

Крім того реальність (товарність) вказаної операції також підтверджується фактом подальшої реалізації придбаного у ТОВ "МеталСервіс" металопрокату, а саме: пруток 12х18Н10Т ф-140 в кількості 53,5 кг на суму 2140,00 грн. та пруток 12х18Н10Т ф-20 в кількості 3,5 кг на суму 131,25 грн. було реалізовано ТОВ НВП "Техно" (код ЄДРПОУ 3231865), що підтверджується первинними документами: видаткова накладна №РН-0000063 від 21.06.2011 та довіреність №30 від 15.06.2011 року на отримання ТМЦ представником ТОВ НВП "Техно" Биковченко М.І.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що товари, придбані позивачем у ТОВ "МеталСервіс", були використані в господарській діяльності.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відносини між позивачем та його контрагентом не підтверджені документально, а також не підтверджено співставлення первинних документів, вид, обсяг і якість операцій і розрахунків, що здійснювались між ними, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни у власному капіталі.

Невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не несе негативні наслідки для позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду 16.04.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі № 818/807/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.