Постанова

від 19.06.2014 по справі 804/7442/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р. Справа № 804/7442/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_4, Кисельова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ОСОБА_6 щодо повноти нарахування орендної плати за землю та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 № 0000421701 та № 0000431701.

Ухвалою суду від 19 червня 2014 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ОСОБА_6 щодо повноти нарахування орендної плати за землю на підставі заяви позивача.

В обґрунтування позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень зазначено, що оскаржувані рішення винесено на підставі висновків Акту від 14 лютого 2014 року № 572/04-63-17-01/НОМЕР_3, про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Позивача, щодо повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, складеного Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. З зазначеними Актом про проведення перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден в повному обсязі, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідні суми донарахувань орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2011-2013 роки в сумі 71561,38 грн., на думку позивача, здійснено з порушенням норм податкового та цивільного законодавства України, а відтак й накладення адміністративного штрафу також є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала, стверджуючи, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, який орендує земельну ділянку державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору оренди землі від 22.06.2007р. Разом з тим, з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ така сума не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПКУ. Отже, позивач вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:310:0042 для комерційного використання у 2011, 2012, 2013 роках має складати 744909,97 грн., у зв'язку з чим податковою інспекцією правомірно донараховано орендну плату за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2011-2013 роки в сумі 71561,38 грн. та накладено адміністративний штраф.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що на виконання вимог п.п.78.1.4 п.78.1 ст78 ПКУ начальником ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області наказом №193 від 07.02.2014 року призначено проведення документальної невиїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питання повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011р.по 31.12.2013р. з 07.02.2014р. тривалістю 2 робочих дні.

Перевіркою встановлено, що між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_6 (Орендатор) укладено договір оренди землі від 22.06.2007р. Згідно зазначеного договору Орендар приймає в строкове (договір укладено на 15 років) користування земельну ділянку загальною площею 0,0206 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:310:0042.

Відповідно до змісту акту перевірки від 14 лютого 2014 року № 572/04-63-17-01/НОМЕР_3, яким зафіксовано результати документальної невиїзної позапланової перевірки Позивача, щодо повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, посадові особи податкової інспекції зазначають, що згідно п.288.4 ст.288 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем . Водночас п.п.285.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ встановлює мінімальну річну суму платежу (трикратний розмір земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України).

Таким чином, посадові особи податкової інспекції зробили висновок про порушення ОСОБА_6:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16, з урахуванням п.85.2 ст.85 11К України, в частині ненадання до перевірки документів;

- п.274.1 ст.274, п.п.276.3.3 п.276.3 ст.276. п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2011 - 2013 роки у розмірі 71561,38 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 14 лютого 2014 року № 572/04-63-17-01/НОМЕР_3 посадовими особами податкової інспекції винесено податкові повідомлення-рішення форми «р»:

- від 04.03.2014 № 0000421701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 89451,73 грн., з яких 71561,38 грн. за основним платежем, та 17890,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 04.03.2014 № 0000431701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн.

Не погоджуючись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування таких рішень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з передбачених п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України обставин, зокрема, відповідно до п. 78.1.4. п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється відповідно до ст.. 79 Податкового кодексу України у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 19.12.2013 року лист за №21568/101-04-63-15-04 щодо необхідності зробити перерахунок по орендній платі за землю з урахуванням п.276.3 ст.276 та п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, сплатити до бюджету відповідний платіж або надати письмове пояснення причин його ненадання, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП ОСОБА_6 отримав 25.12.2013р.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_6 не надав у грудні 2013 року, у січні 2014 року, у лютому 2014 року до ДПІ у Жовтневому районі М.Дніпропетровська жодних письмових пояснень у відповідь на даний лист, на виконання вимог п.п.78.1.4 п.78.1 ст78 ПКУ начальником ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області наказом №193 від 07.02.2014 року призначено проведення документальної невиїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питання повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011р.по 31.12.2013р. з 07.02.2014р. тривалістю 2 робочих дні.

Також згідно пояснень відповідача копія наказу №193 від 07.02.2014 року та письмове повідомлення від 07.02.2014р. №57 про дату початку та місце проведення перевірки було надіслано ФОП ОСОБА_7 рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримано ним особисто 11.02.2014р.

Представник відповідача у судовому засіданні також стверджував, що копія наказу №193 від 07.02.2014 року та письмове повідомлення від 07.02.2014р. №57 про дату початку та місце проведення перевірки було надіслано ФОП ОСОБА_7 рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримано ним особисто 11.02.2014р.

Судом такі пояснення до уваги не беруться, оскільки зазначені представником відповідача у судовому засіданні обставини не підкріплені належними доказами. Між тим відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000431701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн. за ненадання до перевірки первинних документів, оскільки відповідач не довів суду належними та допустимими доказами факти наявності, надіслання або отримання позивачем письмового запиту від 19.12.2013 року №21568/101-04-63-15-04.

Щодо визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 89451,73 грн., з яких 71561,38 грн. за основним платежем, та 17890,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), то суд вважає за необхідне зазначити таке.

З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України. Згідно п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для інших категорій земель не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Разом з тим, контролюючим органом не враховано, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

У відповідності до ст. 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», який був чинний на час укладення договору оренди (далі - Закон № 2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-ХІУ (далі - Закон № 161-ХІУ) та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону України від З липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом неправомірно застосовано при визначенні граничного розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, норми Податкового кодексу України, оскільки такі відносини регулюються Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-ХІУ, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892).

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі

Статтею 30 того ж Закону передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір орендної плати за орендовані позивачем спірні земельні ділянки було встановлено у договорі оренди землі, при цьому у цих договорах зміна розмірів земельного податку була визначена як підстава для перегляду розміру орендної плати. Судом у судовому засіданні встановлено та сторонами визнано, що зміни до умов договору ані за взаємною згодою сторін, ані в судовому порядку не здійснювались.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 03.06.2008 № 309-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати,' встановленого в договорі оренди. При цьому саме сторона (в даному випадку Дніпропетровська міська рада), а не будь-який контролюючий орган, може встановлювати розмір перерахунку (у випадку наявності для цього правових підстав). Такого висновку дотримується і Вищий адміністративний суд України (Постанова від 19.07.2012 р. по справі № К\9991\10837\12).

Проаналізувавши наведені норми права, обставини справи та пояснення сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку про протиправність визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 89451,73 грн. (з яких 71561,38 грн. за основним платежем, та 17890,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а відтак про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000421701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 89451,73 грн.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000421701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 89451,73 грн., з яких 71561,38 грн. за основним платежем, та 17890,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000431701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 182 (ста восьмидесяти двох) гривень 70 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 червня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко