Постанова

від 18.06.2009 по справі 34/494-40/233-17/154-40/145

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/494-40/233-17/154-40/145

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.06.2009                                                                                           № 34/494-40/233-17/154-40/145

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: Деменюк Є.С. - юрист

від відповідача: Конта М.П. - юрист

від третьої особи 1: не з»явився

від третьої особи 2: Антонова Г.І. – юрист

від третьої особи 3: Кудін Р.А. - юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2009

 у справі № 34/494-40/233-17/154-40/145 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт"

 до                                                   Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Головне управління комунальної власності м.Києва

          Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив "Темп-2"

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Інвест"

 про                                                   зобов"язання укласти договір купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

         На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 300,10 кв. м., розташованого по вул. Авіаконструктора Антонова.43 в м. Києві з викупною ціною 268222,00 грн. та відповідно іншим умовам, зазначеним в проекті договору купівлі-продажу.

Позивачем було подано заяву від 11.09.2003 року про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить вважати укладеним договір купівлі-продажу вказаного приміщення між позивачем та відповідачем за викупною  ціною 268222,00 грн. та відповідно іншим умовам, зазначеним в проекті договору, поданому позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2003 року у справі № 34/494 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України № 34/494 від 31.01.2006 року рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2003 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.03.2006 в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2006 року у справі відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2006  року справі присвоєно номер № 34/494-40/233.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 34/494-40/233 від 03.07.2006 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 34/494-1/233 від 18.10.2006 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2006 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 34/494-40/233 від

23.01.2007          ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року у справі скасовано. Справу направлено до Господарського суду міста Києва для здійснення судового провадження.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.03.2007 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.01.2007 року у справі № 34/494-40/233.

На новому розгляді справи ухвалою суду від 27.04.2007 року справі присвоєно номер 34/494-40/233-17/154.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2007 року у справі № 34/494-40/233-17/154 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 34/494-40/233-17/154 від 20.11.2007 року рішення Господарського суду міста Києва № 34/494-40/233-17/154 від 02.08.2007 року залишено без змін. "

Постановою Вищого господарського суду України № 34/494-40/233-17/154 від 06.05.2008 року рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 року у справі № 34/494-40/233-17/154 скасовано. Справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду України від 10.07.2008 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 06.05.2008 року у справі № 34/494-40/233-17/154.

     30.09.2008 року позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить вважати укладеним договір купівлі-продажу приміщення загальною площею 300,1 м~ по вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43 у м. Києві між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеніт», а також визнати набутим право власності на нежиле приміщення загальною площею 300,1 м по вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43(літера А) у мі. Києві в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

     Місцевий суд  дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, встановив, що позивач пред'явив додатково позовні вимоги, про які не йшлось в позовній заяві, при цьому фактично змінив і підставу і предмет позову, що не допускається, а тому вимога позивача щодо визнання набутим право власності на нежиле приміщення загальною площею 300,1 м по вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43 (літера А) у мі. Києві в порядку встановленому для виконання судового рішення не було прийнято судом до розгляду. В свою чергу, суд зазначив, що позивач не позбавлений можливості та права звернутись до суду з окремим позовом щодо визнання набутим право власності на нежиле приміщення загальною площею 300,1 м по вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43 (літера А) у мі. Києві.

     Таким чином, судом розглядались вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу.

       Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року по справі  №  34/494-40/233-17/154-40/145 у задоволенні позову відмолено повністю.

       Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач звертає увагу апеляційної інстанції на те, що при винесенні рішення суд залишив поза увагою той факт, що за договором купівлі-продажу державного комунального майна від 31 січня 1995 р. організація орендарів «Зеніт» придбала у регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву цілісний майновий комплекс - магазин «Зеніт» по вул. Антонова, 43 вартістю 246 380 800 крб, з яких 214 110 000 крб. становила вартість нематеріальних активів. Під нематеріальними активами, які були придбані в ході приватизації цілісного майнового комплексу розуміється вартість прав на користування приміщенням магазину. Відповідно до укладеного договору та на його виконання  організації орендарів «Зеніт» було видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс. Ні договір, ні вказане свідоцтво не оскаржувались, процедура була публічна, про неї знали і треті особи, в тому числі кооператив Темп-2, жодних зауважень від нього не було, тобто мова йде про те що держава через відповідні органи здійснювала певні дії стосовно належного їй майна.

13 серпня 2002 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та товариством «Зеніт» було укладено Договір оренди №429 нерухомого майна, що належить до державної власності. Третя особа - ЖБК «Темп-2» знала про такий договір. Даний договір виконувався сторонами не був оскаржений та не скасований.

Орендоване приміщення було включено до переліку об'єктів що підлягають приватизації шляхом викупу, здійснено відповідні публікації в засобах масової інформації. Рішення про включення приміщення до вказаного переліку, що було публічним, не було оскарженим і є чинним. В процесі приватизації були проведені всі необхідні підготовчі дії в тому числі була здійснена оцінка та затверджена викупна вартість приміщення.

Крім того позивач зазначає, що жодним із нормативних актів: постановою Верховної Ради Української РСР № 885 від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», постановою Верховної Ради Української РСР № 534 від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про      розмежування      державного      майна      України      між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» - не передбачене надання в якості правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності.

В судове засідання представники Головного управління комунальної власності м.Києва не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином,  про причини неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представників позивача, відповідача, третьої особи 2, третьої особи 3 колегія вважає за можливе розглядати  справу у відсутності представника Головного управління комунальної власності м.Києва, оскільки в справі достатньо матеріалів для  розгляду її по суті.

       Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

На підставі договору оренди № 429 від 13.08.2002 р. нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву (відповідач) та ТОВ «Зеніт» (позивач), останньому було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 300,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 43 на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку. Майно було передано з метою здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи) та товарами дитячого харчування.

Бажаючи викупити орендоване ним нерухоме майно позивач на підставі ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» листами № 24 від 24.07.2003 p., № 25 від 25.07.2003 р. звернувся до Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву з пропозицією укласти договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу.

Відповідач у відповідь на пропозицію позивача листом від 30.07.2003 р. № 30-03/4990 повідомив, що не може укласти договір купівлі-продажу у зв'язку з тим, що Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації досі не видало йому свідоцтво про право державної власності на зазначене приміщення.

Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву звернулось до Головного управління комунальної власності м. Києва  щодо отримання свідоцтва на право державної власності на зазначене приміщення На звернення Регіональне відділення ФДМУ по м.Києву отримало лист від 17.06.2003 р. № 042/13/1-212,  в якому повідомлялось, суд не має підстав для оформлення права державної власності на вказаний об'єкт нерухомості, оскільки заявник не надав повного пакету документів, передбачених Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. №1820 та зареєстрованого Київським міським управлінням юстиції 31.08.2001 р. за № 62/364.

Листом від 08.08.2003 р. № 042/13/1-255 Головне управління комунальної власності м. Києва повторно повідомило Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву, що не має підстав для оформлення права державної власності на спірний об'єкт нерухомості в зв'язку з тим, що вказане майно ніколи не передавалось до державної власності, а є комунальною власністю територіальної громади м. Києва на підставі рішення Київради від 10 липня 2003 р. № 680/840 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001 р. № 208/1642».

З матеріалів справи вбачається, що власниками вказаної нерухомості вважають себе також ОЖБК «Темп-2», територіальна громада м. Києва та ТОВ «Л-Інвест». Таким чином колегією встановлено, що між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву, Головним управлінням комунальної власності міста Києва, Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Темп-2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Інвест» існує спір щодо права власності на нерухоме майно загальною площею 300,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 43 на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку.

В судовому порядку неодноразово розглядався спір між сторонами щодо визнання права власності на спірне майно, зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2001 року № 19/467 за позовом ТОВ «Зеніт» до ТОВ «Манул» та ЖБК «Темп-2» про розірвання договору оренди, виселення та визнання права власності, на яке посилається позивач по справі і яке є чинним, не було встановлено факту перебування спірного нежитлового приміщення площею 300,1 кв.м. в будинку № 43 по вул. Авіаконструктора Антонова в місті Києві в загальнодержавній власності. Також вказаним рішенням судом не встановлено, що власником спірного приміщення є ЖБК «Темп-2». Крім того, рішенням від 25.07.2005 у справі № 39/250-36/390 за позовом ОЖБК «Темп-2» до Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи - ТОВ «Зеніт» про встановлення права власності було визнано право власності ОЖБК «Темп-2» на нежитлові приміщення загальною площею 304,6 кв.м, а саме № 99 площею кв.м та № 99а площею 185,6 кв.м згідно по поверхового плану поверху 1 літери «А» будинку № 43 літер «а» по вул. Авіаконструктора Антонова в місті Києві, а також визнано право власності ОЖБК «Темп-2» на підвальне нежитлове приміщення площею 593,1 кв. м, а саме № 100 площею 240,8 кв.м, № 101 площею 288,8 кв.м та № 102 площею 63,5 кв.м згідно по поверхового плану підвалу літери «А» будинку № 43 «а» по вул. Авіаконструктора Антонова в місті Києві.

Відповідно до ст.11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи судові рішення по справі та направляючи її на новий розгляд Вищий господарський суд України в постанові від 06.05.2008 р. вказав на помилкове застосування судами ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане порушення полягало в тому, що суди, замість самостійного встановлення обставин справи та підтвердження їх обґрунтованості відповідними доказами, зокрема щодо питання власності на спірне нерухоме майно, помилково надали преюдиційного значення описовим фрагментам судових рішень в інших справах: рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2001 р. у справі №19/467 за позовом ТОВ «Зеніт» до ТОВ «Манул» та ЖБК «Темп-2»; рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2005р. у справі № 39/250-36/390 за позовом ОБЖК «Темп-2» до Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи ТОВ «Зенит».

В постанові Вищого господарського суду України від 06.05.2008 р. вказано, що обставини справи, відносно позовних вимог у даній справі щодо фактів укладання спірного договору купівлі-продажу підлягали встановленню в загальному порядку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона в загальному порядку повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заявляючи позовні вимоги про укладення договору купівлі-продажу до Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву позивач стверджує, що спірне майно є державною власністю і саме відповідач, як державний орган, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, уповноважений на укладання договорів купівлі-продажу шляхом викупу.

Згідно п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом прав державної власності» вирішуючи спори щодо права власності слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Отже, основними критеріями визначення законності володіння майном є джерела фінансування для створення цього майна, тобто централізовані (державні) чи власні кошти підприємства витрачені на створення певного майна.

Відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820 та зареєстрованого Київським міським управлінням юстиції 31.08.2001 р. за № 62/364, на яке послалось Головне управління  комунальної власності  м.Києва (лист від  17.06.2003  р. № 042/13/1-212) відмовляючи Регіональному відділенню ФДМУ по м.Києву в оформленні права державної власності на нерухоме майно, визначається, що для оформлення права власності з видачею свідоцтва до Головного управління надаються, зокрема, документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт, акт приймальної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію, перелік інвесторів, які приймали участь в будівництві, документи про передачу функцій замовника, документи, що підтверджують фінансування будівництва.

Жодного з вказаних документів, який би підтверджував приналежність нерухомого майна відповідачу, ним надано не було ні Головному управлінню комунальної власності, ні суду.

В той же час вказані документи надані суду третьою особою - ОЖБК «Темп-2». Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Темп-2» є правонаступником всіх прав та обов'язків Житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» (п.1.2 Статуту ОЖБК «Темп-2», зареєстрованого Солом'янською районною у м.Києві державною адміністрацією 06.12.2004 p.).

ОЖБК «Темп-2» є власником багатоповерхового будинку по вул.Антонова, 43 (раніше - вул. Авіації, 29, 41) в м. Києві, який побудовано на підставі рішення Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих «Про відвід земельних ділянок Головкиївбуду Виконкому міської Ради депутатів трудящих під будівництво експериментальних панельних житлових будинків» № 127 від 21.01.1958 p., а також рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 2161 від 25.12.1962 p., яким затверджені проектні завдання та кошторисно-фінансові розрахунки до них на будівництво житлового 9-ти поверхового будинку по вул. Авіації, 29. Згідно вказаного рішення кошторисна вартість будівництва складає 514,403 т. крб.

Будинок побудовано на підставі договору №13 від 01.02.1963 р., відповідно до умов якого ЖБК «Темп-2» передав Управлінню  капітального будівництва права замовника на будівництво житлового будинку з житловою площею 3122 м.кв. за адресою вул. Авіації № 29 та кошторисною вартістю 514,403 тис. крб. та взяв на себе зобов'язання здійснити оплату вартості будівництва за рахунок кооперативу: власних коштів та кредиту Будбанку. Управління капітального будівництва, приймаючи права замовника на спорудження житлового будинку №29 по вул. Антонова, взяло на себе зобов'язання забезпечити будівництво житлового будинку ЖБК «Темп-2» за рахунок цього кооперативу, організувати технічне прийняття житлового будинку, приймати участь в державній комісії по здачі будинку в експлуатацію, після чого виконати необхідні роботи по передачі на баланс цього будинку ЖБК «Темп-2».

Згідно  до п. 9 договору  його обов'язковими частинами є особливі умови, розрахунок вартості і основних показників житлового будинку, які додаються до  договору.

Відповідно до п.1 Особливих умов договору № 13 від 01.02.1963 p. житлові будинки з вбудованими приміщеннями торгівлі, громадського харчування та інших підприємств можуть здійснюватись для ЖБК «Темп-2» тільки за згодою і за рахунок цього кооперативу, при цьому в вартість будинку включаються тільки загальнобудівельні роботи по спорудженню приміщень.    

Згідно  попереднього розрахунку до договору №  13  від 01.02.1963р. кошторисна вартість будинку №29 по вул. Авіації складає 514 403,00 крб., в тому числі житлове будівництво - 390 756,00 крб. площею 3122 кв.м., вбудовані   установи   (магазини,   побутові   підприємства)   -   123 647,00   крб. площею 1026 кв.м.

ЖБК «Темп-2» з метою уникнення додаткових витрат звертався до Міністерства комунального господарства УРСР, Управління капітального будівництва, а також до Управління торгівлі з проханням звільнити його від витрат,  пов'язаних  із  будівництвом  приміщень  для  магазинів  на першому поверсі.

Міністерство комунального господарства своїм листом від 03.04.1963 р. № 10/268 відмовило ЖБК «Темп-2» у заявленому клопотанні  на підставі того, що ділянка під забудову і проект житлового будинку, що будується з приміщеннями для магазинів на першому поверсі, був прийнятий за згодою ЖБК, що обумовлено підписаним з Управлінням капітального будівництва договором.

Управління капітального будівництва своїм листом від 24.12.1963 р. № 01/2508    також    відмовило    кооперативу    у    задоволенні  клопотання   про  відшкодування витрат понесених в результаті будівництва вбудованих нежитлових приміщень і зазначило, що закріплення будинку № 29 по вул. Авіації з вбудованим приміщенням було виконано за згодою кооперативу і віднести витрати по  будівництву цього приміщення за рахунок державних  капіталовкладень не має можливості.

Листом № 97-3 від 23.11.1963 р. Управління торгівлі виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих відмовило ЖБК «Темп-2» у відшкодуванні витрат на вбудований магазин на підставі відсутності капіталовкладень для вказаної цілі.

Таким чином, держава в особі своїх уповноважених органів відмовилась від фінансування будівництва вбудованих нежитлових приміщень магазинів при   будівництві   кооперативного   будинку і кооператив   був вимушений будувати ці приміщення за власні кошти.

На виконання умов договору №13 від 01.02.1963 р. ЖБК «Темп-2» платіжним дорученням №1 від 24.07.1963 р. перерахував на рахунок Управління капітального будівництва 208 929,00 крб. Зазначена сума складалась із сум пайових внесків членів ЖБК «Темп-2» і становила 40% від кошторисної вартості будинку та додаткових позакошторисних витрат за техдокументами та оплати праці. ЖБК «Темп-2» отримав кредит у Київської обласної контори Будбанку на будівництво житлового будинку у сумі 287 000,00 крб., про що свідчить заява-зобов'язання від 16.08.1963 р. та виписка з особового рахунку ЖБК «Темп-2». У подальшому отриманий на будівництво банківський кредит було погашено за рахунок внесків фізичних осіб - членів ЖБК «Темп-2», про що свідчить довідка кооперативу.

З матеріалів справи вбачається, що ЖБК «Темп-2» повністю виконало умови договору № 13 від 01.02.1963 р. щодо фінансування будівництва будинку разом з вбудованими приміщеннями магазинів за рахунок кооперативу без залучення державних коштів.

Рішенням Виконкому Київміськради № 223 від 29.02.1964 р. «Про введення в експлуатацію жилих та інших будинків цивільного призначення, побудованих в м. Києві» було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. Авіації № 29 (вул. Антонова, 43) та зобов'язано забудовника ЖБК «Темп-2» прийняти на баланс будинок та витрати по його будівництву згідно додатку. В додатку №1 до вказаного рішення в стовпці 2 «Адреси об'єктів, що прийняті в експлуатацію», в стовпці 8 «Вбудовані приміщення» та стовпці 12 «На кого покладається експлуатація й прийняття на баланс» зазначено, що на баланс ЖБК «Темп-2» передається будинок по вул. Авіації, 29 з вбудованими приміщеннями магазинів  площею 617 кв.м. та підсобними приміщеннями площею 566 кв.м.

Державним актом прийняття вказаного будинку в експлуатацію встановлено, що на першому поверсі будинку знаходяться вбудовані приміщення призначені для розміщення магазинів Київкультспортторгу та Київгоспторгу площею 617 кв.м. та підсобні приміщення площею 566 кв.м.

Пунктом 2 розділу 1 вищезаначеного  Акту передбачено, що кошторисна вартість будинку, включаючи й вартість вбудованих приміщень та підвалу, складає 432 526,00 тис. крб.

На підставі акту приймання в експлуатацію та рішення Виконкому Київміськради № 223 від 29.02.1964 р. ЖБК «Темп-2» актом введення в експлуатацію і прийняття на баланс дев'ятиповерхового будинку з вбудованими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Авіації, 41 від 01.03.1964 р. поставило на баланс кооперативу будинок із вбудованими торгівельними приміщеннями за адресою вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (вул. Авіації, 41) кошторисною вартістю 432 526,00 крб., загальною площею 5688 кв.м. в тому числі житлової - 3124 кв.м., вбудованих приміщень - 617 кв.м., підвальних приміщень - 566 кв.м. Зазначені приміщення та витрати на їх будівництво досі облікуються на балансі ОЖБК «Темп-2» і ніколи не передавались кооперативом ні в державну ні в комунальну власність, що підтверджується довідкою кооперативу.

В подальшому спірне приміщення надавалось кооперативом в платне орендне користування ТОВ «Зеніт» та його попередникам до 2002 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та платіжними документами про сплату орендної плати.

Позивач є правонаступником Київського обласного об'єднання «Спорттек» та організації орендарів «Зеніт» ( п.2.1.Статуту ТОВ «Зеніт»), які орендували спірне майно у ЖБК «Темп-2».

Статтею 19 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

       Відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» закріплено, що статутом кооперативу визначається порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу.

Статтею 21 Статуту ЖБК «Темп-2», затвердженого рішенням виконкому Залізничної ради депутатів трудящих № 394 від 09.03.1970 p., будинки та споруди, збудовані кооперативом, належать йому на праві кооперативної власності і не можуть бути продані або передані як в цілому, так і частинами ні організаціям, ні окремим особам, за виключенням передачі у встановленому порядку при ліквідації кооперативу.

Враховуючи вищевикладене колегія приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для визнання спірного майна державною власністю, а Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву уповноваженою особою щодо розпорядження нежилими приміщеннями в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43, як станом до 24.09.2003 р. (24.09.2003 р. - день прийняття рішення Господарського суду м. Києва у справі № 34/494 (суддя Якименко М.М.) - перший розгляд справи), так і станом на день розгляду справи.

Посилання позивача та відповідача на наказ Фонду державного майна України № 680 від 21.04.2003 p., яким включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, нежитлового приміщення площею 300,1 кв.м., що орендується ТОВ «Зеніт», не може бути беззаперечним підтвердженням права державної власності на це майно, оскільки згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 р. № 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 р. за № 62/364 встановлено, що  право власності на об'єкти державної та комунальної власності, які в установленому порядку включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації підтверджується шляхом видачі свідоцтв про право власності. Видача вказаних свідоцтв згідно п.4, п.4.1.5 Положення здійснюється Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що Регіональному відділенню ФДМУ по м. Києву ніколи не видавалось вказане свідоцтво, а підставою для відмови у його видачі Головне управління комунальної власності м. Києва називало, зокрема, відсутність у заявника первинних документів передбачених Положенням.

     На виконання вказаної ухвали Господарського суду м.Києва від 21.04.03р. Фонд державного майна України надав належним чином засвідчену копію наказу ФДМУ № 680 від 21.04.2003 р. з додатками; копію звернення Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву до начальника Управління індивідуального продажу ФДМУ №30-03/2774 від 08.04.2003 р., яке містить прохання Регіонального відділення включити нежиле приміщення площею 300,1 кв.м, яке розташоване в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 43, до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу; копію договору купівлі-продажу державного майна від 30.12.1994 р. (зареєстрованого Фондом комунального майна м. Києва 31.01.1995 р.) з актом передачі майна державного підприємства від 15.03.1995 p., згідно якого Товариству покупців членів трудового колективу магазину по продажу спортивних товарів № 11 (організації орендарів «Зеніт») було продано державне майно цілісного майнового комплексу магазин по продажу спортивних товарів № 11 «Зеніт», який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Антонова, 43, при цьому приміщення, в якому знаходилось відчужуване майно, продано не було; копію договору оренди № 429 нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.08.2002 р. з актом приймання-передачі від 13.08.2002 p., згідно якого ТОВ «Зеніт» було орендоване державне нерухоме майно, загальною площею 300,1 кв.м в м.Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43.

Жодних первинних документів, які підтверджували б право власності держави на вищезазначене нежиле приміщення надано не було.

В тексті договору оренди № 429 нерухомого майна від 13.08.2002 р. відсутні будь-які посилання на правовстановлюючі документи, що надають Регіональному відділенню ФДМУ по м. Києву право вчиняти юридичні дії саме щодо цього нерухомого майна. Посилання в преамбулі договору на Положення про регіональне відділення, затверджене ФДМУ від 29.06.1994 p., є загальним посиланням та не містить відповіді, на підставі яких документів передане в оренду майно є державним.

Не надано жодних документів, які свідчили б про передачу ЖБК «Темп-2» вказаного нерухомого майна до державної чи комунальної власності.

Позиція Головного управління комунальної власності м. Києва, яке зазначає, що згідно рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. №208/1642 із змінами, внесеними рішенням Київради від 10.07.2003 р. №680/840, нежитлові приміщення, розташовані на вул. А.Антонова, 43, площею 300,1 кв.м. належать до комунальної власності територіальної громади м.Києва не приймається колегією до уваги у зв»язку з відсутністю документальних підтверджень.

Відповідно до п.2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Матеріалами справи жодної з визначених законом підстав для набуття права комунальної власності на спірне майно не встановлено.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Таким чином Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву не може бути продавцем спірного нерухомого майна, оскільки це майно не належить до державної власності, а Регіональне відділення не є уповноваженою власником особою щодо продажу такого майна.

Згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідач не є уповноваженою власником особою щодо продажу спірного майна, а отже в будь-якому випадку не може виступати продавцем спірного майна, а отже відсутні правові підстави визнавати укладеним договір купівлі-продажу приміщення загальною площею 300,1 м2 по вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43 у м. Києві між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеніт».

       Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст.. 34 ГПК України.)      

       Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення  Господарського суду м.Києва відповідає обставинам справи і чинному  законодавству, а отже підстав для  його  скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

        Керуючись ст. 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу  України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт»

залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва  від 27.01.2009 року справі

№ 34/494-40/233-17/154-40/145 залишити без змін.

Матеріали справи № 34/494-40/233-17/154-40/145повернути  Господарському суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді