Рішення

від 10.06.2014 по справі 175/887/14-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/887/14-ц

Провадження № 2/175/343/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

при секретарі Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Дніпропетровський Райсількомунгосп» ,третя особа ОСОБА_2 про оформлення запису в трудовій книжці про звільнення,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2014 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою про оформлення запису в трудовій книжці про звільнення, який 22 квітня 2014 року уточнила та просила визнати поважними причини пропуску строку та поновити їй, ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про оформлення запису в трудовій книжці про звільнення; встановити факт звільнення її, ОСОБА_1 з посади в.о. майстра Колективного підприємства «Дніпропетровський Райсількомунгосп» з 10 серпня 2003 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України; зобов'язати Колективне підприємство «Дніпропетровський Райсількомунгосп» оформити в трудовій книжці запис про звільнення її, ОСОБА_1 з 10 серпня 2003 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

В обґрунтування позову позивачка вказала на те, що 03 лютого 1992 року вона влаштувалася на роботу в якості учня маляра в Дніпропетровське районне орендне підприємство «Агроком», яке в 1995 році було переіменоване в «Дніпропетровський районний комбінат по наданню комунальних послуг». З 01 жовтня 1992 року її було переведено в.о. майстра, де вона й працювала до декрету по народженню першої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В декреті вона знаходилась до народження другої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та була в декреті до виповнення дитині шести років. В цей час підприємство майже не працювало, в кінці 2006 та в 2007 роках вона декілька разів приходила на підприємство, з проханням оформлення трудової книжки, але їй відповідали, що на підприємстві виникли проблеми з документами, було втрачено декілька необхідних документів і їх треба було відновлювати. 28 лютого 2008 року їй було видано трудову книжку. На її звернення, директор Сизоненко М.Г. повідомив, що інформація про її роботу в 1992 році відсутня та рекомендував звернутися до архіву. Однак після звернення до архіву, їй стало відомо, що ніякі документи підприємства «Дніпропетровський Райсількомунгосп» в архів не здавалися. В зв'язку з тим, що їй необхідно працевлаштуватися, а без запису в трудовій книжці це не можливо, вона звернулася до суду з позовом.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - директор КП «Дніпропетровський Райсількомунгосп» Сизоненко М.Г. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа Кас»яненко Н.С. вважала позов обгрунтованим.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України , законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України , законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом вставлено, що ОСОБА_1 протягом 1992- 1995 років перебувала в трудових відносинах з Дніпропетровським районним орендним підприємством «Агроком», яке в 1995 році було переіменоване в КП «Дніпропетровський районний комбінат по наданню комунальних послуг», де вона й працювала до декретної відпуски по народженню першої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вбачається з довідки Дніпропетровського районного комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» № 24 від 16 квітня 2002 року, ОСОБА_1 дійсно працювала в Дніпропетровському райсількомунхозі та знаходилася в декретній відпустці по догляду за дитиною до 10 серпня 2003 року (а.с.8).

Згідно останнього запису в трудовій книжці позивачки стоїть відмітка датована 01 жовтня 1992 року про її переведення на посаду в.о. майстра на СУ № 1 (Наказ № 50-К від 01.10.1992 року), запис про її звільнення відсутній (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутись до районного (міського) суду за вирішенням трудових спорів в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України, визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), встановлені статтею 228, 233 КЗпП України, строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити i обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Розглядаючи даний позов суд з'ясовує не лише причини пропуску строку для звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, а всі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Як встановлено судом в судовому засіданні, позивачкою було отримано трудову книжку ще в 2008 році, тобто була ознайомлена з усіма внесеними до неї записами ще з 2008 року. До суду з позовом позивачка звернулася лише 26 лютого 2014 року, тобто через 6 років після ознайомлення із записами наявними в трудовій книжці. Поважною причиною пропуску строку для звернення до суду із зазначеною вимогою, ОСОБА_1 зазначила ту обставину, що вона вдова і самостійно виховує двох дітей, менший син постійно хворіє, тому їй бракувало часу займатися оформленням трудової книжки.

Суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її трудових прав відповідачем з питань невидачі та неоформлення трудової книжки, приймає до уваги обставини які склалися на підприємстві, а тому вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про оформлення запису в трудовій книжці про звільнення.

Згідно ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року № 110 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Із наданого відповідачем статуту слідує, що правонаступником майнових та немайнових прав Колективного підприємства «Дніпропетровський районний комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» є Колективне підприємство «Дніпропетровський райсількомунгосп» (а.с.19-28).

Однак, як вбачається з довідки Архівного відділу Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 126 від 03 березня 2014 року - Колективним підприємством «Дніпропетровський районний комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню» та Колективним підприємством «Дніпропетровський Райсількомунгосп», документи з кадрових питань (з особового складу) на державне зберігання до архівного відділу не здані (а.с.49).

Діючим законодавством, зокрема ст. 184 КЗпП України, передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

На час розгляду справи вже не існує КП «Дніпропетровський районний комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню», його всі права та обов'язки перейшли до КП «Дніпропетровський Райсількомунгосп», а тому саме це підприємство повинно здійснити звільнення працівника із записом в його трудовій книжці про підстави звільнення. Підставою звільнення слід вважати ст. 38 КЗпП України, «за власним бажанням» з 10 серпня 2003 року.

За сукупності досліджених доказів суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. ОСОБА_1 звільнено від оплати судових витрат на підставі п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», оскільки нею подано позов, що випливає з трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі 121 грн. 80 коп. та на користь ОСОБА_1 121 грн. 80 коп. судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 47, 48, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 15, 57-60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Дніпропетровський Райсількомунгосп» ,третя особа ОСОБА_2 про оформлення запису в трудовій книжці про звільнення - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про оформлення запису в трудовій книжці про звільнення.

Встановити факт звільнення ОСОБА_1 з посади в.о. майстра Колективного підприємства «Дніпропетровський Райсількомунгосп» (код ЄДРПОУ 21922695) з 10 серпня 2003 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Зобов'язати Колективне підприємство «Дніпропетровський Райсількомунгосп» (код ЄДРПОУ 21922695) оформити в трудовій книжці запис про звільнення ОСОБА_1 з 10 серпня 2003 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Колективне підприємство «Дніпропетровський Райсількомунгосп» (код ЄДРПОУ 21922695) на користь ОСОБА_1 121 грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з Колективне підприємство «Дніпропетровський Райсількомунгосп» (код ЄДРПОУ 21922695) на користь держави 121 грн.80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Озерянська Ж.М.