Постанова

від 10.06.2014 по справі 802/1355/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 червня 2014 р. Справа № 802/1355/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: не прибув;

представника відповідача: Бабія Р.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Експорт-Імпорт"

до: Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Експорт-Імпорт" (далі - ТОВ "Україна Експорт-Імпорт") з адміністративним позовом до відповідача - Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Тростянецька ОДПІ). У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 540698 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 20.09.2013 року на підприємстві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт" за період 01.01.2013 року по 30.06.2013 року за наслідками якої складено Акт № 76/22-37663355 від 20.09.2013 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" вимог Податкового кодексу України, а саме норм п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України. Фактичні обставини порушення полягали у тому, що податковий орган дійшов висновку про заниження підприємством податкового зобов'язання із податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по господарській операції із ТОВ "Вторметекспорт", яка виникла на підставі договору про надання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом. При цьому, на думку позивача, висновки податкового органу про допущене підприємством порушення норм Податкового кодексу України є безпідставними оскільки господарські операції ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" із ТОВ "Вторметекспорт" щодо надання послуг носить реальний характер так як підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме актами здачі - приймання робіт (надання послуг).

Ухвалою суду від 03.06.2014 року відповідно до ст. 55 КАС України, замінено неналежного відповідача - Тростянецьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на належного - Бершадську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Бершадська ОДПІ).

У судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав до суду заяву за вх. № 10794 про розгляд справи без його участі, зазначивши що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив. У наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 52-54) просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити. Як на підставу заперечень відповідач посилався на те, що у господарських зобов'язаннях ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" які виникли на підставі договорів про надання транспортних послуг відсутні товаро-транспортні накладні та шляхові листи, які б підтверджували здійснення транспортних перевезень. На думку контролюючого органу, вказане підтверджує відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.

На підставі наказу № 104 від 03.09.2013 року, виданого Бершадською ОДПІ, головним державним податковим ревізором відділу податкового аудиту Бершадської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт" за період 01.01.2013 року по 30.06.2013 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 76/22-37663355 від 20.09.2013 року (а.с.16-38). Відповідно до висновків акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 432558 грн.

На підставі вказаного акта Бершадська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 08.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 432558 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 108140 грн (а.с. 15).

Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню № 0000372200 від 08.10.2013 року, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, (далі - ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ "Вторметекспорт".

Так, між ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" та ТОВ "Вторметекспорт" укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажу. На підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії актів здачі-приймання робіт по взаємовідносинам зі своїм контрагентом ТОВ "Вторметекспорт", які на його думку, підтверджують правомірність віднесення суми отриманих транспортних послуг до податкового кредиту.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач посилається на відсутність у позивача документів, які б підтверджували факт перевезення товару за вище вказаним договором, зокрема товарно-транспортних накладних, маршрутних листів, тощо.

Позивач у свою чергу зазначає, що при здійсненні такого виду господарських операцій, які передбачені договором між ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" та ТОВ "Вторметекспорт", складання товаро-транспортних накладних не є обов'язковим. Однак, суд з таким твердженням погодитись не може, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Вторметекспорт" зобов'язується організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом на адресу ТОВ "Україна Експорт-Імпорт".

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Тобто перевезення вантажу передбачає транспортування, перевезення товару з одного місця на інше.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила №363), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 Правил №363 встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З суті господарських операцій ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" та ТОВ "Вторметекспорт" випливає, що саме ТОВ "Україна Експорт-Імпорт" є вантажоодержувачем, а тому, у відповідності до вище викладених норм на підтвердження здійснення поставки товарів позивач має надати відповідні товаро-транспортні накладні.

Позивачем на підтвердження факту перевезення вантажу надано до матеріалів справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 698 від 30.06.2013 року, № 271 від 28.02.2013 року, № 199 від 31.03.2013 року, № б/н від 31.01.2013 року. Інших документів, складених між позивачем та ТОВ "Вторметекспорт" за наслідками виконання договору до матеріалів справи не надано.

Більше того, позивачем подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 58).

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, подавши таку заяву позивач виразив волю на розгляд даної адміністративної справи за наявними у ній матеріалами. При цьому позивачем не повідомлено суд про існування інших доказів в обґрунтування позовних вимог. Натомість позивач у позовній заяві стверджує, що саме акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 698 від 30.06.2013 року, № 271 від 28.02.2013 року, № 199 від 31.03.2013 року, № б/н від 31.01.2013 року є достатніми доказами реальності транспортних послуг, які за його словами надані ТОВ "Вторметекспорт" із чим суд погодитися не може.

Крім того, під час розгляду справи суд неодноразово викликав представника позивача для надання пояснень та надання додаткових доказів, документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, однак, окрім вищевказаних актів наданих послуг, інших документів позивачем надано не було.

У зв'язку з цим суд вважає, що подані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ "Вторметекспорт".

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність факту перерахування коштів на рахунок контрагента є належним доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем доведено не було.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд вважає за можливе погодитись з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного перевезення ТОВ "Вторметекспорт" товару, внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту перевіряємого періоду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Крім того, суд додаткового звертає увагу, що висновок щодо позбавлення позивача права на податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Вторметекспорт" відповідач зробив на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вторметекспорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Квентін" за березень 2013 року, ТОВ "Будівельна компанія "Стройбуд" за період квітень 2013 року, ТОВ "Честерхауз" за березень, травень 2013 року, ТОВ "Фірма Інтер-Проект" за січень 2013 року, ТОВ "Олімпекс купе інтернейшнл" за червень 2013 року, ТОВ "Укрформ", ТОВ "Честерхауз", СК ім. Шевченка, ТОВ "Квентин", ПП "Схід Пропроект" за період січень 2012 - липень 2013 рр. У вказаному акті встановлено ознаки безтоварності операцій при взаєморозрахунках з ТОВ "Вторметекспорт" з контрагентами покупця за період з 01.01.2012 року по 31.07.2013 року.

При розгляді даної адміністративної справи судом також беруться до уваги у висновки Верховного суду України, які викладені у постанові від 27.03.2012 року у справі № 21-737во10. Так зокрема у ній з поміж іншого зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити відсутність первинних документів обліку.

Отже, докази, на які послалися позивач на обґрунтування позовних вимог є не вичерпними та не достатніми, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (надання транспортних послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків акта відповідача, а відповідач в свою чергу довів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Відтак, у задоволені адміністративного позову необхідно відмовити.

В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачу понесених ним судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Експорт-Імпорт" (код ЄДРПОУ 37663355) судовий збір у сумі 3151 грн. 50 коп. (три тисячі сто п'ятдесят одну гривню 50 коп.) за призначенням: отримувач коштів - УДКСУ у м. Вінниці, код платежу 22030001 банк отримувач - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович