Рішення

від 11.06.2014 по справі 908/1228/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/40/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 Справа № 908/1228/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Біленко О.В., довіреність б/н від 17.04.2014р.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного підприємства "Южтрансполіс Плюс", м. Запоріжжя

до Комунального підприємства "Чистота - 2", м. Мелітополь, Запорізької області

про стягнення 23 167,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.04.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Приватне підприємство "Южтрансполіс Плюс" до Комунального підприємства "Чистота - 2" про стягнення 23 218, 75 грн.

Позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на те що, 14.03.2011р. ПП "Южтрансполіс Плюс" на адресу КП "Чистота-2", за попереднім замовленням, виставило рахунок №СФ-140311. На підставі виставленого рахунку КП "Чистота-2" сплатило грошові кошти у сумі 63000,00 грн. В свою чергу ПП "Южтрансполіс Плюс" поставило та змонтувало для КП "Чистота -2" продукцію зазначену у рахунку № СФ-140311, що підтверджується видатковою накладною № РН-08041 від 08.04.2011р. та актом №ОУ-13041 від 13.04.2011р. В рамках замовлення позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, на відміну від відповідача, який виставлений рахунок сплатив частково, в сумі 63000 грн., несплачена суми заборгованості перед позивачем склала 21300,00 грн.

13.11.2013р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, копії документів та акт звірки взаєморозрахунків, проте відповіді на зазначену претензію, позивач так і не отримав, у зв'язку з чим, останній звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 21300,00 грн. - суми основного боргу, 1918,75 грн. - 3% річних та судовий збір.

11.04.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 14.04.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/1228/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/40/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 20.05.2014р. о/об 11 год. 00 хв.

20.05.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав до суду супровідним листом банківські виписки, які просив долучити до матеріалів справи та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2014р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду від 14.04.2014р. не виконав, про причини неможливості з'явитись в засідання суду суд не повідомив.

Ухвалою суду від 20.05.2014р., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 11.06.2014р.

11.06.2014р. через канцелярію господарського суду позивач надав уточнення до розрахунку ціни позову, в яких зменшив розмір 3% річних та просить стягнути 1867,98 грн. - 3 % річних, в частині стягнення основного боргу вимоги залишаються без змін.

Суд, розглянувши наданий зменшений розмір 3% річних, встановивши, що вони подані відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, приймає його до розгляду. Спір розглядається з урахуванням наданих позивачем зменшень.

В судовому засіданні 11.06.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача 21300 грн. основного боргу; 1867,98 грн. трьох відсотків річних, а також 1827 грн. судового збору.

Відповідач відзив та витребувані ухвалами суду документи не надав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, двічі повноваженого представника в судове засідання не направив. Причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На адресу відповідача, яка відома суду (72319, м. Мелітополь, вул. Урицького,б.2а) були направлені ухвала про порушення провадження у справі № 908/1228/14 від 14.04.2014р. та ухвала суду від 20.05.2014р. про відкладення розгляду справи, які повернуті на адресу суду з відмітками поштового відділення «організація не знайдена» та «за зазначеною адресою не проживає» відповідно.

Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язку з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1228/14 відповідач повідомлявся належним чином, тобто судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами. Справа розглянута за заявою представника позивача - без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 11.06.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2011 року ПП «ЮжТрансПоліс Плюс» за попереднім замовленням КП «Чистота-2» виставило рахунок №СФ-140311 від 14.03.2011р. на оплату системи автоматичного паркування та її монтаж на загальну суму 84300 грн.

Згідно з видатковою накладною № РН-08041 від 08 квітня 2011р. позивач поставив відповідачеві систему автоматичного паркування вартістю 81300 грн., яку було одержано представником КП «Чистота-2» Воликом М.Л., що підтверджується його підписом, наявним на вказаній накладній та печаткою підприємства (а.с.15). Товар отриманий відповідачем без претензій.

Повноваження Волика М.Л. на отримання товару, відповідно до рахунку №СФ-140311 від 14.03.2011р. підтверджується довіреністю серії ЯЗИ № 227599 від 31.03.2011р. (а.с. 16)

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

КП «Чистота-2» частково сплатило грошові кошти за систему автоматичного паркування в сумі 63000 гривень, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до акту № ОУ-13041 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 13.04.2011р. позивачем здійснено монтаж системи автоматичного паркування. Загальна вартість робіт склала 3000 грн. Вказаний акт підписаний без зауважень повноваженими представниками з обох сторін та скріплений печатками.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем в повному обсязі, поставивши за замовленням відповідача систему автоматичного паркування та здійснивши її монтаж, а отже за правилами Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві грошові кошти за поставлений товар та монтаж вказаної системи в загальному розмірі 84300грн.

Проте відповідач остаточний розрахунок за отриману систему автоматичного паркування в розмірі 18 300 грн. не здійснив та не сплатив 3000 грн. за надані послуги щодо монтажу вказаної системи. В зв'язку з чим за КП «Чистота-2» рахується перед позивачем заборгованість на загальну суму 21300 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт наявності основної суми заборгованості підтверджується належними та допустимими доказами, не спростований відповідачем та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за отриманий товар та її монтаж, позивачем нараховані 3% річних в розмірі 1867,98 грн. на загальну суму заборгованості 21300 грн. за період з 08.05.2011р. по 08.04.2014р.

Суд, розглянувши нарахування 3% річних, перевіривши правильність їх нарахування та застосування вимог чинного законодавства в цій частині, дійшов висновку про часткове їхнє задоволення в зв'язку з помилковим об'єднанням позивачем вимог про стягнення 3% річних за поставлену систему автоматичного паркування та монтаж цієї системи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати товару згідно видаткової накладної № РН-08041 від 08 квітня 2011р., відповідно до вимог ст. 692 ЦК України.

Виходячи з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи, що в видатковій накладній № РН-08041 від 08 квітня 2011р. не встановлений строк оплати товару, відповідач мав сплатити 18300 грн. - вартість системи автоматичного паркування 08.04.2011 р.

Як вже було встановлено судом вище, відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку за отриманий товар - систему автоматичного паркування - в розмірі 18300 грн., а тому 3% річних позивачу слід було нарахувати виходячи з вищезазначеної суми заборгованості, а не на загальну суму заборгованості.

За допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», в межах заявлених до стягнення позивачем період з 08.05.2011р. по 08.04.2014р., судом здійснено перерахунок 3 % річних, які за вказаний період становлять 1603,38 грн. та які підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування 3 % річних на суму 3000 грн. за період з 08.05.2011р. по 08.04.2014р. за монтаж системи автоматичного паркування, які були несплачені відповідачем, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13.04.2011р. були прийняті роботи з монтажу системи автоматичного паркування, про що свідчить акт № ОУ -13041 здачі - приймання робіт (надання послуг), підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень.

Як вже було встановлено вище, відповідачем не було оплачено вартість робіт з монтажу системи в сумі 3000 грн.

13.11.2013р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія (докази направлення містяться в матеріалах справи) з проханням перерахувати 21300 грн. (18300 грн. не сплаченої суми за систему автоматичного паркування та її монтаж в розмірі 3000 грн.) заборгованості на розрахунковий рахунок ПП «ЮжТрансПоліс Плюс».

Оскільки в акті не зазначено дати оплати за проведення монтажу, то для визначення строку виконання зобов'язання слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до Наказу Міністерство транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (діючому станом на момент пред'явлення вимоги) строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становили:

- місцевої не пріоритетної - Д+2, пріоритетної - Д+1;

- у межах області та між обласними центрами України ( у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) не пріоритетної - Д+3, пріоритетної - Д+1;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Як вже зазначалось вище, позивачем 13.11.2013 р. була направлена претензія, а оскільки, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення, а також враховуючи, що матеріали справи не містять повідомлення поштового зв'язку про неможливість вручення поштового відправлення відповідачеві, то днем пред'явлення вимоги слід вважати 16.11.2013р., а нарахування 3 % річних за монтаж системи слід починати з 24.11.2013р. (три дня поштового пробігу + сім днів від дня пред'явлення вимоги ).

За допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом здійснено перерахунок 3 % річних на суму 3000 грн. за монтаж системи автоматичного паркування, який за період з 24.11.2013р. по 08.04.2014р. складає 145,32 грн. та які підлягають задоволенню.

Таким чином загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення своїх зобов'язань становить 1748,70 грн.

Отже, оскільки встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті поставленого та змонтованого товару відповідно до рахунку №СФ-140311 від 14.03.2011р., а також враховуючи не надання відповідачем доказів сплати боргу або будь - яких заперечень щодо стягуваних сум, то вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 21300 грн., а також 3 процентів річних в загальній сумі 1748,70 грн., суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чистота - 2", 72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Урицького, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32784058) на користь Приватного підприємства "Южтрансполіс Плюс", 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3, код ЄДРПОУ 31122471) суму заборгованості по оплаті поставленого та змонтованого товару відповідно до рахунку №СФ-140311 від 14.03.2011р. в розмірі 21300 (двадцять одна тисяча триста) грн., три відсотка річних у розмірі 1748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 70 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.06.2014 р.

Суддя О.А. Топчій