Постанова

від 12.08.2008 по справі 9/61

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/61

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

12.08.08                                                                                           Справа  № 9/61

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 11.07.2008р. у справі № 9/61

за позовом орендного Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління

до відповідача-1 Івано-Франківської міської ради

відповідача-2 виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

відповідача-3 Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська (м. Івано-Франківськ)

про визнання права на приватизацію

за участю представників:

від позивача: Манченко О.В.;

від відповідачів: Сегін І.Р.;

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.

Рішенням від 11.07.2008р. у справі №9/61 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фанда О.М.) частково задоволено позов орендного Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління до Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська (м. Івано-Франківськ) про визнання права на приватизацію, визнано право Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1, вул. Макогона, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 05466237) на приватизацію способом викупу майна, орендованого згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92р.; зобов'язано Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, включити майно, орендоване згідно договору оренди з послідуючим викупом № 11/11-04 від 01.07.92 року, до переліків майна, що підлягають приватизації шляхом викупу та подати даний перелік до Івано-Франківської міської ради для затвердження на найближчому черговому засіданні; зобов'язано Івано-Франківську міську раду, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 затвердити перелік майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року; стягнуто з відповідача Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 на користь позивача Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1, вул. Макогона, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018 ( код ЄДРПОУ 05466237): 42,50 грн. - витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з відповідача - Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул. Л. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018  на користь позивача Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1, вул. Макагона, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 05466237): 42,50грн. - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:

- відповідачем-2 та відповідачем-3 подавались клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України у зв'язку з тим, що виконавчий  комітет  Івано-Франківської міської ради, маючи намір ініціювати припинення договірних відносин з позивачем подав до Господарського суду позовну заяву про розірвання Договору № 11/11-04 оренди з послідуючим викупом від 01.07.92 року, згідно якого між виконавчим комітетом та позивачем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу;

- на думку скаржника, при відхиленні клопотання відповідача-2 судом першої інстанції не враховано те, що вказаним договором визначено дві основні умови викупу орендованого майна, а саме: згода орендодавця та дотримання порядку викупу згідно чинного законодавства;

- судом першої інстанції не враховано, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не приймав рішення про надання згоди на приватизацію спірного об'єкта способом викупу, що не оспорювалось позивачем в судовому порядку;

- суд першої інстанції порушив норми матеріального права, тим, що не зауважив, що позивачем не наведено мотивованого обґрунтування того, на підставі якого чинного законодавства у нього виникло право на приватизацію шляхом викупу інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області - відсутні, з огляду на наступне:

Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, в тому числі й ч. 1 ст. 79 ГПК України, оскільки наведені відповідачами підстави не є такими, які зобов`язують суд зупинити провадження у даній справі в розумінні ч. 1 ст. 79 ГПК України. При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на момент подачі заяви про приватизацію орендованого об`єкту договір оренди є чинним, зважаючи на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2008 року по справі № Б-7/161 про визнання дійсним договору оренди з послідуючим викупом № 11/11-04 від 01.07.1992 року.

Також, апеляційний суд дійшов висновку, що господарським судом Івано-Франківської області зроблено правильну правову оцінку дій позивача та відповідних доказів, що підтверджують додержання норм чинного законодавства та чинного договору при неодноразових зверненнях до відповідачів за наданням згоди на приватизацію способом викупу.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.1992 року між Івано-Франківським міськвиконкомом та Івано-Франківським шляховим ремонтно-будівельним управлінням №1 було укладено договір оренди з наступним викупом майна державного підприємства №11/11-04.

Відповідно до п. 1.3 Договору орендар має право на викуп об'єкта оренди, при згоді орендодавця. Викуп орендованого майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

31.05.08 року позивач звернувся до Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою, у якій просив надати дозвіл на викуп орендованого майна та укласти відповідний договір купівлі-продажу об'єкта оренди у передбаченому законодавством порядку.

Аналогічні заяви до відповідачів, щодо приватизації майна способом викупу, повторно подавалися 07.04.2008 року.

05.05.2008 року позивачем було направлено лист на адресу Івано-Франківської міської ради з проханням включити орендоване позивачем майно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Апеляційному суду не подано доказів, що підтверджують розгляд вказаних заяв позивача у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 289 господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди, а ч.2 вказує, що умови викупу орендованого державного (комунального) майна визначаються відповідно до закону.

Стаття 11 Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає, що приватизація шляхом викупу застосовується до об'єктів малої приватизації, зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Відповідно до статті 25 Закону орендоване майно приватизується згідно з чинним законодавством, тобто оренду з викупом як спосіб приватизації Закон не передбачає, за винятком тих випадків, коли право на викуп такого майна було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом у редакції від 14.03.1995 (див. п. 16 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (зі змінами, внесеними згідно з роз'ясненням ВГСУ N 04-5/609) від 31.05.2002).

Крім цього, апеляційним судом проаналізовано зміст скарги стосовно того, що судом першої інстанції не враховано, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не приймав рішення про надання згоди на приватизацію спірного об'єкта способом викупу і це не оспорювалось позивачем в судовому порядку. При цьому, апеляційний суд вбачає правильною позицію суду першої інстанції, яким встановлено, що такими діями відповідачі порушували реалізацію позивачем його суб'єктивного права на приватизацію шляхом викупу.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. При цьому, включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється, в тому числі, з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Частиною 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачений вичерпний перелік підстав для відмови в приватизації, а саме:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)”;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- відповідно до частини 1 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)” не затверджено переліків об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні або за конкурсом.

Згідно п.2 офіційного тлумачення, яке зазначене в рішенні Конституційного суду України у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 “Черемшина” щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" - положення ч.5 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, або прийняти рішення про відмову.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, відповідачами не надано суду доказів існування обставин, перелічених у частині 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)” та які є підставами для відмови у задоволенні клопотання  позивача про дозвіл на приватизацію орендованого об`єкта.

Одночасно слід зазначити, що 16 серпня 2007 року ухвалою господарського суду в Івано-Франківській області порушено справу №Б-7/161 про банкрутство орендного підприємства "Шляхове ремонтне будівельне управління №1". 25 грудня 2007 року ухвалою господарського суду Івано-Франківської області у справі № Б-7/161 було введено процедуру санації боржника, а 31 березня 2008 року ухвалою господарського суду затверджено план санації боржника. План санації, витяг з якого наявний в матеріалах справи, погоджений комітетом кредиторів, до якого входить і відповідач-2 у даній справі, та передбачає викуп орендованого майна, як єдиний механізм налагодження ефективної господарської діяльності, санації боржника та задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має (набув) право на приватизацію шляхом викупу в силу Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Окрім того, якщо договір оренди не припинив свого існування (стаття 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього майна іншим, крім викупу способом, а в разі прийняття такого рішення воно повинно визнаватися недійсним за позовом заінтересованої особи (п. 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/500 від 25.04.2001 року „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна").

З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі заяви про дозвіл на приватизацію орендованого об`єкту, договір оренди є чинним.

Господарським судом Івано-Франківської області правомірно не взято до уваги необхідність застосування в спірному випадку Декрету Кабінету Міністрів України № 9-92 від 15.12.92 «Про додаткове регулювання орендних відносин».

При цьому, слід підкреслити, що пункт 3 вказаного Декрету встановлює що, приватизація цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду з правом викупу за укладеними до набуття чинності цим Декретом договорами оренди, в яких було визначено умови викупу (ціна, порядок, терміни та засоби платежу) здійснюється на умовах, передбачених договорами.

Якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу не визначено і орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторони договорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні зміни і доповнення. При цьому, вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень. В умовах викупу в договорі оренди обов'язково визначається квота використання майнових приватизаційних сертифікатів організацією орендарів.

У разі невнесення в договір оренди з правом викупу вказаних змін і доповнень у зазначений термін, орендар втрачає право на викуп об'єкта оренди.

Системний аналіз вказаної норми свідчить про те, що внесення змін в договір оренди слід було здійснювати за таких умов: - прийнято рішення про приватизацію зданого в оренду державного майна, - умови викупу не визначено в укладеному договорі і - орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду.

Апеляційному суду не подано доказів, що відповідачі на час чинності Декрету (втратив чинність на підставі Закону №139-V від 14.09.2006р.) приймали рішення про приватизацію зданого в оренду державного майна, а позивач, який і є орендарем, заперечував щодо приватизації орендованого майна і відмовлявся внести зміни в договір оренди.

Отже, апеляційний суд вбачає, що за наведених обставин суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального та матеріального права та вирішив, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням того, що позовна вимога про зобов`язання Ради включити до порядку денного чергового засідання питання щодо затвердження переліків майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем згідно договору оренди з наступним викупом № 11/11-04 від 01.07.92 року є складовою позовної вимоги про зобов'язання Івано-Франківської міської ради затвердити перелік майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем згідно договору оренди з наступним його викупом № 11/11-04 від 01.07.92 року.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, обставини та докази, якими вони стверджуються, керуючись передбаченими ст. 129 Конституції України принципами судочинства, апеляційний суд приходить до висновку про незаконність дій (бездіяльність) відповідачів щодо:

- невизнання права Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1, вул. Макогона, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 05466237) на приватизацію способом викупу майна, орендованого згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92р.;

- невключення майна, орендованого згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року, до переліків майна, що підлягають приватизації шляхом викупу та подати даний перелік до Івано-Франківської міської ради для  затвердження на найближчому черговому засіданні.

- незатвердження переліку майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року.

При цьому, дії відповідачів щодо невключення зазначеного вище майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, порушують права позивача на отримання у власність цього майна, надані йому Законом і не забезпечене відповідачами в установленому законодавством порядку; положення ст.ст. 1, 6, 8, 19, 55, 124 Конституції України щодо покладення на суди в Україні, як правовій державі, згідно розподілу державної влади в державі Україна, функції захисту прав осіб в усіх правовідносинах, що виникають в державі, - апеляційний суд вважає, що з метою захисту порушеного відповідачами права позивача на приватизацію орендованого майна, враховуючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2008 року у справі № 9/61 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Рішення від 11.07.2008р. у справі №9/61 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                  Кузь В.Л.

          суддя                                                  Юркевич М.В.

                              суддя                                                  Городечна М.І.