Рішення

від 06.06.2014 по справі 906/353/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2014 р. Справа № 906/353/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача1: Пасічник О.М. - довіреність № /1-5-22/188 від 06.03.2014;

від позивача2: Данильчук В.Л. - доручення №15 від 10.01.2014;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Тарасюк В.С.- сл. посвідчення №016623 від 30.04.2013;

в порядку ст. 30 ГПК України: Максимчук В.М. - довіреність № 969 від 17.12.2013.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі 1)Житомирської обласної ради (м.Житомир)

2)Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації "Житомирської обласної ради (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (м.Луцьк) в особі Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк" (м. Житомир)

про стягнення 1543271,34 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 11.06.2014.

В судовому засіданні 06.06.2014 оголошувалась перерва до 14 год. 00 хв. 06.06.2014.

Прокурор звернувся з позовом про стягнення з ПАТ "Західінкомбанк" в особі Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк" на користь КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради залишку на депозитному рахунку №26107000047 в сумі 1296916,46грн. за договором банківського вкладу №280411/2610-01 від 28.04.2011 та 246354,88 грн. упущеної вигоди.

30.05.2014 на адресу суду від відповідача надійшло пояснення № 151 від 28.05.2014 (а.с. 8, т.2).

Також, 04.06.2014 від відповідача надійшла заява № 161 від 02.06.2014 про відкладення розгляду справи, згідно якої відповідач повідомляє, що на підставі Постанови Правління НБУ від 28.05.2014 №316 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.05.2014 прийнято рішення №38 від 28.05.2014 про запровадження у ПАТ "Західінкомбанк" з 29.05.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи - Яремчишина Ігоря Богдановича. Вказує, що наказом від 30.05.2014 усі раніше видані довіреності на представництво інтересів ПАТ "Західінкомбанк" в судах втратили силу і відкликані. Нові довіреності, як вказує відповідач, на судове представництво не надходили. Також відповідач повідомляє, що бувший представник відповідача - юрисконсульт Іванчук В.М. також згідно наказу №030-ОС від 16.05.2014 буде перебувати у щорічній відпустці з 10.06.2014 по 25.06.2014. До заяви додано копію Постанови НБУ №316 від 28.05.2014 та копію наказу ЖФ ПАТ "Західінкомбанк" №030-ОС від 16.05.2014 (а.с. 13-15, т.2).

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримують, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 05/2/1-2036-14 від 14.05.2014. Представник позивача2 подав письмове клопотання про долучення до матеріалів справи доповнення до позовної заяви щодо збільшення суми позову та копій договорів з додатковими угодами (а.с. 19-83, т.2).

Представник ПАТ "Кредитпромбанк", що викликався в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України, подав відповідь на запит № 671/27-2857-19 від 05.06.2014 (а.с. 84-86, т.2). Усно пояснив, що при виготовленні поданого документу помилково було зазначено, що Житомирському обласному міжміському БТІ Житомирської обласної ради, було встановлено відсоткову ставку у розмірі 0,1% річних, за період з 22.12.2012 до 03.03.2013, оскільки потрібно було вказати "за період з 22.12.12 до 03.01.2013".

Від позивача2 та ПАТ "Кредитпромбанк" надійшли факсимільні копії листів № 674/27-3722-19 від 06.06.2014 та № 569 від 06.06.2014 (а.с. 88-89, т.2).

Розглянувши заяву позивача2 №05/2/1-2036-14 від 14.05.2014 про збільшення позовних вимог (а.с. 139-140, т.1) з урахуванням доповнення до неї (а.с. 20, т.2), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1296916,46грн. залишку на депозитному рахунку та 285178,37грн. втраченої вигоди за період з січня 2013 по квітень 2014, суд враховує наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Оскільки заяву про збільшення позовних вимог подано у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду та повідомляє про те, що спір вирішується з врахуванням вказаної заяви.

Що стосується заяви відповідача про відкладення розгляду справи, обґрунтованого відкликанням всіх довіреностей на представництво інтересів ПАТ "Західінкомбанк", суд дійшов висновку про відхилення останньої, з огляду на наступне. Згідно ст.77 ГПК України, підставами для відкладення розгляду є обставини, за яких спір н е м о ж е бути в и р і ш е н о в даному судовому засіданні, зокрема: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Натомість, враховуючи наявні у справі та подані представником позивача матеріали, а також те, що явка представника відповідача обов'язковою не визнавалася, відсутність представника останнього, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Суд також звертає увагу, що чинне законодавство не обмежує представництво в судовому процесі лише одним конкретним представником від кожної сторони, тому відповідач мав право направити іншого, належним чином уповноваженого представника, для участі в даному судовому засіданні. Крім того, у випадку неможливості направлення в судове засідання своїх повноважних представників, до дня судового засідання, відповідач мав право подати через канцелярію господарського суду витребувані ухвалою документи, про що було зазначено в ухвалі суду від 16.05.2014. Також у зазначеній ухвалі відповідач попереджався, що у разі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст.75 ГПК України.

Враховуючи викладене, а також те, що продовжений за клопотанням сторін строк розгляду спору закінчується 11.06.2014, а для належного повідомлення сторін, з урахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу, 3-х днів, що залишилися до закінчення, встановленого ч.1 ст.69 ГПК України строку не достатньо, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши думку прокурора та пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив прокурор у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2011 між Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" в особі керуючого Житомирської філії (банк, відповідач) та Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (вкладник, позивач) було укладено Договір банківського вкладу в національній валюті №280411/2610-01 з Додатковими Договорами до нього (далі - Договір (а.с. 17-20, т.1), за умовами кого банк 28.04.2011 приймає від вкладника грошову суму в розмірі 1296916,46грн. (один мільйон двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 46 коп.) та зобов'язується повернути вкладнику таку суму (за відсутності поповнення) та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених даних договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, строк зберігання вкладу - 6 (шість) місяців. Дата вимоги вкладником вкладу - "28" жовтня 2011 року, з обов'язковим попередженням про намір зняти кошти не пізніше як за 5 (п'ять) банківських днів.

Додатковими Договорами від 28.10.2011 та від 05.11.2012 (а.с. 19-20, т.1) сторони продовжили строк дії Договору банківського вкладу до 28.12.2012 та визначили, що дата вимоги вкладником своїх коштів: "28" грудня 2012 року.

За умовами п. 5.3.3. Договору (в редакції від 05.11.2012) по закінченню терміну дії договору, при виконанні предмету та умов даного договору сторонами, банк зобов'язується продовжити договір, або повернути вкладнику "28" грудня 2012 року суму залишку та депозитному рахунку №26107000047 та нараховані проценти".

Прокурор вказує, що не маючи наміру продовжувати термін дії договору банківського вкладу, КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, відповідно до умов Договору, 24.12.2012 надіслало відповідачу рекомендованою кореспонденцією лист-претензію за вих. №4285, згідно якого вимагав повернути залишок коштів на депозитному рахунку та виплатити згідно з умовами Договору процентів за користування депозитом до 28.12.2012.

Зазначає, що вказаний лист-претензію Житомирською філією ПАТ "Західінкомбанк" було отримано 25.12.2012, про що свідчить підпис уповноваженої особи банку на повідомленні про вручення, однак відповіді на даний лист підприємство не отримало.

Крім того, як вказує прокурор, з грудня 2012 позивачем неодноразово направлялись листи відповідачу про повернення коштів підприємства, у відповіді на які відповідач вказав, що причиною неповернення коштів є фінансові труднощі, що мають місце через несвоєчасне погашення кредитів боржниками.

Зазначає, що всупереч приписам ст. 340 Господарського кодексу України, ст. ст. 1058, 1060, 1066, 1074 ЦК України, незважаючи на те, що договір банківського вкладу припинився за спливом строку, на який його укладено, ігноруючи неодноразові звернення вкладника, відповідач не виконує зобов'язання щодо повернення вкладу.

Посилаючись на ст. 22 ЦК України, прокурор вказує, що неповернення банком коштів комунальному підприємству призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у разі повернення відповідачем вкладених підприємством коштів в сумі 1296916,46грн. в грудні 2012, позивач мав намір і можливість розмістити їх на рахунках ПАТ "Кредитпромбанк" під 15% річних.

Зокрема, як зазначає прокурор, між позивачем-2 та ПАТ "Кредитпромбанк" в 2009 році було укладено договір банківського рахунку, до якого у грудні 20102 було внесено зміни та встановлено нарахування процентів за середньоденним залишком на поточному рахунку 15% у разі, якщо сума середньоденного залишку більше або дорівнює 500000,00грн.

Зауважує, що відповідно до проведеного розрахунку (а.с. 21, т.2), в разі розміщення в грудні 2012 року коштів в сумі 1296916,46грн. на рахунках ПАТ "Кредитпромбанк" під 15% річних, за період з січня 2013 по квітень 2014 (включно) підприємство могло б отримати 285177,72грн. За вказаного, у зв'язку з неповерненням коштів ПАТ "Західінкомбанк" КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради втратило вигоду у вказаній сумі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в особі позивачів, прокурор вказує, що КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст і перебуває в оперативному управлінні Житомирської обласної ради, а неповернення банком коштів порушує інтереси територіальної громади, представником якої є Житомирська обласна рада.

Відповідач, згідно клопотання (а.с. 71-72, т.1) та письмового пояснення (а.с. 126, т.1), зазначає, що Житомирська філія банку є лише структурним підрозділом та не є юридичною особою, тому вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням юридичної особи ПАТ "Західінкомбанк" - в господарському суді Волинської області.

В судовому засіданні 16.05.2014 (а.с. 148-149, т.1) представник відповідача щодо позову заперечив, усно пояснив, що перерахування коштів з депозитного рахунку позивача2 на поточний рахунок на даний час є неможливим, оскільки коштів в наявності відповідач не має і зможе виплатити їх тільки після погашення заборгованості боржниками. Зазначив, що наразі ПАТ "Західінкомбанк" знаходиться у скрутному фінансовому становищі, діє процедура оздоровлення банку. Також повідомив, що майно, стосовно якого заявлялося клопотання про забезпечення позову, неодноразово арештовано в забезпечення інших позовів, тому жодних дій по його відчуженню банк самостійно здійснити не може.

Позивачі та прокурор, згідно письмових пояснень (а.с. 90-91, 97-98, 114-115, 124, т.1), вважають, що оскільки спірні відносини виникли саме з діяльності Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк", даний спір підсудний господарському суду Житомирської області.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, врахувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог враховуючи наступне.

Зважаючи, що відповідач заперечує підсудність вказаної справи господарському суду Житомирської області слід зазначити наступне.

Згідно позовної заяви (заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 113, т.1)) відповідачем прокурором визначено Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (м. Луцьк) в особі Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк" (м. Житомир).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. За ч.4 цієї статті, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (п. 4 ст. 95 ЦК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 28 ГПК України, повноваження сторони, або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відокремлений підрозділ, якщо таке право йому надане установчими, або іншими документами.

При цьому, п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Як вбачається з п.7.2 Положення про Житомирську філію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (а.с. 85-88, т.1), керуючий Філією діє від імені Банку на підставі довіреності у відповідності з Положенням про Філію та посадовою інструкцією.

З наявної в матеріалах справи Довіреності №3522-19 від 25.12.2012 (а.с. 89, т.1) вбачається, що Публічне акціонерне Товариство "Західінкомбанк" доручає керуючому Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк" Фоміну Юрію Миколайовичу представляти інтереси банку у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, органах місцевого самоврядування, зборах, засіданнях..., а також вести від імені банку справи у всіх судових органах України, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, кредитору, третій та зацікавленій особі. Тобто, зазначеною Довіреністю надано право Житомирській філії ПАТ "Західінкомбанк" представляти інтереси Банку та бути відповідачем у судах.

Відповідно до п. 20.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає с а м е з й о г о д і я л ь н о с т і. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник внаслідок неповернення Житомирською філією ПАТ "Західінкомбанк" депозитних коштів згідно Договору банківського вкладу, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" в особі керуючого Житомирської філії Фоміна Юрія Миколайовича, що діє на підставі Положення про філію та Довіреності №1628 від 07.10.2009 та Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (а.с. 17-18, т.1).

Оскільки доказів відкликання довіреності у відповідності до ст. 249 ЦК України не надано, зважаючи на п. п. 20.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк", тобто, в господарському суді Житомирської області.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі

Відповідно до ч. 1 стаття 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, згідно укладеного Договору банківського вкладу (а.с. 17-20) відповідачем 28.04.2011 прийнято від позивача грошову суму в розмірі 1296916,46грн. (Один мільйон двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 46 коп.).

Згідно п. 1.2. Договору та Додаткових угод до нього, дата вимоги вкладником своїх коштів - 28.12.2012.

Матеріалами справи підтверджено, що з грудня 2013 КП зверталось до відповідача з листами (а.с. 26-29, 31, т.1) щодо повернення депозитного вкладу за договором №280411/2610-01 від 28.04.2011, які були отримані відповідачем, що не заперечувалось останнім.

Листами від 14.10.2013 та від 15.11.2013 (а.с. 30, 32, т.1) відповідач повідомляв позивача про неможливість повернення депозитного вкладу, у зв'язку із фінансовими труднощами, що мають місце через несвоєчасне погашення кредитів боржниками.

Не спростовано відповідачем та підтверджено його представником, що станом на час розгляду справи в суді відповідач вклад у розмірі 1296916,46грн. (Один мільйон двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 46 коп.) позивачу-2 не повернув.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1296916,46грн. (Один мільйон двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 46 коп.) банківського вкладу, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги прокурора про стягнення з відповідача 285178,37грн. упущеної вигоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.

При обчисленні розміру втраченої вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи не можуть братися судом до уваги. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених до стягнення 285178,37грн. упущеної вигоди, суд встановив, що відповідач-2 неодноразово звертався до відповідача про повернення депозитних коштів, при цьому у листах зазначав про нанесення останнім збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з неповерненням коштів (а.с. 26-29, 31, т.1). Тобто, позивач-2 вчиняв всі можливі дії з повернення депозитних коштів. При цьому в листі-вимозі від 17.10.2013 №1246 (а.с.31, т.1) позивач-2 повідомляв відповідача про свої наміри розмістити суму неповернутих коштів у банківській установі, крім того пропонував встановити з 28.12.2012 відсотки для цих коштів у розмірі 15% річних, а не 0,001%, як визначено Договором.

Однак, відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами Договору банківського вкладу від 28.04.2011 та чинного законодавства, неправомірно не повертав кошти позивача у розмірі 1296916,46грн., нараховуючи з 28.12.2012 на вказану суму лише 0,001процента річних.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем-2 та ПАТ "Кредитпромбанк" в 2009 році було укладено договір банківського рахунку (а.с .21-22, т.1), до якого у грудні 2012 було внесено зміни (а.с. 23, т.1) та встановлено, зокрема, що у разі, якщо сума середньоденного залишку більше або дорівнює 500000,00грн., нарахування процентів за середньоденним залишком на поточному рахунку складає 15%. Як встановлено судом, вказаний договір, згідно його п.2, набирає чинності з 10.12.2012 та діє до 21.12.2012.

Водночас з листа ПАТ "Західінкомбанк" №671/27-2857-19 від 05.06.2014 (а.с. 84-86, т.2) вбачається, що Житомирському обласному міжміському БТІ Житомирської обласної ради з 10.12.2012 до 21.12.2012 було встановлено відсоткову ставку на середньоденний залишок коштів за поточним рахунком - 15% у разі залишку суми, яка більше або дорівнює 500 тис. грн. та 5% у разі залишку суми, яка менше ніж 500 тис. грн., з 04.01.2013 до 28.03.2013 встановлено відсоткову ставку у розмірі 10% річних, за період з 22.12.2012 до 03.01.2013 - 0,1% річних.

Також, згідно листа №674/27-3722-19 від 06.06.2014 (а.с. 88, т.2), ПАТ "Кредитпромбанк" повідомив, що за період з 29.03.2013 по квітень 2014 включно, проценти на залишок коштів на поточний рахунок не нараховувались (процентна ставка дорівнювала 0%). Вказав, що за період з 01.01.2013 по квітень 2014 залишок коштів на поточному рахунку КП "Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради два рази дорівнював "0" (нулю), а саме 30.07.2013 та 05.08.2013, а сам рахунок був закритий 12.08.2013.

З урахуванням вказаних відсоткових ставок, періоду їх дії та реальної можливості розміщення позивачем 1296916,46грн. на банківському рахунку ПАТ "Кредитпромбанк" за Договором банківського рахунку від 23.02.2009 (наданими до справи документами підтверджено достатність у позивача2 коштів у період з 01.01.2013 по 01.07.2013, зокрема на банківському рахунку ПАТ "Кредитпромбанк" за Договором банківського рахунку від 23.02.2009 (а.с. 22-88, т.2)), а також зважаючи на вжиті позивачем2 заходи щодо запобігання порушенню та для відновлення свого права, суд здійснив перерахунок упущеної вигоди та дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині..

Так, за період з 22.12.2012 до 03.01.2013 ПАТ "Кредитпромбанк" було встановлено відсоткову ставку позивачу-2 у розмірі 0,1% річних, тому сума неотриманих процентів за період з 01.01.2013 по 03.01.2013 із суми 1296916,46грн. склала 10,66грн. За період з 04.01.2013 по 31.03.2013 із суми 1296927,12грн. (1296916,46грн. + 10,66грн.) за відсотковою ставкою 10% річних сума неотриманих процентів склала 9949,03грн. За період з 01.02.2013 по 28.02.2013 із суми 1306876,15грн. (1296927,12грн. + 9949,03грн.) з відсотковою ставкою 10% річних сума неотриманих процентів склала 10025,35грн. За період з 01.03.2013 по 28.03.2013 із суми 1316901,50грн. (1306876,15грн. +10025,35грн.) з відсотковою ставкою 10% річних сума неотриманих процентів склала 10102,26грн. Разом 30087,30грн.

Оскільки починаючи з 29.03.2013 по квітень 2014 включно проценти на залишок коштів на поточному рахунку не нараховувались, так, як процентна ставка дорівнювала "0", до того ж на дату звернення до суду, спору в частині стягнення упущеної вигоди за період з 01.03.2014 не існувало, нарахування позивачем упущеної вигоди за період з 29.03.2013 по квітень 2014 є безпідставним.

При цьому, суд враховує, що у відповідності до п. 1.5. Договору банківського вкладу в національній валюті №280411/2610-01 від 28.04.2011 (в редакції Додаткового Договору від 05.11.2012 (а.с. 20, т.1)), процентна ставка, встановлена у "Банку" за вкладами на вимогу становить 0,001 (нуль цілих одна тисячна) процента річних.

Як вбачається з Довідок відповідача (а.с. 134, 145, т.1) в період з 01.01.2013 по 28.02.2014 відповідачем нараховувались відсотки по Договору банківського вкладу у розмірі 0,001% річних, які за вказаний період склали 15,08грн.

Таким чином, загальна сума упущеної вигоди за період з 01.01.2013 по 01.03.2014(включно), з урахуванням нарахованих відповідачем % річних склала 30072,22грн. (30087,30грн. - 15,08грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаного суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1296916,44грн. залишку коштів на рахунку та 30072,22грн. упущеної вигоди є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення 255106,15грн. упущеної вигоди слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог. При цьому суд керується приписами п.4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13, згідно яких, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (43005, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Перемоги, буд. 15, ід. код 19233095) в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (1003, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Ольжича, 9, ід. код 36699312).

на користь Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 15/1, ід. код 03343893):

- 1296916,44грн. залишку коштів на рахунку;

- 30072,22грн. упущеної вигоди;

- 26539,77грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Житомирської обласної ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, м-н. ім. С.П. Корольова, 1, ід. код 13576948) в доход Державного бюджету 2551,06грн. судового збору;

5. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 15/1, ід. код 03343893) в доход Державного бюджету 2551,06грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2 - відповідачу (рек. з пов.)