Рішення

від 24.04.2009 по справі 8/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.09                                                                                 Справа № 8/57

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Луганського міського комунального підприємства «Міські вісті», м. Луганськ, -

про стягнення 781866 грн. 64 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Яловєга О.Г. - спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №01-16/7 від 09.01.09 року; Нерушимцева О.Г. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01-16/382 від 14.08.08 року;

від відповідача –Шапка Д.А. –представник, - довіреність № 13 від 19.03.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача недонарахованої суми плати за тимчасове використання місцями розташування рекламних засобів за період з 13 квітня 2007 року по 15 травня 2008 року у розмірі 781866,64 грн.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 20 березня до 07 квітня 2009 року та з 07 квітня до 24 квітня 2009 року - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.09 року, представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (№б/н від 19.03.09 року), з посиланням на те, що Відділом реклами Луганської міської ради у даному випадку подано позовом за спором, у якому він не може бути стороною.

В ході подальшого розгляду цього спору відповідач змінив своє ставлення до позову, визнавши його частково –на суму 349,71 грн., пославшись на те, що до жодного з семи договорів  на право тимчасового користування місцями розміщення рекламоносіїв, укладених між ним та попередником позивача в особі Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради,  не було внесено змін, які б встановлювали новий розмір плати  за користування такими місцями, - а тому він вносив її  відповідно до укладених договорів та додаткових угод до кожного з них від 01.08.06 року(письмове пояснення від 22.04.09 року).

          Незважаючи на неодноразову вимогу суду, адресовану сторонам, про здійснення взаємозвірки стану розрахунків за вищезгаданими договорами, - вони її не виконали.

          З матеріалів справи вбачається, що  термін її судового розгляду,  встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України, закінчується 26 квітня 2009 року, що унеможливлює її подальше відкладення, з огляду на що суд, керуючись ст.43 ГПК України, вважає за можливе розглянути її по суті на підставі наявних у ній доказів.

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. 01.11.03 року між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Робочий орган) та  Луганським міським комунальним підприємством «Міські вісті»(Користувач) укладено договір №112 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають  у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, згідно якому робочий орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця, визначені у рішенні виконавчого комітету Луганської міської ради, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, а користувач використовує ці місця для розташування спеціальних конструкцій та здійснює плату за користування  місцем згідно розділу 2 договору (п.1.1 договору).

Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, що затверджене рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 року №215 і складає 1262,25 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ), та у подальшому становить, якщо не змінюється рекламний сюжет (розрахунок плати додається) (п.2.1).

Розмір плати у термін дії договору за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції може бути змінений за погодженням сторін, а також одноособово робочим органом на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про внесення змін до тарифів плати за тимчасове користування  місцями у випадках, передбачених законодавчими актами України (п.2.6).

Згідно договору користувач зобов'язаний у термін не пізніше 5-го числа звітного календарного місяця (п.2.3) своєчасно та у повному обсязі вносити плату  за користування місцями розташування  спеціальних конструкцій (п.3.4.2).

У випадку несвоєчасної або неповної  сплати за місця  розташування спеціальних конструкцій користувач сплачує пеню у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, яка діяла у термін  прострочення. Стягнення заборгованості  проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.4.1.1).

Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє з 01 листопада 2003 року до 05 вересня 2008 року (п.5.1).

Зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку. Зміни та доповнення до даного договору вносяться шляхом  укладення додаткових угод (п.5.2).

Всі зміни, доповнення та додатки до цього договору  мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані його сторонами та є його невід'ємною частиною (п.7.1).  

Місце розташування спеціальних конструкцій за цим договором  робочий орган передав користувачеві на підставі акту прийому-передачі (доданий до справи).

Сторони за основним договором уклали до нього наступні додаткові угоди:

№ 001 від 01.11.03 року,

№002 від  01.01.04 року,

№003 від 01.02.04 року,

№004 від 01.10.04 року,

№005 від 01.11.04 року,

№006 від 01.12.04 року,

№007 від 31.12.04 року,

№008 від 01.08.06 року, - кожна з яких стосувалася розміру плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, а також порядку внесення змін та доповнень до основного договору.

Згідно додатковій угоді №008 від 01.08.06 року, п.2.1 основного договору змінено та  викладено у наступній редакції: «2.1.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147 та складає 1,98 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 0,33 грн. ) (п.1).

Пункт 2.2. договору викладено у наступній редакції: «2.2.У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати  підлягає коригуванню, що оформлюється додатковими угодами між сторонами (п.2).  

1.1. 01.02.04 року між тими ж сторонами  укладено договір №129 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають  у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, аналогічний за змістом вищезгаданому договору №112 від 01.11.03 року.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що розмір місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв становить 537,03 грн. на місяць (разом з ПДВ).

Термін дії договору – з моменту його підписання, - тобто 01.02.04 року до 01.02.09року (п.5.1).

Місце розміщення рекламоносіїв робочий орган передав користувачеві на підставі акту приймання-передачі від (б/д) (доданий до справи).

Сторони за основним договором уклали до нього наступні додаткові угоди:

№ 001 від 01.11.04 року,

№002 від 01.12.04 року,

№003 від 31.12.04 року,

№004 від 01.08.06 року, - кожна з яких стосувалася розміру плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, а також порядку внесення змін та доповнень до основного договору.

Згідно додатковій угоді №004 від 01.08.06 року внесено зміни до п.2.1. основного договору та викладено його у наступній редакції: «2.1.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147 та складає 1,12 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 0,19 грн.)», - при цьому у даному пункті вказано місця розташування 13 об'єктів рекламоносіїв (м. Луганськ, вул. Оборонна (район зупинки  автотранспорту «МЖК»; та ін.) (п.1).

Пункт 2.2. договору викладено у наступній редакції: «2.2.У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати  підлягає коригуванню, що оформлюється додатковими угодами між сторонами (п.2).    

1.2. 15.06.04 року між тими ж сторонами  укладено договір №135/1 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, аналогічний за змістом вищезгаданому договору №112 від 01.11.03 року.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що  розмір місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв становить 68666,40 грн. на місяць (разом з ПДВ).

Термін дії договору – з моменту його підписання, - тобто 15.06.04 року до 15.06.09року (п.5.1).

Місце розміщення рекламоносіїв робочий орган передав користувачеві на підставі акту приймання-передачі від 15.06.04 року (доданий до справи).

Сторони за основним договором уклали до нього наступні додаткові угоди:

№ 001 від 27.10.04 року,

№002 від 31.12.04 року,

№003 від 01.08.06 року, - кожна з яких стосувалася розміру плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, а також порядку внесення змін та доповнень до основного договору.

Згідно додатковій угоді №003 від 01.08.06 року внесено зміни до п.2.1. основного договору та викладено його у наступній редакції: «2.1.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147 та складає 17,28 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 2,88 грн.)», - при цьому у даному пункті вказано місця розташування 24 об'єктів рекламоносіїв (м. Луганськ, вул. Совєтська, в районі буд. №94; та ін.) (п.1).

Пункт 2.2. договору викладено у наступній редакції: «2.2.У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати  підлягає коригуванню, що оформлюється додатковими угодами між сторонами (п.2).    

1.3. 15.06.04 року між тими ж сторонами  укладено договір №135/2 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають  у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, аналогічний за змістом вищезгаданому договору №112 від 01.11.03 року.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що  розмір місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв становить 2602,53 грн. на місяць (разом з ПДВ).

Термін дії договору – з моменту його підписання, - тобто 15.06.04 року до 15.06.09року (п.5.1).

Місце розміщення рекламоносіїв робочий орган передав користувачеві на підставі акту приймання-передачі від 15.06.04 року (доданий до справи).

Сторони за основним договором уклали до нього наступні додаткові угоди:

№ 001 від 01.10.04 року,

№002 від 01.11.04 року,

№003 від 01.12.04 року,

№004 від 31.12.04 року,

№005 від 01.08.06 року, - кожна з яких стосувалася розміру плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, а також порядку внесення змін та доповнень до основного договору.

Згідно додатковій угоді №005 від 01.08.06 року внесено зміни до п.2.1. основного договору та викладено його у наступній редакції: «2.1.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147 та складає 5,44 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 0,91 грн.)», - при цьому у даному пункті вказано місця розташування 63 об'єктів рекламоносіїв (м. Луганськ, перехрестя вул. Совєтська –вул. 50 лєт образованія СССР; та ін.) (п.1).

Пункт 2.2. договору викладено у наступній редакції: «2.2.У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати  підлягає коригуванню, що оформлюється додатковими угодами між сторонами (п.2).    

1.4. 15.06.04 року між тими ж сторонами  укладено договір №135/3 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, аналогічний за змістом вищезгаданому договору №112 від 01.11.03 року.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що  розмір місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв становить 11016,00 грн. на місяць (разом з ПДВ).

Термін дії договору – з моменту його підписання, - тобто 15.06.04 року до 15.06.09року (п.5.1).

Місце розміщення рекламоносіїв робочий орган передав користувачеві на підставі акту приймання-передачі від 15.06.04 року (доданий до справи).

Сторони за основним договором уклали до нього наступні додаткові угоди:

№001 від 27.10.04 року,

№002 від 31.12.04 року,

№003 від 01.08.06 року, - кожна з яких стосувалася розміру плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, а також порядку внесення змін та доповнень до основного договору.

Згідно додатковій угоді №003 від 01.08.06 року внесено зміни до п.2.1. основного договору та викладено його у наступній редакції: «2.1.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147 та складає22,32 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 3,72 грн.)», - при цьому у даному пункті вказано місця розташування 31 об'єкту рекламоносіїв (м. Луганськ, вул. Оборонна (напроти буд. №118-а); та ін.) (п.1).

Пункт 2.2. договору викладено у наступній редакції: «2.2.У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати  підлягає коригуванню, що оформлюється додатковими угодами між сторонами (п.2).    

           1.5. 23.08.04 року між тими ж сторонами  укладено договір №146/1 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають  у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, аналогічний за змістом вищезгаданому договору №112 від 01.11.03 року.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що  розмір місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв становить 828,95 грн. на місяць (разом з ПДВ).

Термін дії договору – з моменту його підписання, - тобто 23.08.04 року до 23.08.09року (п.5.1).

Місце розміщення рекламоносіїв робочий орган передав користувачеві на підставі акту приймання-передачі від 23.08.04 року (доданий до справи).

Сторони за основним договором уклали до нього наступні додаткові угоди:

№ 001 від 01.10.04 року,

№002 від 01.11.04 року,

№003 від 01.12.04 року,

№004 від 31.12.04 року,

№005 від 01.08.06 року, - кожна з яких стосувалася розміру плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, а також порядку внесення змін та доповнень до основного договору.

Згідно додатковій угоді №005 від 01.08.06 року внесено зміни до п.2.1. основного договору та викладено його у наступній редакції: «2.1.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147 та складає 1,99 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 0,33 грн.)», - при цьому у даному пункті вказано місця розташування 23 об'єктів рекламоносіїв (м. Луганськ, вул. Совєтська, в районі буд. №10; та ін.) (п.1).

Пункт 2.2. договору викладено у наступній редакції: «2.2.У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати  підлягає коригуванню, що оформлюється додатковими угодами між сторонами (п.2).    

1.6. 21.09.05 року між тими ж сторонами  укладено договір №246 тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають  у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, аналогічний за змістом вищезгаданому договору №112 від 01.11.03 року.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що  розмір місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв становить 0,18 грн. на місяць (разом з ПДВ).

Термін дії договору – з моменту його підписання, - тобто 21.09.05 року до 22.09.10 року (п.6.1).

Місце розміщення рекламоносіїв робочий орган передав користувачеві на підставі акту приймання-передачі від 21.09.05 року (доданий до справи).

Сторони за основним договором уклали до нього додаткову угоду №001 від 01.08.06 року, згідно якій внесено зміни до п.3.2 основного договору та викладено його у наступній редакції: «3.2.Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затв. рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147 та складає 0,35 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 0,06 грн.)», - при цьому у даному пункті вказано місця розташування 4 об'єктів рекламоносіїв (м. Луганськ, вул.Будьонного (район супермаркету «Абсолют»; та ін.) (п.1).

Пункт 3.3 договору викладено у наступній редакції: «3.3.У разі зміни виду спеціальної конструкції, що використовується для розміщення рекламоносіїв, розмір плати  підлягає коригуванню, що оформлюється додатковими угодами між сторонами (п.2).    

2.Відповідач, визнаючи позов частково, стверджує, що за кожним з вищезазначених договорів він вносив плату у розмірі, встановленому відповідно до додаткових угод від 01.08.06 року, укладених до кожного з них.

Відповідно до цих угод розмір плати за користування місцями розташування рекламоносіїв був визначений на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради  від 12.07.06 року №147.

Відповідач стверджує, що будь-які додаткові угоди, у тому числі –стосовно розміру місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв,  до кожного з семи вищезгаданих договорів після 01.08.06 року не укладалися; позивач не звертався до нього з письмовою пропозицією –укласти такі додаткові угоди.

Позивач повністю підтвердив ці доводи.

Суд виходить з того, що кожен з згадуваних тут семи договорів належить до категорії господарських.

    Частинами 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) встановлено, що зміна    та    розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором.

          Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором.

          Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

          У   разі   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі   неодержання   відповіді   у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що жодною із сторін за цим спором  ці вимоги закону не виконані.

3.Суд, досліджуючи підстави первісних заперечень відповідача проти позову, на думку якого, Відділ реклами Луганської міської ради не є належним позивачем по цій справі, - не погоджується з ними з огляду на наступне.

Дійсно, кожен з семи договорів від імені робочого органу було укладено Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, а не Відділом реклами Луганської міської ради, який на той час юридично не існував.

На підставі рішення десятої сесії Луганської міської ради п'ятого скликання від 24.10.06 року №10/30 «Про створення Відділу реклами Луганської міської ради та інші питання, пов'язані з цим, - було створено одноіменний відділ, який відповідно до п.1.3 Положення про відділ реклами Луганської міської ради, затвердженого розпорядженням Луганського міського голови від 24.11.06 року №207, - має статус юридичної особи, а значить може бути стороною, у т.ч і позивачем, по справі.

20.02.07 року між Управлінням архітектури та містобудування  Луганської міської ради (цедент) та Відділом реклами тієї ж ради (цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), згідно якому  в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, укладеними між цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами (п.1 договору).

Таким чином,  у суду є правові та фактичні підстави вважати Відділ реклами Луганської міської ради належним позивачем по цій справі.  

4.З матеріалів справи вбачається, що однією з підстав звернення позивача з цим позовом до суду стали результати перевірки фінансово-господарської діяльності Відділу реклами Луганської міськради, здійсненої Контрольно-ревізійним управлінням у Луганській області (далі –КРУ) на вимогу прокуратури міста Луганська, а також відповідно до рішення  Ленінського районного суду міста Луганська від 21.05.08 року.

Згідно Акту №30-21/016 від 19.06.08 року встановлено факт наявності фінансових порушень у діяльності названого Відділу, які полягають у недонарахуванні та недоотриманні міським бюджетом за період з 01.01.06 року по 15.05.08 року  819560,01 грн. плати за користування контрагентами за договорами на розміщення рекламоносіїв (у тому числі –відповідачем по цій справі) місцями  розміщення останніх.

Як сказано у акті, підставами для такого висновку з боку КРУ стало наступне.

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.07 року про справі №16/637н-ад за позовом ТОВ «Вест-Медіа»та ТОВ «Медіа-Прес»до виконавчого комітету Луганської міської ради –про скасування рішення, -  позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано  рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 року №147 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній  власності територіальної громади міста Луганська».

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.07 року це рішення залишено без змін, - тобто воно набрало законної сили.

З огляду на цю обставину рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 року за №115 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська»було встановлено новий порядок оплати  вартості послуг з тимчасового користування місцями розміщення рекламоносіїв.

Рішенням  Ленінського районного суду міста Луганська від 14.08.07 року (справа №2-а-642/2007р.), залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.07 року,  це рішення міськвиконкому також визнано протиправним та скасовано.

КРУ в ході перевірки встановлено, що міськвиконкомом у зв'язку зі скасування районним судом вищезгаданого рішення №115 від 13.04.07 року, –рішенням від 21.12.07 року №358 було затверджено новий Порядок  плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, яке скасоване постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 12.02.08 року.  

09.04.08 року  виконкомом Луганської міської ради №106 встановлений новий Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності  територіальної громади міста Луганська, яке було чинними на час проведення перевірки КРУ.

Останнім було звернуто увагу на те, що кожне з вищеперелічених рішень міськвиконкому містить спеціальний пункт про необхідність приведення  договорів, укладених до їх прийняття, у відповідність до цих рішень (п. 5.3 рішення від 13.04.07 року №115; п.2.3 рішення від 21.          12.07 року №358; п.3.3 рішення від 09.04.08 року №106).

Судом встановлено, що жодна з цих вимог, починаючи з рішення від 13.04.07 року №115 та закінчуючи рішенням від 09.04.08 року №106, міськвиконкомом не виконана, - тобто відповідні зміни до жодного з семи вищезгаданих договорів не були внесені шляхом укладення додаткових угод, як то передбачено:

п. 7.1 договору №112 від 01.11.03 року;

п.5.2 договору  №129 від 01.02.04 року;

п.5.2 договору №135/1 від 15.06.04 року;

п.5.2 договору №135/2 від 15.06.04 року;

п.5.2 договору №135/3  від 15.06.04 року;

п.7.1 договору №146/1 від 23.08.04 року;

п.6.4 договору №246 від 21.09.05 року.  

5.З огляду на вищевикладене відповідач стверджує, що він правомірно  вносив плату за користування місцями розміщення рекламоносіїв згідно додаткових угод від 01.08.06 року до кожного з семи вищезгаданих основних договорів, а тому вважає, що з нього за період з 13 квітня 2007 року по 15 травня 2008 року підлягає стягненню борг у розмірі 349,71 грн., а не у  сумі 781866,64 грн., як про те просить позивач.

Відповідач послався на те, що господарським судом Луганської області  уже розглянуто два спори між позивачем в особі Відділу реклами міськради та ЛМКП «Міські вісті», а саме:

на підставі рішення суду від 06.10.08 року (справа №7/128) з ЛМКП «Міські вісті»за договором №135/1 від 15.06.04 року за період з червня 2005 року по травень 2008 року стягнуто борг у розмірі 515,12 грн.;

на підставі рішення того ж суду від 12.12.08 року (справа №15/152) з ЛМКП «Міські вісті» за договором 135/3 від 15.06.04 року станом на 01.09.08 року  стягнуто борг у розмірі 8975,22 грн.

Обидва рішення набрали законної сили.

З урахуванням того, що позивач  по даній справі (№8/57) просить стягнути з відповідача борг за період з 13.04.07 року по 15.05.08 року, - провадження по справі в частині стягнення боргу за договорами №135/1 та 135/3 відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Що стосується залишку суми боргу, то відповідач стверджує, що за період з 13.04.07 року по 15.05.08 року він становить 349,71 грн. та може бути стягнутий з нього у такій сумі.

Позивач не спростував ці доводи.

Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Згідно розрахунку суми позову, поданому позивачем до суду разом з позовом, сума боргу за кожним з договорів за період з 13.04.07 року по 15.05.08 року складає:

договір №112 від 01.11.03 року     -  30148,17 грн.;

договір  №129 від 01.02.04 року    -  10377,92 грн.;

договір №135/1 від 15.06.04 року  -  240214,23 грн.;

договір №135/2 від 15.06.04 року  -   58218,82 грн.;

договір №135/3  від 15.06.04 року -   300259,95 грн.;

договір №146/1 від 23.08.04 року   -  10438,42 грн.  ;

договір №246 від 21.09.05 року    -    1898,02 грн., -

тобто всього –651465,53 грн., а з у рахуванням ПДВ у розмірі 130311,11 грн. загальна сума боргу складає 781776,64 грн. (позивач припустився арифметичної помилки, стверджуючи, що загальна сума боргу становить 781866,64 грн.).  

Надавши у судовому засіданні 24.04.09 року Акт  звірення з ЛМКП «Міські вісті»(без зазначення дати його складення), підписаний лише позивачем, - останній стверджує, що залишок недоїмки (без посилання на дату) становить 423496,42 грн.

Судом звернуто увагу на те, що цей акт  складено без дотримання меж періоду, за який позивач просить стягнути борг (з 13.04.07 року по 15.05.08 року), - оскільки підрахунок суми боргу складено з  лютого 2004 року по квітень 2009 року включно.

Дослідженням змісту цього акту встановлено, що позивачем до  суми боргу, яку він просить стягнути  та показує у цьому акті як залишок недоїмки, включено також суми, нараховані користувачу (відповідачу по справі) за період з лютого 2004 року по грудень 2004 року за договорами: №112 від 01.11.03 року; №129 від 01.02.04 року; №135/1 від 15.06.04 року; №135/2 від 15.06.04 року; №135/3  від 15.06.04 року та №146/1 від 23.08.04 року - у загальній сумі 426914,44 грн., - що виходить за межі періоду позовних вимог, заявлених ним по цьому спору, а тому у суду відсутні правові підстави для його вирішення по суті у цій частині.

З огляду на те, що позивач не подав до суду належний розрахунок суми позову за ним же визначений період, судом вжито заходів до її встановлення (за виключенням сум боргу за договорами №135/1 та №135/3), а саме:

договір №112 від 01.11.03 року     -  1,49 грн. х 14= 20,86 грн.;

договір №129 від 01.02.04 року     -  1,12 грн. х 14= 15,68 грн.;

договір №135/2 від 15.06.04 року  -   5,44 грн. х 14= 76,16 грн.;

договір №146/1 від 23.08.04 року   -  1,99 грн. х 14= 27,86 грн.;

договір №246 від 21.09.05 року    -   0,35 грн. х 14=  4,90 грн., - тобто всього 145,46 грн.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ст. 3 ЦКУ).

Частинами 1-2 ст. 6 цього Кодексу конкретизовано поняття засад свободи договору, відповідно  до яких сторони мають право укласти договір,  який не передбачений

актами цивільного законодавства,  але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони  мають  право   врегулювати   у   договорі,   який передбачений актами цивільного законодавства,  свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити  від  положень  актів цивільного  законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Але, незважаючи на це, сторони в договорі не можуть відступити  від  положень  актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у  разі,  якщо  обов'язковість  для  сторін  положень  актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 ст. 6).

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ  правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.          

          Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також моральним   засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно ст.207 ЦКУ, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі,

якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

           Пунктом 1 статті 208 цього Кодексу визначено, що  у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

          Як сказано у частині 1 ст. 626 Цивільного кодексу, договором   є  домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з  урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та

справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що  зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

         А стаття 629 Цивільного кодексу містить імперативну норму: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором може бути  встановлено,  що  його  окремі  умови визначаються  відповідно  до  типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

           Відповідно до правила частин 1 та 2 ст. 631 ЦКУ, строком договору є  час,  протягом  якого  сторони  можуть здійснити  свої  права  і  виконати  свої  обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

          Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами   договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.          

Безумовно, істотною умовою договору є ціна (розмір плати за користування місцем розташування рекламоносіїв)), - без її визначення та включення до умов договору  (додаткової угоди до нього) вони не могли бути укладені.

          Згідно ч. 1 ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.Дослідивши 7 вищезгаданих спірних договорів, суд вважає, що сторони при їх укладенні, крім загальних вимог щодо дійсності правочину, дотрималися також і вимог частини 1 ст. 651 ЦКУ, згідно якій  зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи ці угоди в частині визначення ціни (плати за користування місцями розташування рекламоносіїв), сторони, на думку суду, також дотрималися вимог чинного законодавства і у цій сфері.

           Так, з умов кожного з семи договорів вбачається, що сторони керувалися частинами 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу, згідно яким ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У  випадках,  встановлених   законом,  застосовуються  ціни (тарифи,   ставки  тощо),  які  встановлюються  або  регулюються уповноваженими  органами  державної  влади  або органами місцевого самоврядування. Зміна  ціни  після  укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

            Обов'язок сторін за договором дотримуватися порядку визначення істотних умов, у т.ч. –застосування цін у договорі на право користування місцем розміщення рекламоносіїв, - прямо передбачено, крім вищенаведених, ще і наступними нормами чинного цивільного законодавства:

            статтею 648 ЦКУ, - відповідно до якої зміст договору,  укладеного  на  підставі  правового  акта органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим, органу  місцевого   самоврядування,   обов'язкового   для   сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості  укладення договору на підставі правового акта органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки  Крим, органу  місцевого  самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства;

          частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди), якою встановлено, що розміщення   зовнішньої   реклами   у   населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими

органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

          Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року  №2067 (далі –Правила №2067), відповідно до п. 3 яких зовнішня  реклама  розміщується  на підставі дозволів та у порядку,  встановленому виконавчими органами сільських,  селищних, міських рад відповідно до цих Правил; п. 32, - яким встановлено, що плата   за  тимчасове  користування  місцем  розташування рекламних  засобів,  що   перебуває   у   комунальній   власності,

встановлюється   у   порядку,   визначеному   органами   місцевого самоврядування.

На основі Правил №2067 орган місцевого самоврядування –Виконком Луганської міської ради прийняв низку вищезгаданих рішень, у тому числі: від 12.07.06 року №147; від 13.04.07 року №115; від 21.12.07 року №358 та  від 09.04.08 року №106, - якими затверджував відповідний Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування  рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади  міста Луганська, кожного разу зобов'язуючи Відділ реклами Луганської міськради вжити заходів до приведення договорів на право розміщення рекламоносіїв, укладених до прийняття  вищезгаданих рішень, у відповідність з останніми.

          Однак, як встановлено судом та визнано сторонами за цим спором, такі дії з боку названого Відділу вчинені не були, - тобто додаткові угоди про внесення змін до рівня оплати вартості користування місцями розміщення рекламоносіїв  до кожного з семи договорів укладені не були, а значить не були виконані вимоги: статтей 651 та 652 Цивільного кодексу України, якими врегульовано  підстави для зміни договору, у тому числі – у зв'язку з істотною зміною обставин; ст.188 ГКУ.

          Згідно частині 1 ст. 653 ЦКУ, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо  предмета, місця, строків виконання тощо.

          А частиною 3 тієї ж статті Кодексу встановлено, що у разі  зміни договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту  досягнення  домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

          Згідно ст. 654 ЦКУ, зміна або розірвання договору вчиняються а такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Вище у  цьому рішенні наведено посилання на  конкретний пункт кожного з семи договорів, згідно з яким зміна умов кожного з них може мати місце лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

          Таким чином, у суду відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача недонарахованих сум грошових коштів за користування відповідачем місцями розташування рекламоносіїв, крім плати, визначеної відповідно до рішення від 12.07.06 року №147.

          3.З урахуванням  вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав (з огляду на те, що провадження по справі в частині стягнення боргу за договорами №135/1 та 135/3 від 15.06.04 року підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

          Як сказано вище у цьому рішенні,  договором   є  домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

          Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          На його підставі  у сторін виникли зобов'язання (ст. 509 ЦКУ), одностороння відмова від виконання яких чинним законодавством не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу).

          За своєю суттю кожен з семи згаданих тут договорів є договором оренди.

          За договором найму (оренди) наймодавець  передає або зобов'язується передати  наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»).

          Право передання майна у найм має власник  речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст. 761ЦКУ;ст.5 Закону).

          Згідно ст. 762 Цивільного кодексу (ст.ст.18,19 Закону), за користування  майном з наймача  справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5).

Як вбачається з пунктів 2.3 і 3.4.2 договорів №112 від 01.11.03 року; №129 від 01.02.04 року; №135/2 від 15.06.04 року; №146/1 від 23.08.04 року  та пунктів 3.4 і 4.4.2 договору №246 від 21.09.05 року, - ЛМКП «Міські вісті»взяло на себе зобов'язання щомісячно, до 5-го числа  звітного календарного місяця, сплачувати місячні платежі за кожним з договорів у встановленому ним розмірі на розрахунковий рахунок Відділу реклами, - однак, як доведено наявними у справі доказами, у період з 13.04.07 року по 15.05.08 року не виконувало або неналежним чином виконувало цей обов'язок, що призвело до утворення  боргу за п'ятьма  згаданими вище договорами у сумі 145,46 грн., що підтверджено матеріалами справи.

           Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

ЛМКП «Міські вісті»не довело суду наявність у нього права на односторонню відмову від  виконання договорів та на безоплатне користування  рекламоносіями  за спірним договором; в той же час воно не вжило заходів до погашення боргу.

З огляду на викладене суд вважає, що основний борг підлягає стягненню з відповідача частково –у сумі 145,46 грн.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що згідно ст. 4-3 ГПК судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах  змагальності. Сторони та  інші  особи,  які   беруть участь у  справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд  створює  сторонам  та  іншим  особам,  які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 33 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна  довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу, а згідно його ст. 34  господарський суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач лише частково довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог, тобто: державне мито у сумі 1,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0,02 грн. Решта судових витрат покладаються на позивача.

           Судом встановлено, що позивач, сплативши державне мито у розмірі 7188,67 грн. при сумі позову 781776,64 грн. (позивач припустився арифметичної помилки, стверджуючи, що загальна сума боргу становить 781866,64 грн.), допустив його недоплату.

           Згідно пункту «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»при сумі позову у розмірі 781776,64 грн. (позивач допустив арифметичну помилку, вирахувавши загальну суму боргу у сумі 781866,64 грн.) повинен був сплатити державне мито у розмірі 1%  цієї суми, - тобто 7818,66 грн.  

Однак, ним при  зверненні до суду сплачено державне мито у розмірі 7188,67 грн. (платіжне доручення №4 від 11.02.09 року), в той час, як слід було сплатити 7818,66 грн., - а тому сума недоплати державного мита становить 629,99 грн. (7818,66 грн. –7188,67 грн.); вона підлягає стягненню з  позивача  на користь Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст. 3,6,11,16,202,203,207-210,215, 258, 264, 509, 549, 626-632,638, 648, 651,759,761,762  Цивільного кодексу України; ст.ст.2,5,18,19 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст. 4-3,22,32-36,43,44,47-1,49, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст.82-85  Господарського процесуального кодексу  України,  суд          

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити частково.

           2.Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Міські вісті», ідентифікаційний код 31594920, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, провул. Натальєвський,9, - на користь Відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - основний борг у сумі 145 (сто сорок п'ять) грн. 46 грн., а також судові витрати: державне мита у сумі 1(одна) грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0 (нуль) грн. 02 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.В частині стягнення боргу за договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, за №135/1 та №135/3 від 15.06.04 року, –провадження по справі припинити на підставі п.2 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

           4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           5.Стягнути  з Відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, банк –ГУ ДКУ  у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО –804013, ОКПО –240-46582, КБК –22090200, символ звітності банку –095, - недосплачене державне мито у сумі 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн.99 коп.; наказ видати Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції міста Луганська.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 24.04.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 28 квітня  2009 року.

Суддя                                                                                             А.П.Середа