Постанова

від 17.06.2014 по справі 924/207/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 924/207/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Банашко О.А. (дов. № 1352/06 від 20.02.14 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.04.14 р. у справі № 924/207/14 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі м. Хмельницький

до Хмельницького районного споживчого товариства с. Розсоша, Хмельницький район

про відшкодування шкоди в розмірі 6 713,03 грн.

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-5) до Хмельницького районного споживчого товариства (надалі -відповідач), в якій просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду заподіяну позивачу в розмірі 6713,03 грн.

Ухвалою від 24.02.14р. провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Хмельницького районного споживчого товариства припинено.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.04.14 р. (а.с. 41-42) в задоволені позовних вимог про відшкодування шкоди в сумі 6713,03 грн. відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що надані позивачем, а також зібрані по справі документи і докази не дають підстав для висновку ні щодо заподіяння шкоди, протиправної поведінки відповідача, його вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди. Тобто, позивачем не доведено правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у формі відшкодування шкоди.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 48-50) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 10.04.14 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що внаслідок надання Хмельницьким районним споживчим товариством довідки, що містила недостовірну інформацію, громадянину ОСОБА_2 управлінням за період з 01.02.10 р. по 30.09.10 р. була надмірно виплачена сума пенсії в загальному розмірі 6609,92 грн. та витрати на виплату та доставку даної пенсії в сумі 103,11 грн.

Свідченням шкоди управлінню є виплата пенсії з коштів Пенсійного фонду ОСОБА_2 у розмірі більшому ніж передбачено законодавством, що виникла у зв'язку із наданням недостовірної довідки № 79 відповідачем.

Відповідач у відзиві повідомив, що довідка № 79 від 2.04.10 р. видана ОСОБА_2 - помилково. ОСОБА_2 ніколи не працював у Хмельницькому районному спожитому товаристві, про що свідчить запис в його трудовій книжці.

Відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/207/14 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В., суддя Саврій В.А.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 26.05.14 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 05.02.10 р. до управління Пенсійного фонду в Хмельницькому районі звернувся ОСОБА_2 для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 р. № 2.

22.04.2010р. Хмельницьким районним споживчим товариством ОСОБА_2 видано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №79 за підписом голови правління Мазура А.А., начальника відділу кадрів Краковецької І.О. та головного бухгалтера Магери В.І.

Як вбачається з довідки, ОСОБА_2 працював повний робочий день в Хмельницькому виробничому комплексі і за період з 01.10.1985р. по 07.07.1997р. виконував обслуговування аміачно-холодильної установки за посадою машиніст холодильних установок, що передбачена Списком 2, затвердженого Постановю КМУ від 11.03.1994р. №162. Підставою для видачі даної довідки зазначено відомості про заробітну плату та книга наказів у відділі кадрів.

22.04.2010р. ОСОБА_2 при наявності всіх необхідних документів призначено відповідну пільгову пенсію, яка виплачувалась йому з лютого 2010 року по вересень 2010 року включно.

06.04.2010р. спеціалістом по призначенню пенсії Хмельницького районного управління Пенсійного фонду України Драган С.Л., в присутності начальника відділу економіки та статистики "Хмельницьке районне споживче товариство", проведено зустрічну перевірку документів про стаж та заробітну плату для оформлення на пенсію громадянина ОСОБА_2

За результатами даної перевірки встановлено, що з 01.10.1985р. ОСОБА_2 працював в м'ясоперероблюючому комплексі на посаді машиніста аміачно-холодильних установок та звільнений з 03.07.1997р. з посади машиніста аміачно-холодильних установок Хмельницького виробничого комплексу.

Згідно довідки №11 від 16.02.2010р., наданої Хмельницьким РСТ, м'ясопереробний комплекс перейменовано на виробничий комплекс ОСС, який в подальшому переданий на баланс коопзаготпрому Хмельницької РСС, а останній реорганізовано в Хмельницьке районне споживче товариство.

17.09.2010р. управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі було надіслано повідомлення №17 до Хмельницького районного споживчого товариства для відшкодування витрат на виплату та доставку виплаченої пільгової пенсії, яке отримано згідно поштового повідомлення про вручення 22 вересня 2010 року на суму 6713,03 грн.

27.09.2010р. на адресу управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі надійшов лист від Хмельницького РСТ в якому зазначено, що довідку №79 від 22.04.2010р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії вважати помилковою і недійсною, так як ОСОБА_2 ніколи не працював в Хмельницькому районному споживчому товаристві, мотивуючи це тим, що відповідно до Статуту Хмельницького районного споживчого товариства Хмельницький виробничий комплекс не входить до складу Хмельницького РСТ.

В якості доказів переплати пенсії позивачем надано довідку про розмір переплати пенсії №1 від 27.01.2014 року та розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за вересень 2010 року.

Колегія суддів констатує, що підставою звернення позивача в господарський суд з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 6713,03 грн. (6609,92 грн. сума виплати пенсії, 103,11 витрати на доставку даної пенсії) є довідка видана відповідачем, яку згодом відповідач визнав помилково виданою, з тих підстав, що ОСОБА_2 не працював на Хмельницькому районному споживчому товаристві.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Положення ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачають, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1993р. №637 основним документом для призначення пенсії є трудова книжка. Згідно п. 20 Порядку передбачено, що у таких випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступниками.

Враховуючи вказане, колегія судів констатує, що таку довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 79 від 22.04.10 р. видано Хмельницьким районним спожитим товариством ОСОБА_2

Приписи ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначають, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ст. 64 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.05 р., при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження; видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Враховуючи вказане, колегія суддів констатує, що чинним законодавством, саме на позивача покладено обов'язок щодо перевірки даних, необхідних для призначення, перерахунку пенсії.

06.04.10 р. спеціалістом управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі за участю представника організації проведено зустрічну перевірку документів про стаж та заробітну плату для оформлення на пенсію. За результатами даної перевірки встановлено, що з 01.10.85 р. по 07.07.97 р. ОСОБА_2 працював в м`ясоперероблюючому комплексі на посаді машиніста аміачно-холодильних установок Хмельницького виробничого комплексу.

Апеляційний суд приходить до висновку, що наявний в матеріалах справи акт зустрічної перевірки документів не містить висновку щодо помилковості довідки № 79 від 22.04.10 р.

При цьому, позивачем не подано суду належних доказів протиправності дій відповідача щодо складання довідки від 22.04.2010р. №79. Наявність листа відповідача про помилковість видання довідки № 79 від 22.04.04 р., не є належним доказом спростування перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з відповідачем.

Крім того, з копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що 10.01.85 р., ОСОБА_2 переведений на посаду машиніста аміачно-холодильних установок в м`ясоперероблюючому комплексі. Водночас, ОСОБА_2 звільнений по переводу за погодженням, про що зроблений відповідний запис в трудовій книжці та скріплений печаткою виробничого комплексу.

Водночас, з копії трудової книжки ОСОБА_2 та довідки № 11 від 16.02.10 р. вбачається, що м'ясопереробний комплекс перейменовано на виробничий комплекс ОСС, який в подальшому переданий на баланс коопзаготпрому Хмельницької РСС, а останній реорганізовано в Хмельницьке районне споживче товариство, яке видало довідку № 79 від 22.04.10 р.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за загальними правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Зокрема, неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 224 ГК України.

Суд зазначив, що за правовою природою, відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності і потребують від кредитора доведення наявності шкоди (збитків) та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками).

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо завданої шкоди неправомірними діями відповідача, її розмір, причинний зв'язок між діями відповідача та шкоди в розмірі 6713,03 грн., не доведені в установленому законом порядку, а тому відсутні підстави для настання господарсько-правової відповідальності, у зв'язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6713,03 грн. шкоди.

Крім того, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем при зверненні з позовом не враховано, що за загальним правилом під шкодою розуміють знищення або зменшення майнового блага, яке охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні негативні матеріальні наслідки (шкоду). Відтак, свідченням заподіяння позивачу шкоди може бути фактична виплата пенсії з коштів Пенсійного фонду у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством, що підтверджується належними в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України доказами.

Водночас, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що обов'язок доказування, у відповідності до ст. 33 ГПК України, покладено на сторони.

Господарський суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмові докази є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Сторони та інші особи, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. 4-3 ГПК України).

При цьому сторонами не надано суду в обгрунтовання своїх вимог та заперечень належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_2 не мав права для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, що неправомірні дії відповідача завдали позивачу шкоду в розмірі 6713,03 грн. А відтак, в порушення наведених норм закону позивач не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 6713,03 грн.

З огляду на викладене, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку щодо відсутності належних правових підстав для задоволення позову на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.04.14 р. у справі № 924/207/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.04.14 р. у справі № 924/207/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/207/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.