Ухвала

від 13.05.2014 по справі 2а/2370/71/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/71/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Партнер Україна» та Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Партнер Україна» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Партнер Україна» (далі - ПП «Партнер Україна») звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 29.12.2011 р. № 0004852301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0004842301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29.12.2011р. №0004842301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 250976 (двісті пятдесят тисяч девятсот сімдесят шість) гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29.12.2011р. №0004852301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 218240 (двісті вісімнадцять тисяч двісті сорок) гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволення вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Партнер Україна» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа 29.09.1999р. (ідентифікаційний код 30598882).

В період з 30.11.2011 року по 13.12.2011 року службовими особами Державної податкової інспекції у м. Черкаси було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Партнер Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Лєо-Сенс» та ТОВ «Техпромсервіс-2010» у травні 2011 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2011р. № 1889/23-2/30598882.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 та п. 138.2, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за другий квартал 2011р. в сумі 256956 грн.;

- п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011р. у сумі 220840 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011р. №0004852301 про збільшення ПП «Партнер Україна» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 220841 грн., в тому числі за основним платежем - 220840 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011р. № 0004842301 про збільшення ПП «Партнер Україна» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 256956 грн. за основним платежем.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомдень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить скасувати їх з підстав невідповідності вимогам чинного закондавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п. 14.1.27. ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 14.2.28. ст. 14 ПК України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.6 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В силу пп. 138.8.1. п. 138.8. ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, з аналізу норм діючого податкового законодавства випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2. ст. 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ПП «Партнер Україна» (Замовник за договором) та ТОВ «Техпромсервіс-2010» (Перевізник за договором) було укладено договір №7/12 від 12.03.2011р., за умовами якого перевізник зобов'язувався надати позивачу послуги по перевезенню вантажів.

Згідно з актами виконаних робіт на суму 7800 грн. 25 коп. з ПДВ, на суму 7800 грн. 16 коп. з ПДВ, на суму 15600 грн. 36 коп. з ПДВ, загальна вартість отриманих послуг з перевезення вантажів становить 26 000 грн. 64 коп. і віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у другому кварталі 2011 року.

У зв'язку з наданням послуг з перевезення вантажів ТОВ «Техпромсервіс-2010» виписало на адресу ПП «Партнер Україна» податкові накладні за №123 від 03.05.2011р. на загальну суму 7800 грн. 25 коп. в т.ч. ПДВ 1300 грн. 04 коп. та за №124 від 04.05.2011р. на загальну суму 7800 грн. 16 коп., в т.ч. ПДВ 1300 грн.03 коп., ПДВ за якими у сумі 2600 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011р.

Крім того, 30.03.2011р. між ПП «Партнер Україна» (Замовник за договором) та ТОВ «Техпромсервіс-2010» (Виконавець за договором) було укладено договір на надання послуг по фасуванню за №68, за умовами якого Виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги з фасування мінеральних добрив.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 1570,3т в період з 01.04. по 07.04.2011р. на загальну суму 314060 грн. в т.ч. ПДВ 52343 грн. 33 коп., №0У-0000016 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 2340,7 т в період з 08.04. по 17.04.2011р. на загальну суму 468140 грн. в т.ч. ПДВ 78023,33 грн., №ОУ-0000020 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 2000грн. в період з 18.04. по 23.04.2011р. на загальну суму 400000 грн. в т.ч. ПДВ 66666 грн. 67 коп., №ОУ-0000023 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 636 грн. 19 коп. в період з 25.04. по 30.04.2011р. на загальну суму 127238 грн. ПДВ 21206 грн. 33 коп. загальна вартість послуг з фасування мінеральних добрив становить 1091198 грн. 34 коп. і віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за другий квартал 2011 року.

У зв'язку з наданням послуг з фасування мінеральних добрив ТОВ «Техпромсервіс-2010» виписало на адресу ПП «Партнер Україна» податкові накладні №144 від 02.05.2011р. на загальну суму 314060 грн. в т.ч. ПДВ 52343 грн. 33 коп., №145 від 02.05.2011р. на загальну суму 468140 грн. в т.ч. ПДВ 78023 грн. 33 коп., №149 від 02.05.2011р. на загальну суму 400000 грн. в т.ч. ПДВ 66666 грн. 67 коп., №150 від 02.05.2011р. на загальну суму 127238 грн. в т.ч. ПДВ 21206 грн. 33 коп., ПДВ за якими у сумі 218240 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2011 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з придбання та реалізації товару спрямовані на отримання доходу та повністю підтверджуються первинними документи, оформленими відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Як вбачається зі змісту актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.05.2011р. №ОУ-0000015, №ОУ-0000016, № ОУ-0000020 та №ОУ-0000023, зазначені акти підписані генеральним директором ПП «Партнер Україна» Чернухою С.А. та директором Кутах О.Є., які є відповідальними за здійснення господарських операцій, у тому числі й за дотриманням процесу фасування мінеральних добрив, що відповідно спростовує доводи податкового органу про їх невідповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надання послуг з фасування мінеральних добрив підтверджується також наявною в справі копією договору на надання послуг по фасуванню №68 від 30.03.2011р., наказом ПП «Партнер Україна»№10 від 30.03.2011р. про допуск працівників ТОВ «Техпромсервіс-2010» на територію виробничої бази та актами прийому-передачі майна (т. 2 а.с. 36-43), згідно з якими здійснювалась передача мінеральних добрив насипом та упаковки типу біг-бег.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Заперечуючи проти вимог даного позову позивач зокрема посилається на безтоварність господарських операцій з фасування мінеральних добрив, вчинених між позивачем та ТОВ «Техпромсервіс-2010», у зв'язку з відсутністю у останнього торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна та наявністю лише одного працівника. Дана обставина, на думку податкового органу, підтверджується довідкою від 18.08.2011р. №2119/23-4/37239985 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техпромсервіс-2010»(код за ЄДРПОУ 37239985) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, травень 2011 року».

Обгрунтовуючи відсутність необхідних трудових ресурсів відповідач в своїх доводах посилається на звіт ТОВ «Техпромсервіс-2010» форми 1-ДФ за перший квартал 2011 року, згідно з яким у останнього працює одна особа.

Водночас, як свідчать матеріали даної справи, роботи з фасування мінеральних добрив здійснювались у квітні 2011 року (другий квартал 2011 року), що відповідно спростовує твердження відповідача про відсутність працівників у ТОВ «Техпромсервіс-2010» в періоді, що перевірявся.

Що стосується правомірності віднесення позивачем до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування (витрати на збут) у другому кварталі 2011р., витрат за придбані послуги з перевезення вантажів в сумі 26000 грн. 64 коп. та до податкового кредиту за травень 2011р. податку на додану вартість у сумі 2600 грн. 08 коп., колегія суддів виходить з наступного.

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, (далі - Правила).

Відповідно до п.п. 11.5 п. 11 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписами і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно п.п. 11.7 п. 11 Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З наявних в справі копій товарно-транспортних накладних (т. 1, а.с. 58-61) вбачається, що здача вантажу вантажовідправником ПП «Партнер-Україна» не була підтверджена підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, імені, по-батькові та штампом. Крім того, прийом вантажу не був скріплений підписом водіїв-експедиторів.

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність вищевказаних товарно-транспортних накладних вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки за своїм змістом вони не відповідають вимогам наказу Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, а тому не підтверджують витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість придбаних послуг з перевезення вантажів у сумі 26000 грн. 64 коп. віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування у другому кварталі 2011р., з порушенням п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 та п. 138.6 Податкового кодексу України, а податок на додану вартість у сумі 2600 грн. 07 коп. віднесений позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011р. з порушенням п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Партнер Україна» та Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.