Ухвала

від 10.06.2014 по справі 2а-6423/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/800/41533/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Блажівська Н. Є. Борисенко І. В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову та ухвалуМиколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі№ 2а-6423/10/1470 за позовомПублічного акціонерного товариства «Дамен Шіпярдс Океан» до за участюСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Прокурора Миколаївської області проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року у справі № 2а-6423/10/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 18.02.2010 року № 00001636/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 1.3 ст. 1, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з TOB «Південний термінал», TOB «Алін - Строй», TOB «Ярдінс», TOB «Аурум-Океан», ПВКФ «Юкон», TOB «Енергосервіс», ПП «Катрич і Ко», складено акт від 10.02.2010 року № 136/36/14307653, яким зафіксовано порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 00001636/0 від 18.02.2010 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2009 року на суму 724 708,56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наведені відповідачем обставини діяльності постачальників позивачу товарів у 2, 3 та 4 ланцюгу не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за липень, серпень та вересень 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що задекларовані позивачем за липень, серпень та вересень 2009 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ були попередньо сплачені позивачем в адрес своїх прямих постачальників - TOB «Південний термінал», TOB «Алін - Строй», TOB «Ярдінс», TOB «Аурум-Океан», ПВКФ «Юкон», TOB «Енергосервіс», ПП «Катрич і Ко» у складі ціни поставлених товарів та послуг. Зазначені обставини відповідачем не заперечується, підтверджується актом перевірки, а також належним чином оформленими податковими накладними та копіями відповідних платіжних доручень, що свідчить про дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також судами встановлено, що реальність операцій з поставки позивачу товарів та послуг від прямих постачальників - TOB «Південний термінал», TOB «Алін - Строй», TOB «Ярдінс», TOB «Аурум-Океан», ПВКФ «Юкон», TOB «Енергосервіс», ПП «Катрич і Ко» підтверджена наявними в матеріалах справи первинними документами.

Посилання відповідача на інформацію з актів перевірок інших податкових інспекцій стосовно контрагентів у першому, другому, третьому та четвертому ланцюгу поставок, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства за встановлених обставин фактичного виконання спірних операцій.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на сплату до Держаного бюджету сум ПДВ, як обов'язкову умову виникнення права на бюджетне відшкодування, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі № 2а-6423/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Блажівська

І. В. Борисенко