Рішення

від 29.05.2009 по справі 8/86пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/86пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.09                                                                                 Справа № 8/86пн.

          за позовом Дочірнього підприємства «Ровеньківська нафтобаза»Відкритого акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт», м. Ровеньки Луганської області,

до   1.Відкритого акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт», м. Луганськ,

          2.Комунальне підприємство «Ровенківське бюро технічної інвентаризації»,

м. Ровеньки Луганської області, -

про визнання права власності на нерухоме майно.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Хомутянський А.М. –представник, - довіреність № б/н від 19.05.09року;

від 1-го відповідача –Попов О.М. –представник, - довіреність №б/н від 28.11.08 року;

від 2-го відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

                                                         в с т а н о в и в:

          суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

 1) визнання за Дочірнім підприємством «Ровеньківська нафтобаза»ВАТ «Луганськнафтопродукт»права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Ровеньки Луганської області, вул. Вигонна, 2, а саме:

- тарний склад, інвентарний № 423, залишковою вартістю 45690,00 грн.;

         - будівлю контори, інвентарний № 418, залишковою вартістю 18616,00 грн.;

         - будівлю адміністративно-побутового комбінату, інвентарний № 426, залишковою вартістю 18588,00 грн.;

         - платну автозаправочну станцію із складом розфасовки нафтопродуктів, без інвентарного номеру, залишковою вартістю 100484,00 грн., а всього загальною вартістю 183338,00 грн., - посилаючись на те, що це майно згідно довідці № б/н від 20.12.06 року, підписаній обома сторонами, передане позивачу у власність для внеску у статутний фонд та станом на 01.03.09 року обліковується у нього на балансі.

 2) зобов'язання Комунального підприємства «Ровенківське бюро технічної інвентаризації»здійснити інвентаризацію та реєстрацію права власності в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 17 квітня до 05 травня 2009 року та  з 05 травня до 19 травня 2009 року - у зв'язку з неявкою представників позивача та 2-го відповідача; з 19 травня до 29 травня 2009 року –у зв'язку з неявкою представників обох відповідачів.

19.05.09 року  позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог (вих. № б/н від 19.05.09 року), у якій просить суд визнати за  ним право господарського відання на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто  Ровеньки, вул. Вигонна,2 Луганської області, а саме:

тарний склад, інвентарний №423;

будівлю контори, інвентарний №418;

будівлю адміністративно-побутового комбінату, інвентарний №426, -  мотивуючи зміну позовних вимог посиланням на «інформацію, надану КП «Ровенківське БТІ»про реєстрацію  права власності на спірні об'єкти нерухомого майна».

Розглянувши цю заяву, суд вважає, що вона не може бути прийнята з огляду на наступне.

          Згідно частині 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

           З первісного позову вбачається,  що  підставою для нього стала суперечність між фактичним положенням справ (спірне майно перебуває у власності 1-го відповідача) та довідкою № б/н від 20.12.06 року, підписаною обома сторонами, згідно якій те ж саме майно передане позивачу у власність для внеску у статутний фонд; предметом первісного позову є визнання права власності на чотири об'єкти нерухомості (тарний склад, інвентарний № 423, залишковою вартістю 45690,00 грн.; будівля контори, інвентарний № 418, залишковою вартістю 18616,00 грн.; будівля адміністративно-побутового комбінату, інвентарний № 426, залишковою вартістю 18588,00 грн.; платна автозаправочна станція із складом розфасовки нафтопродуктів, без інвентарного номеру, залишковою вартістю 100484,00 грн., а всього загальною вартістю 183338,00 грн.).

З вищезгаданої заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що підставою для цього стала «інформація, надана КП «Ровеньківське БТІ»про реєстрацію  права власності на спірні об'єкти нерухомого майна», а предметом позову - визнання за  позивачем права господарського відання на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто  Ровеньки, вул. Вигонна, 2 Луганської області, а саме: тарний склад, інвентарний №423; будівлю контори, інвентарний №418, та будівлю адміністративно-побутового комбінату, інвентарний №426.

           Таким чином, позивач шляхом подання заяви від 19.05.09 року змінив і підставу, і предмет позову, що не допускається чинним законодавством (ч. 4 ст. 22 ГПК України.

           З огляду на цю обставину суд розглядає спір у рамках первісно заявленого позову.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.05.09 року, представниками позивача та 1-го відповідача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням їх змін 19.05.09 року) у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача не визнав ані первісний, ані уточнений позови, посилаючись:

щодо первісного позову –на його безпідставність, необґрунтованість та суперечність фактичним обставинам справи і чинному законодавству (відзив на позовну заяву, - вих. № б/н від 14.04.09 року, - до суду подано 17.04.09 року);

щодо уточненого позову –на його невідповідність закону, оскільки позивач у такий спосіб змінив і підстави, і предмет позову, - у зв'язку з чим він (1-й відповідач) просить суд припинити провадження по справі за відсутності предмету спору.

2-й відповідач до судового засідання не з'явився, подавши до суду відзив на позов (вих. №1369 від 16.04.09 року), згідно якому вважає, що Державне комунальне підприємство «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації»(далі – ДКП «Ровеньківське БТІ») не може бути відповідачем по цій справі, та просить  суд розглянути цей спір по суті за його відсутності.

           Представники позивача та 1-го відповідача у судовому засіданні не визначилися зі своєю думкою щодо правомірності залучення ДКП «Ровеньківське БТІ»в якості 2-го відповідача по цій справі.

          Розглянувши матеріали справи, у тому числі відзив ДКП «Ровеньківське БТІ»на позов, суд вважає його позицію по справі правомірною з огляду на те, що:

          ДКП «Ровеньківське БТІ» є суб'єктом владних повноважень, якому згідно з чинним законодавством Ровеньківська міська рада Луганської області делегувала низку повноважень щодо здійснення державної реєстрації нерухомого майна та реалізації ряду інших владних повноважень;

          згідно ст. 12 ГПК України господарським судам непідсудні та непідвідомчі спори за участю суб'єктів владних повноважень, - такі спори відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України є підсудними та підвідомчими судам адміністративної юрисдикції.  

          Отже, господарський суд Луганської області неуправнений розглядати спір  в частині покладення на ДКП «Ровеньківське БТІ»обов'язку здійснити інвентаризацію та реєстрацію права власності в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.  

Що стосується клопотання 2-го відповідача про розгляду спору по суті за його відсутності, то представники позивача і 1-го відповідача не заперечили проти його задоволення.

           Суд, керуючись ст. 22 ГПК України, з цього приводу  дотримується аналогічної думки.

          І.Заслухавши представників позивача та 1-го відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

          1. Відкрите акціонерне товариство «Луганськнафтопродукт»(далі –ВАТ «Луганськнафтопродукт», - 1-й відповідач), ідентифікаційний код 05481582, створене шляхом перетворення  Луганського орендного підприємства –фірми «Луганськнафтопродукт»у Відкрите акціонерне товариство і є правонаступником Луганського орендного підприємства –фірми «Луганськрафтопродукт»(п.1.1 Статуту).

          ВАТ «Луганськнафтопродукт»у  встановленому чинним законодавством порядку зареєстроване в якості  суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

          Воно є господарським (підприємницьким) товариством  та юридичною особою  (п.4.1 Статуту) з моменту державної реєстрації (п.4.2).

          Воно є власником майна (п.4.3), може бути засновником, учасником (акціонером) інших юридичних осіб, у тому числі підприємств, господарських товариств, комерційних банків, асоціацій, консорціумів, концернів, холдингів та інших об'єднань (п.4.8.2), засновувати дочірні підприємства як в Україні, так  і за кордоном (п.4.8.6).

          Товариство є власником майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність як вклад до статутного фонду (капіталу); продукції (робіт, послуг), виробленої Товариством в результаті його господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законами України (п.5.1).

          Товариство може  створювати філії та відкривати представництва як на території України, так і за її межами  з дотриманням вимог законодавства України (п.6.1).

          Загальні збори акціонерів є вищим органом товариства (п.12.1).

          До виключної компетенції товариства належать: внесення змін і доповнень до Статуту  товариства, у т.ч. зміна розміру його статутного фонду (капіталу) (п.12.3.1); створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств товариства, затвердження їх статутів і положень про них (п.12.3.10), при цьому для прийняття рішення у такому випадку потрібна кваліфікована більшість голосів у розмірі ѕ  акціонерів (підпункт «в»пункту 12.15 Статуту).

          Пунктом 14.3.12 Статуту  передбачено, що лише правлінню товариства надано право приймати рішення про укладення товариством правочинів (угод, договорів, контрактів тощо) щодо розпорядження (застава, передача в оренду, продаж, інші види відчуження тощо) та придбання основних виробничих та невиробничих фондів незалежно від їх вартості.

          Голова правління товариства не наділений повноваженнями щодо розпорядження його нерухомим майном  (п.14.8).

          Статут ВАТ «Луганськнафтопродукт»затверджено наказом  Фонду державного майна України (далі –ФДМУ) від 16.09.96 року №68-АТ «Про затвердження Статуту ВАТ «Луганскнафтопродукт».

          06.08.01 року Фондом держмайна України у власність ВАТ «Луганськнафтопродукт»передано 646 найменувань нерухомого майна, у тому числі і спірну об'єкти нерухомості (позиції 418, 423, 426 та ін.), які знаходяться за адресою: місто Ровеньки, вул. Вигонна,1 Луганської області, що підтверджується Переліком  нерухомого майна, що передається у власність  ВАТ «Луганськнафтопродукт», затвердженим заступником  Голови ФДМУ  06.08.01 року.

          Розпорядженням виконавчого комітету Ровеньківської міської ради від 20.02.02 року №83 «Про зміну  порядкового номеру»вищезгаданим об'єктам нерухомості присвоєно поштову адресу: місто Ровеньки, вул. Вигонна, 2.

          ДКП «Ровеньківське БТІ»23.02.02 року видало Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, згідно якому  право власності на них (у тому числі –на спірні об'єкти) зареєстроване за ВАТ «Луганськнафтопродукт».

          Таким чином, ВАТ «Луганськнафтопродукт»майно, що є предметом спору по цій справі, набуло у власність на законних підставах.

          1.1.На підставі рішення загальних зборів  акціонерів ВАТ «Луганськнафтопродукт»від 28.03.2000 року, протокол №4, було створено Дочірнє підприємство «Ровеньківська нафтобаза»Відкритого акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт» (далі –ДП «Ровеньківська нафтобаза», - позивач), ідентифікаційний код 03484106, зареєстроване у встановленому чинним законодавством України порядку як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, у п.1.1 Статуту (нова редакція) якого сказано, що воно створене ВАТ «Луганськнафтопродукт», яке є його засновником і власником майна  (далі –власник) (п.1.2).

          Метою діяльності підприємства є отримання прибутку від господарської діяльності в інтересах власника  підприємства (п.2.1).

          Підприємство є юридичною особою відповідно до законодавства України (п.3.1) з дня його державної реєстрації (п.3.2).

          Власник не відповідає за зобов'язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями власника (п.3.6).

          Майно підприємства складається з основних засобів, обігових коштів, а також фінансових та інших активів, які відображені у балансі підприємства (п.4.1).

          Майно підприємства формується за рахунок: майна, переданого йому  Власником (п.4.2.1); доходів від власної діяльності (п.4.2.2); кредитів (п.4.2.3); інших джерел, що не заборонені чинним законодавством України (п.4.2.4).

          Управління підприємством здійснюється власником та директором підприємства в межах повноважень, визначених цим статутом (п.6.1).

          Первісну  державну реєстрацію ДП «Ровеньківська нафтобаза»здійснено 10.01.97 року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №200 від 09.10.06 року.

          Згідно протоколу № 4 від 30.12.96 року засідання правління ВАТ «Луганськнафтопродукт»було прийнято рішення (п.3 порядку денного) про передачу  майна ВАТ «Луганськнафтопродукт» у користування дочірнім підприємствам, у тому числі –і ДП «Ровеньківська нафтобаза»(позиції 147, 148, 149 та 150, які  повністю ідентичні первісно заявленим позовним вимогам, тобто предмету спору)

          31.12.96 року між ВАТ «Луганськнафтопродукт»та ДП «Ровеньківська нафтобаза» складено Акт  приймання-передачі майна Засновника ВАТ «Луганськнафтопродукт», яке вноситься ним до статутного фонду ДП «Ровеньківська нафтобаза», підписаний обома сторонами, згідно якому  Засновник передав «у тимчасове користування  основні фонди, які є власністю ВАТ «Луганськнафтопродукт», - при цьому у Акті міститься перелік  з чотирьох об'єктів нерухомого майна загальною залишковою вартістю 183338,00 грн., які також повністю відповідають первісним позовним вимогам, викладеним вище у цьому рішенні.

          При цьому суд відзначає, що позивач, незважаючи на неодноразові вимоги суду, викладені в його ухвалах від 01.04.09 року, 17.04.09 року, 05.05.09 року та 19.05.09 року не надав до справи інших доказів щодо вартості спірного майна та не сплатив державне мито відповідно до вимог пункту «а»частини 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито».

          З огляду на цю обставину суд, керуючись частиною  3 ст. 55 ГПК України, визначив вартість спірного майна за первісним позовом у розмірі загальної залишкової вартості  вищезгаданих об'єктів нерухомості у розмірі  183338,00 грн.

          Позивач в якості підстави для позову  посилається на вищезгадану Довідку від 20.12.06 року, згідно якій  голова правління ВАТ «Луганськнафтопродукт»Лобач В.І. здав, а директор ДП «Ровеньківська нафтобаза»Решетова Є.І. прийняла  «у власність майно для внеску до статутного фонду»(при цьому не сказано, до якого саме) чотири об'єкти нерухомості, які є предметом первісного позову.

          Згідно довідці №6 від 04.03.09 року вони обліковуються на балансі позивача в якості основних фондів.

          ІІ. Заслухавши представників позивача та 1-го відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          1. Статтею 8 Конституції Україн встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

          Згідно частинам 1-2, 4-6 ст. 41 Конституції  кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

          Цивільний кодекс України конкретизує ці полождення Конституції.

          Частиною 1 ст. 316 ЦКУ встановлено, що  правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          У ст. 317 Цивільного кодексу сказано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

          Згідно ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

         Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦКУ).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (ст. 321 ЦКУ).

          1-й відповідач у порядку та у спосіб, встановленні чинним законодавством, довів суду, що він правомірно набув права власності на спріне майно, - тобто його дії відповідають вимогам ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Суд вважає безпідставними посилання позивача на довідку №б/н  від 20.12.06 року як на доказ законності та обгрунтованості своїх позовних вимог, оскільки:

          голова правління ВАТ «Луганськнафтопродукт»не має права одноосібно розпоряджатися основними засобами (фондами) товариства та змінювати розмір  його статутного капіталу;

          загальними зборами ВАТ «Луганськнафтопродукт» рішення про  передачу спірних об'єктів нерухомості у власність позивачу не приймалося;

          зміни до Статуту ВАТ «Луганськнафтопродукт»та ДП «Ровеньківська нафтобаза» щодо передачі останньому у  власність  спірного нерухомого майна також не приймалися,  до Статуту не вносилися та у встановленому чинним законодавством  порядку не реєструвалися.  

          За таких обставин оспорювання позивачем права власності ВАТ «Луганськнафтопордукт»на згадані у цьому рішенні об'єкти нерухомого майна є такими, що суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

          1.1. Суд вважає доведеним, що позивач здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку (п.2.1 Статуту).   

          Така діяльність є підприємництвом, що, згідно ст. 42 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) є  самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

          Як сказано у ст. 133 ГКУ, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права —право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

          З наявних у справі доказів відомо, що 1-й відповідач як власник майна передав позивачу останнє на праві користування ним (п.1.2 Статуту позивача; акт приймання-передачі від 31.12.96 року).

          З огляду на викладене  позивач як комерційне підприємство у своїх діях при визначенні статусу майна, яке обліковується у нього на балансі, повинен  був керуватися  статтею 136 ГКУ, у якій сказано, що  право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

          2. Вирішуючи цей спір, суд виходить з загальних засад господарського судочинства, відповідно до яких:

          судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ст. 4-3 ГПК);

          доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК);

           кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК);.

господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Суд вважає, що позивач не довів у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, законність та обгрунтованість своїх позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст.44.47-1 та 49 ГПК УКраїни судові витрати покладаються на позивача.

З нього на користь Державного бюджету України також підлягає стягненню державне мито у сумі 1816,38 грн., яке він недосплатив при зверненні до суду з первісним позовом.

Так, позивач заявив дві позовні вимоги: майнову –про визнання за ним права власності на майно вартістю 183338,00 грн. та немайнову вимогу –про покладення на ДКП «Ровеньківське БТІ»обов'язку здійснити інвентаризвацію спірного майна та державну реєстрацію права власності позивача на нього.

Відповідно до п. «а» ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету  Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»у разі подання до суду позову майнового характеру державне мито підлягає сплаті у розмірі 1% вартості майна, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) та не більше 1500 мінімумів доходів (25500,00 грн.

Відповідно до п. «б»ч.2 ст. 3 того ж Декрету за звернення до суду з немайновим позовом підлягає сплаті державне мито у розмірі 5-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Позивач при зверненні до суду повинен був сплатити державне мито у розмірі 1833,38 грн. (1% від вартості майна) та 85,00 грн. за розгляд його немайнової вимоги, а всього 1918,38 грн., - хоча фактично сплатив  тільки 102,00 грн. (платіжне доручення №26 від 23.02.09 року), а тому різниця у розмірі  1816,38 грн. (1918,38 грн. –102,00 грн.)  підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.  

          На підставі викладеного, ст.ст.8 та 41 Конституції України, ст.ст. 316-321, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст.42 та 133 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,12,22,32-34,36,43,33,47-1,49, 82-85 Госопдарського процесуального кодексу України, суд

                                                  в и р і ш и в :

          1.У задоволенні позову відмовити.

          2.Судові витрати покласти на позивача.

          3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Ровеньківська нафтобаза» Відкритого акціонерного товариства «Луганськнафтопродукт», ідентифікаційний код 03484106, яке знаходиться за адресою: місто Ровеньки, вул. Вигонна, 2 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, банк –ГДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у  Луганській області, МФО –804013, ОКПО –24046582, КБК - 22090200, символ звітності банку - 095, - державне мито у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 38 коп; видати наказ Державній податковій інспекції у місті Ровеньки Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 29.05.09 року за згодою  представників позивача та 1-го відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  01 червня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа