Ухвала

від 17.06.2014 по справі 815/7420/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р. Справа № 815/7420/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Сервіс-Техно» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002412230 від 27.09.2013 року про сплату 72883 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 18221 грн., -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002412230 від 27.09.2013 року про сплату 72883 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 18221 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в одеській області № 0002412230 від 27.09.2013 року про сплату 72883 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 18221 грн. визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 577 від 03.09.2013 року, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, службовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Евертонбуд» за період квітень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1563/15-53-22-3/32288556 від 13.09.2013 року (аркуші справи 17-26).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002412230 від 27.09.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» з податку на додану вартість у сумі 91104 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 72883 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18221 грн. 00 коп., за порушення п.п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (аркуш справи 15).

Не погодившись із вказаним вище податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в одеській області № 0002412230 від 27.09.2013 року про сплату 72883 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 18221 грн. визнано протиправним та скасовано.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Між ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» та ТОВ «Евертонбуд» укладено наступні угоди, по яким здійснювались господарські операції на об'єктах замовника та позивачем формувався податковий кредит у квітні 2012 року:

№ 2703/3 від 27.03.2012 року, предметом якого є виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 28);

№ 0301-5 від 03.01.2012 року, предметом якого є зобов'язання виконавця - ТОВ «Евертонбуд» протягом усього строку дії договору забезпечити роботи по профілактичному обслуговуванню засобів сигналізації (аркуші справи 32-34);

№ 1503/1 від 15.03.2012 року, предметом якого є виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт по дообладнанню сейфів системою охоронної сигналізації (аркуш справи 62);

№ 1503 від 15.03.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт по дообладнанню сейфів системою охоронної сигналізації (аркуш справи 66);

№ 0604 від 06.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи відео спостереження (аркуш справи 70);

№ 2903 від 29.03.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 74);

№ 0504 від 05.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 78);

№ 2803 від 28.03.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 82);

№ 2703/6 від 27.03.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 86);

№ 2703/5 від 27.03.2012 року щодо виконання робіт з демонтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи відеоспостереження (аркуш справи 90);

№ 0904 від 09.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 94);

№ 1204 від 12.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи відеоспостереження (аркуш справи 98);

№ 2703/7 від 27.03.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 102);

№ 2703/8 від 27.03.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 106);

№ 1004 від 10.04.2012 року щодо виконання робіт з ремонту та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи пожежної сигналізації (аркуш справи 110);

№ 1004/1 від 10.04.2012 року щодо виконання робіт з ремонту та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи пожежної сигналізації (аркуш справи 114);

№ 1004/2 від 10.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи відеоспостереження (аркуш справи 118);

№ 1704 від 17.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи відеоспостереження (аркуш справи 122);

№ 1704/2 від 17.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронної сигналізації (аркуш справи 126);

№ 1704/1 від 17.04.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи відеоспостереження (аркуш справи 130);

№ 0503 від 05.03.2012 року щодо виконання робіт з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи охоронно-пожежної сигналізації, відеоспостереження та системи доступу (аркуш справи 134).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними угодами, позивачем суду надано наступні письмові докази, які стали підставою для формування податкового кредиту за квітень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Евертонбуд»: протоколи договірної ціни, перелік об'єктів ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» обслуговуваних ТОВ «Евертонбуд» за квітень 2012 року, акти здачі-прийому виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення (аркуші справи 29-31, 34-61, 63-65, 67-69, 71-73, 75-77, 79-81, 83-85, 87-89, 91-93, 95-97, 99-101, 103-105, 107-109, 111-113, 115-117, 119-121, 123-125, 127-129, 131-133, 135-137).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка відповідно до п. 20.7.7 ст. 201 цього Кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, відповідно до приписів п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту у період квітень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 72882 грн. 36 коп., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними, актами, платіжними документами тощо. Зазначені операції відображені в податковій декларації за відповідний період. Укладена угода між позивачем та ТОВ «Евертонбуд» є дійсною та виконано сторонами про що свідчать наявні в матеріалах справи документи; на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

З аналізу законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, яке регулює спірні правовідносини акти виконаних робіт є документом підтверджуючим факт надання послуги. Перелік робіт та послуг визначених у актах виконаних робіт є змістом операції, яку задокументовано відповідним актом. Так, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт по перевезенню вантажів відповідають законодавчо встановленим вимогам до первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України № 996 - XIV від 16.07.1999 року та вказують про обсяг кожної здійсненої операції та її цільове призначення.

З урахуванням виду господарської діяльності позивача згідно Статуту ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно», місця надання послуг, способу надання послуг, суд вважає за доцільне зазначити, що наданими документами (актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, тощо) підтверджується необхідність ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» здійснювати витрати на замовлення послуг з монтажу/демонтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт по обладнання та дообладнанню системи охоронної сигналізації, відео спостереження, тощо.

Таким чином, оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

В суді першої інстанції позивач пояснив, що метою укладення договору з ТОВ «Евертонбуд» було отримання послуг по забезпеченню здійснення робіт з монтажу/демонтажу, профілактичному обслуговуванню засобів сигналізації, комплексу пусконалагоджувальних робіт систем охоронної сигналізації (пожежної сигналізації), тощо. Послуги за договорами з ТОВ «Евертонбуд» позивач придбавав для здійснення власної господарської діяльності згідно виду Статутної діяльності ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно». Факт виконання договірних зобов'язань підтверджений наданими суду первинними документами та доказами подальшого використання отриманих послуг (результатів отриманих послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, які є визначальними факторами для формування податкового кредиту. Ведення господарської діяльності контрагента позивача та його контрагентів з порушенням норм податкового законодавства не свідчать про ведення позивачем господарської діяльності, яка не відповідає нормам чинного законодавства та нормам Податкового кодексу України. Посилання відповідача на неможливість встановити факт надання послуг ТОВ «Евертонбуд» ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки контрагента позивача з його контрагентами є безпідставним, оскільки відсутність документів у контрагента не є підставою нікчемності правочину підприємства позивача, оскільки така підстава не передбачена нормами Цивільного кодексу України.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо повного виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Евертонбуд» у квітні 2012 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація, крім того, вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Евертонбуд», як на підставу встановлення порушень податкового законодавства позивача суд вважає недоцільними, з урахуванням того, що жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи державної податкової служби.

Під час виконання робіт, ТОВ «Евертонбуд» надало позивачу податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Охорона-Сервіс-Техно» формувало податковий кредит, що відповідає приписам ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження виконання зобов'язання по оплаті шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів за придбані послуги в результаті виконаних ним ремонтно-будівельних робіт надані платіжні доручення, що не суперечить передбаченим умовам договорів та нормам податкового законодавства.

Таким чином, в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація (акти, накладні та інші) складені без порушень, містять необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Крім того, якщо контрагентом платника, податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002412230 від 27.09.2013 року, оскільки позивачем доведено дотримання всіх умов, встановлених чинним законодавством, під час формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з ТОВ «Евертонбуд», що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту. Суми податку на додану вартість, за рахунок яких було сформовано податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами. За таких обставин № 0002412230 від 27.09.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с.170), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року по справі № 815/7420/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль