Рішення

від 22.06.2009 по справі 09/896

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/896

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "22" червня 2009 р.                                                                         Справа №  09/896

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представників позивача –Майстренко Т.В. за довіреністю, Школьна І.П. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІ і МЗС" м.Стрий Львівської області до  відкритого акціонерного товариства  "Черкаський будинок торгівлі" м. Черкаси про  стягнення 44 895,85 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 44895,85 грн., у тому числі 41239,59 грн. основного боргу по договору №2 від 21.01.2008 року, 1569,16 грн. договірної пені та 2087,09 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 січня 2008 року між сторонами був укладений договір №2, на виконання якого позивач здійснював відповідачу поставку товару (посуду та ялинкових прикрас). В порушення умов договору відповідач не оплатив отриманий товар, тому з нього підлягає стягненню основний борг, договірна пеня та матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідач  відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання  не направив, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про місце та час розгляду справи в установленому порядку, що підтверджується розпискою представника відповідача від 05 травня 2009 року. Нез'явлення представника відповідача  не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

          Ухвалою суду від 05 травня 2009 року за клопотанням представників сторін розгляд справи відкладено на 18 червня 2009 року та продовжено строк вирішення спору до 23 червня 2009 року.

          Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 18 по 22 червня 2009 року.

У судовому засіданні представники позивача подали клопотання від 22.06.2009 року у якому просили припинити провадження в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу у зв'язку із добровільною сплатою відповідачем, підтримали решту позовних вимог.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

21 січня 2008 року сторони уклали договір №2 (далі - Договір) відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідач у справі) товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його згідно з доданими накладними чи специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 Договору).

          Згідно розділу 2 Договору терміни поставки товару вказуються у відповідній специфікації і можуть бути уточнені та узгоджені додатково. Датою поставки вважається дата відвантаження товару, вказана в накладній. Постачання товару здійснюється на умовах EXW-склад продавця м. Стрий.

          У пункті 3.2 Договору сторони встановили, що покупець здійснює 50% попередньої оплати та транспортних послуг шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок продавця, решту коштів покупець оплачує протягом 30 днів після поставки товару.

          Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період.

          На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 189367,93 грн. За отриманий товар відповідач сплатив 148128,34 грн., залишок заборгованості на день подання позову становив 41239,59 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.02.2009 року, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару.

          Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає  договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України)  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.            

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України  та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення проти позову.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 41239,59 грн. основного боргу за поставлений товар.

Оскільки після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 10000,00 грн. основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

           Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року  №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач у розрахунку пені, доданому до позовної заяви, нарахував 1569,16 грн. договірної пені із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. При розрахунку пені позивач неправильно визначив суму грошового зобов'язання по накладній №143, вказавши суму 9340,29 грн. замість правильної 14694,18 грн., як значиться у самій накладній та акті звірки розрахунків. У зв'язку з цим за прострочення виконання грошового зобов'язання з партії поставленого товару по накладній №143 пеня становить 520,53 грн., а не 331,64 грн. за період прострочення з 11.01.2009 року (дата оплати, з врахуванням договірної відстрочки платежу 30 днів) по 17.03.2009 року (день подання позову). По накладних №148 та №149 при розрахунку допущені арифметичні за рахунок заокруглення сум при розрахунку пені за один день. Відповідно фактично нарахована пеня становить в загальній сумі більше. Однак, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по трьох останніх партіях поставки товару у заявленій сумі –1569,16 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач здійснив інфляційні нарахування у зв'язку з простроченням  оплати по трьох останніх поставках: 10.12.2008 року накладна №143; 16.12.2008 року накладні №№148, 149. Однак при нарахуванні інфляційних позивач застосував індекс інфляції за грудень 2008 року, в той час, як строк оплати з усіх трьох поставок, з врахуванням договірної відстрочки платежу, наступав у січні 2009 року, відповідно: з накладної №143 –10.01.2009 року, з накладних №№148, 149 - 16.01.2009 року. Таким чином, право на нарахування інфляційних з останніх трьох партій поставки, починається по накладній №143 з січня 2009 року, а по накладних №№148, 149  - з лютого 2009 року. Тому суд не виходячи за період нарахування інфляційних у розрахунку позивача (грудень 2008 - січень 2009 року), зменшує суми інфляційних нарахувань з наступного розрахунку: по накладній №143 –426,13 грн. (14694,18 грн. х 1,029 індекс інфляції за січень 2009 року); по накладних №№148, 149 інфляційні за січень 2009 року не нараховуються. Отже, з врахуванням періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, визначеного позивачем, до стягнення підлягає 426,13 грн. інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 31239,59 грн. основного боргу, 1569,16 грн. договірної пені та 426,13 грн. інфляційних нарахувань.

На підставі  ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 432,35 грн. витрат по оплаті державного мита та 113,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього: 545,98 грн.  

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаський будинок торгівлі», м. Черкаси, бул. Шевченка, 207, ідентифікаційний код 01564161  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІ і МЗС», Львівська область, м. Стрий, вул. 1-го Листопада, 26/1, ідентифікаційний код 30420678 - 31239,59 грн. основного боргу, 1569,16 грн. договірної пені, 426,13 грн. інфляційних нарахувань та 545,98 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.           

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

          Повне рішення підписане 24 червня 2009 року.