Постанова

від 19.06.2006 по справі 36/533

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

19 червня 2006 р.                                                                                  

№ 36/533 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому

засіданні матеріали

касаційної скарги

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м. Київ

на

постанову Київського апеляційного

господарського суду від 02.03.2006

у справі

господарського суду міста Києва №

36/533

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю Гаражно-будівельного кооперативу “Севастопольський”, м. Київ

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

про

стягнення 25 664 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явилися;

від

відповідача -ОСОБА_2

УСТАНОВИВ:

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 02.03.2006 (судді: Отрюх Б.В. -головуючий, Верховець

А.А., Тищенко А.І.) стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гаражно-будівельного

кооперативу “Севастопольський” 19 600 грн. основного боргу, в частині стягнення

пені позовні вимоги залишено без розгляду, в решті відмовлено та змінено

рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2005 (суддя Трофименко Т.Ю.),

яким частково задоволено позовні вимоги, стягнуто з відповідача на користь

позивача 19 600 грн. основного боргу, 5 971 грн. пені за прострочку платежу, в

решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1 просив постанову апеляційної інстанції

скасувати в частині стягнення основного боргу, а справу передати на новий

розгляд, покликаючись на те, що суд помилково дійшов висновку, що договір

продовжено на невизначений термін, оскільки договором передбачено, що в разі не

розірвання договору він вважається продовженим на основний строк, тобто на рік;

а також суд не врахував, що з набранням чинності нового Цивільного кодексу України

є обов'язковим нотаріальне посвідчення договору найму приміщення та державна

реєстрація, тому до 01.01.2004 повинно було здійснити державну реєстрацію

договору, у зв'язку з чим договір оренди є нікчемним; крім того, акт про

відкриття та огляд виробничого приміщення від 11.05.2005 складено та підписано

комісією у незаконному складі, оскільки підписано чоловіком та дружиною.

Заслухавши представника позивача,

та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими

матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необгрунтованою і

такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове

задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що

відповідач не сплатив орендну плату за договором оренди окремого виробничого

приміщення загальною площею 62 кв.м., який укладено 01.10.2001 між Товариством

з обмеженою відповідальністю Гаражно-будівельного кооперативу

“Севастопольський” (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (орендар) і яке знаходиться на території орендодавця, зі строком дії на

один рік. Також договором передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати

орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця на розрахунковий

рахунок позивача та передбачено стягнення пені, тому також стягнуто з

відповідача пеню у сумі 5 971 грн. При цьому, в частині стягнення

заборгованості за використану електроенергію відмовлено, оскільки договором не

передбачено строки її сплати, а позивач вимогу щодо сплати цих платежів

відповідачу не направляв.

Проте, апеляційна інстанція

залишаючи вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 5 971 грн. без розгляду

виходила з того, що позивач у судовому засіданні зменшив позовні вимоги в

частині стягнення пені мотивуючи це тим, що розрахунок пені є недостатньо

обгрунтованим.

Суди обох інстанцій обгрунтовано

дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення

заборгованості по орендній платі у сумі     

19 600 грн., оскільки відповідач не сплачував орендну плату з жовтня 2002

року по січень 2005 року, а відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього кодексу, а одностороння відмова від виконання

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2 договору передбачено

стягнення пені за прострочення платежу, проте позивач у судовому засіданні при

розгляді апеляційної скарги просив позовні вимоги в частині стягнення пені

залишити без розгляду, оскільки розрахунок пені є недостатньо обгрунтованим,

тому суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку щодо залишення

позовних вимог в цій частині без розгляду.   

Також суди обох інстанцій на

підставі статті 530 Цивільного кодексу України обгрунтовано дійшли висновку

щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за

електроенергію у сумі 93 грн.         60

коп., оскільки умовами договору не встановлено строки сплати даних платежів, а

позивач вимогу про сплату цієї заборгованості відповідачу не направляв.

Посилання заявника на

обов'язковість державної реєстрації та нотаріального посвідчення договору

оренди, передбачене приписами нового Цивільного кодексу України, безпідставні,

оскільки згідно прикінцевих та перехідних положень цього кодексу він не має

зворотної сили.

Крім того, посилання заявника на

те, що суд помилково дійшов висновку, що договір укладено на невизначений

термін, а не на один рік помилково, оскільки, як правильно зазначили суди обох

інстанцій, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством

-статтею 260 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що в разі продовження

користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень

з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з

сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це

другу сторону  за  один 

місяць.

Посилання заявника на те, що акт

про відкриття та огляд виробничого приміщення від 11.05.2005 складено та

підписано комісією у незаконному складі, оскільки підписано чоловіком та

дружиною, безпідставні, оскільки крім зазначених осіб акт підписано також і

головним інженером Товариства з обмеженою відповідальністю Гаражно-будівельного

кооперативу “Севастопольський” Галицюком А.М. Крім того, як вбачається з

матеріалів справи, відповідач не оспорив наявність майна у приміщенні на час

складання акту.

Беручи до уваги правильність

встановлення фактичних обставин справи, їх юридичної оцінки, правильність

застосування норм матеріального права та відсутність процесуальних порушень при

ухваленні рішень, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення

касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного

господарського суду від 02.03.2006 у справі господарського суду міста Києва №

36/533 залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 -без задоволення.

Головуючий суддя

В.Я. Карабань

Суддя

Л.В. Ковтонюк

Суддя

В.В. Чабан