Постанова

від 20.05.2014 по справі 826/4030/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2014 року 15:41 № 826/4030/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Глузд О.В., відповідача - Павлишина М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОМ ІН КОМ» доДержавної архітектурно-будівельної інспекції України провизнання протиправним та скасування наказу від 01 липня 2013 року № 21-Л в частині, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ ІН КОМ» (далі - ТОВ «КОМ ІН КОМ», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13 травня 2014 року) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 01 липня 2013 року № 21-Л в частині анулювання ліцензії позивача на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АД № 075340, згідно із додатком № 6 до наказу від 01 липня 2013 року № 21-Л.

На думку позивача, анулювання ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з підстав виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання такої ліцензії, є протиправним, оскільки станом на момент видачі ліцензії подані документи відповідали ліцензійним умовам.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуваний наказ в частині анулювання ліцензії серії АД № 075340 прийнятий ним за результатами проведеної посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві перевірки позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОМ ІН КОМ» (код ЄДРПОУ 38259122) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 25 червня 2012 року, запис № 10741360000042691. Місцезнаходження ТОВ «КОМ ІН КОМ»: 01034, м. Київ, Шевченківський район, бульвар вул. Велика Житомирська, буд. 8А.

До видів діяльності ТОВ «КОМ ІН КОМ» за КВЕД відносяться: 27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Згідно додатку до ліцензії АД № 075340, виданої Держархбудінспекцією України 22 серпня 2012 року, позивачу надано право на здійснення провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (будівництво об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IVі V категорії складності), а саме: будівельних та монтажних робіт та монтаж інженерних мереж.

Посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві із залученням позаштатного (громадського) інспектора державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві у період з 03 червня 2013 року по 07 червня 2013 року проведено планову перевірку дотримання ТОВ «КОМ ІН КОМ» ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 № 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2009 за № 226/16242, за результатами якої складено акт від 07 червня 2013 року № 2/61 та акт виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії від 07 червня 2013 № 2/61-1.

01 липня 2013 року на підставі вказаних вище актів перевірки Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ № 21-Л, згідно із додатком № 6 до якого ТОВ «КОМ ІН КОМ» за результатами планової перевірки додержання ліцензійних умов анульовано ліцензію серії АД № 075340.

Незгода з вказаним наказом відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «КОМ ІН КОМ», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 41 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції) (пункт 1 Порядку № 553).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень (пункт 3 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Приписами пункту 6 Порядку № 553 визначено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи інспекції, який затверджується керівником відповідної інспекції.

Інспекції проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.

Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.

У відповідності до пункту 8 Порядку № 553 за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначає Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV), відповідно до статті 17 якого господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Органом ліцензування є орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396 затверджено Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (далі - Порядок № 1396).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1396 орган ліцензування має право: анулювати видану ліцензію; зупинити дію ліцензії; прийняти рішення про усунення суб'єктом будівельної діяльності порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності.

Підставами для анулювання ліцензії, згідно із пунктом 21 Порядку № 1396, є:

- заява суб'єкта будівельної діяльності про анулювання ліцензії;

- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи (підприємця);

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії;

- акт про невиконання рішення органу ліцензування про усунення порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень;

- акт про повторне протягом року порушення суб'єктом будівельної діяльності ліцензійних умов провадження будівельної діяльності або вимог нормативно-правових актів;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об'єкта, що призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків;

- неможливість суб'єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов;

- акт про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Прийняття рішень органом ліцензування про зупинення та анулювання ліцензії здійснюється за результатами розгляду зазначених питань на засіданні ліцензійної комісії (пункт 23 Порядку № 1396).

Згідно із пунктом 24 Порядку № 1396 у разі анулювання ліцензії суб'єкт будівельної діяльності має право звернутись із письмовою заявою про отримання нової ліцензії для продовження будівельної діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття органом ліцензування рішення про анулювання попередньої ліцензії, крім випадків анулювання ліцензії за заявою суб'єкта будівельної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, плановою перевіркою встановлено факт подачі ТОВ «КОМ ІН КОМ» недостовірних відомостей у документах для отримання ліцензії та складено відповідний акт № 2/61-1 від 07 червня 2013 року.

Зокрема, ТОВ «КОМ ІН КОМ» було надано документи, які не відповідають інформації, наданій у відомостях про суб'єкт господарювання, надісланих до органу ліцензування при отриманні ліцензії, а саме встановлено:

- відсутні ІТП відповідної кваліфікації для виконання заявлених робіт (підпункт 6.2.2 та підпункт 7.2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури): начальник дільниці в/о (ПЦБ), виконроб в/о (вентиляція), виконроб в/о (електрозв'язок, радіозв'язок, телебачення), виконроб в/о (автоматика та телемеханіка);

- відсутні робітники відповідної кваліфікації для забезпечення виконання робіт, зазначених в додатку до ліцензії;

- відсутня виробничо-технічна база;

- відсутня необхідна техніка та обладнання для виконання заявлених робіт в додатку до ліцензії;

- немає договорів з лабораторіями контролю якості будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, зварних з'єднань, випробувань на міру ущільнення;

- не надана інформації щодо повірки наявних приладів та інструментів для забезпечення виконання робіт, зазначених в додатку до ліцензії.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи фактів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Ліцензійних вимог провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27.01.2009 № 47 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06.10.2010 № 392) (далі - Ліцензійні вимоги) вони встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Згідно п. 2 Ліцензійних вимог господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, за такими видами: вишукувальні роботи для будівництва; розроблення містобудівної документації; проектування об'єктів архітектури; будівельні та монтажні роботи; монтаж інженерних мереж; будівництво транспортних споруд; інжинірингова діяльність у сфері будівництва.

Господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, здійснюється відповідно до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил ( п. 1.3 Ліцензійних вимог).

Відповідно до п. 1.4 Ліцензійних вимог, вони є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (далі - суб'єкти господарської діяльності), які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (далі - Перелік робіт), згідно з додатком.

Підпунктами 6.2.2 пункту 6.2 та 7.2.2 п. 7.2 Ліцензійних вимог передбачено, що суб'єкти господарської діяльності здійснюють будівельні та монтажні роботи за дотримання таких умов, як зокрема, кваліфікаційних, які в собі передбачають наявність таких обов'язкових критеріїв, як повна або базова вища освіта, неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст, бакалавр або молодший спеціаліст), відповідний стаж роботи за професією керівників нижчого рівня. Окрім цього, склад та кваліфікація робітників повинна відповідати вимогам Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.99 № 249. Кваліфікація зварників повинна відповідати вимогам Правил атестації зварників, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.04.96 № 61, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.05.96 за № 262/1287.

Про відповідність позивача вказаним ліцензійним умовам, останнім для отримання ліцензії було подано відомості, копія яких наявна в матеріалах справи.

У той же час, згідно інформації, наданої позивачем під час перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо професійної структури працівників та кваліфікації, існуючої на час отримання ліцензії, встановлено її невідповідність даним зазначеним у відомостях, зокрема, відсутність в штаті позивача:

- головного інженера, о/в, ХІБІ, 1982 р., промислове та цивільне будівництво, інженер-будівельник, зі стажем роботи 28 р.;

- начальника дільниці, о/в, ДІБІ, 1977 р., промислове та цивільне будівництво, інженер-будівельник, зі стажем роботи 32 р.;

- виконроба, о/в, 2006 р., теплогазопостачання і вентиляція, інженер-будівельник, зі стажем роботи 6 р.;

- виконроба, о/в, КПІ, 1972 р., автоматизація теплоенергетичних процесів, інженер теплоенергетик по автоматизації, зі стажем роботи 30 р.;

- виконроба, о/в УДАЗ, 1996 р., багатоканальний електрозв'язок, інженер-електрозвязку, зі стажем роботи 16 р.;

- геодезиста, о/с.т, ТТ НАУ, 2002 р., землевпорядкування, землевпорядник, зі стажем роботи 10 р.

Окрім цього, при вирішенні вказаної справи судом оцінено надані позивачем на підтвердження вказаних вище відомостей (що були подані для отримання ліцензії) документи, а саме: копії трудових книжок, дипломів та свідоцтв.

Втім, за результатами їх дослідження встановлено, що вони надані не в повному обсязі, у зв'язку із чим не можуть доводити факт наявності у позивача на час отримання ліцензії необхідних посад та осіб, які їх займають.

Зазначене, на думку суду, свідчить про підтвердження висновків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо відсутності у позивача робітників відповідної кваліфікації для забезпечення виконання робіт, зазначених в додатку до ліцензії, що вказує на подачу ним недостовірних відомостей у документах для отримання ліцензії.

У той же час, позивачем на спростування доводів відповідача надано суду копії: довідок про наявність основної оргтехніки, оборотно-сальдової по рахунку 104, 106, за 31 липня 2012 року, довідку про наявність будівельної основної техніки, договору оренди інвентарю від 30 червня 2012 року (укладеного між ТОВ «Білд Пауєр Компані» та ТОВ «КОМ ІН КОМ»), договору на виконання по визначенню якості будівельних матеріалів та робі від 23 липня 2012 року (укладеного між Госпрозрахунковою організацією «Київблагоустрій» Головного управління контролю за благоустроєм по зовнішнім дизайном місті Києва та ТОВ «КОМ ІН КОМ» щодо проведення лабораторного супроводу при виконанні ремонтно-будівельних робіт), договору № 87 від 30 червня 2012 року (укладеного між ТОВ «Альтіс-Енерго» та ТОВ «КОМ ІН КОМ» щодо виконання електровимірювальних робіт), свідоцтва про атестацію ТОВ «Альтіс-Енерго» з додатком до нього від 13.03.2012 року № ПТ-90/12, виданого ДП «Укрметртестстандарт», договір суборенди нежитлового приміщення від 01 червня 2012 року № 2012/01/СО (укладеного між ТОВ «Аванті-Девелопмент» та ТОВ «КОМ ІН КОМ», предметом якого є нежитлове приміщення, розташоване на 1 поверсі будівлі, площею 42,1 м 2 , що обладнане централізованим опаленням та електропостачанням та знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8-А) та копію акту прийому-передачі нежитлового вказаного приміщення від 01.06.2012 року.

Окрім цього, позивачем надано суду копії: наказу від 18 липня 2012 року № 6 про відповідальність за актуалізацію, облік, зберігання, внесення змін, стан та видачу нормативно-технічної документації, наказу від 18 липня 2012 року № 7 про призначення відповідальної особи з контролю якості виконання будівельно-монтажних робіт, наказу від 18 липня 2012 року № 8 «Про розроблення, затвердження та введення в дію «Системи управління навколишнього середовища», наказу від 26 липня 2012 року № 9 «Про затвердження та введення в дію «Систему якості в процесі виробництва, монтажу та обслуговування».

За результатами дослідження вказаних вище документів, судом встановлено їх відповідність даним, що зазначені у відомостях поданих до органу ліцензування в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час, відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про подачу недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом будівельної діяльності щодо виробничо-технічної бази; необхідної техніки та обладнання для виконання заявлених робіт в додатку до ліцензії; договорів з лабораторіями контролю якості будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, зварних з'єднань, випробувань на міру ущільнення; інформації щодо повірки наявних приладів та інструментів для забезпечення виконання робіт, зазначених в додатку до ліцензії на час її отримання.

Таким чином, відповідачем доведено лише факт подачі недостовірних відомостей ТОВ «КОМ ІН КОМ» в частині відсутності ІТП відповідної кваліфікації та робітників для забезпечення виконання робіт, зазначених в додатку до ліцензії.

Отже, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Державною архітектурно-будівельною інспекцією України наказу від 01 липня 2013 року № 21-Л в частині анулювання ліцензії ТОВ «КОМ ІН КОМ» на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АД № 075340, згідно із додатком № 6 до вказаного наказу, а тому у суду підстави для його скасування відсутні.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 КАС України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ ІН КОМ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко Судді І.О. Іщук В.П. Шулежко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.05.2014 р.