Рішення

від 11.06.2014 по справі 354/18/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 354/18/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1333/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.

Суддя-доповідач

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря: Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПП»Інтермосфін», третьої особи на стороні відповідача - ТОВ»Інтермосфін» про повернення коштів за нікчемним правочином за апеляційною скаргою представника апелянта ОСОБА_2-ОСОБА_3 на рішення Яремчанського міського суду від 02 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПП "Інтермосфін" про стягнення 5050 грн. за нікчемним правочином. Позов мотивувала тим,що в грудні 2013 року в засобах масової інформації знайшла рекламне оголошення ТОВ "Інтермосфін", в якому товариством було запропоновано надання грошових коштів без обмежень, за 10-15 хв., без довідки про доходи. За адресою, вказаною у рекламному оголошенні 17.12.2013 року вона віднайшла офіс товариства, з метою отримання позики в розмірі 100000 грн. Того ж дня були укладені наступні договори: Договір № 111469 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений між нею та ПП «ІНТЕРМОСФІН» (Договір1), Договір № 111469, укладений між нею та ТОВ «ІНТЕРМОСФІН» про надання безвідсоткової позики (Договір 2) та був підписаний акт про виконання робіт(надання послуг). Консультант відповідача не ознайомив її з умовами договорів про надання послуг та про надання кредиту всупереч вимог п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», які передбачають право споживача на необхідну, доступну, достовірну, правдиву та своєчасну інформацію, до їх підписання, а запропонував їй підписати спочатку договір про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації з ПП «ІНТЕРМОСФІН», оплатити 5000 грн., та акт здачі-прийняття робіт ( надання послуг) а потім договір про надання безвідсоткової позики з ТОВ «ІНТЕРМОСФІН». Усі документи, крім договору про надання консультаційних послуг, були виконані дуже дрібним, нечитабельним шрифтом, оформлені та підписані в одному кабінеті, однією і тією ж особою - ОСОБА_4, і за одним і тим же порядковим номером, із зазначенням однієї і тієї ж юридичної адреси ПП «ІНТЕРМОСФІН» та ТОВ «ІНТЕРМОСФІН»(м.Харків,пров.Театральний11/13) Після сплати нею 5050 грн. за ненадані послуги, їй так і не було надано очікуваної позики в сумі 100000 грн. Підписавши угоди, вона ознайомилася з їх змістом та з»ясувала, що в Договорі №2 наявні ознаки здійснення ТОВ «ІНТЕРМОСФІН» нечесної підприємницької діяльності. Так, зі змісту одних умов Договору випливає, що згідно із Умовами Програми «Реал Кредит Фінанс», що є Додатком № 2 до Договору, предметом Договору є надання кредиту в розмірі 100000 грн. (дана сума зазначена в Додатку № 1 до Договору). Однак, зі змісту інших умов Договору ( п. 1.1., п.1.3., пдп. 2.3.1. п. 2.3. ) вбачається, ТОВ «ІНТЕРМОСФІН не надає позик, а тільки формує групу клієнтів системи, які за рахунок власних внесків формують Фонд групи учасників. Згідно цього договору споживач стає учасником Програми, участь в якій передбачає щомісячне перерахування ним відповідної суми грошей у Фонд учасників. Тобто учасник, який ще не отримав позики, вже зобов'язаний після підписання договору №2 сплачувати кошти. Коли Фонд буде сформований(достатній), товариство розподіляє його між учасниками Програми (п.4.1ст.4 Програми), але право на отримання позики(п.4.5.ст.4,п.5.1ст.5 Програми) отримають не всі учасники, а лише ті, які внесли найбільше загальних платежів(п.4.12та ст.4 Програми). Позивачка зрозуміла, що її ошукано, так як наміру отримувати будь-які послуги в неї не було, однак представник відповідача обманним шляхом спонукав укласти її таку угоду та сплатити 5000 грн. як витрати, ніби-то за отримання безпроцентної позики в майбутньому, якої так і не надав. Прочитавши згодом угоду №2 вона зрозуміла, що ТОВ «ІНТЕРМОСФІН» ніяких позик та кредитів не надає, а ПП «ІНТЕРМОСФІН» лише сприяє розвитку діяльності ТОВ «ІНТЕРМОСФІН». Вважає, що якби консультантом відповідача їй було надано правдиву, доступну інформацію про зміст укладених правочинів, то вона б ніколи не погодилася їх укласти та вважає, що такі договори були укладені під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. Відповідно до ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" вважає, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є нікчемними. Оскільки обидва договори були їй надані для підпису в один день, однією особою, в одному і тому ж кабінеті, за підписом однієї і тієї ж особи, обманним шляхом, та що фактично жодних інформаційних, консультаційні послуг та послуг з пошуку інформації їй не було надано, просить стягнути з відповідача кошти 5050грн, отримані за нікчемним правочином.

Рішенням Яремчанського міського суду від 02 квітня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.

На це рішення представник апелянта ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, відмову в позові суд мотивував тим, що позивачка не довела тих обставин, що ПП «ІНТЕРМОСФІН», сприяє розвитку нечесної підприємницької практики ТОВ «ІНТЕРМОСФІН», та що договір, на виконання якого вона сплатила 5000 грн., укладений під впливом обману та є нікчемним.

Представник апелянта наголосив, що консультант відповідача спонукав позивачку шляхом обману укласти спочатку Договір про надання інформаційних, консультаційних з мотивів, що надання таких послуг та їх оплата, є передумовою отримання позивачем безвідсоткової грошової позики, якої їй так їй і не надав.

Представник апелянта зазначив, що суд не дав оцінки укладеним договорам та не перевірив чи такі відповідають вимогам ч.1 ст.215 ЦК України. Також суд не з»ясував, чи було у позивача волевиявлення отримати інформаційні послуги, оскільки в рекламі було зазначено саме про грошові кошти, а не про інформаційні чи інші послуги. Крім того, такі послуги не лише не були надані, але й не конкретизовані ні у договорі про їх надання, ні у акті про їх виконання.

Представник апелянта зсилається на те, що в рекламному оголошенні під назвою «Реал Кредит Фінанс», поміщеному у газеті "Експрес" за 12-19 грудня №24 (а.с.64), якого позивачка не змогла надати суду, не зазначено ні ТОВ «ІНТЕРМОСФІН», ні ПП «ІНТЕРМОСФІН», однак зазначено адресу представництва - вул.Новгородська 39 оф.3, за якою знаходився консультант, уповноважений діяти як від імені ТОВ «ІНТЕРМОСФІН», так і від імені ПП «ІНТЕРМОСФІН» та підписував оспорювані нею угоди як представник ПП «ІНТЕРМОСФІН» так і як представник ТОВ «ІНТЕРМОСФІН. В рекламному оголошенні, яке спонукало позивачку звернутися до відповідача за отриманням кредиту висвітлена нечітка інформація (гроші, сума необмежена, рішення за 10-15 хв. без довідки про доходи), не зазначено повних відомостей, які є необхідними для здійснення свідомого вибору споживача. На думку апелянта, при укладенні обох угод з боку представника відповідача та третьої особи мав місце обман, оскільки абз.2 ч.1ст.230 ЦК України визначено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Апелянт зазначає, що з урахуванням тих обставин, що вільного волевиявлення на укладення угоди про надання консультаційних, інформаційних послуг та послуг з пошуку інформації у позивачки не було, а таку угоду вона уклала під впливом обману зі сторони представника відповідача та внесла оплату за ненадані послуги в розмірі 5050 грн. як передоплату за надання безпроцентного кредиту, який їй так і не був наданий. З огляду на викладене, просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким позов задоволити та стягнути 5050 грн., сплачених позивачкою коштів з ПП «ІНТЕРМОСФІН» та судові витрати.

В судове засідання сторони не з»явилися, хоча були належно повідомлені про день, місце і час судового розгляду апеляційної скарги. Представник апелянта подав письмову заяву про підтримання ним апеляційної скарги та проведення розгляду за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами,колегія знаходить доводи апелянта обґрунтованими частково та вважає,що апеляційну скаргу слід задоволити частково,рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Колегією встановлено, що рекламне оголошення у газеті "Експрес" за 12-19 грудня №24 під назвою «Реал Кредит Фінанс» (гроші, сума необмежена, рішення за 10-15 хв., без довідки про доходи), спонукало позивачку звернутися до відповідача за отриманням кредиту. Колегія вважає обґрунтованими доводи представника апелянта про те, що в позивачки не було вільного волевиявлення укладати договір про надання послуг, оскільки вона мала намір отримати грошові коштів, а не послуги. Зі змісту рекламного оголошення, вбачається, що ТОВ «ІНТЕРМОСФІН» надає грошові кошти, а не інформаційні, консультаційні послуги.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами врегульовано ч.1 ст.215 ЦК України та частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, які слід застосувати як норму матеріального права.

Доводи представника апелянта про те, що оспорюваний правочин є нікчемним з посиланням на ч. 2 ст. 215 ЦК України колегія розцінює як помилкові, оскільки нікчемними визнаються правочини, укладені без дотримання відповідної форми, визначеної законом, без нотаріального посвідчення, якщо законом передбачено таке нотаріальне посвідчення тощо. Проте, з огляду на встановлені обставини, колегія приходить до висновку, що вимоги позивачки слід задоволити частково та визнати договір №1 недійсним на підставі ч.1 ст.215ЦК України, яка визначає, що недійсним є правочин, якщо під час вчинення такого сторонами не дотримано вимог, передбачених частинами 1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України.

Ч.3 ст.203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У ч.5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки у позивачки не було волевиявлення укладати угоду про надання послуг, а укладення такої їй нав»язав представник відповідача, як передумову укладення угоди про надання безпроцентної позики, проте ні послуги, ні позика їй не були надані, а отже правочин про надання послуг не був спрямований на реальне настання наслідків(в змісті правочину навіть не уточнено, які саме послуги надаються) та був спрямований лише на отримання коштів відповідачем шляхом обману, а тому колегія вважає, що його слід визнати недійсним та стягнути в користь позивача з відповідача отримані кошти за таким правочином.

З роз»яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 рої №9, вбачається, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину одночасно застосововує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 487 грн. 20 коп., який помилково зсилаючись на Закон "Про захист прав споживачів" не сплатив при подачі позову позивач.

На підставі ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ч.1 ст.215, ч.ч.1, 2, 3 ст. 216 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду від 02 квітня 2014 року скасувати

Ухвалити нове рішення. Позов задоволити. Договір № 111469 про надання інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, укладений 17.12.2013 року між ОСОБА_2 та ПП "ІНТЕРМОСФІН" визнати недійсним.

Стягнути з ПП "Інтермосфін", код ЄДРПОУ 38775503 з розрахункового рахунку №26001001126180 у ПАТ КБ "Хрещатик", код 38775503 мфо:300670 5050 грн.(п»ять тисяч п»ятдесять грн..) в користь ОСОБА_2, проживаючої в АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Стягнути з ПП "Інтермосфін" в дохід держави 487 грн. 20 коп. судового збору

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Р.Й.Матківський

Я.Ю.Ковалюк