Постанова

від 16.06.2014 по справі 810/3228/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року 810/3228/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Палій О.С. (за довіреністю)

від відповідача: Чех А.С. (за довіреністю)

від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до третя особа: проТовариство з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс» Київської митниці Міндоходів Головне управління державної казначейської служби у Київській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа - Управління державної казначейської служби України у Київській області (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Міндоходів про визначення коду товару №КТ125000000-0048-2014 від 13 травня 2014 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 травня 2014 року №125120102/2014/0020; зобов'язання Київської митниці Міндоходів прийняти нове рішення про визначення коду товару, яким класифікувати товар, задекларований ТОВ «Облторгсервіс» у МД №12512010/2014/308101 від 17 квітня 2014 року за кодом згідно УКТ ЗЕД 3920621910 «Плівка полімерна з полі етилентерфталату завтовшки не більше як 50 мкм; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс суму надмірно сплачених коштів у розмірі 2950,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на підставі зовнішньоекономічного договору товариством імпортовано товар - плівку полімерну з поліетилентерефталату. При здійснені митного оформлення, у графі 33 митної декларації код товару згідно УКТ ЗЕД визначено як 3920621910, що відповідає опису та характеристиці товару. Однак, митний орган не погодився з визначеним кодом товару та прийняв рішення, яким імпортований товар відніс до товарної позиції 3212 «фольга для тиснення».

Позивач стверджує, що відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону, що призвело до прийняття неправомірного рішення та понесення товариством додаткових витрат, пов'язаних із сплатою необґрунтованих митних платежів.

Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу тимчасову митну декларацію, скоригувавши код товару відповідно до рішення відповідача та сплатив всі митні платежі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких стверджував, що характеристики та призначення задекларованого позивачем товару відповідають товарній позиції за кодом УКТ ЗЕД 3212100000 «фольга для тиснення». На обґрунтування заперечень посилався на висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів, яким встановлено здатність імпортованої плівки під дією тиску або температури утворювати відбитки на інших поверхнях, що свідчить про належність такого товару саме до «фольги для тиснення». За даних обставин вважає що рішення прийняті правомірно і підстав для їх скасування немає.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення, у задоволені позову просив відмовити.

Представник третьої особи у судові засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Заслухавши думку представників сторін, судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки АА №160533 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс» (ідентифікаційний код 22846068) 27 березня 1997 року зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, як юридична особа (а.с. 11).

2 грудня 2013 року між ТОВ «Облторгсервіс» та Shanghai Nanshi Foreign Economic Cooperation & Trading Company LTD укладено договір купівлі-продажу №20131202, відповідно до якого позивачем придбано товар - полімерну плівку з термоперевідним печатним малюнком (а.с. 18-25).

Для проведення митного оформлення зазначеного товару, 17 квітня 2014 року до Київської митниці Міндоходів подано митну декларацію (МД-2) № 125112010/2014/308101, згідно з якою задекларовано товар - плівку полімерну з поліетилетерефталату у рулонах, не самоклейну, не армовану, не пористу з теплоперевідним печатним малюнком для декоративного оздоблення виробів з ПВХ та МДФ, товщина плівки 15-19 мкм, всього у кількості 60 штук (а.с. 17).

У графі 33 митної декларації товар був задекларований за кодом 3920 62 19 10 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності "плівка з поліетилентерефталату завтовшки не більше як 50 мкм".

За результатами розгляду поданих позивачем документів до митного оформлення та висновку експертного дослідження від 8 травня 2014 року №142000904-0111, Київською митницею Міндохов прийнято рішення про визначення для товару № КТ-125000000-0048-2014 від 13 травня 2014 року, яким заявлений до митного оформлення товар класифіковано за іншим кодом - 3212 10 00 00 «Фольга для тиснення» (а.с. 59-60).

19 травня 2014 року відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2014/00207, відповідно до якої позивачу відмовлено у прийнятті митної декларації № 125112010/2014/308101 від 17 квітня 2014 року з причин прийняття митним органом рішння про визначення коду товару від 13 травня 2014 року (а.с. 32)

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митниці, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи питання щодо правомірності класифікації відповідачем імпортованого товару за кодом УКТЗЕД 3212 10 00 00 «фольга для тиснення», суд виходив із наступного.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Згідно із статтею 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Законом України «Про Митний тариф України» встановлено, що митний тариф України - це перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 1 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року, до якої Україна приєдналася згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002, гармонізована система опису та кодування товарів - це номенклатура, яка включає товарні позиції, субпозиції та відносні до них цифрові коди, примітки до розділів, груп та субпозицій, а також Основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, які встановлені додатком до Закону України «Про митний тариф України». Відповідно до основних правил інтерпретації УКТЗЕД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно пункту 2 (b) Основних правила інтерпретації УКТЗЕД, будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Відповідно до пункту 3 Основних правила інтерпретації УКТЗЕД у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

Пунктом 6 Основних правила інтерпретації УКТЗЕД встановлено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Отже, віднесення товару до тієї чи іншої товарної позиції здійснюється у результаті співставлення наведеного в УКТЗЕД опису товару та характеристик і опису товару, що декларується. При цьому, перевага надається тій товарній позиції, де характеристика товару розкривається найбільш повно і конкретно.

Тобто, у випадках коли задекларований товар має декілька визначальних ознак, вирішення питання щодо визначення коду товару повинно здійснюватись з урахуванням усіх істотних ознак у сукупності. При визначені коду товару також враховується склад та матеріали з яких складається товар та які визначають основні властивості товару.

Віднесення товару до певної товарної позиції УКТ ЗЕД виключно на підставі однієї з ряду ознак на основі одного із компонентів, що міститься у складі товару не відповідає вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору було імпортовано плівку полімерну із термоперевідним малюнком.

Згідно опису товару, наведеного у митній декларації, позивачем декларувалась «плівка полімерна з поліетилетерефталату у рулонах, не самоклейна, не армована, не пориста з тепло перевідним печатним малюнком для декоративного оздоблення виробів з ПВХ та МДФ» за кодом УКТЗЕД 3920621910, що відповідає назві «плівка з поліетилентерефталату завтовшки не більш як 50 мкм».

Пунктом 10 Розділу VII Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України встановлено, що у товарних позиціях 3920 і 3921 терміни "плити, листи, плівки, стрічки і смужки" означають тільки плити, листи, плівки, стрічки і смужки (крім включених до групи 54) і блоки правильної геометричної форми, включаючи ті, що мають рельєф або поверхню, оброблену інакше, нерозрізані або нарізані на прямокутники (включаючи квадрати), але без подальшої обробки (навіть якщо в результаті обробки набувають вигляду готових до використання виробів).

Таким чином, опис товару, зазначений у товаросупровідних документа та митній декларації відповідає наведеному опису товарів, що відповідно до УКТЗЕД Митного тарифу України класифікуються за кодом 3920621910 - «плівка з поліетилентерефталату завтовшки не більш як 50 мкм».

Не погоджуючись із визначеним позивачем коду УКТЗЕД, відповідач стверджує, що задекларований товар за формою, складом та призначенням відповідає опису наведеному у товарній позиції 3212 «фольга для тиснення» за кодом 3212 10 00 00.

Згідно з положеннями Основних правилами інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, у товарній позиції 3212 термін "фольга для тиснення" означає лише тонкі листові матеріали, які використовують для нанесення відбитків, наприклад, на обкладинки книжок або стрічки на капелюхах, які складаються з:

(a) металевих порошків (включаючи порошки дорогоцінних металів) або пігментів, агломерованих за допомогою клею, желатину або інших сполучних речовин; або

(b) металів (включаючи дорогоцінні) або пігментів, нанесених на листи з будь-якого матеріалу, який є основою (підкладка).

Отже, до товарної позиції 3212 можуть бути віднесені товари, що по-перше: являють собою тонкі листи, які складаються із металевих порошків або з металів, що наносяться як шар на поверхню іншого матеріалу, який є основою, по-друге - використовуються для нанесення відбитків на різні поверхні. Сукупність цих двох ознак є визначальною при віднесені товарів до категорії «фольги для тиснення».

Судом встановлено, що з метою перевірки правильності класифікації товарів, заявлених позивачем, Київською митницею Міндоходів надіслані зразки плівки до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів.

Як вбачається із висновку №142000904-0111 від 8 травня 2014 року, експертизою встановлено, що у інфрачервоних спектрах зразків присутні смуги поглинання, характерні для поліетилентерефталату, інших добавок та/або домішок (пункт 9.3). У інфрачервоних спектрах зразків, отриманих із сторони на яку нанесено малюнок, встановлено присутність смуг поглинання, характерних для акрилових полімерів/співполімерів, двооксиду титану, інших добавок і домішок.

За результатами досліджень встановлено, що у складі зразків виявлено шар полімерної плівки на основі поліетилентерефталату. На одну сторону поліетилентерефталатної плівки всіх зразків нанесено друкований малюнок. Хімічний склад, матеріал, що утворює малюнок являє собою зв'язувальну речовину - акрилові полімери/співполімери, двооксид титану (пігмент), інші добавки та/або домішки ( у тому числі алюмінію, кремнію, хлору).

Згідно використаних методів, експерт прийшов до висновку, що передані на дослідження зразки не суперечать опису, наведеному у графі 31 митної декларації від 17 квітня 2014 року № 125112010/2014/308101.

Таким чином, суд зазначає, що переданий на дослідження товар не містить тих ознак, що охоплюються товарною позицією 3212 «фольга для тиснення», оскільки не складається з металу або металевих порошків. Нанесені на полімерну основу малюнки хоча і містять у своєму складі незначну кількість алюмінію і кремнію, являють собою акрилові полімери або співполімери. Зазначена обставина не дозволяє віднести імпортовану плівку до «фольги для тиснення» з підстав наведених у пункті (b) пункту 6 до групи 32 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, відповідно до якої листові матеріали, що складаються з металів (включаючи дорогоцінні) або пігментів, нанесених на листи з будь-якого матеріалу, який є основою (підкладка) можуть бути класифіковані як фольга для тиснення.

Судом також було співставлено зразки наданої до перевірки плівки (а.с. 102-104) із зразками тієї, що міститься на фотокопіях класифікаційних рішень Європейського співтовариства (а.с. 64-78), на які міститься посилання у запереченнях відповідача та встановлено їх суттєву відмінність, що свідчать про відсутність тотожності декларованих позивачем товарів із товарами задекларованими згідно коду УКТЗЕД 3212100000 (фольга для тиснення). Зокрема, у наданих фотокопіях вбачається очевидність складу листів із металу.

Наданий позивачем переклад опису класифікаційних рішень свідчить, що товари на фотокопіях являють собою шар поліефірної (полімерної) плівки із нанесеним шаром металу (а.с. 85-91). Такий опис товару узгоджується із описом фольги для тиснення, наведеному у пункті (b) пункту 6 до групи 32 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, однак суперечить встановленим характеристикам товару, що декларувався позивачем.

На переконання суду, відповідач необґрунтовано відніс товар до «фольги для тиснення» виходячи виключно із здатності останнього під дією тиску та температури утворювати відбитки на інших поверхнях, не встановивши при цьому інших визначальних ознак, що мають істотне значення для вірної класифікації товару, зокрема, складу товару.

Суд наголошує, що при визначені коду товару згідно УКТЗЕД перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Разом з тим, невірне застосування відповідачем законодавства, що регулює відносини у сфері митного контролю та митного оформлення, не встановлення усіх істотних ознак товару, що мають значення для класифікації товару, призвело до прийняття необґрунтованого рішення про визначення коду товару.

Водночас, доказами наявними у матеріалах справи спростовуються твердження відповідача про необхідність класифікації імпортованої плівки за кодом, що відповідає фользі для тиснення та свідчать про те, що імпортований товар дійсно являє собою полімерну плівку з поліетилентерефталату, що відповідає опису товарної позиції 3920 та коду УКТЗЕД 3920621910, заявленого у митній декларації від 17 квітня 2014 року.

За таких обставин, рішення Київської митниці Міндоходів про визначення коду товару №КТ-125000000-0048-2014 від 13 травня 2014 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Міндоходів від 19 травня 2014 року №125120105/2014/00207 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення із Державного бюджету України на користь товариства суми ввізного мита та суми ПДВ, надміру сплаченого унаслідок зміни відповідачем коду товару, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок і підстави надання Висновку про повернення, врегульовано Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно пункту 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Оскільки позивач не звертався до Київської митниці Міндоходів щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, у відповідності до вимог наведених положень, та відповідачем не приймалися рішення щодо повернення позивачу надмірно сплачених сум митних платежів, суд вважає позовні вимоги в цій частині передчасними.

Аналогічна за змістом позиція викладена Вищим адміністративним судом у ухвалах від 2 лютого 2012 №К-53958/09, від 19 березня 2014 року №К/800/45005/13 та постанові 8 квітня 2014 року №К/800/4267/14.

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, зокрема, витрат по наданню правової допомоги у розмірі 4464,45 грн., суд звертає увагу позивача на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Частиною третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Частиною 2 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина 3 статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах» від 20.12.2011 №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Водночас, суд зауважує, що правовідносини між адвокатом або фахівцем у галузі права та клієнтом визначаються цивільно-правовою угодою. Права та обов'язки адвоката визначені Законом України "Про адвокатуру", Правилами адвокатської етики тощо.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

З огляду на зазначене, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою, яка стосується безпосередньо з підготовкою процесуальних документів та супроводження даної судової справи. Окрім того, понесена позивачем сума витрат на правову допомогу повинна бути розрахована у відповідності до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI.

Як вбачається з матеріалів справи, як на доказ понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи додано виписку з рахунку ТОВ «Юридична компанія «Соллєр», представник якої здійснював захист інтересів позивача (а.с.99) про сплату витрат за надання правової допомоги у розмірі 4000,00 грн. та договір про надання юридичних послуг (а.с.69-97).

З огляду на те, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не надано детальний розрахунок вартості юридичної допомоги з зазначенням кількості витраченого на надання допомоги робочого часу для здійснення розрахунку відшкодування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів розміру витрат позивача на правову допомогу та відповідно, про наявність підстав для відмови у задоволенні зазначеної вимоги.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх і належних доказів, які б спростовували твердження позивача, в частині правомірності класифікації товару згідно УКТЗЕД, отже не доведено правомірності своїх рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що встановлено передчасність вимог щодо стягнення надміру сплачених митних платежів, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про визначення коду товару №КТ-125000000-0048-2014 від 13 травня 2014 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Міндоходів від 19 травня 2014 року №125120105/2014/00207.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс» (ідентифікаційний код 22846068) судовий збір у розмірі 2046 (дві тисячі сорок шість) гривень 24 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2014 року