Постанова

від 30.07.2014 по справі 912/1716/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2014 року Справа № 912/1716/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г. , Подобєда І.М.

секретар судового засідання : Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Олена", на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2014 року у справі №912/1716/14

за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Вінницька районна біолабораторія", с. Агрономічне, Вінницька область

до Фермерського господарства "Олена", м. Гайворон, Кіровоградська область

про стягнення 39330грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2014 у справі №912/1716/14 (суддя Тимошевська В.В.) було позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "Олена" на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Вінницька районна біолабораторія" заборгованість в сумі 32692грн. 60коп., з яких: 30000грн. основного боргу, 2692грн. 60коп. пені, 1827грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару та відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем повної ціни отриманого товару отриманого від СОК "Вінницька районна біолабораторія" на суму 30000грн., а тому а тому підлягає стягненню разом із встановленими сумами штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Фермерське господарство "Олена" подало апеляційну скаргу про скасування зазначеного рішення та відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що акт звірки, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерського обліку та не підтверджує фактичне проведення операцій та заборгованість.

Зазначає, що п. 3.4 договору не встановлює відповідальність відповідача у виді пені за прострочення сплати за отриманий товар.

Відповідач представника у судове засідання не направив, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами апеляційної скарги не згоден, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі з огляду на наступне.

Поставлений товар за накладною № 18 від 14.07.2013р. на суму 60000грн. отримано зі сторони відповідача Сиротою Ю.В. на підставі довіреності № 13 від 14.07.2013.

В порушення умов договору відповідач частково розрахувався за поставлений товар 11.12.2013р. на суму 30000грн.

Звертає увагу на те, що акт звірки розрахунків від 28.04.2013р. є доказом заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 30000грн., оскільки він містить усі наявні реквізити та підписаний обома контрагентами.

Також, просить суд розглянути справу без участі представника.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

13.07.2013р. між Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Вінницька районна біолабораторія" (Продавець) та Фермерським господарством "Олена" (Покупець) було укладено договір № 6 (замовлення), предметом якого є замовлення трихограми в загальній кількості 240,0 млн. особин, на площу 1200,0 га, по ціні 250грн. за 1 млн. на суму 60000,00 грн., а саме: проти кукурудзяного стеблового метелика 240,0 млн. особин на площу 1200,0 га (а.с. 7).

Покупець отримує замовлену кількість товару в період масового льоту та яйцекладки шкідників з 14.07.2013р. по 25.07.2013р. та проводить оплату до 01.10.2013р. (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що Покупець у випадку несвоєчасної оплати та отримання замовленого товару сплачує Продавцеві всю суму замовленого товару та пеню в розмірі 0,1% від суми недоотриманого товару за кожен день прострочення .

На виконання зазначеного договору по накладній № 18 від 14.07.2013р. (а.с. 8), яка містить підписи і печатки обох сторін, позивачем було передано, а представником відповідача Сиротою Ю.В. на підставі довіреності № 13 від 14.07.2013 (а.с. 9) отримано товар, а саме трихограму в кількості 240,0 млн. по ціні 250грн. за 1 млн. на загальну суму 60 000,00 грн.

20.02.2014р. позивач була складена претензія № 01 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 30000грн., яка отримана відповідачем 12.03.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про отримання. (а.с.11).

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 60000грн., підтверджено видатковою накладною № 18 від 04.07.2013р.

Позивачем заявлена сума до стягнення у сумі 30000 грн., з посиланням на часткове погашення боргу відповідачем згідно банківської виписки від 11.12.2013р., та акту звірки розрахунків № 6 від 28.04.2014р.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги, про те, суд встановив наявність заборгованості на підставі акту звірки розрахунків так як, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дійсно акт звіряння розрахунків не є документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», але суд встановив виконання договору позивачем на підставі накладної №18 від 14.07.2013р. та довіреності № 13 від 14.07.2013р. на отримання товару керівником підприємства на суму 60000грн., зазначений товар відповідно умов договору підлягав сплаті до 01.10.2013р., тобто на підставі належних доказів встановив наявність зобов'язання відповідача сплатити за отриманий товар. Ціну позову відповідно до ст. 55 ГПК України визначає позивач. Відповідач не спростував належними доказами відсутність боргу, тому суд обґрунтовано стягнув борг за товар у сумі 30000грн.

Щодо стягнення пені.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3.4. договору, Покупець у випадку несвоєчасної оплати та отримання замовленого товару, сплачує Продавцеві всю суму замовленого товару та пеню в розмірі 0,1% від суми недоотриманого товару за кожен день прострочення.

Тобто, договором передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне отримання товару, базою нарахування пені визначено вартість недоотриманого товару, відповідальність за прострочення оплати товару договором не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки договором не встановлено за згодою сторін відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені та не визначено її розмір, суд не проаналізував зміст п. 3.4 договору, та дійшов хибного висновку, про наявність підстав для задоволення позову і частині нарахованої пені у сумі 2692,6 грн.

З огляду на наведене, апеляційна скарга Фермерського господарства "Олена" підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині стягнення пені.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п. 1 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олена" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2014 року у справі №912/1716/14 - скасувати в частині стягнення з Фермерського господарства "Олена" на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Вінницька районна біолабораторія" пені у сумі 2692грн. 60коп.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Вінницька районна біолабораторія" в частині стягнення пені у сумі 2692,6 грн. відмовити.

Перерозподілити господарські витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Стягнути з фермерського господарства «Олена» (26301, Кіровоградська область, м.Гайворон, вул. Шкільна, 1, ідентифікаційний код 20657357) на користь сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Вінницька районна біолабораторія» (23227, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, 2, ідентифікаційний код 02775314) 1677грн.19коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду у справі № 912/1716/14 від 17.06.2014р. залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Вінницька районна біолабораторія" (23227, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, 2, ідентифікаційний код 02775314) на користь Фермерського господарства "Олена" (26301, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Шкільна, 1, ідентифікаційний код 20657357) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 74грн. 90коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 01.08.2014р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд