Постанова

від 21.05.2009 по справі 16/216-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/216-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.05.09                                                                                               Справа №16/216-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Шевченко Т. М.

при секретарі судового засідання Савченко Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився;  

від відповідача Бойко Н.П., довіреність б/н від 01.01.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 16/216-08 та апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія», АР Крим та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса», с.Роздольне Каховського району Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 04.11.2008р. у справі                      № 16/216-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія», м.Дніпропетровськ

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Краса», с.Роздольне Каховського району Херсонської області

про стягнення 52 734,76 грн.

та за зустрічним позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса», с. Роздольне Каховського району Херсонської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія», АР Крим

про стягнення збитків 64 215,86 грн.

Встановив:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.11.2008 року у справі №16/216-08 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду прийнято з посилання на ст.224, 283, 284, 291 ГК України та мотивовано тим, що пред'явлена до стягнення сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені і 3%річних є безпідставною, оскільки у відповідача відсутня заборгованість за договором оренди, бо з лютого орендар орендував лише дві холодильних камери, а тому позов задоволенню не підлягає. Зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків суд також не задовольнив, у зв'язку з тим, що останнім не надано доказів того, що неможливість реалізації продукції пов'язане з не доступом до об'єкту оренди, а не з інших обставин, а також про вимушений прогул працівників, яким виплачено заробітну плату.           

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач та відповідач за первісним позовом подали до апеляційного господарського суду апеляційні скарги. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Краса» в своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення господарського суду Херсонської області від 04.11.2008 року у справі № 16/216-08, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов та сягнути з ЗАТ «Кримська фруктова компанія» 64215,86грн. збитків, завданих в результаті порушення господарського зобов'язання. В іншій частині рішення залишити без змін. Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що згідно п.4.1, п.7.2 договору № 438 оренди нежитлових приміщень та обладнання від 01.11.2006р. СТОВ«Краса» (орендар) має право безперешкодного доступу до об'єкта оренди, а орендодавець втрачає право розпоряджатись об'єктом, що орендується на термін оренди, тобто з 01.11.2006р. по 31.03.2007р. за період часу з 08.12.2006р. по 16.12.2006р. Факт недопущення ЗАТ «Кримська фруктова компанія» працівників СТОВ «Краса» до орендованих приміщень підтверджується актами, які підписані депутатом Роздольненської сільської ради. Апелянт вважає, що між неотриманням прибутку та порушенням зобов'язань орендодавцем, яке полягає у неможливості на протязі 8 діб користуватись орендованими приміщенням є причинний зв'язок і він підтверджений наданими до справи доказами. Стосовно стягнення 2841грн.06коп. заробітної плати за вимушений прогул суд безпідставно відмовив, так як працівники кожен день приходили на роботу, а до місця роботи їх не допускав орендодавець, у зв'язку з чим, підприємство змушено було згідно трудового законодавства виплачувати їм заробітну плату за час вимушеного прогулу та не могло здійснювати діяльність з реалізації замороженої продукції.

ЗАТ «Кримська фруктова компанія» у апеляційній скарзі просить суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом та прийняте нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції прийняв, як доказ повернення частини орендованого майна листи СТОВ «Краса», якими останній сповіщає ЗАТ «Кримська фруктова компанія» про намір відмовитися від окремих камер та вказав, що відповідач з лютого по квітень орендував тільки 2 камери, за які відповідно має нараховуватись орендна плата 50 000грн. в місяць, але з такий висновок суду є незаконним, оскільки до листів повинні бути додані акти прийому – передачі відповідних камер Орендодавцю, вважає апелянт. Позивач за первісним позовом наголошує на тому, що було надано тільки три акти з листом № 87 від 24.11.2006р. про повернення виробничого цеху з обладнанням, з листом № 90 від 28.11.2006р. про повернення трьох камер, у червні 2007р. акти про повернення двох камер, а у січні 2007р. відповідач надав лист, що він має намір відмовитися від однієї камери, але акт прийому-передачі не надав ні у січні, ні в наступні місяці. З урахуванням викладеного, СТОВ «Краса» була нарахована орендна плата за листопад 2006р.-180000грн., грудень 2006р. – 75000грн., січень 2007р. – 75000грн., лютий 2007р. – 75000грн., березень 2007р. – 75000грн., квітень 2007р. орендна плата не нараховувалась. Одночасно, апелянт вказує на те, що по акту про надання послуг № 742 від 31.01.2007р. про нарахування орендної плати за грудень 2006р. у розмірі 62500грн. бухгалтер підприємства допустив технічну помилку, не врахувавши суму податку на додану вартість ПДВ – 12500грн., яка потім була донарахована.

У відзиві з урахуванням його доповнення на апеляційну скаргу СТОВ «Краса» зазначає, що рішення в частині відмови первісного позову є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною з огляду на таке. Пунктом 4.3 договору передбачена можливість дострокового повернення об'єкту оренди, а п.5.3 передбачено, що орендна плата вноситься за фактично зайняті камери. Ні у листопаді, ні у січні, ні у березні підписані орендодавцем акти прийому-передачі орендованих приміщень СТОВ «Краса» не повертались, зазначає останній, а тому орендна плата за лютий 2007р. становить 50 000грн., а не 75 000грн., як заявлено позивачем. Більш того, факт оренди у лютому 2007р. СТОВ «Краса» тільки 2 – х камер підтверджується також додатковою угодою до договору № 438 від 30.03.2007р., в якій вказано, що сторони домовились продовження терміну оренди тільки 2 – х камер. ТОВ «Краса» вважає акт № 742 від 31.01.2007р. доказом зменшення орендної плати за грудень 2006р. на 12 500грн. у зв'язку з істотним зменшенням можливості користування орендованим майном, орендна плата за грудень 2006р. фактично склала 62 500грн. Зокрема, п.8.1 договору передбачено, що повернення об'єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією, яка призначається представниками сторін протягом 2 діб з моменту закінчення терміну оренди, проте, позивач повинен був призначати своїх представників для складання акту прийому-передачі до 28.01.2007р., але цього не зробив, чим порушив умови договору. На підставі викладеного, СТОВ «Краса» просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги ЗАТ «Кримська фруктова компанія».

ЗАТ «Кримська фруктова компанія» у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що не чинило жодних перешкод щодо користування СТОВ «Краса» орендованими приміщеннями, до того ж позивачем не надані суду докази щодо вжиття заходів на одержання доходів. Адже, теоретична можливість одержання прибутку не може бути належним доказом вчинення збитків у вигляді упущеної вигоди, а нездатність кредитора обґрунтувати вимоги є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Стосовно простою, ЗАТ «Кримська фруктова компанія» зазначає, що згідно статті 34 Кодексу законів про працю України, простій це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою. СТОВ «Краса» не надано жодного доказу відсутності іншої роботи для працівників, тобто позивач за зустрічним позовом не підтвердив існування простою, а тому зустрічні вимоги є безпідставними, зазначає ЗАТ «Кримська фруктова компанія». У зв'язку з викладеним, ЗАТ «Кримська фруктова компанія» просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області в частині відмови у зустрічному позові залишити без змін.

Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 12.12.2008р. у справі  № 16/216-08 апеляційні скарги сторін були прийняті та призначені до розгляду.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався судом з метою, повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи та у зв'язку з витребуванням певних доказів від сторін.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 947 від 21.05.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М.

У судове засідання, яке відбулося 21.05.2009р. уповноважений представник ЗАТ «Кримська фруктова компанія» не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За клопотанням представника СТОВ «Краса» судовий процес 21.05.2009р. вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за його згодою у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу ЗАТ «Кримська фруктова компанія» такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01 листопада 2006р. між ЗАТ «Кримська фруктова компанія» та СТОВ «Краса» було укладено договір оренди нежилих приміщень та обладнання № 438 (т.1, а.с. 6-9), за умовами якого ЗАТ «Кримська фруктова компанія» передало СТОВ «Краса» в тимчасове платне користування частину будівель комплексу фруктосховища і обладнання, яке знаходиться по вулиці Сафонова, 3 в с. Роздольне Каховського району Херсонської області. Згідно до пункту 1.1. договору нежитлові приміщення представляють собою 6 низькотемпературних камер і технологічний коридор площею 3010 м2 з обладнанням змішування та фасування, а також виробничий цех з переробки сировини з обладнанням загальною площею 1368 м2.

Відповідно до пункту 4.1. договору термін оренди сторонами обумовлено з моменту прийняття об'єкту за актом приймання-передачі до 31 березня 2007 року для 6 камер та технологічного коридору і до 31 грудня 2006 року –для виробничого цеху з переробки сировини. Крім того, з урахуванням додаткової угоди до договору від 30 березня 2007 року (т.1, а.с. 108) строк оренди технологічного коридору, камер № 4 та 5 визначено сторонами до 15 квітня 2007 року. Поряд з цим, пунктом 4.3 договору сторонами досягнуто згоди щодо можливості дострокового повернення об'єктів оренди з попередженням про це протягом 5 діб.

У відповідності до пунктів 5.1.- 5.3. договору сторонами визначено розмір орендної плати та порядок її сплати, а саме розмір орендної плати за оренду 6 низькотемпературних камер і технологічний коридор з обладнанням змішування та фасування становить 150000 грн. на місяць, за оренду виробничого цеху з переробки сировини з обладнанням –30000 грн. на місяць. Орендна плата за перший місяць сплачується до 20 листопада 2006 року, всі наступні місяці –в безготівковому порядку не пізніше 5 числа кожного місяця. При цьому орендна плата вноситься відповідно фактично зайнятим камерам у розрахунку 25000 грн. за одну камеру.

На виконання умов договору між сторонами 1 листопада 2006 року складено акт приймання-передачі (т.1, а.с. 10), з якого вбачається, що позивач передав відповідачу обумовлене в договорі майно в оренду, а останній прийняв його.

Як вказує позивач, протягом дії договору він нарахував орендну плату в розмірі 480000 грн, зокрема: за листопада 2006 року –180000 грн, за грудень 2006 року –75000 грн, за січень 2007 року –75000 грн., за лютий 2007 року –75000 грн, за березень 2007 року –75000 грн.

Однак, з матеріалів наявних у справі слідує, що 31 січня 2007року з урахуванням усіх обставин, які склались між ними, зокрема часткової здачі у листопад 2006р. майна вказаного у п.11.2 договору та трьох холодильних камер, сторони узгодили розмір орендної плати за певні місяці оренди, підписавши акти надання послуг, а саме: акт № 744 від 31.01.07р. про надання послуг з оренди за договором № 438 від 01.11.06р. за листопад 2006р. на суму 180000грн., акт № 742 від 31. 01.07р.про надання послуг з оренди за договором № 438 від 01.11.06р. за грудень 2006р. на суму 62500грн. і акт № 743 від 31.01.07р. про надання послуг з оренди за договором № 438 від 01.11.06р. за січень 2007р. на суму 75000грн.

За інші місяці оренди актів про надання послуг з оренди за договором, де визначався розмір цих послуг, сторонами не складалось.

Відповідно до п. 8.5 та п.8.6 договору при передачі об'єкту, що орендується  складається акт здачі-приймання. Об'єкт, що орендується вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання. Ці положення кореспондуються з вимогами п.2 ст.795 ЦК України, яка регулює порядок повернення нерухомого майна з оренди, а як слідує з предмету договору холодильні камери, є приміщеннями та  частиною капітальної споруди.  

Згідно ст.629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.       

З наданих до справи актів прийому-передачі приміщень від 24.11.06р. і від 30.11.06р. які направлялись ТОВ «Краса» орендодавцю, вбачається, що 24.11.06р. ним здано з оренди виробничий цех з переробки сільськогосподарської сировини з обладнанням для первинної її підготовки і замороження площею 1368кв.м, приміщення лабораторії з обладнанням (за яке оренда плата в місяць згідно п. 5.1 договору складала 30000грн.), а 30.11.06р. здано три холодильні камери за номерами1,3,6 (за які місячна орендна плата  згідно п. 5.3 складала 25000х3=75000грн). Доказів здачі орендодавцю за актом приймання-передачі чи фактичної здачі будь-яких холодильних камер у лютому 2007р. ТОВ «Краса» не надано. Лист № 7 від 23.01.07р. про повідомлення орендодавця про намір відмовитись з 01.02.07р. від оренди ще однієї камери, враховуючи умови договору оренди щодо повернення майна, викладені у п.8 договору, а також відносини сторін щодо здачі майна з оренди, не є доказом фактичної здачі холодильної камери з оренди. Більш того, ТОВ «Краса» не вказало, від оренди якої конкретно камери за номером чи площею воно відмовлялось чи фактично здало. Сам лист є тільки повідомленням про намір, але не доказом фактичної здачі майна.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги вказаний лист як доказ здачі ТОВ «Краса» з оренди холодильної камери у лютому 2006р.та відсутності у зв'язку з цим заборгованості останнього зі сплати орендних платежів.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що орендна плата за лютий та березень місяць 2007р. складає по 75000грн.в місяць (180000-30000-75000).

Отже, колегія суддів з врахуванням умов договору оренди та підписаних сторонами актів надання послуг з оренди від 31.01.07р., складених за договором оренди № 438 від 01.11.06р., які відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення та  зміни прав та обов'язків сторін, дійшла висновку, що за період з листопада 2006 по березень 2007р. включно орендар повен був сплатити 467500грн.

Надані ТОВ«Краса» до справи документи свідчать про те, що ним сплачено позивачу за первісним позовом за оренду 442500 грн., а саме за платіжними дорученнями сплачено: № 1390 від 17.11.2006 р. –180000 грн. (а.с. 109); № 1404 від 05.12.2006р. –75000 грн. (а.с. 28); № 1445 від 29.12.2006р. –75000 грн. (а.с. 29); № 28 від 05.02.2007р. –37500 грн. (а.с. 30); № 75 від 05.03.2007р. –3000 грн. (а.с. 31); № 129 від 05.04.2007 р. –25000 грн. (а.с. 32). Крім того, між сторонами проведено залік однорідних зустрічних вимог на суму 47000 грн., що слідує з акту заліку (а.с. 27).

Таким чином, заборгованість ТОВ «Краса» зі сплати орендної плати за період оренди лиспотад2006р. - березень 2007р.(включно) складає 25000грн. (467500грн.- 442500).        

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ТОВ «Краса» доказів оплати вказаної суми боргу не надало і не надало в супереч вимогам ст.33,34 ГПК України належних та допустимих доказів своїх заперечень щодо фактичної здачі майна з оренди у лютому  2007р.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з ТОВ «Краса» основного боргу з орендної плати підлягають задоволенню в частині стягнення 25000грн., в іншій частині слід відмовити.

Не приймаються до уваги доводи ЗАТ «Кримська фруктова компанія» щодо помилки бухгалтера при виписуванні акту надання послуг з оренди за грудень 2006р., бо вказаний акт підписаний керівниками сторін, яким було досягнуто згоду щодо розміру орендної плати за грудень 2006р. з урахуванням фактичних  відносин сторін, зокрема і повернення частини майна у листопаді 2006р, у розмірі 62500грн. в тому числі вказано і суму ПДВ 10416,67грн.   

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.9.1 договору оренди сторони узгодили, що орендар несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення у випадку прострочення  сплати орендних платежів.  

Виходячи з того, що відповідач за первісним позовом на день подання позовної заяви і до теперішнього часу не сплатив суму основного боргу, колегія судів вважає вимоги в частині стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних розрахованих  виходячи  з суми боргу 25000грн. нормативно та документально обґрунтованими.

Крім того, що стосується суми стягнення пені, то колегія суддів зазначає, що при розрахунку пені позивач за первісним позовом не врахував вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Іншого порядку нарахування пені договором оренди № 438 від 01.11.06р. не передбачено.  

Виходячи з положень п.5.2 договору оренди строк сплати орендної плати не пізніше 5 числа кожного місяця. Тому пеню за несплату 25000грн.мала нараховуватись з 06.03.07р. по 06.09.07р. Але оскільки позивач заявив до стягнення пеню з16.04.07р., а суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то стягненню підлягає пеня за період з 16.04.07р. по 06.09.07р., яка складає за період з 16.04.07р. по 31.05.07р. 535,62грн.(25000грн.х 17%/365д х46д) та за період з 01.06.07р. по 06.09.07р. складає 1073,97грн.(25000грн.х16%/365д х 98д), а всього 1609,59грн.       

Відтак, сума основного боргу складає 25000грн., втрати від інфляції за період з травня 2007р. по лютий 2008р. – 5405грн.60коп., 3 % річних за період з 16.04.2007р. по 25.03.2008р. – 708грн.43коп. та пеня за період з 16.04.07р. по 06.09.07р.- 1609,59грн. на вказаний борг є такими, що підлягають стягненню. В іншій частині вимог стягнення пені , річних та інфляційних в позові слід відмовити.

Зустрічні вимоги СТОВ «Краса» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до положень статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Поряд з цим за статтею 225 того ж Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Наявність спричинених збитків СТОВ «Краса» пов'язує з неможливістю доступу до орендованих приміщень 27 листопада та в період з 8 по 16 грудня 2006 року, про що свідчать акти, складені представниками відповідача та іншими сторонніми особами             (т.1, а.с.55-63), в результаті чого він не зміг реалізувати власну продукцію, яка знаходилась в орендованих приміщеннях, на загальну суму 61374,80грн, а також ним виплачена заробітна плата працівникам в розмірі 8523,17 грн. в той час, коли вони не працювали через не доступ до об'єктів оренди.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість відповідач зобов'язаний довести неможливість реалізації продукції саме через не доступ до об'єкту оренди, а не з інших причин, а також про вимушений прогул працівників, яким виплачено заробітну плату. Проте таких доказів ним ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано, а тому ним не доведено самого факту спричинення збитків у вказаній сумі.

Крім того, в актах про не допуск транспорту не вбачається який транспорт  простоював і кому він належить. За якою системою оплати праці працюють працівники СТОВ «Краса» за почасовою чи за нормами виробітки. СТОВ «Краса» не доведено  належними та допустимими доказами, що за відсутності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування виникнення збитків, фактично міг отримати дохід у сумі заявленій до стягнення. Відсутні у матеріалах справи договори на поставку продукції СТОВ «Краса» будь-яким покупцям.       

Частиною 4 статті 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

СТОВ «Краса» не надано суду докази щодо вжиття заходів на одержання доходів чи заходи щодо недопущення збитків.

Посилання позивача за зустрічним позовом лише на теоретичну можливість одержання прибутку не може бути належним доказом настання збитків у вигляді упущеної вигоди.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо простою підприємства спростовуються наступним.

Статтею 34 Кодексу законів про працю України передбачено, що простій це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою. СТОВ «Краса» не надано жодного доказу відсутності іншої роботи для працівників, тобто позивач за зустрічним позовом не підтвердив існування простою, а тому зустрічні вимоги є безпідставними.

          Інші доводи відповідача за первісним позовом спростовуються вищенаведеним.  

За таких обставин, не повне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права є, згідно ст.104 ГПК України, підставами для часткового скасування рішення суду першої інстанції у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові, та прийняття нового рішення, яким позов ЗАТ «Кримська фруктова компанія» слід задовольнити частково.

Судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанціях, на підставі статті 49 ГПК України, слід віднести на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса», с.Роздольне, Каховського району Херсонської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія», АР Крим задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 04.11.2008р. у справі №16/216-08 скасувати частково виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: .

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса» на користь ЗАТ «Кримська фруктова компанія» 25000грн. основного боргу, втрат від інфляції у сумі 5405грн.60коп., 3 % річних в сумі 708грн.43коп., 1609,59грн. – пені, а також 327,24грн. - витрат зі сплати державного мита і 72,34грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог первісного позову відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса» на користь ЗАТ «Кримська фруктова компанія» 163грн.62коп. державного мита за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.    

 Шевченко Т. М.