Ухвала

від 17.06.2014 по справі 820/3522/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 820/3522/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Келеберда Н.Б.

представника відповідача Кобилінська О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд", Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 820/3522/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Торговий дім "Мілланд" (далі-позивач), звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003012201 та № 0003022201 від 02.10.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 р. позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 02.10.2013 р. №0003012201 в частині визначення грошових зобов'язань за основним платежем в сумі 200 241,00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 50 060,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій простить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 р. в частині відмови в задоволенні позову та винести нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства підтримав просив її задовольнити, проти апеляційної скарги відповідача заперечував.

ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій простить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 р. в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу податкового органу, просив її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційних скарг.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова та ГУ Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Мілланд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.09.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 13.09.13 № 489/20-31-22-01-07/37188632.

За висновками акту перевірки позивачем порушено ТОВ "Торговий дім "Мілланд" порушено п. 198.3 ст.198, п. 201.6 ст.201 ПК України, оскільки до складу податкового кредиту в жовтні - грудні 2012 року підприємством віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 200 241,00 грн. по податковим накладним (постачальник ПАТ «Великобурлуцький Сироробний завод»), в яких невірно вказана податкова адреса покупця.

Також атом перевірки встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Мілланд" порушено п. 138.2, п. 139.1.9 ПК Уркаїни, оскільки безпідставно віднесено до складу витрат суму в 104 097,00 грн. (3-4 квартали 2011 року), та в порушення 198.3 ст.198, п. 201.6 ст.201 до податкового кредиту (вересень-грудень 2011 р.) - податку на додану вартість у загальному розмірі 25 852,00 грн., що відображені позивачем по оплаті транспортних послуг ТОВ «Лаккі».

В обґрунтування здійснення донарахування податкового зобов'язання відповідач послався на те, що позивачем не доведена реальність надання транспортних послуг, оскільки, акти виконаних робіт не містять визначення маршруту транспортування вантажу, пункту призначення, марку автотранспортного засобу, обґрунтування вартості послуг, взаємозв'язок отриманих транспортних послуг із забезпеченням діяльності, спрямованої на отримання доходу позивачем.

02.10.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

№0003012201, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту на 226 093,00 грн., та нараховані штрафні санкції в сумі 56 623,00 грн.

№ 0003022201, яким підприємству донараховано податок на прибуток в сумі 23 942,00 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості ППР відповідача про зменшення позивачу податкового кредиту та призначення штрафів по об'єкту оподаткування по господарських операціях з ПАТ «Великобурлуцький Сироробний завод». Відмовляючи в задоволені позову суд виходив з недоведеності позивачем товарності господарської операції з ТОВ "Лаккі" та правомірності рішень податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору поставки № 05-12 від 03.01.2012 р.ТОВ «ТД «Мілланд» («Покупець») отримано від ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» («Постачальник») товар - молочну продукцію власного виробництва (т.1, а.с. 63- 64).

В підтвердження виконання умов договору позивачем як до податкового органу так і до суду надано договір, податкові, видаткові накладні , довіреності на отримання матеріальних цінностей. (т.1, а.с. 65-74, 98-184). Оплата за товар здійснена в безготівковий спосіб, що визнається сторонами по справі.

Переміщення товару здійснено силами постачальника (авто підприємство ПАТ «Великобурлуцький Сироробний завод»), а також залученими перевізниками ( ПП «ТК «Тер-транс»), що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Отриманий товар позивачем в подальшому реалізовано іншим особам, що підтверджується звітами про продаж (т. 1, а.с. 66-67, 69-70).

Виписані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України, підтверджують сплату ТОВ "Торговий дім "Мілланд" податку на додану вартість у ціні придбаних товарів, виникнення у позивача права на податковий кредит.

Твердження відповідача про неправильне зазначення податкової адреси покупця в податкових накладних колегія суддів вважає помилковим.

З наявних у справі копій податкових накладних вбачається, що адресою покупця зазначено пров. Театральний, 4 м. Харків.

Вказана адреса відповідає юридичній адресі позивача, внесеній до Єдиного державного реєстру , а також даним про місцезнаходження платника в свідоцтві платника ПДВ, тобто, його податкову адресу (т.1, а.с. 78, 79).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем доведено факт отримання ним товару на умовах договору поставки № 05-12 від 03.01.2012 р. від ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод», підтверджено наявність господарського змісту та результатів проведених операцій.

Надані позивачем податкові накладні не містить недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності ТМЦ у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що господарські операції позивача мали товарний зміст, викликали зміни в структурі активів позивача та підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

З таких умов, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по відносинам з цим контрагентом є правомірним, а податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 р. №0003012201 в частині визначення грошових зобов'язань за основним платежем в сумі 200 241,00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 50 060,00 грн. - безпідставним.

Тому, висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є вірним, доводи апеляційної скарги відповідача їх не спростовують.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2013 р. № 003022201 в сумі зобов'язань на 23 942,00 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0003012201 в сумі основного платежу - 25 852,00 грн., штрафних санкцій - 6 464,00 грн., суд виходив з правомірності зазначених рішень відповідача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції частині позовних вимог,що залишені без задоволення, виходячи з такого.

Згідно 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88 визначено, щопервинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що 01.09.2011 р.між ТОВ "Торговий дім "Мілланд" та ТОВ "Лаккі " укладено договір про надання транспортних послуг № 15 (а.с. 55-56 т.2).

Відповідно до п.1.2 договору найменування вантажу, його вага, тара/упаковка вантажу, кількість необхідних транспортних засобів та їх вантажопідйомність, дата, час та адреса пунктів відвантаження та призначення, маршрут перевезення, вартість послуг, умови транспортування вантажу, назва отримувача обговорюються в заявці та передаються перевізнику факсом або поштою.

Згідно з п.2.1 та п.2.2 договору перевізник зобов'язується отримати вантаж до транспортування у місці навантаження, перевірити на відповідність укомплектування та фіксацію вантажу, отримати від Замовника товарно-транспортні накладні та інші документи на вантаж.

Пунктом 2.3 та 3.2 перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, визначений у заявці, а також забезпечити при транспортуванні дотримання правил дорожнього руху і Правил перевезення вантажів. Положенням розділу 3 «Зобов'язання замовника» даного договору повністю узгоджуються з вищевказаними умовами та зобов'язаннями, що бере на себе перевізник.

В якості доказу здійснення операцій перевезень до податкової перевірки, а також суду позивачем надано лише акти виконаних робіт, податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження фактичного отримання послуг транспортування вантажів та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання послуг у власній господарській діяльності.

Як сам договір так і в акти виконаних послуг відсутні посилання на конкретні місце, час, період, обсяг та осіб, що надавали відповідні послуги.

Надані акти здачі-приймання послуг містять посилання на положення договору без позначення будь-яких конкретних даних, що засвідчують фактичне виконання послуг, а тому не ідентифікують зміст та факт послуги, (т.1, а.с. 41-42).

В актах відсутні відомості про маршрут транспортування вантажу, пункт призначення, не зазначено марку автотранспортного засобу, осіб, що залучалися до перевезення, відсутнє обґрунтування вартості послуг, а також відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій перевезення.

В актах не зазначено, який фактично обсяг послуг надано ТОВ «Мілланд», а отже в первинному документів не має обов'язкового реквізиту як обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. 44 ПК України.

Позивачем ні до перевірки відповідача, ні суду не надано документів, що підтверджують отримання послуг з транспортування та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства, зокрема, не надано товарно-транспортні накладні, документів про спосіб навантаження товару, рух перевезеного товару на складі позивача).

Позивачем також не надано копій заявок із зазначеними видом, об'ємом, кількістю, характером вантажу , а також маршрутом перевезення, місцем доставки та реквізити вантажоодержувача, також не надано доказів наявності взаємозв'язку транспортних послуг із забезпеченням діяльності ТОВ «ТД «Мілланд», спрямованої на отримання доходу (господарською діяльністю).

Не надано доказів понесення витрат за послуги ТОВ "Лаккі" ПО перевезенню вантажів згідно договору від 01.09.2011 р., оплати послуг.

Отже, зміст первинних податкових накладних по угоді між позивачем та його контрагентом лише формально відтворює предмет договору, та не свідчить про реальність виконання угоди.

Податкові накладні, виписані на адресу позивача по операціям що не відбулися, не створюють підстав для віднесення ПДВ, сплаченого в ціні послуг, до податкового кредиту та/або витрат відповідного періоду.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Позивачем наданими документами не доведено факту дійсності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні документи, не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат.

Згідно п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень від 02.10.2013 р. № 003022201 в сумі зобов'язань на 23 942,00 грн., та ППР № 0003012201 в сумі основного платежу - 25 852,00 грн., штрафних санкцій - 6 464,00 грн., діяв в порядку, на підставі та межах повноважень, передбачених законом.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілланд", Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 820/3522/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений до 20.06.2014 р.