Рішення

від 03.06.2014 по справі 5006/2/91/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2014 Справа №5006/2/91/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Уханьової О.О., суддів Осадчої А.М., Сич Ю.В., при секретарі судового засідання Федоренко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіокомплект"

м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трісель"

м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 32421769,12грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

та за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіокомплект"

м. Донецьк

до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ

про визнання договору іпотеки №PL 08-152/100 від 03.03.2008р. недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Громова В.Ю. - довіреність від 07.02.2014р.,

від відповідача - не явились,

від третьої особи - не явились.

СУТЬ СПРАВИ:

24.10.2012р. ПАТ "ОТП Банк" м. Київ (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Радіокомплект" м. Донецьк (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості в сумі 32421769,12грн. шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2012р. порушено провадження по справі №5006/2/91/2012. Цією ж ухвалою в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ТОВ "НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ" м. Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на невиконання позичальником умов договору про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., договору про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р. та договору про надання кредиту №CR 08-275/100 від 02.07.2008р. у вигляді непогашення утвореної заборгованості, внаслідок чого ПАТ "ОТП Банк" скористалось правом, передбаченим згідно п.п.3.4.1. та 3.4.4. іпотечного договору №PL 08-152/100 від 03.03.2008р. (укладеного між ним та відповідачем в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами) щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В підтвердження позовних вимог надав копії договорів про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., №CR 07-400/100 від 17.09.2007р., №CR 08-275/100 від 02.07.2008р., іпотечного договору №PL 08-152/100 від 03.03.2008р. з договорами про внесення змін до них, копії досудових вимог №100-12-4-3/398 від 17.02.2012р., №100-12-4-3/399 від 17.02.2012р., №100-12-4-3/400 від 17.02.2012р., №100-12-4-3/483 від 27.02.2012р., №100-12-4-3/482 від 27.02.2012р., №100-12-4-3/481 від 27.02.2012р. та інші документи.

18.12.2012р. через канцелярію господарського суду відповідач за первісним позовом надав клопотання б/н від 18.12.2012р. про зупинення провадження у справі №5006/2/91/2012 у зв`язку з тим, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться взаємопов`язана справа №5006/19/121пд/2012 за позовом ТОВ "Радіокомплект" про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №PL 08-152/100 від 03.03.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №2344. В підтвердження викладених обставин відповідач надав копію ухвали про порушення провадження у справі №5006/19/121пд/2012 від 17.12.2012р.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2012р. провадження по справі зупинено до розгляду по суті справи №5006/19/121пд/2012.

Під час зупинення провадження у справі 04.01.2013р. представником позивача за первісним позовом подано клопотання про заміну назви третьої особи та 28.04.2014р. заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет договору іпотеки.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.05.2014р. справу №5006/2/91/2012 передано на розгляд колегії суддів. Ухвалою суду від 12.05.2014р. провадження у справі поновлено. Крім того, в той же день господарським судом ухвалено вважати належною третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трісель" м. Донецьк.

26.05.2014р. ТОВ "Радіокомплект" м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою б/н до ПАТ "ОТП Банк" м. Київ про визнання договору іпотеки №PL 08-152/100 від 03.03.2008р. недійсним.

Ухвалою від 28.05.2014р. господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву по справі №5006/2/91/2012 для спільного розгляду з первісним позовом та задовольнив клопотання позивача за зустрічним позовом про відстрочення сплати судового збору за подачу зустрічного позову до ухвалення судом рішення по справі.

В обґрунтування вимог, викладених у зустрічній позовній заяві ТОВ "Радіокомплект" посилається на той факт, що договір іпотеки діє до моменту припинення договорів про надання банківських послуг та повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за цим договором, при цьому, строк дії договору іпотеки не вказаний всупереч приписам п.1 ст.631 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до п.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

03.06.2014р. до канцелярії господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові документи, які залучені до матеріалів справи.

В той же день від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю його представника в іншому судовому засіданні. Вказане клопотання суд визнає необґрунтованим, оскільки відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом є ТОВ "Радіокомплект", а не конкретний представник. Крім того, Господарським процесуальним кодексом України передбачено право сторони на ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору по даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за договорами про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., №CR 07-400/100 від 17.09.2007р., №CR 08-275/100 від 02.07.2008р. в сумі 32421769,12грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - вбудоване приміщення загальною площею 558,8кв.м. у підвалі та на першому поверсі житлового будинку літ.А-5, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, буд.74.

Підставою звернення є невиконання позичальником умов договору про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., договору про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р. та договору про надання кредиту №CR 08-275/100 від 02.07.2008р. у вигляді непогашення утвореної заборгованості, внаслідок чого ПАТ "ОТП Банк" скористалось правом, передбаченим згідно п.п.3.4.1. та 3.4.4. іпотечного договору №PL 08-152/100 від 03.03.2008р. (укладеного між ним та відповідачем в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами) щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правовою підставою визначено ст.589 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.11 Закону України "Про іпотеку", ст.20 Закону України "Про заставу".

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2006р., 17.09.2007р. та 02.07.2008р. ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, (далі - банк) та ТОВ «Агентство маркетингових досліджень АМІ» (яке перейменовано на ТОВ "Трісель"; третя особа, позичальник) підписали договір №CR 06-460/100 (договір 1), договір №CR 07-400/100 (договір 2) та договір №CR 08-275/100 (договір 3), які за своєю правовою природою є кредитними договорами, правовідносини за якими регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад", параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Відповідно до умов договору 1, банк, не приймаючи на себе зобов'язання, надає позичальнику кредит, в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, який встановлюються в наступному порядку та при виконанні наступних умов: а) EUR 380000,00 - встановлюється з дати підписання цього договору та виконання позичальником умов п.1.3. цього договору, за виключенням умов, зазначених в п.п. 1.3.3. та 1.3.4. цього договору; б) EUR 640000,00 - встановлюється з моменту виконання позичальником умов, зазначених в п.п. 1.3.3. та 1.3.4. цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином виконувати та повертати банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання, як це зазначено в цьому договорі.

Пунктом 1.6. договору 1 сторони встановили, що позичальник зобов'язаний повернути суму всіх траншів, наданих в рамках даного договору, в повній сумі, не пізніше 13.11.2011р. При цьому, погашення заборгованості за цим кредитом здійснюється позичальником щомісячно, рівними частинами, починаючи з 13.07.2007р., відповідно графіку погашення кредиту, узгодженого сторонами в додатку №3 до цього договору, який перепідписується сторонами при наданні кожного траншу відповідно умов цього договору.

Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі EURIBOR + 6,0% річних, із розрахунку 360 днів в році. За базовий EURIBOR сторони приймають ставку EURIBOR на строк в 1 місяць. Процентна ставка по кредиту фіксується банком в перший банківський день кожного календарного місяця та підлягає застосуванню при розрахунку процентів за користування кредитом протягом такого місяця. Процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню в перший банківський день кожного календарного місяця. З вказаних дат проценти нараховуються, виходячи з ставок EURIBOR+6,0% річних, встановлених в такі дати. При цьому у випадку, якщо відповідно до положень п. 1.4.1.5. (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з вказаних дат проценти нараховуються, виходячи із ставок EURIBOR+8,0% річних, встановлених в такі дати.

Проценти нараховуються на фактичну суму наданих у відповідності з цим договором кредитних коштів та за фактичний час використання такими коштами, включаючи день надання та виключаючи день повернення (п.1.4.1.2. договору 1). Нараховані проценти підлягають виплаті одночасно з поверненням кредиту. Крім того, згідно п.1.4.1.5. договору 1 сторони дійшли згоди, що процентна ставка по кредиту збільшується на 2% річних та складає EURIBOR+8,0% річних, у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, встановлених в п.2.3.1. (з підпунктами), 2.3.7.-2.3.10 цього договору. При цьому, відсоткова ставка по кредиту підлягає збільшенню в день, наступний за днем виявлення банком факту порушення позичальником своїх зобов'язань (п.1.4.1.5.1. договору 1).

Нараховані проценти (крім процентів на прострочений кредит) сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше, ніж за 3 банківських дня, наступних за 20 числом кожного календарного місяця. При цьому, сплаті підлягають проценти, нараховані на 20 число місяця, включно. Якщо до сплати процентів, з моменту видачі траншу, залишається не більш 3 банківських днів, то нарахування та сплата процентів, по відношенню такого траншу, здійснюється на наступну дату сплати відсотків. В будь-якому випадку, при повному поверненні суми кредиту, нараховані проценти підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту. При прострочці повернення кредиту, проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку передбаченому в п. 1.4.1.2. цього договору та підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом повинні бути здійснені в валюті відповідного траншу, в строки, встановлені цим договором. Інші платежі, згідно цього договору, розраховуються в валюті кредиту (траншу) та підлягають сплаті в валюті України, виходячи з валютного курсу НБУ або Міжбанківського валютного курсу на день сплати (п.1.11.1. договору 1).

Відповідно до п.4.1. та п.4.1.1. договору 1 за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку та на умовах, узгоджених в цьому договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті відсотків за користування кредитом в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки. Вказана пеня сплачується окремо від відсотків та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочки виконання зобов'язань позичальником.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання (дата договору), включаючи всі доповнення до нього і діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань відповідно до цього договору в повному обсязі (п.8.2. договору 1).

В подальшому за згодою сторін шляхом підписання додаткових угод №1 від 22.12.2006р., №2 від 20.04.2007р., №3 від 17.09.2007р., №4 від 03.03.2008р., №5 від 02.07.2008р., №6 від 21.11.2008р., №7 від 16.12.2008р., №8 від 12.02.2009р., №9 від 14.07.2009р., №10 від 06.11.2009р., №11 від 30.12.2009р. в даний договір вносились зміни.

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі (з урахуванням укладених договорів про внесення змін до нього) погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи невиконання позичальником умов договору, банк на підставі п.1.10 договору 1 звертався до нього з вимогою №100-12-4-3/398 від 17.02.2012р. про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (копія якої наявна в матеріалах справи з доказами її направлення), в якій зазначав, що станом на 07.02.2012р. заборгованість за договором 1 складає - 234528,28Євро (сума основного боргу за кредитом), 62671,27Євро (нараховані відсотки за користування кредитом) та 3143,73Євро (сума пені за прострочення виконання зобов'язань). Проте, у встановлені договором строки вимога позивача позичальником виконана не була, внаслідок чого, станом на день подачі позову до суду заборгованість за цим договором склала: 234528,28Євро - сума основного боргу за кредитом, 80675,85Євро - нараховані відсотки за користування кредитом та 3143,73Євро, що в перерахунку на українську гривню станом на 17.09.2012р. складає 32810,00грн. - сума пені за прострочення виконання зобов'язань.

Проаналізувавши надані позивачем (за первісним позовом) банківські виписки, які наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що кредитором були виконані зобов'язання згідно умов укладеного кредитного договору та надані позичальнику кредитні кошти. За період користування кредитним коштами банком також нараховані відсотки. Проте, позичальником, в свою чергу покладені на нього зобов'язання належним чином не виконані.

Відповідно до умов договору 2, банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої надає кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (EUR 620000,00), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі. Кредит може надаватись в євро та/або доларах США та/або гривні (п.1.1.1. договору 2).

Пунктом 1.6. договору 2 (в редакції договору №5 про зміну договору 2) встановлено, що позичальник зобов'язаний виконати грошові зобов'язання в повному обсязі не пізніше 15.09.2010р., включно. При цьому, сума кожного траншу, наданого банком позичальнику в період, починаючи з дати укладення договору №5 і до кінця строку дії цього договору, підлягає поверненню позичальником в термін, що встановлюється сторонами в кредитній заявці по відношенню до такого траншу, але, в будь-якому випадку, не пізніше 15.09.2010р., включно, з урахуванням п.1.6.3. цього договору.

Проценти за кредит в доларах США розраховується банком від суми кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR+6,0% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому, за обставини, що згідно з положеннями п.1.4.2. цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в доларах США розраховуються банком від суми кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR+8,0% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами.

Проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі ЕURIBOR+6,0% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому, за обставини, що згідно з положеннями п.1.4.2. цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі ЕURIBOR+8,0% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами.

Проценти за кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки в розмірі, що встановлюється сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу в гривнях, із розрахунку 365 днів на рік (366 днів у високосному році). При цьому, за обставини, що згідно з положеннями п.1.4.2. цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі, встановленому сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу в гривнях +2% річних із розрахунку 365 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами.

Відповідно до п.п.1.4.4.-1.4.5., п.1.4.7. договору 2 проценти розраховуються від суми кожного траншу, що отриманий позичальником від банку, протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банком такого траншу, включаючи день надання, до дати повернення позичальником такого траншу, не включаючи день повернення. Проценти, що передбачені пп.1.4.1-1.4.2. цього договору, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом 3 банківських днів наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця. За обставини, що з моменту отримання траншу до початку строку сплати процентів залишається не більше 3 банківських днів, нарахування та сплата процентів відносно такого траншу здійснюється позичальником у наступний строк сплати процентів. За обставини, що позичальником не було здійснено повернення траншу в строк, встановлений положеннями цього договору, проценти від суми такого траншу розраховуються в порядку, передбаченому п.1.4.1. цього договору, та підлягають сплаті одночасно з поверненням такого траншу.

Платежі щодо повернення кредиту, сплати процентів за кредитом мають бути здійснені позичальником у валюті кредиту (траншу) в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Інші платежі за цим договором, що розраховуються у валюті кредиту (траншу), підлягають виконанню у валюті України (гривнях), виходячи з валютного курсу НБУ або Міжбанківського валютного курсу на день виконання (п.1.11. договору 2).

Відповідно до п.4.2.1. договору 2, за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань позичальником.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі, та такий день вважатиметься днем припинення цього договору (п.8.2. договору 2).

В подальшому за згодою сторін шляхом підписання договорів про внесення змін від 03.03.2008р., від 02.07.2008р., від 21.11.2008р., від 16.12.2008р., від 12.02.2009р., від 14.07.2009р., від 06.11.2009р., від 30.12.2009р. було внесено зміни до деяких пунктів договору про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р.

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі (з урахуванням укладених договорів про внесення змін до нього) погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи невиконання позичальником умов договору, банк на підставі п.1.10 договору 2 звертався до нього з вимогою №100-12-4-3/399 від 17.02.2012р. про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (копія якої наявна в матеріалах справи з доказами її направлення), в якій зазначав, що станом на 07.02.2012р. заборгованість за договором 2 складає - 3656918,13грн., 45000,00дол.США, 1353600,05євро (прострочена заборгованість по сплаті кредиту), 1501034,23грн., 12843,08дол.США, 401609,48євро (прострочені відсотки за користування кредитом) та 6651,05грн., 113,09дол.США, 6093,75євро (сума пені за прострочення виконання зобов'язань). Проте, у встановлені договором строки вимога позивача позичальником виконана не була, внаслідок чого, станом на день подачі позову до суду заборгованість за цим договором склала: 3656918,13грн., 45000,00дол.США, 1353600,05євро - прострочена заборгованість по сплаті кредиту, 2049311,27грн., 16674,12дол.США, 518102,29євро - прострочені відсотки за користування кредитом та 6651,05грн., 113,09дол.США, 6093,75євро - сума пені за прострочення виконання зобов'язань (всього по пені сума в перерахунку на українську гривню станом на 17.09.2012р. складає 71337,23грн.).

Проаналізувавши надані позивачем (за первісним позовом) банківські виписки, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що кредитором були виконані зобов'язання згідно умов укладеного кредитного договору та надані позичальнику кредитні кошти. За період користування кредитним коштами банком також нараховані відсотки. Проте, позичальником, в свою чергу покладені на нього зобов'язання належним чином не виконані.

Відповідно до умов договору 3 банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (EUR 352146,50), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі. Кредит може надаватись в євро (п.1.1.1. договору 3).

Пунктами 1.6.1.-1.6.2. договору 3 передбачено, що позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 08.05.2013р., включно. При цьому, повернення кредиту здійснюється позичальником рівними щомісячними платежами, починаючи з 150 календарного дня з моменту надання першого траншу згідно положень цього договору, у відповідності до графіку повернення кредиту, вказаному(их) в договорі(ах) про зміну цього договору, який(і) укладається(ються) при наданні кожного траншу.

Проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі ЕURIBOR + 6,5% річних із розрахунку 360 днів на рік. При цьому, за обставини, що згідно з положеннями п.1.4.2. цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі ЕURIBOR + 8,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами.

Як і в попередньому договорі 2, відповідно до п.п.1.4.4.-1.4.5, п.1.4.7. договору 3 проценти розраховуються від суми кожного траншу, що отриманий позичальником від банку, протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банком такого траншу, включаючи день надання, до дати повернення позичальником такого траншу, не включаючи день повернення. Проценти, що передбачені пп.1.4.1-1.4.2. цього договору, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом 3 банківських днів наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця. За обставини, що з моменту отримання траншу до початку строку сплати процентів залишається не більше 3 банківських днів, нарахування та сплата процентів відносно такого траншу здійснюється позичальником у наступний строк сплати процентів. За обставини, що позичальником не було здійснено повернення траншу в строк, встановлений положеннями цього договору, проценти від суми такого траншу розраховуються в порядку, передбаченому п.1.4.1. цього договору, та підлягають сплаті одночасно з поверненням такого траншу.

Крім того, платежі щодо повернення кредиту, сплати процентів за кредитом також мають бути здійснені позичальником у валюті кредиту (траншу) в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Інші платежі за цим договором, що розраховуються у валюті кредиту (траншу), підлягають виконанню у валюті України (гривнях), виходячи з валютного курсу НБУ або Міжбанківського валютного курсу на день виконання (сплати) (п.1.11. договору 3).

Відповідно до п.4.2.1. договору 3, за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань позичальником.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі, та такий день вважатиметься днем припинення цього договору (п.8.2. договору 3).

В подальшому за згодою сторін шляхом підписання договорів про внесення змін від 02.07.2008р., від 21.11.2008р., від 16.12.2008р., від 12.02.2009р., від 14.07.2009р., від 06.11.2009р., від 30.12.2009р. було внесено зміни до деяких пунктів договору №CR 08-275/100 від 02.07.2008р.

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі (з урахуванням укладених договорів про внесення змін до нього) погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи невиконання позичальником умов договору, банк на підставі п.1.10 договору 3 звертався до нього з вимогою №100-12-4-3/400 від 17.02.2012р. про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (копія якої наявна в матеріалах справи з доказами її направлення), в якій зазначав, що станом на 07.02.2012р. заборгованість за договором 3 складає - 228101,18євро (прострочена заборгованість по сплаті кредиту), 60939,97євро (прострочені відсотки за користування кредитом) та 1892,77євро (сума пені за прострочення виконання зобов'язань). Проте, у встановлені договором строки вимога позивача позичальником виконана не була, внаслідок чого, станом на день подачі позову до суду заборгованість за цим договором склала: 228101,18євро - прострочена заборгованість по сплаті кредиту, 78451,14євро - прострочені відсотки за користування кредитом та 1892,77євро, що в перерахунку на українську гривню станом на 17.09.2012р. складає 19811,31грн. - сума пені за прострочення виконання зобов'язань.

Проаналізувавши надані позивачем (за первісним позовом) банківські виписки, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що кредитором були виконані зобов'язання згідно умов укладеного кредитного договору та надані позичальнику кредитні кошти. За період користування кредитним коштами банком також нараховані відсотки. Проте, позичальником, в свою чергу покладені на нього зобов'язання належним чином не виконані.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Станом день подачі позову до суду загальна сума заборгованості за вищевказаними кредитними договорами складає 32421769,12грн. При цьому, як зазначає у своїх письмових поясненнях позивач (за первісним позовом) та згідно даних "Діловодства спеціалізованого суду", 18.02.2014р. господарським судом по справі №5006/38/41Б/2012 про визнання банкрутом ТОВ "Трісель" (позичальник за договором 1, третя особа) винесено ухвалу за результатами попереднього засідання, згідно якої судом були визнані вимоги кредитора ПАТ "ОТП Банк" за спірними кредитними договорами у сумі 32298829,30грн. грошові зобов'язання першої черги (вимоги забезпечені заставою). У вищезазначеній ухвалі також судом зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, вважати погашеними.

Як вбачається з цієї ухвали, кредитор просив суд визнати вимоги у сумі 32298829,30грн. та включити їх в реєстр вимог кредиторів до вимог першої черги, як такі, що забезпечені заставою. Фактично, вказана сума не включає в себе нараховану пеню по спірним кредитним договорам, про що також зазначає позивач у письмових поясненнях.

Водночас, господарський суд звертає увагу на те, що відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.07.2013р. у справі №3-12гс13 протягом дії мораторію не нараховується, зокрема, неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем періоди нарахування заборгованості за невиконання зобов'язань позичальника ТОВ "Трісель" за кредитними договорами є тотожними як по справі №5006/38/41б/2012 так і по даній справі.

При розгляді даного спору суд враховує вищевикладене, та вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договорами про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., №CR 07-400/100 від 17.09.2007р., №CR 08-275/100 від 02.07.2008р. в сумі 32421769,12грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, розглядає з урахуванням вищевикладеного.

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає із зазначених вище кредитних договорів 03.03.2008р. ЗАТ «ОТП Банк» (далі - іпотекодержатель, правонаступником якого є позивач) та ТОВ "Радіокомплект" (далі - іпотекодавець, відповідач) підписаний іпотечний договір №PL 08-152/100 (далі - іпотечний договір), згідно з п.1.1 якого для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, в тому числі перерахованих у статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає у іпотеку предмет іпотеки. У разі невиконання та/або неналежного виконання боржником боргових зобов'язань за договорами про надання банківських послуг та/або в інших заставних випадках в силу цього договору іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами іпотекодавця одержати виконання боргових зобов'язань та задоволення інших фактичних вимог за рахунок предмета іпотеки.

Предметом іпотеки за цим договором є вбудоване приміщення у підвалі та на 1-му поверсі житлового будинку літ.А-5, загальною площею 559,6 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Університетська, буд.74, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради 15.09.2006року, що зареєстровано в Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 15.09.2006 року за реєстраційним номером: 16057425 номер запису: 6467 в книзі: 11вдк-75, що підтверджується: Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11851890, виданим Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 15.09.2006 року.

Відповідно до п.1.4. договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначається за згодою між сторонами або шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законодавством або цим договором. На момент укладення цього договору заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами згідно даних звіту про оцінку майна, виконаного оцінщиком «Практика Бизнеса» (ідентифікаційний код 34456137, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №5024/06 від 08.08.2006р.) 18.01.2008р. та становить 4860690,00грн. (п.1.4.1. договору іпотеки). Зважена вартість предмета іпотеки розраховується як добуток заставної вартості та коефіцієнта 0,65 та становить 3159448,50грн., що в перерахунку за Валютним курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 412496,45євро (п.1.4.2. договору іпотеки).

Іпотека за цим договором з урахуванням укладених договорів про внесення змін до нього, забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником боргових зобов'язань, які передбачені умовами договору про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., договору про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р. та договору про надання кредиту №CR 08-275/100 від 02.07.2008р.

Розділом 3.4. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право, зокрема: одержати виконання боргових зобов'язань та задоволення інших фактичних вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання та/або неналежного виконання боржником боргових зобов'язань та/або в інших заставних випадках; звернути стягнення не предмет іпотеки; набути право власності на предмет іпотеки; вимагати від іпотекодавця виконання обов'язків, що передбачені цим договором або чинним законодавством України; на свій розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно о цього договору та/або положень чинного законодавства України.

Пунктом 6.1. договору іпотеки сторони конкретизували забезпечення вимог іпотекодержателя (фактичних вимог), а саме: вимоги щодо виконання боржником кожного і всіх боргових зобов'язань у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і є такому порядку, як встановлено в договорах про надання банківських послуг зі всіма змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами договорів про надання банківських послуг в майбутньому; та всі інші вимоги, які можуть бути задоволені із вартості предмета іпотеки згідно з чинним законодавством України та/або цим договором, включаючи вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків та витрат, завданих порушенням боржником зобов'язань за договорами про надання банківських послуг та/або завданих порушенням іпотекодавцем зобов'язань за цим договором; витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку з реалізацією його прав за договорами про надання банківських послуг та/або цим договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за договорами про надання банківських послуг та/або зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання та збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки.

У випадку настання будь-якого заставного випадку, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки. Для цілей цього договору, заставними випадками, у тому числі є: невиконання та/або неналежне виконання іпотекодавцем положень цього договору, та/або невиконання та/або неналежне виконання боржником положень договорів про надання банківських послуг, в тому числі невиконання вимог іпотекодержателя про повернення кредиту (траншу) відповідно до умов договорів про надання банківських послуг; порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом іпотекодавця та/або боржника (незалежно від настання строку виконання боргових зобов'язань).

Відповідно до п.6.3. договору іпотеки у разі порушення боржником боргових зобов'язань та/або іпотекодавцем умов цього договору іпотекодержатель направляє/надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В такій вимозі зазначається, зокрема, про виконання порушених зобов'язання/умов у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Договір діє до моменту припинення договорів про надання банківських послуг та повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за цим договором. За обставини продовження строку дії договорів про надання банківських послуг після укладення цього договору, строк його дії продовжується відповідно (п.11.2. договору іпотеки).

Шляхом підписання договорів про зміну іпотечного договору №1 від 02.07.2008р., №2 від 06.01.2009р., №3 від 30.01.2009р., №4 від 12.02.2009р., №5 від 14.07.2009р., №6 від 30.12.2009р., №7 від 29.01.2010р. сторони вносили зміни до іпотечного договору №PL 08-152/100 від 03.03.2008р.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Внаслідок невиконання позичальником (третьою особою) зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за забезпеченими іпотекою кредитними договорами, позивач на підставі п.6.3. договору іпотеки звертався до відповідача (іпотекодавця) з вимогами про усунення порушень №100-12-4-3/483 від 27.02.2012р., №100-12-4-3/482 від 27.02.2012р., №100-12-4-3/481 від 27.02.2012р. (копії яких наявні в матеріалах справи з доказами направлення) щодо погашення боргу протягом тридцяти днів з моменту її направлення. Оскільки в порушення умов договору іпотеки та вимог чинного законодавства України відповідач не здійснив погашення всієї суми заборгованості у встановлені строки, банк звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 32421769,12грн. ( з яких 32298829,30грн. визнані судом вимоги кредитора у справі про банкрутство позичальника) шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки.

Проаналізувавши зміст іпотечного договору №PL 08-152/100 від 03.03.2008р., суд дійшов висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за договором про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., договором про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р. та договором про надання кредиту №CR 08-275/100 від 02.07.2008р.) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України „Про іпотеку".

Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку", за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, господарський суд зазначає наступне:

Виходячи із змісту ст.1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст.3 цього ж Закону іпотека виникає, зокрема, на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст.575 ЦК України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вже зазначалось, іпотека за цим договором з урахуванням укладених договорів про внесення змін до нього, забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником боргових зобов'язань, які передбачені умовами договору про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., договору про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р. та договору про надання кредиту №CR 08-275/100 від 02.07.2008р.

За приписом ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.35 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Умовами п.3.4.17. іпотечного договору передбачено, що у разі настання будь-якого заставного випадку, іпотекодержатель, зокрема має право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги кредитодавця за кредитними договорами щодо повернення грошових коштів залишені без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом.

Під час розгляду справи позивачем (за первісним позовом) подано заяву про зміну предмету позову, в якій останній просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет договору іпотеки. Вказану заяву суд розцінює як визначення способу реалізації предмету іпотеки (на виконання вимог ухвали суду) відповідно до положень ст.39 Закону України „Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, в тому числі, спосіб реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до ст.37 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пункт 3.4.18. договору іпотеки передбачає право іпотекодержателя на свій розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або положень чинного законодавства України. При цьому, позивач (за первісним позовом) просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет договору іпотеки, що не суперечить вимогам вищезазначеної статті Закону, тому господарський суд визначає (встановлює) самий такий спосіб реалізації іпотечного майна.

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна №53/1 від 26.05.2014р. оціночна вартість вбудованого приміщення у підвалі та на 1-му поверсі житлового будинку літ.А-5, загальною площею 559,6кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Університетська, буд.74 в загальному розмірі складає 4833500,00грн. (ця сума не включає ПДВ 20%). Господарський суд враховує, що ця сума є значно меншою, ніж загальна сум заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення заборгованості в сумі 32421769,12грн. шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки (вартість якого згідно звіту складає 4833500,00грн.), шляхом визнання за ним права власності на предмет договору іпотеки в рахунок заборгованості за кредитними договорами, в частині 32298829,30грн., що визнані судом як вимоги кредитора у справі про банкрутство позичальника.

Розглянувши матеріали справи та зустрічної позовної заяви господарський суд зазначає наступне: в обґрунтування вимог, викладених у зустрічній позовній заяві ТОВ "Радіокомплект" посилається на той факт, що договір іпотеки діє до моменту припинення договорів про надання банківських послуг та повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за цим договором, при цьому, строк дії договору іпотеки не вказаний всупереч приписам п.1 ст.631 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до п.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Статтею 18 Закону України „Про іпотеку" визначено, що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, як, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно ст.17 цього ж Закону України „Про іпотеку" іпотека припиняється із припиненням основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як зазначалось вище, відповідно до п.11.2. договору іпотеки цей договір діє до моменту припинення договорів про надання банківських послуг та повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за цим договором. При цьому, умовами договору про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., договору про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р. та договору про надання кредиту №CR 08-275/100 від 02.07.2008р. передбачено, що вони вважатимуться чинними до виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань відповідно до цього договору в повному обсязі, та такий день вважатиметься днем припинення цього договору.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття "строк договору" та "строк дії договору" є тотожними.

Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.

Зазначена правова позиція викладена у Листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Таким чином, суд вважає помилковим посилання позивача на порушення приписів п.1 ст.631 Цивільного кодексу України. Крім того, господарський суд, дослідивши надані позивачем (за первісним позовом) банківські виписки по рахункам, дійшов висновку, що зобов'язання за кредитними договорами позичальником не виконані належним чином. Отже, враховуючи викладені обставини, іпотечний договір №PL 08-152/100 від 03.03.2008р., який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, не може бути визнаний недійсним.

З урахуванням викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ "Радіокомплект" м. Донецьк в повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України.

Так, судовий збір за подачу зустрічного позову, сплату якого ухвалою від 28.05.2014р. було відстрочено судом до ухвалення рішення по справі, підлягає віднесенню на позивача за зустрічною позовною заявою, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України. Як встановлено пунктом 2.2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання позовної заяви з однією немайновою вимогою судовий збір сплачується у розмірі 1218,00грн.

За первісним позовом судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а сплачені 8700,00грн. судового збору за заявою про зміну предмету позову підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, оскільки Закон України «Про судовий збір» не передбачає обов»язку позивача сплачувати судовий збір за подання вищезазначеної заяви.

На підставі Закону України "Про іпотеку", гл. 48,49,71 Цивільного кодексу України, гл.35,ст.ст.67,193 Господарського кодексу України, ст.ст.27,33-35,43,49,60,82,82-1,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіокомплект" м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трісель" м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 32421769,12грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Радіокомплект" (83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-Г, ЄДРПОУ 23127737) шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) права власності на предмет іпотечного договору №PL 08-152/100 від 03.03.2008р., а саме: вбудоване приміщення у підвалі та на 1-му поверсі житлового будинку літ.А-5, загальною площею 559,6 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Університетська, буд.74, що належить на праві власності ТОВ "Радіокомплект" в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Трісель" (83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-Г, ЄДРПОУ 13539835) перед Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) в сумі 32298829,30грн. (основний борг та проценти за договором про надання кредиту №CR 06-460/100 від 13.11.2006р., договором про надання кредитної лінії №CR 07-400/100 від 17.09.2007р. та договором про надання кредиту №CR 08-275/100 від 02.07.2008р. з урахування курсу Національного банку України).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіокомплект" (83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-Г, ЄДРПОУ 23127737) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) судовий збір у розмірі 64135,35грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) судовий збір у розмірі 8700,00грн. відповідно до Закону України «Про судовий збір».

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Радіокомплект" м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ визнання договору іпотеки №PL 08-152/100 від 03.03.2008р. недійсним відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіокомплект" (83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-Г, ЄДРПОУ 23127737) на користь державного бюджету судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 1218,00грн.

Повний текст рішення підписаний 05.06.2014року.

Головуючий суддя О.О. Уханьова

Суддя А.М. Осадча

Суддя Ю.В. Сич