Ухвала

від 11.06.2014 по справі 814/943/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/943/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Ступакової І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївської окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрбудсервіс і Ко" до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ПП "Укрбудсервіс і Ко" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що під час проведення перевірки перевіряючи дійшли не вірних висновків що господарські операції підприємства з ТОВ «Соборное-1» у період з 01.12.2011 по 31.12.2011 є безтоварними, та саме з цих підстав ДПІ визнало ці угоди недійсними в силу положень ст.. 215, 203 ЦК України. На підставі помилкових висновків, ДПІ неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ.

Позивач зазначав, що товарність господарських угод підтверджується як документами первинного бухгалтерського обліку, так й зміною фінансового стану підприємства, та фактом виконаних робіт по договору. Наявність всіх необхідних документів первинного бухгалтерського обліку стало підставою для правомірного формування податкового кредиту підприємством у перевіряємий період. Окрім того, позивач зазначає, що ДПІ не має правових підстав самостійно визнавати господарські угоди недійсними, оскільки повноваження щодо визнання недійсності угод між сторонами є виключною компетенцією суду. Просить суд скасувати податкове рішення повідомлення.

Постановою Миколаївської окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 09.01.2013 року № 0000012201.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом з 13.12.2012 по 19.12.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Укрбудсервіс і Ко» з питань дотримання законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Соборное-1».

Перевіркою встановлено, порушення абз. "а" п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, а саме, у періоді, що перевірявся, безпідставно завищено дозволений податковий кредит за рахунок ТОВ «Соборное-1» в податковій декларації в розмірі ПДВ 34232,00 грн., чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 34232 грн. в тому числі у грудні 2011 року 34232,00 грн., про що було складено акт № 37/22-01/36714047 від 21.12.2012 року.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 09.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Укрбудсервіс і Ко» з податку на додану вартість.

Так, 29.09.2011 року між ПП «Укрбудсервіс і Ко» та ТОВ «Соборное-1» було укладено договір субпідряду № 36, за яким субпідрядник (ТОВ «Соборное-1») зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору будівельно-монтажні та ремонтні роботи, а підрядник (ПП «Укрбудсервіс і Ко»), зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

В зв'язку з тим, що на виконання будівельно-монтажних робіт законодавством України передбачено надання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, Южноукраїнської ОДШ МО ДПС було направлено запит до Держгірпомнагляду у Миколаївській області.

В листі Держгірпромнагляду України від 19.09.2012 №01-08.02/1869 зазначалось, що територіальне управління Держгірпомнагляду у Миколаївській області на запит від 13.09.2012 №752/9/22-921 повідомляло, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки підприємству ТОВ «Соборное-1» (код за ЄДРПОУ 34851859) не видавалися.

Відповідно до умов договору субпідряду № 36 який виконувало ТОВ „ Соборное-1" будівельно-монтажні роботи підвищеної небезпеки з застосуванням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не передбачені. Відповідно до умов договору підряду та Актів виконаних робіт субпідрядник провів ремонтні роботи у будівлі ТГЄС та на території що виділена під обслуговування будівлі, а саме: прибирання сміття в ручну, облаштування у воді загорожі з піка, виготовлення металевого каркасу дверного блоку, виготовлення дверних полотен та їх монтаж тощо.

Факт проведення ремонтно-будівельних робіт на Ташлицької ГАЕС податковим органом не заперечувалось.

В зв'язку з тим, що згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року «Соборное-1» (Субпідрядник) виконував будівельно-монтажні роботи на об'єктах Ташлицької ГАЕС, (охоронній території Южно-Української АЕС), Южноукраїнської ОДНІ МО ДПС було направлено запит до адміністрації ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК «Енергоатом» про допуск працівників підприємства на охоронну територію.

В листі ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК «Енергоатом» від 13.09.2012 за №101/14672 «Щодо надання інформації» зазначено наступне:

"На Ваш запит №1145/10/22-621 від 27.08.2012 повідомляємо, що працівники ТОВ «Соборное-1» не мали право входу на територію ВП ЮУ АЕС за період з 01.06.2011 по теперішній час".

Виконуючи роботи відповідно до умов договору підряду укладеного між позивачем та Ташлицькою ГАЕС дозвіл на перебування та виконання робіт на охоронюваної території був наданий стороні договору - ПП «Укрбудсервіс і Ко».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган неправомірно та безпідставно дійшов висновку щодо безтоварності господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ „Соборное-1".

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Цивільного Кодексу України.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 (далі - Порядок).

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти; самі порушення висвітлені нечітко, не об'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та роботи не виконувались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, колегія суддів встановила, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки інших податкових інспекцій та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину.

При цьому колегія суддів зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012р. №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за № 2135/22447), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Таким чином податковий орган неправомірно та безпідставно дійшов висновку щодо безтоварності господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ „Соборное-1". Податковий орган не мав законних підстав визнавати договорі субпідряду не дійсним посилаючись на до пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України нікчемними, в силу ст.216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Укрбудсервіс і Ко" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївської окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 814/943/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: І.Г. Ступакова