Рішення

від 17.06.2014 по справі 912/1716/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 рокуСправа № 912/1716/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1716/14

за позовом: сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Вінницька районна біолабораторія", с.Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область

до відповідача: фермерського господарства "Олена", м. Гайворон, Кіровоградська область

про стягнення 39 330,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Волосенко В.О., керівник;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Вінницька районна біолабораторія" (надалі - СОК "Вінницька районна біолабораторія") звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Олена" (надалі - ФГ "Олена") 30 000,00 грн. суми основного боргу. що є вартістю поставленого та не оплаченого відповідачем за договором № 6 від 13.07.2013 товару, та 9 330,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2014 поданий позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 912/1716/14 та призначено справу до розгляду в судове засідання 17.06.2014.

В судовому засіданні 17.06.2014 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 17.06.2014 не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, про причини вказаного суду не повідомив. При цьому, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі, свідченням чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.06.2014 (а.с. 20). Зазначений процесуальний документ надсилався за адресою ФГ "Олена", відомості про яку містяться в матеріалах справи та за якою ФГ "Олена" зареєстровано в ЄДРПОУ.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає процесуальне право сторін брати участь в господарських засіданнях, подавати докази та зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд, призначаючи справу № 912/1716/14 до розгляду в судовому засіданні 17.06.2014, явку представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавав та в ухвалі про порушення провадження у справі звертав увагу відповідача на те, що у разі неявки в судове засідання без поважних причин та неподання витребуваних документів, господарський суд може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про проведення судового засідання у даній справі, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 17.06.2014 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно до укладеного договору № 6 (Замовлення) від 13.07.2013 ФГ "Олена" (Покупець) замовив у СОК "Вінницька районна біолабораторія" (Продавець) трихограму в загальній кількості 240,0 млн. особин на площу 1200,0 га по ціні 250 грн за 1 млн. на суму 60000,00 грн, а саме: проти кукурудзяного стеблового метелика 240,0 млн. особин на площу 1200,0 га (а.с. 7).

Відповідно до пункту 2.1. названого договору Покупець отримує замовлену кількість товару в період масового льоту та яйцекладки шкідників з 14.07.2013 по 25.07.2013 та проводить оплату до 01.10.2013.

За умовами договору Продавець зобов'язаний своєчасно і якісно виготовити трихограму, яка відповідатиме вимогам І-го класу і відпустити товар в кількості та в період, вказаних в пунктах 1.1., 2.1. договору; видати сертифікат якості. Покупець зобов'язався отримати трихограму на місці Продавця; нести ризик випадкової загибелі товару з моменту переходу права власності на нього.

В договорі передбачено, що Продавець несе відповідальність у випадку невідповідності якості та кількісного складу товару; претензії Продавцем можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання Покупцем вимог та інструкцій щодо зберігання та застосування (пункт 3.3. договору).

Покупець у випадку несвоєчасної оплати та отримання замовленого товару сплачує Продавцеві всю суму замовленого товару та пеню в розмірі 0,1% від суми недоотриманого товару за кожен день прострочення (пункт .4. договору).

Договір № 6 (Замовлення) від 13.07.2013 із зазначеними вище умовами підписаний обома сторонами та скріплений печатками. В розділі 4 договору погоджено, що умови договору можуть бути зміненими або відміненими за взаємною згодою сторін.

При розгляді справи господарський суд враховує, що відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 173, 174 господарські договори є підставою виникнення господарських зобов'язань, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Як передбачає Цивільний кодекс України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання умов договору № 6 від 13.07.2013 передано, а відповідачем отримано згідно договору товар, а саме трихограму в кількості 240,0 млн. по ціні 250 грн за 1 млн. на загальну суму 60 000,00 грн.

Відпуск позивачем та отримання відповідачем названого товару оформлено за накладною № 18 від 14.07.2013 (а.с. 8), яка містить підписи і печатки обох сторін та яка відповідає вимогам до первинного документа, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Товар за накладною № 18 від 14.07.2013 отримано зі сторони ФГ "Олена" Сиротою Юрієм Васильовичем на підставі довіреності № 13 від 14.07.2013 (а.с. 9), що відповідає правилам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 N 99, в силу яких відпуск товару покупцям здійснюється тільки за довіреністю одержувачів.

Отже, надані позивачем документи - видаткова накладна № 18 від 14.07.2013 і довіреність № 13 від 14.07.2013 є належними доказами на підтвердження відпуску позивачем та отримання відповідачем товару.

Відповідач отримання зазначеного вище товару на загальну суму 60 000,00 грн не заперечив та підтвердив вказане в акті звірки розрахунків між сторонами (а.с. 15).

За вимогами частин першої та другої ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором № 6 від 13.07.2013 встановлено, що Покупець проводить оплату отриманого товару до 01.10.2013.

Згідно приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (пункт 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У відповідності до наведеного та виходячи з умов договору № 6 від 13.07.2013, останнім днем виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості отриманого за договором товару є 30.09.2013.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, сплативши позивачеві з порушенням строку оплати лише 30 000,00 грн. 11.12.2013, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідач на вимогу суду докази оплати вартості отриманого товару не надав та підтвердив залишок заборгованості з розрахунку за товар за накладною № 18 від 14.07.2013 в розмірі 30000,00 грн в акті звірки розрахунків, складеного між обома сторонами станом на 28.04.2014 (а.с. 15).

Позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості в сумі 30 000,00 грн., які залишені відповідачем без виконання (а.с. 10-12).

Згідно вимог частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеного, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару та відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем повної ціни отриманого товару, позовні вимоги СОК "Вінницька районна біолабораторія" про стягнення з ФГ "Олена" 30 000,00 грн суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 330,00 грн, яку нараховує за порушення відповідачем строків оплати.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 3.4. договору № 6 від 13.07.2013 передбачено, що Покупець у випадку несвоєчасної оплати та отримання замовленого товару сплачує Продавцеві всю суму замовленого товару та пеню в розмірі 0,1% від суми недоотриманого товару за кожен день прострочення.

У відповідності до наведеного пункту договору позивач розраховує пеню з розрахунку 0,1% від суми простроченого платежу за весь період прострочення з 01.10.2013 по 30.05.2014, що складає 9 330,00 грн пені (а.с. 3, 18).

Між тим, господарський суд вважає наведений позивачем розрахунок пені таким, що не відповідає вимогам законодавства, що слідує з наступного.

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, якщо сторони в договорі не встановили більш тривалий ніж визначений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає шестимісячний строк, що встановлений наведеною нормою.

При цьому, строк, який встановлено пунктом 1 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України, на який посилається позивач в поясненнях від 11.06.2014, є строком, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права (позовна давність), що є відмінним від строку, встановленого для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, нарахування позивачем пені понад межами шестимісячного строку, встановленого частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, є неправомірним.

Враховуючи, що граничним строком виконання відповідачем зобов'язання за договором № 6 від 13.07.2013 є 30.09.2013, нарахування пені має закінчуватися 30.03.2014 включно.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 названого Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлений законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013, обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Згідно пункту 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Виходячи з вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню пеня за наступний період нарахування та в наступному розмірі:

з 01.10.2013 по 10.12.2013 (71 к.дн. прострочення) на суму боргу 60 000,00 грн пеня в розмірі 1 517,26 грн;

з 11.12.2013 по 30.09.2014 (110 к.дн. прострочення) на суму боргу 30 000,00 грн пеня в розмірі 1 175,34 грн.;

а всього пеня в розмірі 2 692,60 грн.

Таким чином, позовні вимоги СОК "Вінницька районна біолабораторія" до ФГ "Олена" підлягають частковому задоволенню в сумі 30 000,00 грн основного боргу та 2 692,60 грн. пені. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, тоді як сума судового збору сплачена позивачем за мінімальною ставкою, господарський суд покладає на відповідача сплачену позивачем суму судового збору повністю в розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Олена" (26301, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Шкільна, 1, ідентифікаційний код 20657357) на користь сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Вінницька районна біолабораторія" (23227, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, 2, ідентифікаційний код 02775314) заборгованість в сумі 32 692,60 грн., з яких: 30 000,00 грн. основного боргу та 2 692,60 грн. пені, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 20.06.2014.

Суддя В.В.Тимошевська