Ухвала

від 05.06.2014 по справі 5/393

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/41436/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Служби безпеки України про зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, у якому просив зобов'язати відповідача зарахувати у строк військової служби термін навчання у Київському військовому ліцеї та провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням терміну навчання в ліцеї.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2008 року, позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 13 вересня 1994 року по 14 червня 1997 року проходив навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, створеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 та наказу Міністра оборони України № 133, що відносився до системи закладів військової освіти і знаходився в оперативному управлінні Міністерства оборони України. Навчання ОСОБА_3 в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна підтверджується довідкою № 827 від 15 листопада 2005 року.

Після закінчення навчання в ліцеї позивач був направлений для продовження навчання до Київського інституту зв'язку Міністерства оборони України.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду ОСОБА_3 проходив службу в Управлінні контррозвідувального забезпечення інформаційної безпеки держави ДКР СБ України.

24 жовтня 2007 року позивач звернувся з рапортом на ім'я т.в.о. Голови Служби безпеки України проханням визначити дату зарахування до Київського військового ліцею, як дату початку військової служби та включити час навчання в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна в загальний строк проходження військової служби, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», проте в жовтні 2007 року даний рапорт повернено без виконання з повідомленням про відсутність правових підстав для зарахування строку навчання до загального строку військової служби.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що дії відповідача є правомірними, оскільки правові підстави для зарахування строку навчання позивача у військовому ліцеї з 13 вересня 1994 року по 14 червня 1997 року до загального строку військової служби відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Видами такої служби згідно з частиною четвертою названої статті Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

З метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №490 «Про реформу системи військової освіти» створено, в тому числі, й Київський військовий ліцей на базі Київського суворовського військового училища, навчання в якому розпочато з 01 вересня 1992 року. У період з 13 вересня 1994 року по 14 червня 1997 року у даному ліцеї навчався позивач.

Отже Київський військовий ліцей не є військовим навчальним закладом в розумінні положень Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», тому строк навчання позивача у ньому не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 цього Закону.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зарахування строку навчання у військовому ліцеї з 13 вересня 1994 року по 14 червня 1997 року до загального строку військової служби відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: