Ухвала

від 18.06.2014 по справі 2/205/1390/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5523/14 Справа № 2/205/1390/13 Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н.В. Доповідач - Демченко Е.Л. Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Волошина М.П.

при секретарі - Денисенко А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2013 року по справі за позовом Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди, мотивуючи тим, що проведеною ними перевіркою додержання вимог земельного законодавства було встановлено, що ОСОБА_2 використовується земельна ділянка площею 0,9098га, яка розташована на березі річки Дніпро в АДРЕСА_1

Зазначав, що земельна ділянка площею 0,5000га використовується ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 08 серпня 2011 року, а земельна ділянка площею 0,4098га огороджена парканом та самовільно зайнята ним без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Посилаючись на той факт, що на момент перевірки відповідачем, у порушення вимог закону, договір оренди земельної ділянки площею 0,4098га з Дніпропетровської міською радою не укладено, просив зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,4098га, яка розташована в водоохоронній зоні річки Дніпро на території АДРЕСА_1 та повернути її Дніпропетровській міській раді, привівши її у попередній стан шляхом знесення паркану, розташованого на ній, стягнути з ОСОБА_2 шкоду заподіяну державі.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2013 року позовні вимоги Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2013 року рішення районного суду скасовано і закрито провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2013 року скасована, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29 серпня 2012 року та актом обстеження земельної ділянки від 29 серпня 2012 року, складеними головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області ОСОБА_3, встановлено, що земельна ділянка площею 0,9098га по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_2

Земельна ділянка площею 0,5000га використовується ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 08 серпня 2011 року №121010004000229 (терміном дії 10 років), укладеного між відповідачем та Дніпропетровською міською радою на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 15 червня 2011 року №172/12.

Земельна ділянка площею 0,4098га огороджена парканом та самовільно зайнята ОСОБА_2 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки. Земельна ділянка використовується без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

29 серпня 2012 року головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області Шаховим Д.С. було видано ОСОБА_2 припис №9/2 про усунення виявлених порушень. Щодо ОСОБА_2 Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області було складено протокол від 06 вересня 2012 року №9/1 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.53-1 КУпАП.

Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки, яка використовується безпідставно ОСОБА_2

Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, за правилами статей 4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акту у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва; забезпечення рівності права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають Верховна Рада України на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Конституційний принцип законності набуття права власності на землю знаходить своє вираження також у ст.78 ЗК України, якою передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

На підставі ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» земля як природний ресурс загальнодержавного значення підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Конституційний принцип законності набуття права власності на землю знаходить своє вираження також у ст.78 ЗК України, якою передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі ст.126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою,право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

В ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» зазначено, що самовільне зайняття земельних ділянок - це будь які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельній ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості) до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

На підставі ч.ч.1,2 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними, приведення земельних ділянок в придатний для використання стан, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Доводи апелянта про те, що справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, є хибними, так як земельна ділянка за договором від 17 серпня 2011 року, укладеним між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2, передавалася в оренду строком на десять років саме громадянину ОСОБА_2, а не фізичній особі підприємцю.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: