Рішення

від 15.06.2009 по справі 53/38-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/38-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2009 р.                                                            Справа № 53/38-09

вх. № 1862/4-53

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Терентьєва А.Ю. за дов. (після перерви не з'явилась)

 відповідача - Кравченко Т.А. (після перерви не з'явилась)

розглянувши справу за позовом ТОВ "Мікаель-ТЕ", м. Харків  

до  ЗАТ КБ "Приватбанк" в о філії "Харківське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк", м. Харків  

про розірвання договору.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається уточнена вимога позивача про розірвання договору застави автотранспорту від 16.01.2008 року, укладеного між ТОВ "Мікаель-ТЕ" та ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк".

В судових засіданнях представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

В судовому засіданні 11.06.2009 року оголошувалась перерва для винесення рішення у справі до 15.06.2009 року.

Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання 15.06.2009 року після перерви не з'явились.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне:

16.01.2008 року між сторонами було укладено договір застави автотранспорту, предметом якого є надання в заставу автотранспорту в забезпечення виконання своїх зобов'язань, що випливають з кредитного договору №001/р-08 від 16.01.2008 року.

Згідно з п. 26 договору застави майна від 16.01.2008р. - термін дії договору - до повного   виконання   Позичальником та Заставодержателем зобов'язань за кредитним договором № 001/Р-08 від 16.01.2008 року.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, кредитний договір діє до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.

Як встановлено судом заборгованість за зазначеним кредитним договором позивачем не погашена, що підтверджується копією розрахунку заборгованості, яка знаходиться в матеріалах справи. Таким чином, дію кредитного договору не припинено боржником виконанням зобов'язання по вказаному кредиту, а значить, не припинено і дію договору застави, укладеного в його забезпечення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ніяких істотних змін зобов'язання по договору застави, на які позивач не розраховував, укладаючи договір - не відбувалося, що підтверджується також доданими позивачем до позовної заяви документами.

Так, п. 2 договору застави, у якому вказаний розмір кредитного зобов'язання повністю тотожний пунктам 1.2, 1.3, 4.1, 4.3 кредитного договору, у яких зазначено, що ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" отримав кредит у сумі у сумі 50600,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних, а у разі порушення зобов'язань - у розмірі 32% річних, та зобов'язався повернути кредит, відсотки та здійснити інші платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Збільшення відсоткової ставки за користуванням кредитними коштами не відбувалося, що підтверджується копією листа банку № 20.0.0.2/14-926 від 17.03.2009 р., копія якого міститься в матеріалах справи. Таким чином, ніяких змін умов договорів кредитного та застави не відбулося. Боржник за кредитом, повинен сплачувати банку тільки ті суми грошових коштів, які були передбачені кредитним договором, і не більше, а заставодавець забезпечує саме виконання вищевказаних кредитних зобов'язань.

Крім того, ніяких вимог щодо дострокового повернення кредиту ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" банком не пред'являлося, а звинувачення позивачем щодо погіршення фінансово-економічної ситуації в країні суд вважає такими, що не стосуються взаємовідносин сторін за договором застави, і ніяким чином не спростовують зобов'язань щодо необхідності виконання умов цього договору.

Договір застави, за своєю суттю, укладався між сторонами саме з метою можливості задоволення вимог кредитора за рахунок майна, переданого в заставу, тому, малоймовірним буде припущення, що укладаючи договір застави, сторони виходили з того, що такі зміни обставин, як звернення стягнення на заставлене майно не настануть. Тим більше, що п. 15.8 договору застави чітко встановлено право банку звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення позичальником обов'язків за кредитним договором.

Так, згідно ст. 593 ЦК України, право застави припиняється внаслідок припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. А ст. 589 ЦК України передбачено, що при невиконанні зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави і таке інше.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та повинен у встановлений термін та на вимогу кредитора сплатити суму боргу. Крім того, у відповідності зі ст. ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору, а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, зобов'язання ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" за договором застави буде  вважатися припиненим з моменту сплати боржником за кредитним договором суми кредиту за договором, процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором або з моменту звернення стягнення на заставлене майно.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" безпідставними, незаконними і необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 593, 599, 625 ЦК України, ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 82-85 ГПК України, -  суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення підписано 15.06.2009 року.

Суддя