Постанова

від 02.09.2009 по справі 53/38-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/38-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2009 року                                                                Справа №53/38-09

Судова колегія у складі:

головуючого судді Карбань І.С.,

судді-доповідача Бабакової Л.М., судді Кравець Т.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився         

відповідача –Кравченко Т.А. –дов. № 3903 від 18.08.2008р.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу позивача, ТОВ “Мікаель-ТЕ”, м. Харків, (вх. № 1998Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2009р. у справі № 53/38-09

за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікаель-ТЕ”, м. Харків,  

до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Харківське головне регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк”, м. Харків,    

про розірвання договору, -

встановила:

ТОВ “Мікаель-ТЕ” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Харківське головне регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк” про розірвання договору застави автотранспорту від 16.01.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2009р. (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2009 р., звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції  скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування усіх обставин справи та на порушення норм чинного законодавства.

Відповідач, ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Харківське головне регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк”, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вважає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.

У судовому засіданні 26.08.2009р. було оголошено перерву до 09:30 год. 02.09.2009р. для виготовлення повного тексту постанови за клопотанням позивача.  

В судове засідання 02.09.2009р. представник позивача не з'явився, 01.09.2009р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити свого представника в дане судове засідання.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, так як справу було розглянуто в попередньому судовому засіданні всебічно, повно і об'єктивно з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та оголошено перерву до 09:30 год. 02.09.2009р. для виготовлення повного тексту постанови.   

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2008 року між сторонами було укладено договір застави автотранспорту, предметом якого є надання в заставу автотранспорту в забезпечення виконання своїх зобов'язань, що випливають з кредитного договору №001/р-08 від 16.01.2008 року.

Згідно з п. 26 вказаного договору термін дії договору - до повного виконання позичальником та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором № 001/Р-08 від 16.01.2008 року.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, кредитний договір діє до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.

Заборгованість за зазначеним кредитним договором позивачем не погашена, що підтверджується копією розрахунку заборгованості, яка знаходиться в матеріалах справи. Таким чином, дія кредитного договору не припинена виконанням зобов'язання, тому, не припинена і дія договору застави, укладеного в його забезпечення.

Згідно п. 2 договору застави та п. 1.2, 1.3, 4.1, 4.3 кредитного договору, ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" отримав кредит у сумі 50600,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних, а у разі порушення зобов'язань - у розмірі 32% річних, та зобов'язався повернути кредит, відсотки та здійснити інші платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, що є невід'ємною частиною кредитного договору.

Збільшення відсоткової ставки за користуванням кредитними коштами не відбувалося, що підтверджується копією листа банку № 20.0.0.2/14-926 від 17.03.2009 р. (арк. справи 21). Ніяких змін умов договорів кредитного та застави не відбулося. За будь-яких обставин, відповідальність позивача за договором застави не могла збільшитися, так як заставодавець відповідає за невиконання зобов'язань позичальника у межах вартості заставленого майна, що передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Договір застави, за своєю суттю, укладається саме з метою можливості задоволення вимог кредитора за рахунок майна, переданого в заставу, тому, неймовірним буде припущення, що укладаючи договір застави, сторони виходили з того, що зміни обставин, такі як звернення стягнення на заставлене майно не настануть. Тим більш, що п. 15.8 договору застави чітко встановлено право банку звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення обов'язків за кредитним договором.

Єдиною підставою для розірвання договору застави в своїй апеляційній скарзі позивач зазначив "видання Національним банком України постанов, які б погіршували становище клієнтів банку, відсутність у позивача повноважень скасувати ці постанови НБУ, а також нестабільність грошової одиниці - гривні", вважаючи це зміною обставин, достатніх для розірвання договору застави за ст. 652 ЦК України. Зміна умови праці позивача чи їх ускладнення через погіршення економічної ситуації в країні не є наявністю чотирьох обов'язкових умов, одночасна наявність яких є підставою для розірвання договору.

Ті обставини, на які посилається позивач (нестабільність гривні, сподівання позивача на відповідальність НБУ, тощо) в рівній мірі стосуються як позивача, так і відповідача. Не можна визнавати тільки позивача постраждалим від погіршення економічного становища в країні, і бажаність чи небажаність позивача виконувати умови договору не звільняє ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" від належного виконання взятих на себе зобов'язань, а це означає відсутність правових підстав для розірвання договору.

Згідно ст. 593 ЦК України, право застави припиняється внаслідок припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Статтею 589 ЦК України передбачено, що при невиконанні зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави і таке інше.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та повинен у встановлений термін та на вимогу кредитора сплатити суму боргу. Крім того, у відповідності зі ст. ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору, а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" за договором застави буде вважатися припиненим з моменту сплати боржником за кредитним договором суми кредиту, процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором або з моменту звернення стягнення на заставлене майно.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що позивач не довів належними доказами існування фактів або обставин для розірвання договору в порядку ч. 2 ст. 652 ЦК України, а тому, позовні вимоги ТОВ "МІКАЕЛЬ-ТЕ" є безпідставними, незаконними і необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія вважає, що за таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2009р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

В задоволенні клопотання ТОВ “Мікаель-ТЕ” про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу позивача, ТОВ “Мікаель-ТЕ”, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2009р. у справі № 53/38-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.  

Повний текст постанови оголошений та підписаний 02.09.2009р.

       Головуючий суддя                                                           Карбань І.С.

                               Судді                                                          Бабакова Л.М.

                                                                                                     Кравець Т.В.