Постанова

від 10.06.2009 по справі 33/113-34/178

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/113-34/178

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.06.2009                                                                                           № 33/113-34/178

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача -Валовін Ю.В. (дов. №395 від 20.11.2008 р.)

 від відповідача -Берковський Р.О. (дов. №1 від 12.01.2009 р.)

від третьої особи                       не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2008

 у справі № 33/113-34/178 (суддя Сташків Р.Б.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс Україна"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           ТОВ "Група компаній "Сантіно"

 про                                                   стягнення 67615 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” (далі за текстом – ТОВ „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття”, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна” (далі за тексом – ТОВ „Маркс Україна”, відповідач) про стягнення 67615,00 грн.(а саме: 64387,37 грн. заборгованості з попередньої оплати, 3% річних в сумі 750 грн. та інфляційних втрат у сумі 2478 грн.) та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Таблиці № 1 до пункту 1.1 Додаткової угоди № 1 від 22.08.2006 до договору № 01/07.1 на проведення рекламної кампанії від 01.07.2006 року відповідач повинен був виконати певні роботи, а саме: виготовити таблички на кабінети в кількості 282 штуки на загальну суму 64387,37 грн. Строки виконання зазначених робіт, докладні технічні характеристики та інше, зазначаються в окремих додатках чи додаткових угодах; угоди, які встановлюють порядок виготовлення інформаційних таблиць та вказівників між позивачем та відповідачем не укладалися; 20.07.2006 р. відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000184 від 20.07.2006 р. на суму 64387,37 грн. за виготовлення 282 штук інформаційних таблиць та вказівників, який 21.07.2006 р. позивачем був оплачений. Відповідач інформаційні таблиці і вказівники не виготовив і позивачу не передав. 03.11.2006 р. позивач направив відповідачу лист № 150 від 03.11.2006 р., в якому просив повернути кошти не пізніше 12.11.2006 р., проте відповідач вказану вимогу не виконав.

Відповідач заперечував проти позову з підстав його необґрунтованості, зазначивши при цьому, що на виконання договірних зобов'язань між позивачем і відповідачем, останнім було укладено угоду з підрядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Сантіно” на виготовлення інформаційних таблиць та вказівників у кількості 282 штуки на загальну суму 64387,37 грн. та їх монтаж; вищевказані інформаційні таблиці та вказівники були виготовлені ТОВ „Група компаній „Сантіно” та станом на 14.09.2006 р. всі таблички були змонтовані та встановлені на оговорені сторонами місця, і в цей же день позивачу було направлено на підписання акт виконаних робіт. Позивачем не було зроблено жодних зауважень з приводу якості виготовлених табличок, але він ухилився від їх прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2007 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Сантіно”.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.11.2008 р. у справі №33/113-34/178 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна” про стягнення 67615,00 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” 64387,37 грн. боргу, 2478,00 грн. інфляційних втрат, 750,00 грн. 3% річних, 676,15 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2008 р. та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, а також порушення судом норм матеріального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми статті 208 ЦК України, оскільки в матеріалах справи є наявні докази про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору по виготовленню та розміщенню табличок. Станом на 14.09.2006 р. всі таблички були змонтовані та встановлені на оговорені сторонами місця, в той же день позивачу було направлено на підписання акт виконаних робіт.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2008 р. у справі №33/113-34/178 та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. у справі №33/113-34/178 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2006 р. між ТОВ „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття”, як замовником, та ТОВ „Маркс Україна”, як виконавцем, було укладено договір на проведення рекламної компанії № 01/07.1 (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується проводити рекламну компанію, яка вважається розпочатою з дати підписання даного Договору та виконується відповідно до умов даного Договору, додаткових угод до даного Договору та окремих договорів на виконання робіт, визначених у даному Договорі до 31.12.2006 р. включно.

Виконавець має право за рекомендацією замовника або за власною ініціативою залучати третіх осіб для виконання окремих робіт (послуг) для проведення Рекламної кампанії. Виконавець несе відповідальність перед Замовником за належне виконання робіт такими особами (пункт 2.2 Договору).

Виконавець зобов'язується здійснювати Рекламну кампанію відповідно до умов цього Договору, Додаткових угод до цього Договору та окремих Договорів на виконання робіт, визначених у цьому Договорі (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 договору виконавець зобов'язується розробляти та подавати Замовнику письмові пропозиції щодо проведення кожного виду рекламних заходів у межах затвердженого замовником медіаплану, якщо необхідність надання таких пропозицій виходить з підписаного медіаплану в зв'язку з відсутністю у ньому інформації, яка повинна міститися в пропозиції. В кожній пропозиції визначається вид певного рекламного заходу медіаплану, строки або терміни його виконання, вартість, технологія проведення та інша інформація, яка необхідна для проведення цього рекламного заходу.

Згідно з пунктом 3.5 Договору на підставі затверджених замовником пропозицій виконавець готує та подає на розгляд замовнику для укладення додаткові угоди до даного Договору або окремі договори з приводу надання та затвердження пропозицій. У цих додаткових угодах або окремих договорах визначаються всі необхідні умови щодо конкретних рекламних заходів (робіт, послуг), що були предметом затверджених пропозицій, в т.ч. вид рекламного заходу (робіт, послуг), вартість, строк виконання, зобов'язання сторін щодо досягнення тих чи інших результатів, механізм контролю за здійсненням рекламного заходу (робіт, послуг), відповідальність сторін за порушення зобов'язань.

Відповідно до пункту 3.6 Договору замовник також має право надавати виконавцю письмові завдання на проведення рекламних заходів (робіт, послуг). На підставі наданих замовником завдань виконавець готує та подає на розгляд замовнику для укладання додаткові угоди до даного Договору або окремі договори з приводу завдань замовника. У цих додаткових угодах або окремих договорах визначаються всі необхідні умови щодо конкретних рекламних заходів (робіт, послуг), що були предметом затверджених завдань, в т.ч. вид рекламного заходу (робіт, послуг), вартість, строк виконання, зобов'язання сторін щодо досягнення тих чи інших результатів, механізми контролю за здійсненням рекламного заходу (робіт, послуг), відповідальність сторін за порушення зобов'язань.

Згідно з п.6.1 Договору здача-приймання виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється сторонами за актами.

Відповідно до пункту 8.1.6 Договору виконавець зобов'язувався перед початком проведення будь-яких рекламних заходів, виготовлення рекламної продукції надавати на затвердження замовнику ескізи, макети, сценарії, тексти, графіку, рекламні тексти, зображення та інші елементи реклами не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до початку проведення рекламних заходів, виготовлення рекламної продукції. У виключних випадках цей строк може бути змінений за домовленістю сторін.

Пунктом 11.9 Договору встановлено, що обмін документами, які стосуються рекламної компанії буде здійснюватись електронною поштою на електронні адреси: з боку Замовника аbс@rіxоs.соm.ua з боку Виконавця сsd@marks.соm.uа. При цьому, направлені електронною поштою документи можуть бути продубльовані шляхом відправлення за допомогою факсимільного зв'язку на телефони/факси: з боку Замовника +38(03247)71170, з боку Виконавця

---

. Оригінали документів мають бути направлені поштою за адресами, які вказані в даному Договорі протягом двох робочих днів з дня відправлення поштою.

20.07.2006 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000184 на суму 64387,37 грн. за виготовлення 282 штук інформаційних таблиць та вказівників.

21.07.2006 р. позивач перерахував відповідачу 64387,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням №102 на суму 64387,37 грн.

21.07.2006 р. ТОВ „Група компаній „Сантіно” виставила відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000008 на суму 62800 грн. за виготовлення інформаційних таблиць вказівників у кількості 282 штуки.

21.07.2006 р. відповідач перерахував ТОВ „Група компаній „Сантіно” 62800 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 554 на суму 62800 грн.

10.08.2006 р. між ТОВ „Група компаній „Сантіно”, як замовником, та ПП „Сантіно”, як підрядником, було укладено договір про виконання разової роботи №10/08 (далі -Договір № 10/08) відповідно до пункту 1.1 якого Замовник в порядку та на умовах визначених у даному Договорі № 10/08, дає завдання Підрядникові щодо виконання, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик наступну разову роботу, а саме: монтаж вивіски „Ріксос” (букви розміром 20000x3000x180), вивіску настінну (16000x2500x180), монтаж табличок (розміром 300x100 - 43 шт., 460x110 - 61 шт., 805x175 - 7 шт., 455x205 - 109 шт., 250x85 - 35 шт., 355x115 - 27 шт., всього - 282 шт.) за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8, строком до 19.08.2006 р.

11.08.2006 р. між ПП „Сантіно”, як замовником, та Приватним підприємцем Мирян О.Ф., як перевізником, було укладено договір про перевезення осіб та супутніх вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні №11/08 (далі - Договір №11/08) відповідно до пункту 1.1 Замовник вказує кількість осіб, обсяги супутнього вантажу для перевезення, а Виконавець точно по вказаній адресі в межах України і в межах визначеного періоду здійснює перевезену зазначену кількість осіб та обсяги супутнього вантажу.

Відповідно до пункту 2.3 Договору № 11/08 Перевізник здійснює перевезення вказаних осіб та супутнього вантажу за графіком з 15.08.2006 до 20.08.2006 за маршрутом Київ-Трускавець-Київ.

22.08.2006 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої затвердили рекламний бюджет на проведення рекламної компанії в сумі 2223000 грн.

Таблицею № 1, яка є додатком № 1 до Додаткової угоди визначено, що на проведення рекламної компанії, відповідач повинен був виконати певні роботи, а саме: таблички на кабінети в кількості 282 штуки на суму 64387,37 грн. Строки виконання відповідних робіт, докладні технічні характеристики та інше вказуються в окремих додатках чи додаткових угодах.

Угоди, які встановлюють порядок виготовлення інформаційних таблиць та вказівників між позивачем та відповідачем не укладались.

25.08.2006 р. ТОВ „Група компаній „Сантіно” та ПП „Сантіно” уклали акт здачі-прийняття виконаних робіт, у якому зазначили, що згідно умов Договору № 10/08 виконані наступні роботи, а саме: монтаж вивіски „Ріксос” (букви розміром 20000x3000x180) - 1 шт. за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8; вивіски настінної (16000x2500x180) - 1 шт. за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8; монтаж та доставка табличок - 218 шт. за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8; а монтаж табличок у кількості 64 шт. був не можливий, оскільки в приміщенні за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8 ще проводились ремонті роботи.

31.08.2006 р. відповідач та ТОВ „Група компаній „Сантіно” уклали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008, в якому зазначено, що ТОВ „Група компаній „Сантіно” були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку № СФ-0000008 від 21.07.2006 р., а саме: виготовлені інформаційні таблиці та вказівники у кількості 282 штуки на суму 62800 грн.

20.10.2006 р. відповідач направив позивачу для підписання два примірника акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000183 від 14.09.2006 р., в якому зокрема, зазначено, що відповідачем були проведені такі роботи (надані такі послуги) за рахунком №СФ-0000210 від 15.08.2006 р., а саме: виготовлення інформаційних таблиць та вказівників у кількості 206 штук на суму 47034,74 грн.

27.10.2006 р. позивач направив відповідачу лист №143, в якому зазначив, що ним 24.10.2006 р. разом з іншими документами одержано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договорами та надано зауваження щодо акта № ОУ-0000183 від 14.09.2006 р., а саме: згідно з таблицею № 1 до пункту 1.1 Додаткової угоди № 1 до Договору строки виконання робіт, докладні технічні характеристики та інші умови, які передбачені пунктом 3.6 Договору мають значитися в окремих додатках (додаткових угодах). Будь-яка угода на проведення вказаних в акті робіт відсутня, вказана в акті продукція ним не приймалась, а тому акт № ОУ-0000183 від 14.09.2006 позивачем не може бути підписаний та повертається відповідачу у двох примірниках.

03.11.2006 р. позивач направив відповідачу лист №150, в якому вимагав від відповідача повернути грошові кошти в сумі 64387,37 грн. не пізніше 12.11.2006 р., з посиланням на те, що відсутні угоди, які встановлюють порядок виготовлення інформаційних таблиць та вказівників, а вказані інформаційні таблиці та вказівники відповідачем не виготовлені та не передані позивачу.

Відповідач грошові кошти у сумі 64387,37 грн. позивачу не повернув.

В матеріалах справи міститься пояснювальна записка компанії ТNТ ехрrеss  від 23.10.2007 р., в якій  зазначено, що 28.02.2007 р. компанія ТМТ ехрrеss здійснила відправлення вантажу відповідача на адресу позивача загальною вагою 61 кг 200 грам, кількістю три місця, згідно а/н № 701828282, а 01.03.2007 р. вантаж було доставлено за місцем призначення та передано отримувачу.

23.10.2007 р. ТОВ „Група компаній „Сантіно” надала відповідачу довідку №76, в якій зазначила, що третя особа на підставі угоди укладеної з Відповідачем, виготовила інформаційних таблиць та вказівників в кількості 282 штук на суму 62800 грн. та здійснила їх монтаж за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8, приблизна вага таблички становить 950 грам.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2006 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000184 на суму 64387,37 грн. за виготовлення 282 штук інформаційних таблиць та вказівників. У вказаному рахунку-фактурі не зазначено за виготовлення яких самих інформаційних таблиць та вказівників його виставлено. Крім цього, на ньому не стоїть відбиток печатки відповідача, а також не міститься вказівки особи, яка виписала цей рахунок-фактуру.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Вказане положення кореспондується зі статтею 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (частина 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками (частина 2).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. (ч. 1 ст. 218 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору на виготовлення табличок на кабінети, а саме: не було узгоджено предмет договору та інші умови щодо яких за домовленістю між позивачем та відповідачем повинна була бути досягнута згода.

Так, у таблиці № 1 до пункту 1.1 Додаткової угоди № 1 до Договору сторонами передбачено, що підписанням цієї Таблиці (у якій передбачено, зокрема, й виготовлення табличок на кабінети у кількості 282 шт. на суму 64 387,37 грн.) сторони домовились про те, що строки виконання зазначених робіт, докладні технічні характеристики, та ін. зазначаються в окремих Додатках чи Додаткових угодах. У супереч Договору, зокрема пунктів 3.2, 3.5, 3.6, 4.4, 4.5, 8.1.6 відповідач не подав на затвердження позивача необхідних документів щодо узгодження порядку виготовлення та розміщення табличок, а саме: визначення змісту спірних табличок, технічні характеристики табличок, їх місце розташування, строки виготовлення табличок, механізми контролю, відповідальність сторін за порушення зобов'язання.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт узгодження між позивачем та відповідачем вказаних істотних умов. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 33/113 було встановлено, що угоди, які встановлюють порядок виготовлення табличок між позивачем та відповідачем не укладалися. Ця ж обставина була встановлена й при новому розгляді справи.

Про те, що між сторонами у даній справі не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору на виготовлення табличок свідчить також і адресовані на адресу відповідача листи позивача: №150 від 03.11.2006 р., в якому, зокрема, позивачем зазначалось, що оскільки між ними відсутні Угоди, які встановлюють порядок виготовлення таблиць та вказівників, а товар відповідачем не виготовлений і не переданий, то позивач у зв'язку із цим і просив повернути попередньо сплачену суму коштів у розмірі 64387,37 грн.; № 143 від 27.10.2006 р., в якому позивачем зазначалось, що всупереч пункту 3.6 Договору між позивачем та відповідачем не укладались будь-які угоди на проведення вказаних у спірному акті №ОУ-0000183 від 14.09.2006 р. роботи з виготовлення табличок.

Частиною 8 статті 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору такій договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про неукладеність між позивачем та відповідачем договору про виготовлення інформаційних таблиць та вказівників, а тому договір між позивачем та відповідачем не відбувся як юридичний факт, що породжує певні права й обов'язки для сторін.

Згідно з ч.1, п. 3 ч. 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін в зобов'язанні.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми, оскільки сторони фактично не уклали договір на виготовлення табличок, у відповідача, після отримання вимоги від позивача про повернення перерахованих останнім коштів у якості попередньої оплати за виготовлення табличок, відпали правові підстави зберігати ці кошти.

Виходячи зі змісту статей 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач після отримання від позивача листа №150 від 03.11.2006 р. з вимогою повернення 64387,37 грн., повинен був повернути зазначену суму коштів позивачу. Проте, відповідач на дату судового розгляду свого зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у сумі 64387,37 грн. не виконав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 64387,37 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 2478 грн. інфляційних втрат та 750 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.

Що стосується факту укладання між Відповідачем і третіми особами договорів на виготовлення табличок, слід зазначити наступне. Хоча й Договором №01/07.1 від 01.07.2006 р. (пунктом 2.2) передбачена можливість та право Відповідача за власною ініціативою залучати третіх осіб для виконання окремих робіт (послуг) для проведення Рекламної компанії, проте таке залучення повинно відбуватися у межах цього Договору та інших конкретних договорів про виконання певних видів робіт (послуг), укладених між позивачем і відповідачем. Отже, відповідач мав право укладати договори з третіми особами на виготовлення табличок для позивача лише після узгодження з позивачем певного порядку виготовлення та розміщення табличок, як то було передбачено умовами Договору.

Посилання відповідача на те, що листи від 27.09.2006 р. та від 07.10.2006 р., які були надіслані електронною поштою (факсом), а також роздруковані кольорові інформаційні таблиці та вказівники, які також містяться на компакт диску, підтверджують факт отримання позивачем інформаційних таблиць та вказівників, колегією суддів не взято до уваги з наступних підстав.

Пунктом 11.9 Договору передбачений порядок обміну документами, які стосуються рекламної компанії.

Згідно з цим порядком усі документи, які стосуються рекламної компанії, після направлення їх копій електронною поштою чи за допомогою факсимільного зв'язку на телефони/факси, повинні бути направлені поштою в оригіналах.

Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем у порушення зазначеного не надано ані суду першої ані суду апеляційної інстанції суду оригіналів вище вказаних листів, а також не доведено того факту, що позивачем фактично були отримані спірні таблички.

За таких обставин, оскільки відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття”  про стягнення 64387,37 грн. заборгованості з попередньої оплати, 3% річних в сумі 750 грн. та інфляційних втрат у сумі 2478 грн., вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. у справі №33/113-34/178 залишити без змін.

Матеріали справи № 33/113-34/178 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Лосєв  А.М.

 22.06.09 (відправлено)