Рішення

від 21.04.2009 по справі 28/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/96

21.04.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес сталь», м. Київ

до          приватного підприємства «Віват - плюс», м. Київ

про          cтягнення 34 970,84 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Барабаш О.В., представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес сталь»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Віват - плюс » про стягнення 34 970,84 грн., в тому числі 24 210,40 грн. суми основного боргу, 1207,84 грн. пені та 9552,60 грн. штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір поставки №ПС-06/10-08-1а від 06.10.2008 року. Відповідач всупереч умовам зазначеного договору з позивачем в повному обсязі не розрахувався, в обумовлені договором строки вартості товару не сплатив і станом на день подання позову заборгованість відповідача складає 24 210,40 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.п 5.2, 5.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1207,84 грн. та штраф в розмірі 9552,60 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.03.2009 року.

Ухвалою суду від 31.03.2009 року розгляд справи відкладено на 21.04.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 21.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

06.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес сталь»(далі за текстом –позивач) та приватним підприємство «Віват –плюс»(далі за текстом –відповідач) було укладено договір поставки №ПС-06/10-08-1а,  відповідно до п.1.2 якого позивач поставляє та передає у власність відповідачу  товар, а відповідач приймає та оплачує товар за цінами позивача.

Відповідно до п.2.1 договору ціни на товар, що постачається, та загальна вартість товару узгоджуються сторонами по кожній партії товару та відображаються у специфікаціях та/або рахунках –фактурах, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.2.3.1 договору, оплата у розмірі 100% від Суми специфікації та/або рахунку-фактури по кожній партії товару має відбуватись в термін 10 днів після отримання відповідачем товару та підписання видаткової накладної.

07.10.2008 року позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 38 210,40 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною №Р-0000002 від 07.10.2008 року на суму 38210,40 грн. Зазначена видаткова накладна оформлена у відповідності до вимог законодавства України, підписана сторонами та скріплена печатками сторін (копія в матеріалах справи).

Повноваження особи, що прийняла товар підтверджуються Довіреністю № 492 від 06.10.2008 року, виданої відповідачем (копія в матеріалах справи).

Крім того, позивачем виписано відповідачу податкову накладну №3 від 07.10.2008 року на суму 38 210,4 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши в період з 07.10.2008 року по 17.11.2008 року 14 000,00 грн., а саме 09.10.2008 року було сплачено 4 000,00 грн., 28.10.2008 року  - 5 000,00 грн., 17.11.2008 року  - 5 000,00 грн.

Позивач та відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 24 210,4 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів відповідач з позивачем за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався і станом на день прийняття рішення заборгованість складає 24 210,4 грн.

Основні  засади господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу  України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються наявною у справі довіреністю на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідає вимогам законодавства України, підписана керівником і засвідчена печаткою підприємства відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язаний був оплатити поставлену продукцію протягом 10 днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної, тобто в строк до 17.10.2008 року включно.

До подання позивачем позовної заяви до господарського суду м. Києва відповідач перерахував на користь позивача кошти на загальну суму 14 000 грн. Відтак, в строки встановлені договором відповідач з позивачем за отриманий за договором поставки №ПС-06/10-08-1а в повному обсязі не розрахувався.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 24 210,4 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може  бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п.5.2 договору №ПС-06/10-08-1а за порушення строків оплати позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,3% від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3 договору передбачено за порушення строків оплати стягнення штрафу у розмірі 25% від суми поставленого та своєчасно неоплаченого товару.

      Оскільки, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу  за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 5.2 та п. 5.3 договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був оплатити поставлену продукцію в строк до 17.10.2008 року, таким чином нарахування пені розпочинається з 18.10.2008 року:

Сума боргу, грн.

Період прострочення

Кількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн.

Річна, %Подвійна, %

В день,грн.

34 210,4018.10.2008 –28.10.20081112%24%22,50247,44

29 210,4029.10.2008 –17.11.20082012%24%19,21384,13

24210,4018.11.2008 –22.12.20083512%24%15,92557,17

РАЗОМ1188,75

За таких обставин, суд вбачає, що за прострочення оплати вартості отриманого за договором №ПС-06/10-08-1а товару підлягає стягненню сума пені у розмірі: 1 188,75 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Віват –плюс” (03680, м.Київ, пр-т Перемоги, 53, 04123, р/р  26006001310802 у Київській філії АКБ “Базис”, МФО 380247, код ЄДРПОУ 32303150) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес сталь” ( 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12, р/р 2600298824  в КРД “Райфайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 36087945) 24210,40 грн. (двадцять чотири тисячі двісті десять гривень сорок копійок) основного боргу, 1188,75 грн. (тисячу сто вісімдесят вісім гривень сімдесят п'ять  копійок) пені, а також 253,99 грн. ( двісті п‘ятдесят три гривні дев‘яносто дев‘ять копійок) –державне мито та 85,7 грн. (вісімдесят п‘ять гривень сімдесят копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова