Рішення

від 21.04.2009 по справі 8/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.09                                                                                 Справа № 8/92

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», м. Алчевськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-монтажна фірма «Монтажспецбуд», м. Рубіжне Луганської області, -

про стягнення 5300 грн. 00 коп.          

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Карнаухова  А.М. –юрисконсульт, - довіреність №10-04 від 05.01.09 року;

від відповідача –Величко М.О. –директор, - наказ №01-к від 02.01.02 року; паспорт ЕК №684678, вид. Рубіжанським МВ УМВСУ у Луганській обл. 18.12.97 року, -

розглянувши матеріали справи, -  

в с т а н о в и в:

          суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» (далі –ВАТ «АКХЗ»,- позивач) просить стягнути з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-монтажна фірма «Монтажспецбуд»(далі –ТОВ ВМФ «Монтажспецбуд», - відповідач) заборгованість у сумі 5300,00 грн., нараховані у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем вимог позивача про оплату  рахунку №228 від 31.07.07 року на суму 6372,68 грн. –про надання послуг за проживання працівників відповідача у липні 2007 року у гуртожитку позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.04.09 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі, про що також зазначив у відзиві на позов за вих. №49 від 10.04.09 року.

І.Заслухавши представників сторін,  дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. На підставі домовленості між сторонами за цим спором (листи №108 від 25.05.07 року та №128 від 15.06.07 року; договір №27-613ю від 01.06.07 року)  працівники відповідача виконували монтажні роботи на користь позивача (монтаж котла-утилізатора). У зв'язку з цим позивач у липні 2007 року надав їм для тимчасового проживання свій гуртожиток №3, а також послуги СБК.

За надання гуртожитку та послуг позивач 31.07.07 року спрямував відповідачу рахунок №228 на суму 6372,68 грн., а також його документальне підтвердження (а.с.10-16).

У зв'язку з тим, що відповідач не вжив заходів до оплати цього рахунку, 27.09.07 року за вих. №10-7247 спрямував  на адресу відповідача претензію на суму 19649,84 грн., до складу якої входила і сума у розмірі 6372,68 грн., з вимогою –сплатити борг  у місячний термін (а.с.9).

Відповідач частково вжив заходів до погашення боргу, - сплатив його частку у розмірі 1072,68 грн., що підтверджено платіжними документами, наданими позивачем до справи.

На час вирішення спору по суті залишок суми боргу становить 5300,00 грн.

Відповідач його повністю визнав.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.             

            1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача послуги на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  (рахунком, претензією чи у інший спосіб)  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується  за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві  зазначену послугу,  якщо інше не встановлено договором.

          Положення цієї глави (глава 63. Послуги. Загальні положення) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

          Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 ст.903 ЦКУ).

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.901 ЦКУ, - тобто надав відповідачу обумовлені договором послуги.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 901 та 903 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-монтажна фірма «Монтажспебуд», ідентифікаційний код 30948891, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, провул. Першотравневий (Первомайский), 39 Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», ідентифікаційний код 00190816, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Червоних партизанів, 1 Луганської області, -  основний борг у сумі 5300 (п'ять тисяч триста) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі  102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто  вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.04.09 року за згодою  представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  23  квітня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа