Рішення

від 27.04.2009 по справі 21/376-49/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/376-49/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  21/376-49/30

27.04.09

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна”

Про                              стягнення 159 006,00 грн.

За зустрічним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна”

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»

Про                            зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Митрохіна А.В.

Представники:

Від позивача –Валовін Ю.В. (дов. № б/н від 18.11.2008 р.)

Від відповідача          Озерна М.О. (дов. № 2 від 20.02.2009 р.)

Суть спору:

          Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 159006,00 грн. заборгованості за договором на проведення рекламної компанії № 01/07.1 від 01.07.2006 р., в тому числі 151 500,00 грн. основного боргу, 1 987 грн. пені, 4377 грн. інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 1142 грн.

          Позовні вимоги мотивовано наступним.

-          01.06.2006 р. між позивачем і відповідачем було укладено договір № 01/07.1 на проведення рекламної компанії, відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується провести рекламну компанію, яка вважається розпочатою з дати підписання Договору  та виконується відповідно до умов Договору, додаткових угод до Договору та окремих договорів на виконання робіт, визначених у Договорі;

-          Відповідно до умов Додаткової угоди № 7 від 25.09.2006 р. до Договору № 01/07.1 відповідач зобов'язався виготовити до 15.10.2006 р. рекламно-інформаційний відеоролик ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»у форматі Betacam DIGITAL  у варіанті 30 секунд, українською мовою. Вартість робіт з виготовлення відеоролика згідно п. 5 Додаткової угоди № 7 становить 126250,00 грн., крім того ПДВ в розмірі 25 250 грн. Загальна вартість до сплати становить 151500 грн. та мала бути сплачена ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»до 02.10.2006 р. Вартість виготовлення відеоролику у повному обсязі було сплачено ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»03.10.2006 р. Разом з тим, у встановлений Договором строк продукція відповідачем виготовлена не була, в зв'язку з чим зобов'язання втратило інтерес для позивача і він відмовився від прийняття його виконання. Проте, сплачені кошти відповідачем повернуті не були.

          21.11.2007 р. позивачем подано доповнення до позовної заяви, якою збільшує свої позовні вимоги та просить додатково стягнути з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 17 423,11 грн. та 3% річних у розмірі 3 486,00 грн.

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві.

          11.12.2007 р. відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, у якій, посилаючись на умови Договору від 01.07.2007 р. № 01/07.1., відповідач (позивач за зустрічним позовом) вимагає зобов'язати позивача (відповідач за зустрічним позовом) виконати умови Договору № 01/07.1 та Додаткової угоди № 7, а саме –узгодити варіанти музики  та варіанти голосів для тексту ролика, узгодити новий графік роботи та прийняти виконану роботу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2007 (суддя Копитова О.С.) прийняла справу №21/376 до свого провадження.

Рішенням  Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 (суддя Копитова О.С.) первісний позов було задоволено, в задоволені  зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 рішення Господарського суду від 22.01.2008 було змінено, а саме: первісний позов задоволено частково, у решті позову відмовлено, в задоволені  зустрічного позову відмовлено повністю.

          Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008  скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста від 05.11.2008 справу № 21/376 було передано на новий розгляд судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2008 суддею Митрохіною А.В. було  прийнято  справу до  свого  провадження,  присвоєно новий  номер,  а саме № 21/376 - 49/30 та призначено розгляд справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

          01.07.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»(позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс Україна»(відповідач, виконавець) укладено Договір № 01/07.1 на проведення рекламної компанії (далі –Договір).

          Відповідно до п. 2.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується провести рекламну компанію, яка вважається розпочатою з дати підписання Договору та виконується відповідно до умов Договору, додаткових угод до Договору та окремих договорів на виконання робіт, визначених у цьому Договорі по 31 грудня 2006 року включно. Рекламна компанія, згідно з п. 1.1 Договору № 01/07.1, це комплекс робіт (послуг), що визначаються у Договорі, Додаткових угодах, окремих договорах і надаються виконавцем замовнику і передбачають просування та популяризацію, формування іміджу (образу, репутації, фірмового стилю) замовника та його послуг, роботи (послуги), пов'язані з виробництвом рекламної продукції, виробництвом та розміщенням реклами для замовника на території України.

          25.09.2006 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 7  на виконання робіт до Договору, відповідно до п. 1.1 якої ТОВ «Маркс Україна»зобов'язано виготовити до 15.10.2006 р. рекламно-інформаційний відеоролик ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»у форматі Betacam DIGITAL у варіанті 30 секунд, українською мовою.

          Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 7 ТОВ «Маркс Україна»зобов'язане по закінченню робіт надати позивачу версію відеоролика, записану на компакт-диску та відеокасеті у форматі Betacam DIGITAL. Вартість робіт з виготовлення відеоролика становить 126 250,00 грн., крім того ПДВ в розмірі 25 250 грн. Загальна вартість до сплати становить 151 500 грн. та мала бути сплачена позивачем до 02.10.2006 р. (п. 5 Додаткової угоди № 7).

          Роботи вважаються виконаними після підписання Актів прийому-сдачі робіт повноважними представниками виконавця та замовника і завіряння їх підписів печатками  сторін (п. 7 Додаткової угоди № 7).

          26.09.2006 р. ТОВ «Маркс Україна»виписано рахунок-фактуру № СФ-0000262 на суму 151 500 грн. для оплати вартості виготовленого іміджевого рекламного ролика.

          Згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою № СФ-0000262 від 26.09.2006 р. позивачем було перераховано на користь ТОВ «Маркс Україна»151 500,00 грн. в якості оплати вартості виготовлення іміджевого рекламного ролику. Зазначена обставина підтверджується платіжним дорученням № 585 від 03.10.2006 р.

          Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у строки, встановлені Додатковою угодою № 7, зобов'язання щодо виготовлення іміджевого рекламного ролику виконано не було. В зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача направлено лист № 149 від 03.11.2006 р., яким повідомив відповідача про відмову від прийняття зобов'язання в порядку, передбаченому ст. 612 ЦК України та вимагає повернення сплачених коштів не пізніше 12.11.2006 р.

          Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

          Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу с урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, аза відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          При цьому, відповідно до вимог ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

          Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується те, що позивач фактично сплатив відповідачу грошові кошти на умовах, визначених Додатковою угодою № 7.

          Відповідачем не надано суду підписаних сторонами актів прийому-передачі продукції або інших доказів виконання ним зобов'язання за Додатковою угодою № 7.

          Отже, суд вважає встановленим той факт, що ТОВ «Маркс Україна» не було виконано взяті на себе зобов'язання з виготовлення відеоролику у визначені Додатковою угодою № 7 строки.

          В той же час, розглядаючи первісний позов разом з зустрічним, слід зазначити наступне. В зустрічному позові ТОВ «Маркс України»стверджує, що на виконання умов Додаткової угоди № 7 ТОВ «Маркс України»уклало договір № 15/09 від 15.09.2006 р. з ТОВ «Студія продакшн «Марк і Петр», відповідно до якого останнє брало на себе зобов'язання з виготовлення рекламного відеоролика для ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття». Пункт 2.1 Додатку № 1 до Договору № 15/09 встановлював термін виконання робіт до 14.10.2006 р.

          Як стверджує відповідач, 10.10.2006 року уповноваженому представнику ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»було передано диск у форматі mpg.3 з матеріалом по відеоролику «Ріксос»: драфти з двома варіантами музики та варіанти голосів для начитки тексту ролику з метою отримання узгодження від ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»музики та голосів дикторів. При цьому, ТОВ «Маркс Україна»посилається на Перелік документів та матеріальних цінностей, що передаються № 16 від 10.10.2006 року. При цьому, ТОВ «Маркс Україна»зазначає, що ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»всупереч своїм договірним зобов'язанням не затвердило надані йому варіанти музики та варіанти голосів, не надало жодних зауважень щодо цих зразків. Зазначене стало причиною неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань в повному обсязі у встановлені строки.

          Відповідно до п. 8.2.2 Договору виконавець має право подавати на затвердження замовнику ескізи, макети, сценарії, тексти, графіку, рекламні тексти, зображення, інші елементи реклами. У випадку не затвердження або несвоєчасного затвердження замовником вказаних документів термін виконання зобов'язань виконавця по роботам (послугам) продовжується на термін такої затримки. Наполягати на затвердження замовником документів, визначених у цьому пункті з мотивів необхідності належного, якісного і більш ефективного виконання робіт (послуг).

          Згідно з п. 8.3.5 Договору замовник зобов'язаний затверджувати у письмовій формі протягом трьох календарних днів з моменту отримання ескізи, макети, сценарії, тексти, графіку, рекламні тексти, зображення, інші елементи реклами, що є виконаними належним чином, відповідно до умов цього Договору, окремих договорів. У разі наявності у замовника зауважень до наданих на затвердження елементів реклами замовник письмово повідомляє про це виконавця і виконавець протягом трьох календарних з моменту отримання таких зауважень доопрацьовує елементи реклами та знову подає їх на затвердження замовнику.

          Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень ТОВ „Маркс Україна”, викладених в зустрічному позові.

          Зокрема, ТОВ „Маркс Україна” не надано належних і допустимих доказів своєчасної передачі Замовнику диску з варіантами музики та варіанти голосів для відеоролика, виготовлення якого передбачено Додатковою угодою № 7. Наданий ТОВ „Маркс Україна” перелік документів або матеріальних цінностей, що передаються № 16 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки його зміст не дає можливості ідентифікувати ні посаду особи, якій відповідні матеріали було передано, ні підстави такої передачі, ні конкретні види робіт (послуг), з надання яких пов'язана передача відповідних матеріалів, також не можливо дійти однозначного висновку щодо того, яка інформація знаходилась на диску, що передавався згідно зазначеного переліку. Крім того, ТОВ „Маркс Україна” не надано доказів того, що особа, яка підписала зазначений перелік від імені отримувача мала достатні повноваження для отримання матеріальних цінностей від імені позивача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України в підтвердження тверджень щодо невиконання ТОВ „ДЛРКК „Ріксос-Прикарпаття” зобов'язань, передбачених пп. 8.2.2, 8.3.3 та 8.3.5 Договору.

          Крім того, відповідно до п. 8.2.2 Договору виконавець має право наполягати на затвердженні замовником документів, визначених у цьому пункті з мотивів необхідності належного, якісного і більш ефективного виконання робіт (послуг). Також, згідно ст. 193 ГК України. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони  та забезпечення загальногосподарського зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Не зважаючи на зазначене, ТОВ „Маркс Україна” не надано суду жодних доказів реалізації ним свого права на спонукання ТОВ „ДЛРКК „Ріксос-Прикарпаття” до затвердження будь-яких документів або вчинення будь-яких інших дій, направлених на забезпечення ТОВ „Маркс Україна” належного виконання його зобов'язань, протягом терміну встановленого для виконання такого зобов'язання. Суд не приймає до уваги посилання ТОВ „Маркс Україна” на ту обставину, що 21.10.2006 р. поштою цінним листом з описом вкладення було направлено на адресу позивача СD диск з записом у форматі mpg.3 з відеороликом «Ріксос», оскільки по-перше, не надано доказів того, що дійсно відправлено диск саме з тим записом, по-друге цей лист було направлено вже після закінчення строку, встановленого Додатковою угодою № 7 для виготовлення ролику.

          При цьому, судом враховується той факт, що станом на день подання відповідачем зустрічного позову Договір є розірваним за взаємною згодою сторін з 12.11.2006 р. (згоду на розірвання Договору ТОВ „Маркс Україна” висловило в листі № 520 від 18.10.2006 р., копія якого міститься в матеріалах справи), що фактично не надає ТОВ „Маркс Україна” можливості вимагати від ТОВ „ДЛРКК „Ріксос-Прикарпаття” вчинення дій щодо його виконання.

          Відповідно до вимог ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

          Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ТОВ „Маркс Україна”.

          Стосовно первісного позову ТОВ „ДЛРКК „Ріксос-Прикарпаття” слід зазначити наступне.

          З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ДЛРКК „Ріксос-Прикарпаття” на виконання умов Договору перерахував ТОВ „Маркс Україна” кошти в повному обсязі, останній зобов'язання щодо виконання робіт за Договором в строк визначений договором не виконав, в зв'язку з чим позивач відмовився від виконання зазначеного зобов'язання та вимагав в строк до 12.11.2006 року повернути кошти в розмірі 151 500 грн.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          У відповідності до вимог ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          У зв'язку з тим, що позивач відмовився від виконання зобов'язання щодо виготовлення відеоролику та вимагав повернення коштів, встановивши при цьому строк для повернення до 12.11.2006 р., відповідач станом на день розгляду справи на вимогу позивача коштів не повернув, враховуючи приписи ст. 612 ЦК України, господарський суд вважає, що дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань

Згідно із статтями 11, 509 ЦК України, між сторонами у справі виникли цивільні права і обов‘язки (зобов‘язання), які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від зобов‘язання, в силу вимог ст. 525 ЦК України, не допускається.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 151 500 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 151 500 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем зобов'язання з повернення 151 500,00 грн. не пізніше 12.11.2006 р. виконано не було, задоволенню також підлягають вимог позивача про стягнення 21 800 грн. інфляційних витрат за період листопад 2006 року по жовтень 2007 року та 4 628 3% річних за період з 13.11.2006 р. по 19.11.2007 р.

Відповідно до п. 10 Додаткової угоди № 7 встановлено, що у випадку порушення строків виготовлення відеоролику виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання. Настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його зобов'язань та враховуючи положення чинного законодавства України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків виготовлення відеоролику за період з 16.10.2006 р. по 03.11.2006 р. (04.11.2006 р. –було розірвано Додаткову угоду № 7) в розмірі 1 340,67 грн.

Таким чином, господарський суд м. Києва вважає правомірними вимоги позивача за первісним позовом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, судові витрати за розгляд первісного позову підлягають стягненню з ТОВ „Маркс Україна” на користь ТОВ „ДЛРКК „Ріксос-Прикарпаття”, а за розгляд зустрічного позову в повному обсязі покладаються на ТОВ „Маркс Україна”.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна” (02206, м. Київ, вул. А. Малишка, 37, кв. 3, код ЄДРПОУ 33543396, р/р 260010066948 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаттня” (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Городище 8, код ЄДРПОУ 34358195, р/р 26007800002363 в філії  ВАТ „Укрексімбанк” в м. Львові, МФО 325718) 151500 грн. основного боргу, 4 628 грн. 3% річних, 21 800,11 грн. інфляційних витрат, 1340,67 грн. пені, 1 792,69 грн. державного мита та 117,58  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині в позову відмовити.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Суддя                                                                                                 А.В. Митрохіна

Дата підписання рішення 17.06.2009